Вирішує комп'ютерна програма, а не закон - Бізнес - dt.ua

Вирішує комп'ютерна програма, а не закон

7 липня, 2017, 17:37 Роздрукувати Випуск №26, 8 липня-14 липня

Автоматичне нарахування штрафу може трапитися з кожним.

Ця правдива історія — про те, як Державна фіскальна служба (ДФС) намагалася неправомірно притягнути підприємця до відповідальності, передбаченої ст. 126 ПК України, нарахувавши штраф на суму завищення податкових зобов'язань з єдиного податку та пеню на суму неіснуючого податкового боргу. 

У статті використано реальні дати, суми та витяги з документів, а також наводяться висловлювання співробітником ДФС щодо питань нарахування штрафів і пені. Ці висловлювання допоможуть платникам податків краще зрозуміти внутрішню кухню ДФС, в якій готуються неправомірні рішення щодо нарахування штрафу та пені. Боротьба за свої права тривала більше року. Після невдалого адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень справу було виграно в адміністративному суді. Ця справа зареєстрована в єдиному державному реєстрі судових рішень під номером808/2304/15. Рішення суду набрало законної сили.

До життя цю статтю викликало те, що в програмному забезпеченні, яким користується ДФС, реалізовані алгоритми з нарахування штрафу та пені, які не відповідають нормам ПК України. У цьому платники податків переконаються, ознайомившись із деталями адміністративного та судового оскарження неправомірних дій Державної податкової інспекції (ДПІ).

Можна припустити, що ці алгоритми застосовуються не тільки до податкових зобов'язань з єдиного податку, а й до інших податків. У зв'язку з цим інформація про неправомірні дії ДПІ буде корисною всім платникам податків.

З чого все почалося

Всі біди почалися з того, що в податковій декларації за 1 квартал 2014 р. було допущено помилку — завищено податкові зобов'язання з єдиного податку.

Податкову декларацію за 1 квартал 2014 р. було надано в податковий орган 24.04.2014 р. у електронній формі з допомогою програмного забезпечення OPZ "Податкова звітність" та ДПС "Захист звітності".

Помилка виникла внаслідок того, що на 24.04.2014 р. у ДПС "Захист звітності" містилося дві податкові декларації. Одна податкова декларація була сформована 11.01.2014 р., а друга — 24.04.2014 р.

Причиною появи в ДПС "Захист звітності" двох декларацій стала перевірка роботи програмного забезпечення після його поновлення 11.01.2014. Під час перевірки роботи програмного забезпечення було сформовано податкову декларацію із зазначенням у ній суми доходу 244214 грн. Цю суму вибрано довільно.

24.04.2014 р було сформовано податкову декларацію за І квартал 2014 р., у якій сума доходу дорівнювала 13000 грн., а сума єдиного податку вказана в розмірі 650 грн.

Оскільки обидві податкові декларації зберігалися в ДПС "Захист звітності", то 24.04.2014 р. у ДПІ помилково було відправлено податкову декларацію, сформовану 11.01.2014 р.

Вважаючи, що в ДПІ пішла податкова декларація за І квартал 2014 р. з доходом у розмірі 13000 грн., 24.04.2014 р. було перераховано до державного бюджету 650 грн. єдиного податку.

У серпні 2014 р. самостійно було виявлено помилку в податковій декларації за І квартал 2014 р. і 05.08.2014 р. подано уточнюючу податкову декларацію за І квартал
2014 р., у якій вказано суму доходу в розмірі 13000 грн. та суму єдиного податку в розмірі 650 грн.

Цю суму єдиного податку було перераховано до державного бюджету у строк, що не перевищує граничного терміну сплати єдиного податку за І квартал 2014 р., визначеного відповідно до п.295.3 ст. 295 ПК.

Слід зазначити, що в податковій декларації за І квартал 2014 р. у полі "Дата подання податкової декларації" вказана дата 11.01.2014 р. На цю помилку мали відреагувати OPZ "Податкова звітність" та державний інспектор. Однак цієї дати ніхто не перевіряв. У OPZ "Податкова звітність" перевіряється тільки наявність дати в податковій декларації, але не перевіряється відповідність цієї дати звітному періоду. Державний інспектор теж не звернув уваги на невідповідність дати заповнення податкової декларації та періоду, за який її подано.

Камеральна перевірка

24.11.2014 р. проходила камеральна перевірка з питань сплати (перерахування) єдиного податку за звітний податковий період з 19.05.2014 по 30.10.2014 р., за результатами якої складено відповідний акт.

Для того, щоб читачі змогли оцінити проблеми, які виникли при підготовці заперечення до акту камеральної перевірки, наведу його зміст:

"Перевіркою встановлено:

В порушення п.295.3 ст.295 ПК України від 02.12.2010 р. №2755-VI, встановлено несплату (неперерахування) податкових зобов'язань з єдиного податку в порядку та у строки, визначені законодавством".

Слід зазначити, що в акті камеральної перевірки немає інформації про суми заборгованості, про період, у якому, на думку державного інспектора, був порушений термін сплати єдиного податку. Річ у тому, що в період, за який проводилася камеральна перевірка, увійшло два звітних періоди: за І квартал 2014 р. і за півріччя 2014 р.

Крім того, в акті камеральної перевірки немає інформації про факт завищення податкового зобов'язання з єдиного податку за І квартал 2014 р. та усунення цієї помилки шляхом подачі уточнюючої податкової декларації за І квартал 2014 р. Ця інформація мала бути в акті камеральної перевірки, відповідно до п.86.10 ст.86 ПК.

Заперечення до акту камеральної перевірки

Оскільки в акті камеральної перевірки немає інформації, яка б дозволила написати заперечення, то, взявши, так би мовити, "ноги в руки", підприємець почав ходити по кабінетах ДПІ, збираючи необхідну інформацію.

Під час ходіння по муках, практично, всі співробітники ДПІ, з якими спілкувався підприємець, збираючи інформацію, говорили, що, подавши уточнюючу податкову декларацію платника єдиного податку, платник податку тим самим погасив податковий борг. Запам'ятайте цю точку зору працівників ДПІ, адже від неї у платників податків усі проблеми зі штрафами та пенею.

Після цих пояснень державному інспектору, який склав акт камеральної перевірки, було поставлено запитання приблизно такого змісту.Чи повинен платник податків заплатити
10 млн грн штрафу, якщо помилково в податковій декларації вкаже суму доходу один мільярд грн, а після спливання граничного терміну подачі податкової декларації подасть уточнюючу податкову декларацію, в якій цю помилку виправить, зменшити свій дохід до 13000 грн?

Ви не повірите: відповідь була ствердна.

З яких причин співробітники ДПІ так вважають, було з'ясовано в період оскарження акта камеральною перевірки. Але про це трохи згодом.

Після такої відповіді на поставлене запитання стало зрозуміло, що порятунок потопаючих — справа рук самих потопаючих. Відступати нікуди. Треба відстоювати свої права, аж до Європейського суду з прав людини.

Після збору необхідної інформації було подано заперечення до акта камеральної перевірки, в якому містилася вимога до ДПІ його скасувати з таких підстав.

По-перше, 24.04.2014 р. була сплачена узгоджена сума грошового зобов'язання за І квартал 2014 р. в розмірі 650 грн., і строк сплати єдиного податку не перевищує граничного терміну сплати єдиного податку за І квартал 2014 р., визначеного відповідно до п.295.3 ст.295 ПК.

По-друге, "погашення податкового боргу — зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом" (п.14.1.152 ст.14 ПКУ). Таким чином, для погашення податкового боргу необхідно перерахувати до бюджету суму податку, що має бути підтверджено відповідними документами.

ПК (ст.87) передбачені такі джерела погашення податкового боргу платником податків:

— будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів (п.87.1 ст.87 ПК;

— будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (п.87.2 ст.87 ПК).

Цей перелік джерел погашення податкового боргу — вичерпний.

Звісно, ніякі кошти у рахунок погашення податкового боргу до бюджету не перераховувались, а уточнююча податкова декларація платника єдиного податку — фізичної особи — підприємця не є документом, який підтверджує погашення податкового боргу.

Було вирішено оскаржувати неправомірні рішення ДПІ в адміністративному та судовому порядку.

Оскарження акта камеральної перевірки

При розгляді заперечення до акта камеральної перевірки з'ясувалося таке.

Члени комісії ДПІ, на якій розглядалося заперечення, вважали, що уточнююча податкова декларація платника єдиного податку — фізичної особи — підприємця є документом, який підтверджує погашення податкового боргу.

