Підтримати
Сім столичних критиків (з певними внутрішніми муками) спробували визначити для DT.UA ТОП-10 молодих театральних акторів, за якими, можливо, сценічне "завтра". Це спроба рейтингу. Розглядалися кандидатури "до 30". Всі названі працюють у київських театрах. Їхні імена, цілком імовірно, зацікавлять не тільки глядачів-театралів, а й наших кінопродюсерів, які перебувають у постійному пошуку "нових облич".
Життя в театрі - мить. У "форматі" ніким не скасованого закону: тут і тепер. Тільки тут і тільки тепер глядачеві дано впіймати нечасто повторюваний акторський імпульс або відчути, як накотилася хвиля акторських емоцій. Бо вже завтра Час - головний ворог театрів і акторів - усе змінить на сцені до невпізнанності. Емоції, імпульси. Навіть окремі концепції.
"Тут і тепер", на різних київських майданчиках, підрісши, грає нове акторське покоління, до якого помітна увага окремих критиків і деяких глядачів.
Хто ці актори (які представляють покоління Facebook), що живуть, як правило, симультанно: "віртуально" в мережах і "сценічно" в театрах? Чим цікаві саме ці - тут і тепер?
Замість довідки. Середньомісячна зарплата молодого актора в муніципальному театрі - у межах 3 тис. грн. Одна знімальна зміна (в серіалі) може "коштувати" йому від
50 до 100 у.о. Традиційні додаткові джерела "прохарчування" для таких молодих - ялинки (раз на рік), корпоративи (коли покличуть), реклами й телешоу (якщо потрібні). Але все ж таки головне - для окремих - серйозна сцена.
ТРЕТЯ СЕСТРА (Олена БУШЕВСЬКА)
Кілька років тому Олену підтримали чесні критики. Коли її назвали серед найкращих дебютантів (у рамках міської театральної премії). Бушевська на малій сцені Театру драми і комедії грала Ірину у виставі "Три сестри". Мабуть, це одна з "нестандартних" і "антиакадемічних" сестер, яких доводилося бачити. У цій Ірині не зжите дитинство. Її нервовість і надривність, часом її ж дитяча "піонерська" різкість підведуть критика до думки, що для такої чеховської героїні найбільш органічний внутрішній стан - "безбатьківство". У ній відчутне сирітство. Недолюбленість. Тому й до сестер тягнеться, як до батьків. Сильно Олена грає сцени з Бароном і Солоним. Непевна надія її Ірини бодай на примарне щастя руйнується на наших очах…
Бушевська - учениця Едуарда Митницького. У Театрі драми і комедії - з 2010-го. У 2011-му її знову підтримали чесні критики після того, як на рідній сцені зворушливо зіграла Вірочку в виставі "Місяць на селі" ("Сезон кохання").
Сьогодні Олену можна побачити в одній із недавніх прем'єр лівобережного театру - "Двоє на гойдалці" В.Гібсона. Вона грає Гітель, одну зі знакових ролей світового репертуару ХХ ст. Варто сказати, що сьогодні в цій ролі на сцену "Современника" виходить Чулпан Хаматова.
ЛЮБИМА ДОНЬКА (Ксенія ВЕРТИНСЬКА)
Ксенія - донька нашого знаменитого актора Олексія Вертинського. Але це тільки зайвий доказ того, що родинність може бути й справді творчою: яскравою, результативною.
Наприклад, на сцені Національного театру ім. Івана Франка 2013-го Ксенія видала прекрасний результат, зігравши у виставі Morituri te salutant за мотивами В.Стефаника. Новела з її участю ("Гріх") - одна з найбільш гірких, пронизливих. Власне, як і вся творчість великого українського автора. Кажуть, коли на прем'єру прийшов сам батько і побачив любиму доньку у виставі Д.Богомазова, - не зміг стримати сліз… Сліз радості: на сцені була не тільки його донька, а й серйозна драматична актриса - неначе інша людина.
Жанрове тяжіння Ксенії - комедія, трагікомедія. Вона ніби створена для ролей гротескних, гострохарактерних. І, до речі, у цьому напрямі переконлива, граючи Мачуху в "Попелюшці" Є.Шварца або Зіну в "Гімні демократичної молоді" С.Жадана.
Недавно Ксенія стала мамою. З чим усі експерти цього рейтингу її щиро вітають.
400 УДАРІВ (Олексій ДОРИЧЕВСЬКИЙ)
У пошуковиках і соцмережах про цього молодого актора не так просто знайти необхідну для ЗМІ інформацію. Як з'ясувалося, він артистично "ховається" у Facebook під багатозначним псевдонімом "Іван Федоров". Першодрукар, треба вважати?
Тим часом деякі свої ролі Олексій не "друкує" механічно (як на машинці), а використовує виключно внутрішні клавіші власної складної душі. Грав у виставі "Буна" за п'єсою Віри Маковій, брав участь у проектах "Кома" (Молодий театр), а також "Хазяїн кав'ярні", "Кордони і відстані". Був учасником місцевого музичного проекту Notre Dame de Paris (керівник Данко Йорданов).
Один із наших експертів каже про цього актора: "Його діапазон - це різні ролі: від маленького хлопчика до образу якогось депресивного дорослого чоловіка. Він завжди грає - як дихає. Може бути ліричним, але не надміру. На сцені може бути й різким. Іноді може так жорстко розвернутися й подивитися на глядача, що це значно більше вразить, ніж 400 ударів кулаком по столу".
Тут-таки додам: Доричевський - випускник "Карпенка-Карого". Родом з Києва. В одній із соцмереж на трафаретне запитання - "Працював(ла)?" він знову відповідає загадково: "Ніхто".
ЧУТЛИВИЙ МІЛІЦІОНЕР (Марк ДРОБОТ)
Саме тут відкрию таємницю. Марк - лідер симпатій критиків (у рамках нашого рейтингу). Його ім'я називали частіше за інші. Що не дивно. Дробот - репертуарний "монополіст": він у казках і мюзиклах, у підступності й у коханні.
Його старт у театрі передбачав стійке амплуа романтика з ліричною поволокою в очах. Але коли недавно зіграв чутливого міліціонера в виставі "Любов людей", деякі поціновувачі здригнулися: це ж гримуча суміш молодого Євгена Миронова і такого ж Леонардо ДіКапріо. Зовнішня експресія і внутрішня пластичність, здатність одночасно бути і "всередині" заданого жанру, і "поза" будь-якою жанровістю.
Також чудово він грає Вурма у "Підступності і коханні" Ф.Шиллера. Його герой - з печаттю маніакального пороку й дорослої небезпечної інфантильності.
Режисер Стас Жирков каже про нього: "Цей актор - як напнута струна. У нього навіть гумор через біль. У різних його героях є передчуття катастрофи. Він чудово володіє своєю кошачою пластикою. І не завжди навіть підозрює, на що здатний. Він завжди готовий пуститися в надскладну мандрівку. Готовий відкрити для театру як свої світлі, так і темні сторони. При цьому кожен режисер має бути з ним насторожі: Марк може зробити "те", що захоче: може розвернути русло будь-якої сценічної річки".
Сьогодні актор, як раб на галері, активно знімається в серіалі "1+1" - про лікарів. А на березень-квітень у Молодому готують прем'єру комедії Олександра Островського "На всякого мудреца довольно простоти", в якій Марк Дробот має виступити в класичній бенефісній ролі Глумова, що, як милий друг Мопассана, йде "нагору", спираючись на ліжка.
ДІВЧИНА СВОЄЇ МРІЇ (Анастасія ЄВТУШЕНКО)
Давненько не було в наших трудових театральних колективах таких молодих актрис, про яких беззастережно можна було б сказати: в усіх ти жанрах доладна, а особливо - в комедії. Талант Анастасії - соковитий і сонячний. І надзвичайно добрий. Граючи комедію (а переважно комедії й грає), вона ніколи не принижує своїх героїнь, тобто не комікує задля миттєвої "веселої" реакції залу. Вона підкреслює у своїх дівчатах гідність, характер, іноді - норовливість. Наприклад, така в неї Віржинія з касового блокбастера Молодого театру "Потрібні брехуни!" за мотивами п'єси І.Жаміака. Грає дівчину, яка видає себе за доньку головного героя (Олександра Амількара), але її гра "за" гроші з часом перетворюється ледь не на трепетність дівочих дочірніх почуттів…
Торік, коли Молодий підготував до свого ювілею оригінальний капусник, Настя вийшла на сцену разом із Тамарою Яценко - одночасно - у ролі однієї й тієї самої Проні Прокопівни. Це було щось! Душа похолола від щастя, а в животі затріпотіли зграї метеликів: два оригінальних відображення однієї й тієї ж "архетипної" маски з п'єси М.Старицького. Її класичний анфас (Яценко) і її потенційне (перспективне) оновлене явлення (Євтушенко).
Ех, зіграти б - і реалізувати чудову театральну мрію.
ДВОРНЯЖКА І ПРИНЦЕСА (Оксана ЖДАНОВА)
Масовий глядач, який дивиться ТРК "Україна", запам'ятав її за довгограючим серіалом "Дворняжка Ляля". Оксана зіграла там циганку Лялю Рубінову - з усіма наслідками, що випливають із цього імені...
А в Театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра актриса торік цікаво зіграла у виставі Дмитра Богомазова "Веселощі сердечні, або Кепка з карасями". На сцені вона представлена в ролі Нюрки - непосидючого дівчиська з села Чистий Дор. Метка і серйозна, ця Нюрка - наче проноза: де не посій, там і вродиться. Як трава, як весняна квітка. В актриси не так багато "слів" у постановці, але енергетичний обсяг ролі - це реалізоване на 100%.
Жданова - театральна дитина. Її батьки, зірки Донецького драматичного театру, недавно вимушено залишили рідну сцену і переїхали в Київ: вони не змогли жити і грати "під гнітом"…
Тим часом у планах лівобережного театру значиться проект "Лола-Лола" на основі роману Генріха Манна "Учитель Гнус". Як відомо, цей твір у 1930-му став основою культового фільму Джозефа фон Штернберга "Блакитний ангел", у якому Лолу зіграла "сама" Марлен Дітріх. Тож Оксані Ждановій буде над чим попрацювати: співачка Лола-Лола (принцеса шинку "Блакитний ангел") - не сільська Нюрка.
ЧУДНИЙ ХАРАКТЕР (Дмитро ОЛІЙНИК)
Цей актор - надбання "Золотих воріт". Керівник театру Стас Жирков каже: "Дмитро Олійник - моє особисте відкриття саме цього театрального сезону. Він пластичний, енергійний. Може бути комедійним, може бути трагічним. Це клоун з очима трагіка. Це сценічний персонаж із чудним характером. Надзвичайно важливий актор для театру. І однозначно його робота - акторський дебют року. Принаймні для мене. В "Золотих воротах" він грає у двох постановках: "Олеся. Забута історія кохання" та "Мітіне кохання: щоденник". Дмитро адекватний нашому часу: швидко перемикається психофізично, що важливо для сучасного актора. В "Олесі", наприклад, він говорить одночасно двома діалектами української мови - і робить це феноменально. Такі актори - майбутнє нашого театру. Дуже виховане, коректне, самокритичне, справжнє - майбутнє…".
Після таких компліментів - німієш. І вирішуєш: іти й дивитися ту ж таки "Олесю", щоб скласти про актора (виставу) і свою об'єктивну думку.
ЗАКОХАНИЙ І НЕЙМОВІРНО САМОТНІЙ (Олександр РОМАШКО)
Одвічну жіночу тугу за сценічними "секс-символами" (а театральний глядач, згідно зі статистикою, переважно жінки) київський Молодий театр вирішив задовольнити раз - і надовго. У той момент, коли на роль Фердинанда у трагедію Ф.Шиллера "Підступність і кохання" художній керівник Андрій Білоус запросив зовсім молодого актора Олександра Ромашка.
Виграшні "кінематографічні" зовнішні дані і сценічний темперамент "пояснили" потяг саме до цього героя (у шиллерівському спектаклі) - і підступної леді Мільфорд, і бідної крихітки Луїзи. І багатьох глядачок у залі.
"Наш київський Жерар Філіп!" - дещо екстатично характеризують роботу Сашка (у Шиллері) деякі штатні театральні адміністраторки (їм видніше).
Фердинанд (Ромашко) - наївне дитя у декораціях життя і часу. Його кохання до Луїзи - це спалах, спосіб утвердитися, це засіб, щоб вирватися за межі "клітки", яка вибудувана навколо молодика і його становищем при дворі, і церемоніальними потребами, і синівським обов'язком.
У "Неймовірній історії кохання" (за мотивами Маркеса) цей актор зіграв ще одного "символа", який, собі на лихо, заблукав у снах. І згодом утвердився в думці, що справжнє почуття можливе тільки "уві сні", а наяву (часто) - якась карга на кухні в задрипаному халаті…
Недавня прем'єра - "Зачарований" (за мотивами "Безталанної" І. Карпенка-Карого) - той самий "символ", тільки у профіль. Актор грає варіацію на тему: що може бути із закоханою людиною, якщо з самого цього "кохання" вилучити "молекули" розуму, а в сухому залишку отримати тільки чисту пристрасть?
Отож що з цього "може бути" - підіть і подивіться (поки ще посипалися рецензії).
НАТАШИНА ТУГА (Ірина ТКАЧЕНКО)
Соціально достовірна актриса. Про таких зазвичай кажуть: "вийшла на сцену - ну прямо як з вулиці". Її манері властива легка необтяжлива "естрадність". Вона руйнує четверту стіну без жодних комплексів. Одна з важливих її ролей - Наташа Баніна у спектаклі "Наташина мрія". Іра грає метку дівчинку з дитбудинку, яку сушить туга за кращим життям. І це краще життя вона раптово зустрічає в образі журналіста, котрий написав про неї невеликий допис, тим самим і поплатившись за своє особисте щастя…
Постановка передбачає два акторських голоси: різні акторки на контрасті окреслюють дві траєкторії несхожих дівочих доль - ніби успішну й ніби нещасну. Але одного разу на Фестивалі молодої режисури одна з актрис (грала "успішну") не змогла прибути на виставу. І тоді Іра Ткаченко зіграла "одна за всіх". (Це було в Білій Церкві). Одне слово, тоді вийшов якийсь неповторний моноспектакль про Наташину тугу. "Вуличні" манери відчайдушної сироти електризували зал. Співчуття до цієї дівчинки світилося в очах глядачів. Іра грала, як мені тоді здавалося, опір долі й інерції життя. Є мрія - то в бій, нічого мимрити й намотувати шмарклі на палець!
У її послужному списку - співпраця з театрами "Відкритий погляд", Молодим, "Золотими воротами". Гостро й сучасно грає у спектаклі "Любов людей". Недавня прем'єра в "Золотих воротах" - "Олеся. Забута історія кохання": роль тієї ж таки фатальної чаклунки з твору О.Купріна.
ВАШЕ СІЯТЕЛЬСТВО (Анатоль фон ФІЛАНДРА)
У соцмережах є спеціальні "бази", усередині яких артисти популяризують себе: заради можливих перспективних контрактів. Цей герой пише в рубриці "хобі" - "Дивлюся і думаю"! У рубриці "про себе" він же пише: "Хороший добрий, такий чуйний".
Мабуть, у цьому ж розділі можна було б дописати: "Не такий, як усі, як усі, як усі".
Молодий актор Молодого театру, як може, різноманітить сіру специфіку буднів, виступаючи і в житті, і в афішах під титулом такого собі загадкового барона - "фон Філандра". Прямо тобі "ваше сіятельство". Це неймовірно, але в "барона" всі повірили, і вже ніхто не сумнівається.
Зважаючи на все, ця його внутрішня пристрасть - збадьорити вервечку понурих днів вкрапленнями екзотики - не награна, а органічна. Почнемо з прізвища, продовжимо - сценою. На майданчику він до знемоги смішний(усі буквально падають із крісел), коли грає маленьку роль свата Тимоша у шлягері "Сватання на Гончарівці". Екзотичний сват, що ледве тримається на ногах, п'яний не від горілки, а від самозабутньої залюбленості в життя як таке!
Одна з важливих на сьогодні ролей Анатоля - Ян у виставі "Гра в Бога". Капосний хлопчисько в шкільному гардеробі влаштовує "екзекуцію" над ровесницею, вважає себе мало не Всевишнім, захлинається від власної значущості й тут-таки страждає від внутрішньої ранимості, від ледь приховуваної ущербності…
Чудова робота. Глядачі сприймають виставу як online трансляцію: все живе й усе безпосередньо - екзотика буднів розчинена в болісних рефлексах цих-таки буднів, в основному завдяки молодому актору… Якому, як і всім іншим (згаданим) хочеться побажати щасливої творчої долі… Навіть з урахуванням фатальної залежності важкої акторської професії.
Серед цікавих, перспективних київських акторів також названі: Анна Артеменко, Віталій Ажнов, Ігор Антонов, Дар'я Баріхашвілі, Катерина Варченко, Акмал Гурезов, Анна Гринчак, Ольга Ларіна, Віталій Овчаров, Владислав Писаренко, Юрій Радіонов, Анна Сергеєва, Олена Фесуненко, Валерія Ходос. (Неодноразово згаданий Віталій Салій не вписується у формат "перспективних", оскільки вже давно маститий та знаменитий).
Пропозиції щодо акторських кандидатур вносили критики: Юлія Бентя, Надія Соколенко, Олег Вергеліс, Христина Хоменко, Віктор Собіянський, Людмила Олтаржевська, Анастасія Гайшенець.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google