Собівартість газу: явні і неявні витрати - Колумністи - dt.ua

Собівартість газу: явні і неявні витрати

16 лютого, 2015, 13:13 Роздрукувати

Як "Нафтогаз" розрахував повну економічну собівартість видобутого в Україні газу - в інтерв'ю DT.UA розповів  директор з розвитку бізнесу НАК "Нафтогаз України" Юрій Вітренко

Алла ЄРЬОМЕНКО

Питання "про газ", його ціну і собівартість сьогодні найуразливіше. За великим рахунком, відповідь — у способах і швидкості докорінної реформи ринку газу (докладніше — в інтерв'ю голови правління НАК "Нафтогаз України" А.Коболєва в статті "Постачальникам останньої надії…", DT.UA №5 від 13 лютого 2015 р). Досягнути обґрунтованості у тарифах на енергоносії неможливо без переформатування "призначеного" і фактично вічного боржника — "Нафтогазу України". Проте це не єдина умова.

Для громадян України — платників податків; квартироутримувачів і власників домогосподарств; власників і керівників промислових підприємств усіх форм власності; місцевих громад; видобувачів, власників і постачальників енергоносіїв, зокрема газу, — це означає зміну державної системи встановлення цін на енергоносії та практичне визначення їх справедливої економічної обґрунтованості. Тобто підвищення цін і тарифів. Бажано, прозоро.

Небезпідставно (за сучасних обставин) багато людей сподіваються на доступність державних дотацій для тих, хто насправді їх потребує. І на спрощення процедури і скорочення часу отримання державної допомоги найуразливішими. Про наміри уряду запобігти дисонансу між підвищенням тарифів і наданням держдопомоги минулого четверга у Верховній Раді розповідав міністр соцполітики. Його промову треба розуміти як попередження, виправдання чи як спробу наперед скористатися презумпцією невинуватості?

11–13 лютого 2015 р. уряд Яценюка майже остаточно узгодив умови, на яких МВФ, а також інші міжнародні фінансові інститути й окремі країни погоджуються надати кредити. Сподіваємося, йдеться не про кредити заради кредитів: уряду України нададуть кредитну допомогу (МВФ — на чотири роки) для здійснення РЕФОРМ. Одна з базових вимог не лише кредиторів — вимога українського суспільства! — докорінна реформа енергетичного, зокрема нафтогазового, сектора.

Усі тектонічні зміни, про зміст яких ішлося та йдеться в DT.UA й інших ЗМІ щонайменше останні півроку, уряд обіцяв урахувати до 15 лютого у новому, доопрацьованому і, сподіваємося, зваженому проекті державного бюджету України на 2015 р. У свою чергу, народні обранці пообіцяли з 16 лютого, щойно отримають доопрацьований урядом законопроект держбюджету-2015, розпочати його ретельний розгляд. Непросте завдання. DT.UA намагається полегшити завдання законодавців і співгромадян у розумінні глибини та, на жаль, неоднозначності відповіді на питання "про газ".

16 січня DT.UA опублікувало статтю про розрахунок повної економічної собівартості газу, видобутого ПАТ "Укргазвидобування", що входить до складу НАК "Нафтогаз України". Передбачали, що методика визначення та оцінки "Нафтогазом" собівартості газу "Укргазвидобування" у 5430 грн за тисячу кубометрів (за курсом розрахунку 17 грн/дол.) викличе запитання. Тому редакція DT.UA звернулася за уточненнями до одного з учасників оціночної ініціативи від НАКу — директора з розвитку бізнесу НАК "Нафтогаз України" Юрія ВІТРЕНКА.

— Пане Юрію, наведені раніше експертні висновки НАКу щодо собівартості газу "Укргазвидобування" багатьма читачами не сприйнято як справедливі. Поясніть нарешті, це справді ваше особисте і як чиновника "Нафтогазу" бачення економічно обґрунтованої, іншими словами, справедливої ціни на газ? Чому?

—Ні, це не так. У наших умовах справедливою буде вважатися тільки ціна, яка сформується у результаті співвідношення попиту та пропозиції на конкурентному ринку газу. Вона і буде єдиною по-справжньому економічно обґрунтованою ціною.

Ми неодноразово надавали аргументи щодо того, що споживачі та населення України в цілому тільки виграють від створення конкурентного ринку газу. Ми наполегливо працюємо над створенням такого ринку. Тому було б навіть нелогічно, якби ми пропонували встановити ціну на рівні розрахованої нами повної економічної собівартості.

DT.UA, публікуючи розрахунки "Нафтогазу", акцентувало увагу на тому, що це не є ціна, яку пропонує НАК для споживачів, насамперед домогосподарств. Проте такий розрахунок було зроблено "Нафтогазом". Природно, що багато хто сприйняв його як, так би мовити, психологічну артпідготовку. Мовляв, якщо зрештою НКРЕКП (а саме цей регулятор поки що уповноважений встановлювати ціну на газ для споживачів України) встановить ціни дещо нижчі, психологічно громадяни вже будуть готові сприйняти обіцяне підвищення. Поясніть докладніше, навіщо "Нафтогаз" робив той розрахунок?

— Наш розрахунок повної економічної собівартості газу, який видобувається "Укргазвидобуванням", було адресовано не НКРЕКП і не громадськості, а Мінфіну. Тому ваші підозри є невиправданими.

Розрахунок є нашим аналізом зовсім іншої економічної проблеми. Це проблема справедливого розподілу доходу від реалізації видобутого газу. Зокрема це проблема і визначення оптимального рівня оподаткування (рентних платежів або плати за користування надрами). Оскільки саме Мінфін займається цією проблемою, то розрахунок адресувався йому.

Ми звикли, що розподіляти потрібно прибуток, який дорівнює доходу мінус витрати. Як синонім слова "витрати" ми часто використовуємо термін "собівартість".

Зазвичай ми звертаємо увагу тільки на явні (explicit) витрати. Економісти ж розглядають також і неявні (implicit) витрати. Суму явних і неявних витрат вони називають альтернативними (opportunity) витратами.

Таким чином, економічний прибуток враховує всі витрати, зокрема оцінку втраченої вигоди від невикористання можливостей, а "бухгалтерський" прибуток не враховує всіх витрат.

До речі, про це можна почитати в підручнику з економіки Нобелівського лауреата Пола Кругмана ("Essentials of economics", Paul Krugman, Robin Wells, Kathryn Graddy, видання 2011 р.).

Саме тому наш розрахунок називався "повна економічна собівартість", а не "бухгалтерська собівартість".

— Які неявні витрати ви включили у ваш розрахунок повної економічної собівартості?

— Найбільшими неявними витратами в нашому розрахунку є "вартість капіталу".

— Про вартість і значення цього терміна ви неодноразово висловлювалися публічно. Сформулюйте, будь ласка, що таке вартість капіталу, зокрема у контексті здійсненого "Нафтогазом" розрахунку "повної економічної собівартості"?

— Вартість капіталу у цьому контексті — це втрачена вигода від невикористання можливостей отримання доходу від альтернативного використання газовидобувних активів (капіталу). Іншими словами, народ України є власником капіталу, оціненого в 15 млрд дол., і він міг би отримати дохід на рівні 2,25 млрд дол., якби використав цей капітал по-іншому (але з порівнянним ступенем ризику). Оці 2,25 млрд дол. є вартістю капіталу.

Поясню принцип такого підходу до визначення вартості капіталу. У випадку з "Укргазвидобування"ми вважаємо, що у українського народу є можливість змінити систему державного регулювання цін на газ і приватизувати компанію або просто продати на відкритому конкурсі права на видобуток газу та основні засоби, які належать цій компанії.

— Скільки український народ міг би отримати коштів у такому разі?

— Оцінка такої можливості є по суті оцінкою ринкової вартості активів.

— Ви говорите про оцінку, зокрема, можливостей. Проте втрачену вигоду економісти, не кажу вже про юристів, розглядають і оцінюють по-різному…

— Є два основні підходи для оцінки ринкової вартості активів — мультиплікатори та дисконтування грошових потоків.

Мультиплікатори — це коли ми розраховуємо співвідношення (мультиплікатор) ринкової вартості схожих активів і певної характеристики цих активів. У нашому випадку можна подивитися на співвідношення ринкової вартості регіональних газовидобувних компаній і їхніх запасів газу.

Дисконтування грошових потоків — більш теоретично і практично (в переважній більшості випадків) коректний підхід, але складніший. У рамках цього підходу зазвичай створюється фінансова модель, яка базується на низці ключових умов (припущень, очікувань). Одна умова в нашому розрахунку вже відома — це зміна системи державного регулювання цін на газ. Ще одним ключовим припущенням має бути рівень оподаткування, зокрема плати за користування надрами (рентні платежі). Далі необхідно визначити, яких грошових потоків може очікувати умовний інвестор (новий власник) від цього активу. А потім майбутні грошові потоки потрібно привести до нинішньої вартості шляхом їхнього дисконтування. Ставка цього дисконту має дорівнювати очікуванням щодо рівня дохідності на вкладений капітал, якого буде вимагати умовний глобальний інвестор для такого активу (або активу зі схожим рівнем ризику).

Визначивши ринкову вартість активу, ми показуємо, скільки український народ міг би отримати коштів.

Для цілей нашого розрахунку вартості капіталу необхідно ще визначити альтернативне використання цих коштів. Наприклад, держава може викупити свої власні євроблігації і потім не платити за ними відсотків (або платити сама собі). Або український народ може вкласти ці кошти в акції іншої компанії та отримувати певний рівень дохідності. У держави є такі можливості, але вона їх не використовує.

Дохід, який український народ міг би отримувати від вкладення коштів, що надійшли б від продажу цього активу, є втраченою вигодою. І саме це є вартістю капіталу — неявними витратами, які входять до нашого розрахунку.

Спеціально розповідаю про деякі технічні деталі такої оцінки, щоб було зрозуміло, що вона завжди є умовною. Вона залежить від багатьох очікувань, від суб'єктивної інтерпретації очікувань ринку, які змінюються щохвилини. Змінюються очікування щодо цін на газ, курсів валют, обсягу видобутку тощо. Але умовність цієї оцінки не означає, що її взагалі не потрібно робити або що неявні витрати не потрібно враховувати.

Проте ціни на газ в Україні, а також на газ, видобутий ПАТ "Укргазвидобування", встановлює НКРЕКП, яка користується іншою методикою. Скажіть прямо: ваш аналіз — спроба спонукати нацрегулятора змінити методику? Наскільки це виправдано саме зараз, коли уряд оголосив про наступне значне підвищення цін, насамперед на газ для домогосподарств, уже з 1 квітня?

— Кажу прямо: ні. Наш аналіз не є спробою спонукати нацрегулятора змінити методику. Ми взагалі вважаємо, що нацрегулятор не повинен визначати ціну на газ. Регулювати тарифи операторів інфраструктури, які є природними монополіями, він повинен. А газ — це ринковий товар, тому регулятор не повинен визначати його ціну. І ми не самі це придумали, так вважає Європейська комісія, так визначає європейське енергетичне законодавство.

Щодо підвищення цін я вас також розчарую, бо не бачу зв'язку між нашим розрахунком повної економічної собівартості та можливим рішенням НКРЕКП щодо підвищення цін.

МВФ дивиться тільки на імпортну ціну, а не на собівартість, бо вони ж економісти, вони розуміють, що лише імпортна ціна визначатиме економічно обґрунтовану ціну в діючих умовах.

У НКРЕКП і Міністерства енергетики та вугільної промисловості свій підхід і своє бачення, і я не думаю, що цей розрахунок хоч якось впливав на їхні переговори з МВФ і на відповідне рішення про підвищення цін.

До речі, ви ще раз згадали НКРЕКП і навели мене на думку, що навіть за діючою методикою НКРЕКП можна було б гіпотетично обґрунтувати собівартість за нашим розрахунком. Для цього неявні витрати необхідно було б зробити явними. Зокрема, вартість капіталу можна зробити явними витратами. Сподіваюся, моя розповідь про те, як це можна було б зробити, навіть допоможе читачам узагалі краще зрозуміти наш розрахунок.

Змоделюємо таку ситуацію. Змінюємо систему державного регулювання цін — у цьому сутність нашої пропозиції, отже, цілком логічно, що ми виходимо з такої умови.

А от далі я хочу наголосити, що ми моделюємо гіпотетичну ситуацію, тобто ми не пропонуємо зараз продавати газодобувні активи. Це тільки щоб показати, за яких умов неявні витрати стануть явними.

Держава створює нову компанію, і "Нафтогаз" продає їй за ринковою вартістю права на користування надрами та основні засоби. Багато хто зараз пропонує ліквідувати або збанкрутувати "Нафтогаз", тож такий продаж активів є також цілком логічною умовою.

— Як оцінити ринкову вартість цих активів?

— Про це ми щойно і говорили — з допомогою методу мультиплікаторів або дисконтування грошових потоків. На 22 грудня 2014 р. (дату розрахунку) ринкова вартість за нашими підрахунками, найімовірніше, перебувала в діапазоні 6–16 млрд дол., або 95–260 млрд грн за офіційним курсом на зазначену дату.

З практичної точки зору, вважаю, що якби одна державна компанія продала іншій державній компанії ці активи за ціною, яка відповідала б діапазону мультиплікаторів на запаси вуглеводнів регіональних газовидобувних компаній, то особливих заперечень не було б.

— Далі логічне запитання: де візьме кошти ця нова державна компанія, щоб заплатити за ці активи?

— Гіпотетично, ці кошти вона може позичити. Наприклад, випустить облігації, які "Нафтогаз" сам викупить (у нього ж буде додатковий дохід від продажу активів). Таким чином, у нової державної компанії будуть активи на суму 15 млрд дол. (справедлива вартість активів, оцінена з допомогою методу дисконтування грошових потоків) і борг на таку ж суму.

Якщо є борг, то на нього логічно нараховувати відсотки. Яка має бути відсоткова ставка? Подивимося на ставки за кредитами для підприємств у доларах на рік (а ми ж робимо розрахунок повної економічної собівартості в певний рік) в Україні. Побачимо діапазон принаймні 15–20% річних. Так це ж притому, що стандартні умови банківських кредитів передбачають, що сума застави під цей кредит перевищуватиме суму кредиту, а наша умовна нова компанія зможе заставити хіба що тільки активи, які вона купила за кредитні кошти.

Однак для цілей розрахунків візьмемо ставку, яка відповідала б нижчому рівню цього діапазону — 15% відсотків річних. (Ми в нашому розрахунку використовували складніший підхід, який, зокрема, застосовує і Мінекономіки для відповідних розрахунків, але наразі це не є принциповим.)

Таким чином, якщо є борг і є відсоткова ставка за цим боргом, то будуть і витрати на сплату цих відсотків. Множимо 15 млрд дол. (зазначена вище оцінка ринкової вартості) на 15% і отримуємо 2,25 млрд дол. І це вже будуть явні витрати, зокрема такі, які мають бути відображені і в бухгалтерському обліку як витрати на сплату відсотків за борговими зобов'язаннями.

Так само мають бути відображені в бухгалтерському обліку, принаймні за міжнародними стандартами фінансової звітності, і амортизація запасів газу (прав на користування надрами), і основних засобів. Причому у нашому прикладі амортизація буде нараховуватися саме на ринкову вартість цих активів, оскільки нова компанія купила їх за ринковою вартістю.

Навіщо я розповідаю про те, як неявні витрати можна зробити явними? Щоб легше було зрозуміти, що це за витрати. Економічна сутність витрат при цьому не залежить від того, наскільки вони є явними.

До речі, у сфері видобутку газу та нафти є навіть спеціальний термін для відображення всіх витрат з урахуванням вартості капіталу — "витрати повного циклу".

— Зроблений вами розрахунок повної економічної собівартості газу — спроба адаптувати сталу специфіку до сучасних економічних понять чи наповнити стару термінологію новим змістом? З якою метою ви робили розрахунок повної економічної собівартості?

— Ми хотіли показати, що, як говорить і Пол Кругман у своєму підручнику, при прийнятті економічних рішень потрібно брати до уваги як явні, так і неявні витрати.

Одним із таких рішень є визначення ренти на газ (плати за користування надрами). Якщо держава "забуде" про, зокрема, вартість капіталу в такій капіталомісткій індустрії, як видобуток газу, і захоче вилучати через ренту прибуток без урахування вартості капіталу, то ті, хто вже здійснив інвестиції, відчуватимуть себе ошуканими. Про нові інвестиції годі й казати. До чого це призведе? Що менше буде інвестицій, то меншим буде видобуток газу в Україні і то більшим буде імпорт газу. Хіба ми цього прагнемо досягти?

Іншим економічним рішенням, для якого дуже важливим є розуміння всіх економічних витрат, є використання державної власності, точніше навіть буде сказати, використання цінностей, що належать народу України.

У нас прийнято вважати, що ці цінності можна використовувати безплатно, принаймні покриваючи тільки явні витрати.

Так завжди було і з газом. Нам, як мантру, повторювали, що в нас є дешевий український газ, і його собівартість становить 20 дол. за тисячу кубометрів. От я особисто в газовій сфері почав працювати 13 років тому, і всі роки чую про ці 20 дол. Але ж ці умовні 20 дол. покривають лише явні витрати, і то не повністю. Вони не враховують неявних витрат, наприклад, тієї ж вартості капіталу.

Це означає, що народ України втрачає вигоду від можливості альтернативного використання газовидобувних активів, і народу України ці неявні витрати не відшкодовуються.

Хтось може сказати, що ці витрати якраз і компенсуються шляхом продажу газу власного видобутку за низькою ціною. Але це дуже непрозорий, несправедливий і неефективний шлях відшкодування цих витрат народу України. Український пенсіонер, який усе життя тяжко працював, створюючи, наприклад, газовидобувні активи, може споживати дуже мало газу. А хтось зовсім небідний, який, може, і дня в своєму житті "нормально" не працював, споживає дуже багато газу в своїх палацах з басейнами та зимовими садами. Тому така "компенсація" є несправедливою — пенсіонер, який повинен отримати багато, має маленьку субсидію, а заможний споживач, який узагалі не мусить одержувати фінансову допомогу від держави, отримує велику субсидію.

Держава зараз замість того, щоб доходи від використання газовидобувних активів значною мірою спрямовувати, наприклад, до Пенсійного фонду і платити нашим пенсіонерам достойні пенсії, робить так, щоб цих доходів вистачало тільки на покриття "очевидних витрат".

Не хочу повторюватися про всі вади нашої системи державного регулювання цін. Я просто хочу звернути увагу, що коли ми говоримо про економічно обґрунтовані ціни та про економічно обґрунтовані податки, то не треба забувати про економічну обґрунтованість врахування неявних витрат.

До речі, це стосується не тільки газу. Якщо ми хочемо побудувати справедливу та сучасну країну, нам потрібно по-іншому ставитися до прийняття економічних рішень.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Останній Перший Популярні Усього коментарів: 1
  • Roman_Hi Roman_Hi 17 лютого, 18:08 "Шо, опять?!" Звичайно, Нобелівський лауреат знає, що неявні витрати (НВ) за НОРМАЛЬНИХ ринкових умов легко можуть трансформуватися в альтернативний дохід, а тому розмір НВ також легко розраховується як близький до реального. Ми ж - не "лауреати". А тому не в курсі, що за сьогоднішньої інвестиційної НЕпривабливості газовидобутку в країні, потенційні інвестори не переминаються з ноги на ногу в черзі аби купити чи орендувати українські запаси газу (значна частина яких контролюється агресором та бандюками) за євроціною. Але про це ми нікому не скажемо та включимо ті запаси "поповній" у вартість капіталу. "Ловкость рук и..." Більш фахово про «ловкость» Нафтогазу див. такі 3 посилання: 1) http://gazeta.dt.ua/energy_market/nenakivska-cina-na-gaz-dlya-naselennya-130-7-dol-za-tisyachu-kubometriv-_.html 2) http://www.epravda.com.ua/columns/2015/01/27/523915/ 3) http://voxukraine.org/2015/01/27/dubogruz-rus/ згоден 0 не згоден 0 Відповісти Цитувати ДякуємоПоскаржитись
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >