Як налагодити експорт?

Поділитися
Як налагодити експорт?
Українську промислову продукцію стали більше купувати на Заході, але обсяги продажів недостатні.

Україна ввійшла в асоціацію з ЄС, отримала безвізовий режим. І це позначилося, зокрема, на збільшенні обсягу товарів, які експортуються в Європу. Але стосовно промислової продукції - цього збільшення недостатньо. Що ж потрібно, аби промисловий експорт значно зріс?

Харківське ПАТ "Завод "Південкабель" почало поставляти силові кабелі для освітлення в Німеччину, Польщу. Проте брати їх там стали не зразу, хоч у харків'ян на цю продукцію був авторитетний сертифікат європейської системи якості ISO. Німецькі фахівці подали українські зразки продукції і документи в один із місцевих науково-дослідних інститутів. Перевірка тривала рік. І тільки після цього дали добро.

Тобто неодмінна умова виходу на європейський та інші міжнародні ринки - висока якість. Харків'яни пройшли до цього довгий шлях. Вони використовують найпередовіші технології та обладнання. Постійно оновляють номенклатуру продукції на базі потреб ринку. Багато років у них добре йшли силові кабелі для металургії та будівництва. Але потреби в цих замовників зменшалися. І на "Південкабелі" знайшли нових споживачів - транспортників та енергетиків.

Здавалося б, можна заспокоїтися. Проте виробник знає: ринок не стоїть на місці, треба постійно шукати нове. Звернули увагу, що голі дроти ліній електропередач, які ведуть до промислових і побутових об'єктів, недостатньо надійні, часто виходять із ладу. До них можуть підключитись умільці, що крадуть електроенергію. На заводі розробили та впровадили ізольовані кабелі. Вони позбавлені вад попередніх виробів.

Також освоїли випуск кабелів, у яких до мінімуму зменшено кількість горючих елементів - хлору та інших, підвищилася безпека людей.

Ми докладно зупинилися на прикладі одного підприємства тому, що далеко не всі їхні колеги піклуються про істотну зміну номенклатури своїх товарів, хоча ринок до цього спонукує.

Поки що беруть, і добре. А завтра?

У закордонній практиці за 5 років номенклатура змінюється не менше, ніж на чверть. На "Південкабелі" пішли далі - за такий період змінюють номенклатуру не менше, ніж наполовину. Тому в підприємства є міжнародний авторитет, стабільний ринок, який розширюється. Солідний портфель замовлень, пристойна зарплата. Пережили втрату російського ринку. Поставляють продукцію в Білорусь, Грузію. З'явилися замовники в Азербайджані, Молдові, тож будуть і в Румунії.

- Замовники приходять до вас?

- Не без того, - відповідає технічний директор ПАТ "Південкабель" Ю.Антонець. - Але переважно шукаємо самі. Відкриваємо торгові представництва з місцевими фахівцями в різних країнах і в усіх регіонах України. Це допомагає.

Такі ж дії сприяють прибутковій роботі й невеликому харківському заводу "Промметсплав".

- Ми перепробували всілякі види сплавів, - розповідає директор підприємства С.Тарасенко. - На сьогодні найвищий попит на алюмінієві та цинкові. У нас їх за долари купують у Німеччині.

Керівники суб'єктів підприємництва інколи не йдуть на інновації, оскільки це пов'язано з реструктуризацією та тимчасовим зниженням обсягів виробництва. Але, нічого не вклавши, нічого й не одержиш.

- Ми працюємо цілодобово, оскільки, за технологією, не можна зупиняти плавильні печі, - продовжує С.Тарасенко - Але нині йде реконструкція одного з комплексів, готується до пуску нова потокова лінія. І одну з печей зупинили. Я впевнений, нинішні втрати з лишком відшкодує розширене виробництво, воно принесе додатковий прибуток.

На підприємствах буває складно набирати представників робітничих професій. Адже на сьогодні багато в чому втрачено систему профтехосвіти. Нізвідки брати кадри. І на харківському "Промметсплаві" стали готувати робітничі кадри самотужки. Згадали про відому систему наставництва. Набирають новачків і прикріплюють їх на два-три місяці до досвідчених фахівців. Аби процес підготовки йшов нормально, періодично перевіряють і тих, і тих. Допомагає. З безвізом додалася нова складність - від'їзд фахівців за кордон.

- Раніше в нас не було труднощів, наприклад при наймі зварників, - ділиться С.Тарасенко. - Тепер платимо їм не менше 10 тис. грн. Доводиться підвищувати ціни на нашу продукцію.

Вихід один - підвищувати якість, щоб купували дорожче. Тоді можна й зарплату підвищувати. Але з цінами на ринку слід поводитися обережно, гнучко. Вони мають зростати так, щоб не відлякувати покупців. У верстатобудуванні США при зростанні продуктивності верстатів у
2,5 разу ціни на них підвищилися в 1,6 разу, тобто витрати на одиницю споживчих властивостей знизилися, практично, на дві третини. Це приносить ефект як споживачам, так і виробникам.

Можуть заперечити: такі приклади стосуються менш капіталомістких галузей, а як бути з більш капіталомісткими - авіабудуванням, важким машинобудуванням, іншими?

Згадаймо розквіт так званих "азійських тигрів", країн Південноазійського регіону. З чого вони почали? Зі складання простих виробів на основі закордонних комплектуючих. У нас багато таких компонентів можна зробити самим. Тому, з урахуванням нинішнього стану вітчизняної економіки, спочатку слід віддати пріоритет менш капіталомістким галузям - приладобудуванню, електроапаратобудуванню фармації, харчовій промисловості, сільському господарству. Природно, не слід забувати й про машинобудівні та інші виробництва, які працюють, зокрема, й на експорт. Отриманий прибуток рекомендується нагромаджувати на спеціальному інноваційному рахунку, використовуючи його для новацій у капіталомістких галузях.

Ще одна проблема полягає в неякісному менеджменті з боку керівників низки суб'єктів підприємництва. За оцінками фахівців, втрати від неякісного менеджменту в Україні становлять 50%. Тоді як у Європі й США - відповідно, 25 і 7%.

І тут, нам видається, слід змінити систему підготовки менеджерів. Справді, що можуть запропонувати директору підприємства, начальникові цеху, які пропрацювали по 20-30 років, випускники управлінських спеціальностей вишів, які й дня не пропрацювали на виробництві? У США, наприклад, віддають перевагу іншим принципам. Для здобуття другої, управлінської освіти відбирають розумних інженерів, у яких виявилися задатки успішних керівників. Саме такі стають успішними менеджерами.

Слід стимулювати закордонних інвесторів, забезпечити їм відповідні гарантії, про які чимало говорилося. Закордонний інвестор не прийде, якщо недостатньо вкладають в інвестиційно-інноваційну діяльність місцеві підприємці. У ФРН, наприклад, під час проведення тендерів на право виконувати проекти місцевим підприємцям дається знижка в розмірі 10-25% від їх ціни.

Скільки говорилося про зміну податкової системи, що стимулює розвиток інновацій! Дещо в цьому плані роблять, але недостатньо.

- Добре, що хоча б упродовж року немає суттєвих змін у податковій системі, - заявляє директор підприємства "Промметсплав" С.Тарасенко. - Це сприяє стабілізації в роботі.

Згідно з опитуваннями, проведеними кафедрою економіки й маркетингу Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" на завдання Інституту економіки та прогнозування НАНУ, інноватори очікують від уряду пільгового кредитування своїх розробок, відкладеного податкового кредиту. У закордонній практиці для стимулювання новацій витрати на них включають у величину капітальних інвестицій, а відповідні витрати на рівні національної економіки - у склад ВВП. Такі витрати не входять в оподатковувану частину інвестицій.

Чекаємо, коли в держави з'явиться більше грошей на фінансування інноваційно-інвестиційної діяльності. Свого часу уряди США і Японії повністю фінансували аерокосмічні програми, створення ЕОМ нових поколінь. Але такі кошти не мають іти в пісок, як це буває в нас. Завдання держави - суворо контролювати їх витрат. У Південній Кореї, наприклад, здійснюється моніторинг використання таких коштів. При нераціональному їх використанні, необґрунтованому перевищенні кошторису витрат невикористану частину передають іншим, успішнішим суб'єктам підприємництва, а невмілі підприємства, організації втрачають надалі державну підтримку.

Виникає ще одна проблема - у низці випадків вітчизняні підприємства поставляють за кордон сировину, матеріали - деревину, алюміній тощо, а у зворотному напрямку з-за кордону до нас надходять виготовлені з них товари. Така проблема неоднозначна. На перший погляд, держава виграє двічі: від надходження податків у валюті при продажу вітчизняної сировини за кордон і від імпорту готових товарів звідти. Однак позитивний ефект буде, якщо обсяг продукції виробника матеріалів повністю задовольняє вітчизняні потреби. Інакше будуть втрати як для суб'єктів внутрішнього підприємництва, так і для держави. За наявності власного виробництва аналогічних готових виробів, втрати для українського виробника виявляться у зменшенні величини прибутку при зниженні обсягу виробництва аналогічних товарів у результаті імпортних поставок. Погіршується й соціальний чинник - зменшується потреба в робочих місцях. Втратять і вітчизняні покупці, як фізичні, так і юридичні особи, при продажу їм дорогої імпортної продукції. Тобто програє й держава.

Як же зацікавити вітчизняних виробників сировинного напряму? Стимулювати при збільшенні обсягів виробництва. Наприклад, знижувати відсоток відрахувань від прибутку на 20% від встановленого нормативу для виробників як сировини, так і готових товарів, що використовуються для внутрішніх потреб. Це принесе додаткові переваги як вітчизняним виробникам, споживачам, так і державі, оскільки загальна сума прибутку, який залишається у вітчизняних суб'єктів підприємництва, і сума податкових відрахувань державі збільшуються.

Проте такі заходи можуть виявитися недостатнім стимулом для вітчизняного виробника матеріалів, що поставляються за кордон, у разі, якщо їх кількість недостатня для вітчизняних потреб.

У ринкових умовах змінити питому вагу поставок адміністративними заходами складно. Однак можна. Один із таких заходів полягає у видачі державного замовлення на поставку українським підприємствам таких матеріалів у необхідних обсягах. Таких виробників можна також позбавляти, наприклад, державної підтримки терміном на три роки, чинити на них моральний вплив, накладати штрафи тощо.

Хотілося звернути увагу ще на одну обставину. Харківський інститут ВНДІ "Електроапарат" мав високоякісну дослідну лабораторію електроапаратів, рівних якій не було на просторі СНД. Кілька років тому, в період розпаду інституту, до них звернулися представники м. Курська з пропозицією продати цю лабораторію. Харків'яни, щоб якось поліпшити своє фінансове становище, погодилися. Лабораторія пішла, а електроапаратобудування в Україні залишилося. Тепер, за потреби проведення комплексних випробувань вітчизняних розробок, звертатися в Росію? Такі випадки не поодинокі. Що ж робити? Є об'єкти національного надбання, які захищає держава. Все в них не вмістиш. Але чому не створити реєстр об'єктів регіонального, галузевого значення, які матимуть відповідні охоронні права?

…Розширення ринку. Воно неможливе без максимальних обсягів внутрішнього споживання вітчизняних товарів. Але на цьому шляху виникають перешкоди.

- Держава мало захищає свого виробника, - нарікає технічний директор ПАТ "Завод "Південкабель". Ю.Антонець. - Ввозиться з-за кордону за незрозумілими схемами аналогічна продукція, якість якої, щонайменше, не вища за нашу вітчизняну. А скільки продається в магазинах, на базарах неякісних товарів, виготовлених у неналежних умовах, пожежо- й вибухонебезпечних! Завдання контролюючих структур - перевіряти в реалізаторів наявність відповідних сертифікатів, що дозволить боротися з такими проявами.

Проблема тут глибша. Ми часом купуємо закордонні авіаційні двигуни, гірничо-металургійне обладнання, які якістю не перевершують вітчизняних розробок. При цьому залишаються без роботи відповідні інститути, втрачаються вітчизняні наукові школи, проектні структури.

Вище говорилося про претензії до держструктур, але можна навести й позитивні моменти в цьому напрямі. На Харківщині зростання обсягів виробництва обробної промисловості, машинобудування вище, ніж в інших областях України. Істотну роль у цьому відіграли економічні служби Харківської ОДА. Їхніми зусиллями в різних країнах світу створено десятки представництв, у яких пропагується харківська продукція. Така точкова "атака" дала результати. Українську продукцію почали купувати у США, Канаді, Китаї, європейських країнах. А кажуть, обласні, міські структури в цьому напрямі нічого не можуть.

Але зусиль на місцях мало. Необхідна потужніша підтримка на державному рівні. Тільки кому її здійснювати? Держагенство з інновацій, що існувало раніше, розпустили. Потрібен новий ефективний орган, що відповідав би сучасним вимогам. Тоді й конкурентоспроможні інновації просуватимуться краще.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі