Визволення країни від майданчикового рабства - Бізнес - dt.ua

Визволення країни від майданчикового рабства

1 лютого, 17:02 Роздрукувати Випуск №4, 2 лютого-8 лютого

Майданчики єдиної бази — це своєрідне рабство.

Після того, як 23 січня 2019 року депутати Тетяна Чорновол та Ігор Лапін зареєстрували законопроект №9502 "Про внесення змін до Податкового кодексу України про захист економічної конкуренції в діяльності, що пов'язана з використанням об'єктів права інтелектуальної власності", з'явився шанс визволити громадян України з рабства майданчиків для реєстрації звітів з оцінки в єдиній базі при здійсненні угод купівлі-продажу нерухомості.

Оскільки зазначений законопроект спрямований на скасування поправок, внесених у бюджетну ніч до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" №2628-VIII від 23.11.2018 р.

Внесення зазначених змін до Податкового кодексу стало результатом домовленості між народними депутатами за принципом "ти мені — я тобі". Тобто якщо фракція "Відродження" голосує за бюджет, решта депутатів погоджувалися на оборудку — проголосувати за поправки, які, фактично, закріплювали монополію посередників-майданчиків при здійсненні угод купівлі-продажу нерухомості та іншого майна громадянами України і юридичними особами, про що ми вже писали у статті "Подарували мільярд". Ці одіозні поправки вимагали відсторонення Антимонопольного комітету України при розслідуваннях справ, пов'язаних із інтелектуальною власністю, а також передбачали при авторизації (надання дозволу на роботу) нового майданчика погодження від існуючих посередників. Тільки уявіть на хвилиночку, що вам треба запитати конкурента — чи можна, я тобі складу конкуренцію? Що він зробить — покрутить пальцем біля скроні…

І це при тому що вже на стадії вивчення ситуації АМКУ зробив висновок про повну відсутність конкуренції між існуючими майданчиками та зафіксував схожість їхніх документів і дій. При цьому майданчики чомусь ховаються від АМКУ (здогадуєтеся, чому?) і не надають інформацію. 

Замість того, щоб зупинити порушників, ФДМУ, який надає майданчикам дозвіл на діяльність, продовжує нічого "не помічати", як ті три мавпочки: не бачу, не чую, не кажу. Феєрично!

А ось автори "майданчикової схеми" вирішили не чекати завершення розслідування АМКУ, а спробували взагалі відсторонити АМКУ від процесів розслідування, запропонувавши народним депутатам внести недолугі поправки у бюджетну ніч і, фактично, з допомогою шантажу спромоглися їх запровадити.

У Пояснювальний записці до законопроекту №9502 про скасування цих сумнозвісних поправок сказано, що, оскільки діяльність АМКУ регулюється не Податковим кодексом, а спеціальним законодавством, проголосовані поправки суперечать не тільки чинному законодавству України, а й Угоді про асоціацію між Україною, з одного боку, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами — з іншого. 

Слід зазначити, що діяльність АМКУ регулюється такими Законами України:

1) "Про Антимонопольний комітет України";

2) "Про захист економічної конкуренції";

3) "Про захист від недобросовісної конкуренції".

Ці Закони є так званими "спеціальними законами у сфері захисту економічної конкуренції на території України". Звісно, вони мають перевагу в частині повноважень органів Антимонопольного комітету, оскільки органи АМКУ у своїй діяльності керуються виключно спеціальними законами, а встановлення будь-яких особливостей застосування цього законодавства можливе виключно за умови обов'язкового внесення змін безпосередньо до спеціального законодавства. Тобто зміни до Податкового кодексу не торкаються діяльності АМКУ і можуть ігноруватись АМКУ.

Хтось, можливо, скаже: то хай АМКУ і не звертає уваги на ту поправочку. Проте є нюанс — Фонд державного майна вже направив лист АМКУ про відсторонення його від проведення розслідувань і виключив Антимонопольний із членів Робочої групи, призначеної першим віце-прем'єр-міністром Степаном Кубівом, із врегулювання, фактично, скандальної ситуації з майданчиками.

У відповідь АМКУ ввічливо "послав" Фонд на основі обгрунтування, наведеного вище. Та, оскільки ми живемо в чудернацькі часи, коли орган державної влади намагається трактувати законодавство всупереч Конституції, внесення відповідних змін, запропонованих народними депутатами Чорновол та Лапіним, цілком доречні, щоб не сказати більше: вони просто необхідні для наведення ладу в законодавстві, яким автори схеми крутять останнім часом як циган сонцем.

Приміром, постановою Кабінету міністрів передбачалася безкоштовна реєстрація звітів з оцінки в єдиній базі, але ж ти дивися, як воно все, Михалич, вийшло: зміни до постанови 358 внесені не були аж до 21 листопада 2018 р., а гроші — брали. Якщо ж внесли зміни і скасували безоплатність тільки 21 листопада, а гроші за внесення в єдину базу збирали з 18 липня 2018-го, — то їх же збирали-таки незаконно? Чому за це ніхто не відповідає? Чому ніхто не вимагає від майданчиків повернути незаконно отримані кошти платникам податків чи хоча б вилучити їх до бюджету?

Ініціативу двох депутатів, які наважилися подати зазначені поправки, не може не підтримувати громадськість, особливо зважаючи на те, що інші парламентарії, які позиціюють себе як демократи і євроінтегратори, спочатку погодились, а потім відмовилися подавати поправки про скасування майданчиків-посередників. Не називатимемо їхніх "героїчних" імен, вони про це знають, просто відзначимо діяльність тих, хто наважився, попри весь тиск схемщиків, подати розумний законопроект. 

Його розумність зачіпає й інший бік медалі: вимогу публікувати єдину базу звітів автоматично, в інтерактивному режимі. Як не дивно, але ніякі "майданчики" чи "модулі" (читайте про них статтю на DT.UA "От так модуль, от так сучий син!") не знадобилися б, якби Фонд уже давно відкрив доступ до єдиної бази звітів в автоматичному інтерактивному режимі. 

Незважаючи на те, що вимогою Податкового кодексу є оприлюднення всієї інформації з єдиної бази, Фонд держмайна це робить вибірково на власний розсуд, посилаючись на захист невідомо-яких персональних даних, яких у базі немає й ніколи не було. Тобто прикриваючись посиланням на конфіденційну інформацію, Фонд оприлюднює на сайті вибіркову інформацію з єдиної бази звітів, яка не дозволяє повною мірою аналізувати фальсифікаторів оцінок. Чому він таке робить? Хороше запитання. 

А ще Фонд держмайна недавно навіть звернувся до споживачів оцінок зі словами: "У випадку виявлення в процесі моніторингу Єдиної бази інформації щодо вартості об'єкта нерухомості, яка не відповідає ринковій, Фонд державного майна в межах компетенції буде вживати заходів до оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності і передавати таку інформацію до Державної фіскальної служби та правоохоронних органів для відповідного реагування".

Цікава заява, особливо коли врахувати численні переможні реляції Фонду щодо чудо-модуля, який начебто не пропускає занижених оцінок. Постає запитання: якщо модуль із перевірки оціночної вартості не пропускає фальсифікату, то навіщо "попереджати" споживачів? Невже реєстрація звіту не означає його автоматичного визнання? Чи, може, існують якісь інші шляхи реєстрації тих звітів, в обхід даних, які оприлюднюються?

Невже є інші шляхи доступу до бази? Мабуть, що так, адже пов'язаними між собою особами є не просто майданчики-посередники, як встановлено АМКУ, а й компанія "Медирент" — розробник програмного забезпечення єдиної бази, і всі вони взаємодіють на основі патентів на інтелектуальну власність, яка, на думку експертів, — непатентноспроможна, але спроможна-таки обдирати пересічних громадян!

Відомо, що, з одного боку, "патенти" дають їх власникам захист інтелектуальної власності від протиправних дій третіх осіб, а з іншого — створюють монополію щодо використання суб'єктами таких прав.

Тобто патент на об'єкт права інтелектуальної власності або діяльності, пов'язаної з її використанням, є, по суті, легальною формою монополії, і лише в компетенції Антимонопольного комітету України розслідувати підстави виникнення монопольних прав і досліджувати, чи не має місця факт зловживання монопольним домінуючим становищем. 

Як свідчить практика, в Україні не завжди йдеться про "винахід/інновацію" при реєстрації патентів, часті випадки патентування "процесів", "засобів", "способів", що не несуть нічого нового. Таке давно практикується в Україні (світі), це "патентування" лише з метою штучного обмеження конкуренції в тій чи іншій сфері, задля отримання доходів у нічим не обмежених розмірах, адже йдеться про монополію.

Як приклад, у 2004 році Громадською організацією "Центр тендерних процедур та бізнес-планування" і ТОВ "Центр тендерних процедур" було отримано п'ять патентів на "Спосіб автоматизованого здійснення державних закупівель, товарів, робіт та послуг"; патент №61042 від 16 лютого 2004 року, "Спосіб обробки інформації при проведенні торгів"; патент №61043 від 16 лютого 2004 року, "Спосіб здійснення електронних закупівель за державні кошти"; патент №62907 від 15 березня 2004 року, "Процес перетворення даних при електронному оприлюдненні, розміщенні, періодичному оновленні документів щодо здійснення закупівель товарів, робіт і послуг"; патент №7097 від 15 жовтня 2004 року, "Процес перетворення даних при відображенні електронного документообігу щодо здійснення закупівель товарів, робіт і послуг"; патент №70908 від 15 жовтня 2004 року.

І хоча ці "процеси" та "способи" доволі сумнівні, з погляду "новизни", кілька років поспіль уся система державних закупівель була в заручниках в однієї особи, —мабуть, багатьом зрозуміло, про кого йдеться. Її приватні структури в рамках антиконкурентної процедури встановлювали розмір платні за участь у тендерах, подачу тендерної документів тощо і вилучали її в усіх учасників державних тендерів.

Дії власників таких прав інтелектуальної власності є предметом розслідувань і досліджень Антимонопольного комітету як державного органу зі спеціальним статусом, мета діяльності якого — забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель, тому економічна конкуренція при відстороненні АМКУ в таких розслідуваннях опинилася під серйозною загрозою через вилучення з-під дії законодавства про захист економічної конкуренції діяльності, пов'язаної з використанням об'єктів права інтелектуальної власності, а також правовідносин, які виникають у процесі будь-якого використання об'єктів права інтелектуальної власності.

Поправку до Податкового кодексу України, що потребує погодження з існуючими майданчиками можливості авторизації (тобто роботи) нового майданчика, законопроект пропонує просто скасувати у повному складі. БРАВО!

Слід відзначити громадську позицію авторів законопроекту. І нагадати, що Тетяна Чорновол уже вдруге виступає на захист економічної конкуренції в оцінці майна. Уперше це трапилося в серпні 2014 року, коли було скасовано постанову Кабінету міністрів №231 "Деякі питання проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства", яку пізніше в судовому порядку визнано злочинною, а схему — найбільш корупційною в історії України. Кабмін тоді навіть спочатку зняв із розгляду зміни, оскільки Тетяна в той момент ховала свого чоловіка, трагічно вбитого в АТО. Але вона знайшла в собі мужність і сили наполягти на скасуванні однієї постанови Кабміну і прийнятті іншої.

На жаль, після того автори "схеми під номером 231" не були покарані і пропхали в законодавство нову, майданчикову схему. Спочатку у грудні 2017-го запровадили впровадження майданчиків/посередників, а потім, у листопаді 2018-го, домоглися відсторонення АМКУ від розслідування таких справ. Тому схема й тримається восьмий місяць поспіль, адже вона щільно вписана в законодавство і допомагає перетіканню у кишені схемщиків до мільярда гривень на рік.

При цьому напередодні Нового року майданчики вдвічі підняли ціну за реєстрацію звітів — до майже 1400 грн за одну оцінку! І це при тому що вся послуга майданчиків полягає в банальній передачі даних від оцінювача до єдиної бази.

Прикро, що, приміром, на думку заступника міністра економіки пана Максима Нєфьодова, майданчики "зацементовані" в законодавстві. Тому він вважає, що прибрати їх із процесу реєстрації договорів купівлі-продажу не вийде. Безпомічність уряду в цій ситуації просто вражає: якщо не здатні зробити, то що робити? Невже й далі витрачатимуть наші податки і танцюватимуть із бубонами?

Хочеться нагадати пану Нєфьодову, що в XIX столітті, коли Америка воювала за скасування рабства, багато хто теж казав, що рабство зацементоване в законодавстві Америки. Але знайшлися люди, і насамперед це був президент Лінкольн, який сказав: це ж наші закони, ми їх і повинні змінити. Сказав і змінив. І скасував рабство. Рабство, Карл, а не якісь там майданчики-посередники!

Майданчики єдиної бази — це своєрідне рабство, яке полягає в неможливості вибору надавача послуг і вимушеності користуватися тими послугами — типові ознаки монополізму, як їх розуміють у всьому світі. 

Саме тому громадськість і оціночна спільнота високо оцінили законопроект, поданий Тетяною Чорновол та Ігорем Лапіним, і дуже сподівається, що решта народних депутатів підтримають цей законопроект у сесійній залі і найближчим часом визволять країну від майданчикового рабства.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №18, 18 травня-24 травня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво