Заробити на капусті

Капуста приносить "капусту"

Нинішній сезон приніс приємну несподіванку виробникам білокачанної капусти: ціни збереглися на високому рівні уже третій рік поспіль, дозволяючи заробити не тільки посередникам і роздрібній торгівлі, а й самим аграріям. Так, на початок листопада на головних оптових ринках країни (Великих Копанях на Херсонщині, київському "Столичному" та львівському "Шуварі") ціни на білокачанну капусту становили 7,5 - 8 грн/кг. У перерахунку на тверду валюту це 30 центів. А собівартість вирощування білокачанної капусти, при врожайності 100 т/га, нинішнього року оцінювалася у 5 центів/кг. Правда, такої врожайності в цьому сезоні зміг досягти тільки той, у кого було зрошення. Через екстремальну спеку та посуху врожайність, порівняно з попереднім роком, за оцінками проекту "АПК-Інформ: овочі і фрукти", знизилася на 5-30%, залежно від господарства. Тому загальний валовий збір капусти знизився з близько 1,8 млн т торік до найнижчого за останні п'ять сезонів (включно з нинішнім): аналітики "АПК-Інформ: овочі і фрукти" оцінюють урожай капусти між 1,5 і 1,6 млн т, з яких 89% припадає на домогосподарства. Це тільки трохи більше, ніж в антирекордному сезоні 2010/2011 рр., коли врожай становив усього 1,5 млн т, а середня за сезон ціна - 42 євроценти/кг.

Найбільше зазнали шкоди виробники капусти не на Півдні, а в Центрі й на Заході, де сконцентровані основні площі під цією культурою. Річ у тому, що на Півдні зрошенням (переважно крапельним) обзавелися геть усі, для кого вирощування овочів - основне джерело доходу (навіть власники великих городів). А ось на Західній Україні зрошення немає ні в кого, за винятком хіба що власників невеликих ділянок у селах над Дністром. Та й у Центрі більшість капусти вирощують на богарі. І цього року, коли температура перевищувала 35 градусів, а посуха тривала два-три місяці, багато західноукраїнських овочівників пожалкували, що покладалися на "середні багаторічні" дані про достатню вологозабезпеченість своєї місцевості й не подбали про полив.

І урожайність, і якість продукції (особливо тривалість зберігання) в багатьох господарствах істотно погіршилися через девальвацію, яка примусила зменшити обсяги застосування засобів захисту рослин, ціна на які зросла практично пропорційно курсу долара/євро.

Ті ж, хто домігся нормальної врожайності, рахують прибутки. Адже ціни на капусту в Україні зрівнялися з цінами в Польщі. До речі, у наших західних сусідів теж рекордний неврожай через посуху, якої не було 250 років, і вони готові купувати українську капусту по 35-40 євроцентів/кг. Але, якщо враховувати транспортні витрати, вітчизняним аграріям уже тепер вигідніше продавати капусту на внутрішньому ринку, де, до всього, не треба дотримуватися європейських вимог до якості. Більше того, провідні торгові мережі прораховують вигідність імпорту капусти. І звідки б ви думали? З Росії, до якої ще в першому кварталі нинішнього року ми цю культуру експортували. Річ у тому, що тамтешні великі виробники почали справу імпортозаміщення з капусти й істотно наростили площі під цією культурою. У результаті, якщо в Україні і Польщі ціни на капусту у другій половині серпня різко підвищилися, то в Росії вони залишилися на рівні трохи більше 10 євроцентів/кг. І поріг вигідності імпорту, за оцінками керівника проекту "АПК-Інформ: овочі і фрукти" Тетяни Гетьман, перебуває саме на рівні сьогоднішніх цін - 7,5-8 грн/кг. При цьому жодні санкції проти агресора не спрацюють: капуста йтиме через Білорусь, так само, як наші помідори й огірки експортуються в Росію, попри перешкоди на шляху імпорту українського продовольства. А з ціною 12 грн/кг стане вигідним імпорт навіть із країн ЄС чи Середземномор'я. Відтак, саме цей рівень цін Тетяна Гетьман прогнозує на квітень - місяць сезонного максимуму вартості капусти.

Острахи перевиробництва

Пізніше не виключений різкий спад - такий, що виробники ранньої капусти можуть не отримати доходів, на які розраховують. Річ у тому, що багато овочівників Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області (головного осередку плівкових теплиць в Україні) всерйоз замислилися над відведенням у наступному році частини своїх площ під ранню капусту. До такого кроку власників плівкових теплиць підштовхнули небувало низькі ціни на їхню традиційну продукцію (помідори й огірки), які нинішнього року трималися аж до середини жовтня: оптова ціна помідорів падала до 2 грн/кг, а огірки пропонували дешевше 1 грн - і то розпродували не всі (чималі обсяги довелося просто викинути).

А ще зо два роки тому овочівники скаржилися на збитковість білоголової капусти. Адже з п'яти сезонів перед тим лише один приніс хороші прибутки, ще в одному виробники вийшли в "нуль", а решта три принесли самі збитки. Капусту продовжували вирощувати тільки тому, що заробітки одного прибуткового сезону перекривали збитки в сезони низьких цін. До того ж виробників гріла надія, що високоприбутковий сезон обов'язково колись повториться. А ті, хто налагодив співпрацю з роздрібними мережами, боялися втратити такий ринок збуту.

Такі цінові "гойдалки" були зумовлені тим, що коли якась овочева культура приносила хороший прибуток, то наступного року її кидалися вирощувати всі, кому не лінь, обвалюючи ринок і ціни. І найсильніші серед усіх овочевих культур вони саме на білокачанній капусті, позаяк вирощувати її нескладно, а нарощування площ потребує найменших затрат. Тож після фінансово вдалого сезону 2010/2011 рр. виробництво капусти за рік злетіло з 1,5 до 2 млн т, причому переважно за рахунок сільгосппідприємств. Так, у 2011 р. великі господарства збільшили свою частку у виробництві капусти з 8 до 19%, тобто наростили валовий збір зі 120 до 380 тис. т. Отже, на великі господарства припало більш ніж половина приросту виробництва - 260 з 500 тис. т. У результаті, середня ціна вже за наступний сезон упала до 4 євроцентів/кг (тобто в 10,5 разів!), а вартість під час квітневого сезонного максимуму становила тільки 55 коп/кг - проти 10 грн/кг роком раніше.

Такий розвиток подій овочівники-професіонали запам'ятали надовго. Тому тепер планують площі під капустою, виходячи вже не з райдужних мрій про високі заробітки, а з власних можливостей реалізації та зберігання продукції. Тому виробництво тепер різко не зростає навіть після фінансово успішного року. Коло виробників уже сформувалося, а резервів для розширення ринків збуту практично немає.

У пошуках своєї ніші

Однак капуста буває не тільки білокачанною. Близько 15% площ займають червонокачанна, цвітна, пекінська капусти, броколі. Вже вирощуються у промислових обсягах такі екзотичні для нашої країни капусти, як савойська і брюссельська. Деякі малі фермери пробують вирощувати кольрабі. Всі ці культури у нас зараховують до нішевих. І саме освоєння нових ніш (звичайно, вміле) багатьом овочівникам видається надійною гарантією непоганих і стабільних заробітків. Справді, за деякими капустами експерти бачать непоганий потенціал для зростання споживання: це і пекінська, і савойська, і броколі. Та й заробітки на цих капустах загалом кращі, ніж на білокачанній. Наприклад, пекінська капуста в сезоні 2014/2015 рр. тільки під час масового збирання падала в ціні нижче 5 грн/кг, а в березні-квітні дорожчала до 20-30 грн/кг. Червонокачанна капуста коштувала оптом не нижче 2 грн/кг в сезон і 6-12 грн/кг в несезон. Цвітна капуста влітку опускалася в ціні, мінімум, до 5 грн/кг, зате в першому кварталі цього року стрибала до 60 грн/кг і вище. Броколі дешевшала нижче 10 грн/кг тільки у розпал жнив, зате під кінець весни подорожчала до 60 грн/кг. Зараз на основних оптових ринках цвітна капуста продається по 8-14 грн, червоноголова - 10-10,5 грн, броколі - 15-24 грн.

Звісно, коли ціни перебувають на максимумі, споживання цих культур зовсім мізерне. Але нижче собівартості ціни на цвітну або пекінську капусту падають тільки на короткий період масового збирання врожаю при продажу прямо з поля.

У деяких сегментах цей потенціал уже реалізовується. "10 років тому мало хто з пересічних українських споживачів знав, що таке броколі. А зараз ми оцінюємо площу під цією культурою в 1500 га, з яких 500 - у професійних виробників", - каже представник компанії "Клоз", що спеціалізується на селекції овочевих культур, Григорій Іванов. У Польщі ж, на яку в нас звикли дивитися як на "кришталеву кулю", що в загальних рисах показує майбутнє українського ринку через кілька років, за обсягами виробництва броколі наздогнала цвітну капусту.

Найдинамічнішим сегментом ринку капуст Тетяна Гетьман називає пекінську капусту. "У 2008 р., коли наше господарство вперше вирощувало пекінську капусту, ми зібрали 50 тонн і ледве розпродали їх за три місяці, - згадує комерційний директор агрофірми "С-Росток" (Миколаївська обл.) Олександр Марченко. - Нинішнього року ми засадили цією культурою 20 га, що, при хорошій урожайності, дозволило б зібрати близько тисячі тонн. Пекінську капусту стали охоче брати роздрібні мережі, і беруть її все більше навіть у наш складний час. Наприклад, торік реалізація пекінської капусти в мережі "АТБ" зросла на 20%". Освоюють нову культуру й малі виробники. Наприклад, у с. Перебиківці (Хотинський район Чернівецької обл.), де населення вже кілька десятиліть поголовно вирощує овочі на продаж, а тепер господарює на власних земельних паях самостійно, чимало овочівників частково перейшли з ранньої капусти на пекінську.

Втім, нинішнього року в сегменті пекінської капусти, здається, спостерігається таке саме перевиробництво, як у сегменті білокачанної у 2011-2012 рр.: на ринках у Великих Копанях і в Києві на початок листопада вона коштує дешевше, ніж білокачанна (4-6 грн/кг).

Звісно, реалізація потенціалу зростання споживання "нішевих" капуст найбільше залежить від загального рівня життя споживачів. Наприклад, споживання броколі, яка є одним із символів здорового харчування, у Великобританії становить
5 кг на душу населення за рік, у США й Канаді - 3,5 кг, у решті багатих країн Європи та Японії - не менше 1 кг за рік, а в Польщі - 200-300 г. Інакше кажучи, на істотне зростання попиту можна розраховувати тільки в умовах стабільного підвищення рівня життя.

Заморожування

Але, крім продажу у свіжому вигляді роздрібній торгівлі, в овочівників є ще один важливий канал реалізації - підприємства з заморожування овочів. Останні закуповують значну частину врожаю цвітної капусти в країні і левову частку обсягів броколі та брюссельської капусти. Причому перспективи в цієї галузі досить добрі. Зокрема, експортний потенціал у заморожених вітчизняних овочів куди кращий, ніж у свіжих. Не в останню чергу тому, що багато підприємств із заморожування овочів уже на стадії будівництва чи навіть проектування закладали можливість працювати за європейськими стандартами. Та ще й термін зберігання в замороженої продукції, на відміну від свіжої, дозволяє експортувати її хоч по всьому світу. Істотно покращує перспективи експорту і нинішня девальвація гривні. Виробники заморожених овочів згадують, що коли долар коштував 5 грн, імпорт із Польщі складав істотну конкуренцію. Коли долар зріс до 8 грн, імпорт зберігся лише по тих позиціях, які в Україні вирощувалися в невеликих обсягах, а заморожувальники почали торувати доріжку на зовнішні ринки (не тільки російський, а й польський). А тепер виробники заморожених овочів воліють краще самим узяти землю в оренду і вирощувати ту сировину, якої їм бракує, ніж завозити з Польщі, й паралельно будують плани експорту до ЄС.

Одним із виробників, які знайшли свою нішу у вирощуванні нетрадиційних капуст, став фермер Віталій Гуртовий із Новомосковського р-ну Дніпропетровської обл. Його ФГ "Віталій" - чи не єдине в районі спеціалізується на овочевих культурах, причому головною серед них є брюссельська капуста. Під неї фермер відводить, залежно від року, від 5 до 11 га, що робить його одним із найбільших виробників цієї культури в Україні. В. Гуртовий вирощує брюссельську капусту виключно під замовлення підприємств із заморожування овочів. Постачає для них і інші культури.

Щоправда, робота з виробниками заморожених овочів має свої недоліки. Головний із них - велика залежність аграрія від покупця, адже виробників заморожених овочів на всю країну не набереться й півсотні, тоді як овочівників - тисячі. Тож у деяких заморожувальників постачальникам довелося вибивати свої гроші по року, два і навіть три. Крім того, хоча заморожування і вважається переробкою, вимоги до якості продукції тут не нижчі, ніж у роздрібної торгівлі. А закупівельні ціни - нижчі (наприклад, у Польщі на броколі різниця становить 20%). Зате сільгоспвиробник їх знає вже на початку сезону, так само, як і обсяги закупівлі. Тоді як про свіжу продукцію переживаєш: вдасться продати чи ні, буде ціна чи ні.

Втім, невеликі господарства, розміщені неподалік великих міст, сміливіше вирощують цвітну, пекінську капусту чи броколі у великих обсягах, маючи великий ринок збуту і зручну логістику в цьому напрямі. Також охоче займаються нішевими культурами великі господарства, які вирощують значні обсяги білокачанної капусти і мають напрацьовані зв'язки з роздрібними мережами. Останні все одно мусять тримати на полицях асортимент нішевих культур, а замовляти нетрадиційні капусти у доважок до білокачанної їм зручніше.

Посилити позиції українських виробників на цьому ринку шляхом забезпечення цілорічного графіка постачань (а не тільки в сезон) може будівництво сховищ. Але такі капусти, як пекінська, цвітна чи броколі, зберегти до весни можна тільки у сховищах із регульованим газовим середовищем (у таких, як для яблук), а вони потребують значно більших інвестицій, ніж звичайні холодильні камери для біло- і червонокачанної капусти.