На цій комісії вперше стало відомо, що штраф нараховується автоматично комп'ютерною програмою відповідно до ст. 126 ПК, якщо платник податку не сплатив узгоджену суму грошових зобов'язань упродовж строків, встановлених ПК. Результати такого розрахунку відображаються в картці особового рахунку платника податків.

Після таких роз'яснень стало зрозуміло, що в комп'ютерній програмі закладено алгоритм розрахунку штрафів, який не враховує зменшення податкових зобов'язань відповідно до прийнятої уточнюючої податкової декларації платника єдиного податку.

Постає запитання. Чи може в такому разі державний інспектор відмовитися від нарахування штрафу? Ні, адже суму штрафу він бачить у картці особового рахунку платника податків. Переконувати в протилежному він нікого не буде. Собі дорожче.

Зрозуміло, що за таких обставин комісія відмовилася скасувати акт камеральної перевірки.

Наслідки розгляду заперечення були матеріалізовані у двох податкових повідомленнях — рішенням від 10.12.2014 р. №0011521701 і №0011531701.

Згідно з розрахунком штрафних санкцій податкового повідомлення — рішення № 0011521701, сума штрафу становить 2322,37 грн.

Цей штраф складається з двох сум.

1. Штраф на суму 2311,16 грн, нарахований за затримку на 77 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб за І квартал 2014 р.

2. Штраф на суму 11,21 грн, нарахований за затримку на 72 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб за півріччя 2014 р.

Згідно з розрахунком штрафних санкцій податкового повідомлення — рішення №0011531701, сума штрафу становить 30,00 грн., і він нарахований за затримку на 1 календарний день сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 300 грн. за півріччя 2014 р.

Слід зазначити, що до цього моменту було відомо тільки про штраф на суму 2311,16 грн. Про штрафи на суму 11,21 грн. та 30,00 грн. нічого не було відомо, оскільки на комісії й у відповіді ДПІ на заперечення до акта камеральної перевірки питання про ці штрафи взагалі не ставилося.

Оскарження податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку

Відповідно до "Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляд органами доходів і зборів", затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів від 25.12.
2013 р. №848, було підготовлено та подано до Головного управління ДФС в області дві скарги про скасування податкових повідомлень — рішень.

На обґрунтування своїх вимог скасувати штраф на суму 2311,16 грн., крім аргументів, викладених у запереченні до акта камеральної перевірки, зверталася увага контролюючого органу вищого рівня на той факт, що уточнююча податкова декларація платника єдиного податку не є документом, який підтверджує погашення податкового боргу з джерел, передбачених ст. 87 ПКУ.

На підтвердження цього факту, зверталася увага контролюючого органу вищого рівня на п. 2.4 Інструкції "Про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами ДПС", затвердженої наказом ДПА від 17.12.2010 р. №953 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 27.12.2010 р. №1350/18645 (далі — Інструкція), відповідно до якого сума податкового боргу може погашатися шляхом подання платником податків декларацій (у тому числі уточнюючих) з від'ємним значенням суми податкових зобов'язань. І це правильно, адже погашення податкового боргу в такому разі здійснюється шляхом проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків (п. 2.3 Інструкції).

У скарзі зазначалося, що уточнююча податкова декларація платника єдиного податку не є податковою декларацією з від'ємною сумою податкових зобов'язань і, таким чином, не є документом, яким підтверджується сума та дата погашення податкового боргу.

Був наведений приклад податкової декларації з від'ємним значенням суми податкових зобов'язань. Цією податковою декларацією є податкова декларація з податку на додану вартість, затверджена Наказом Міністерства доходів і зборів від 13.11.2013 № 678, у якій сума в коді рядка 19 "Від'ємним значенням різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду" має позитивне значення. При цьому ця сума від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість (код рядка 20.1).

Оскільки за півріччя 2014 р. єдиний податок був сплачений у повному обсязі, у скарзі містилася вимога скасувати штраф на суму 11,21 грн. та 30,00 грн. Гадалося, що в цьому випадку ДПІ допустила помилку. Тоді ще не було відомо про справжні причини нарахування штрафу на суму 11,21 грн. та 30,00 грн. Це з'ясувалося тільки на судовому засіданні, на якому розглядався адміністративний позов до ДПІ. Але про це згодом.

Засідання з розгляду скарги

Щойно я зайшов у кімнату, де розглядалися скарги, прозвучало попередження, що всі 100% платників податків платять штраф, а отже і в цьому випадку доведеться заплатити.

Під час засідання приємно здивувало запитання, поставлене представником Головного управління ДФС державному інспектору, який здійснював камеральну перевірку. Запитання стосувалося змісту акта камеральної перевірки. Представник Головного управління ДФС був здивований відсутністю в акті камеральної перевірки конкретної інформації про порушення. У відповідь державний інспектор зауважив, що, практично, всі акти мають аналогічний зміст. Гадаю, багато платників податків отримували такі акти й розуміють, про що йдеться.

Слід зазначити, що під час проведення засідання вдалося довести обґрунтованість вимог у скарзі, про що усно підтвердили представники Головного управління ДФС. Однак, перш ніж залишити засідання, попередили, що остаточне рішення буде надане після його узгодження з ДФС у м. Києві.

Не знаю, які розпорядження надійшли згори, але скарги залишили без задоволення з причини, наведеної в рішенні про результати розгляду первинної скарги:

"…у зв'язку зі зменшенням суми податкового зобов'язання в уточнюючій податковій декларації відбулося погашення суми боргу, як це передбачено п.п. 14.1.152 ПК та п.2.3 і п.2.4 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами держаної податкової служби, затвердженої наказом ДПАУ від 17.12.2010 р. №953". 

Після отримання рішення про результати розгляду первинної скарги було подано скаргу до ДФС України.

Декілька слів про саме засідання з розгляду скарги, яке проходило у ДФС України на Львівській площі.

Вже через кілька хвилин головуючий, упевнившись, що платник податку платити штрафи не має наміру, звернувся до співробітника ДФС України, присутнього при розгляді скарги, з приблизно такими словами. Необхідно зателефонувати в ДПІ за місцем реєстрації платника податку з пропозицією скасувати уточнюючу податкову декларацію платника єдиного податку. Допускаю: головуючий вважав, що після таких слів підприємець кинеться оплачувати рахунки. Іншого пояснення не бачу. Такий поворот подій був несподіваний, однак через кілька хвилин розпочали розгляд скарги.

Вважаю, що пояснення у скарзі все ж таки мали свої наслідки. Головуючий, прощаючись, сказав, що справу вирішуватиме голова ДФС України. Чому не закон? — постало запитання.

Невідомо, що там вирішував голова ДФС України, але повторну скаргу не задовольнили з таких причин:

"У картці особового рахунку підприємця відбулося погашення податкового боргу, тобто зменшення абсолютного значення такого боргу, підтверджене відповідним документом, згідно з підпунктом 14.1.152 п. 14.1 ст. 14 ПК України та пунктами 2.3 і 2.4 Інструкції "Про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами ДПС", затвердженої наказом ДПА від 17.12.2010 р. №953 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2010 р. №1350/18645".

Оскарження податкових повідомлень-рішень у судовому порядку

Отримавши, так би мовити, гарбуза, платник податку звернувся до суду з адміністративною позовною заявою, в якій просив суд:

— скасувати податкові повідомлення-рішення №0011521701 і №0011531701.

— зобов'язати ДПІ скасувати пеню на суму 362,55 грн.

— стягнути з ДПІ судові витрати на суму 182,70 грн.

Оскільки однією з позовних вимог є скасування пені, про яку в статті ще не йшлося, необхідно дати деякі пояснення, тим більше що на це питання витрачений значний час судових засідань.

Про пеню стало відомо ще 20.08.2014 р., коли державний інспектор повідомив, що є заборгованість із єдиного податку за півріччя 2014 р. на суму 300 грн, яка утворилася за рахунок того, що з суми єдиного податку, сплаченого 05.08.2014 р., відняли пеню в розмірі 300 грн., нараховану, як стверджував державний інспектор, відповідно до п.129.1 ст.129 ПК за період з 20.05.2014 р. по 05.08.2014 р. Не вникаючи у законність появи податкового боргу за півріччя 2014 р. та не зважаючи на те, що ще 05.08.2014 р. єдиний податок за півріччя 2014 р. був повністю перерахований до бюджету, — додатково було перераховано до бюджету єдиний податок на суму 300 грн.

Однак історія цим не скінчилася. 30.10.2014 р. державний інспектор знову повідомив про наявність податкового боргу з єдиного податку за півріччя 2014 р., але вже на суму
56,05 грн. Не вникаючи у причини появи податкового боргу 30.10.2014 р., сума ж незначна, додатково був перерахований до бюджету єдиний податок на суму 62 грн.

Однак виявилося, що ця історія має продовження. Про продовження нарахування пені стало відомо з акта звірки розрахунків платника податків за період з 01.01.2014 р по 31.12.                        2014 р., наданого ДПІ. Згідно з актом, сума пені за цей період становила 362,55 грн, яка й була заявлена в позовній заяві.

Слід зазначити, що в акті камеральної перевірки, відповіді на заперечення до акта камеральної перевірки, рішеннях про результати розгляду первинної та повторної скарги нічого не сказано про пеню. У зв'язку з цим виникли труднощі з точним визначенням суми пені для уточнення позовних вимог.

Як з'ясувалося під час розгляду справи в суді, пеню продовжували нараховувати і в 2015 р., про що стало відомо з картки особового рахунку платника податків, яку надав до суду відповідач. Виявилося, що пеня зросла ще на 12,89 грн.

У результаті, вдалося встановити остаточну суму пені, яка й потрапила в рішення суду. Це сума в розмірі 375,44 грн.

Слід віддати належне судді, яка доклала максимум зусиль до уточнення розміру пені і, найголовніше, докопалася до причин її постійного збільшення. З'ясувалося, що алгоритм розрахунку пені, який закладений у комп'ютерну програму, працює з порушенням податкового законодавства. Річ у тому, що пеня є податковим боргом (п. 14.1.175 ст.14 ПКУ), який може бути погашений добровільно (п.131.1 ст.131 ПКУ) чи примусово (п.131.2 ст.131 ПКУ).

Оскільки кошти в рахунок погашення пені не переховувалися, то податковий борг став погашатися примусово, з порушенням п.131.2 ст.131 ПКУ, відповідно до якого: "При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, у наступну чергу зараховуються в рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом".

Оскільки ДПІ самостійно, з порушенням порядку сплати пені зменшила суму єдиного податку, перерахованого до бюджету, то виник податковий борг із єдиного податку за півріччя на суму 300 грн та 56,05 грн.

Щойно було з'ясовано алгоритм погашення пені, стало зрозуміло, з якої причин виник штраф на суму 30,00 грн та 11,21 грн.

Штраф на суму 30,00 грн = 300,00 × 0,1 (затримка сплати грошових зобов'язань на 1 календарний день).

Штраф на суму 11,21 грн = 56,05 × 0,2 (затримка сплати грошових зобов'язань на 72 календарних днів).

Що цікаво. На одному із засідань суддя запитав представника відповідача про причину примусового утримання пені з єдиного податку. Представник відповідача зазначив, що ДПІ не може втручатися в процес нарахування пені. Все робить комп'ютерна програма.

Відповідь представника відповідача підтвердила припущення, що алгоритм нарахування пені працює неправильно, оскільки допускає ланцюжок штрафів, нарахованих на неіснуюче заниження податкових зобов'язань, штучно викликане шляхом неправомірного погашення пені за рахунок податкового зобов'язання.

Громадській раді при ДФС для реагування

Алгоритм розрахунку штрафу необхідно привести у відповідність до ст.126 ПК України.

Декілька зауважень з доопрацювання алгоритму. Вважаю, що штраф повинен з'являтися в картці особового рахунку платника податків тільки в тому разі, коли податковий борг погашений добровільно чи примусово з джерел, передбачених ст. 87 ПК. Зменшення податкових зобов'язань не повинно вважатися погашенням податкового боргу.

Алгоритм розрахунку пені необхідно привести у відповідність до ст.131ПК.

Доопрацювання алгоритму дозволить виключити таке явище як нарахування штрафу на неіснуюче заниження податкових зобов'язань, штучно викликане шляхом неправомірного погашення пені за рахунок податкового зобов'язання.

Бажано залучити громадськість до доопрацювання цих алгоритмів. В іншому випадку матимемо те, що маємо.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №44, 17 листопада-23 листопада Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво