Вакансії: нові робочі місця за рахунок трудових мігрантів

"Тренд на відплив кадрів за кордон, що розпочався два роки тому, ми спостерігаємо досі. Звісно, це не може не позначатися на процесі добору в компаніях, які стабільно набирають людей та розширюють команди", - впевнена фахівчиня з добору та адаптації персоналу корпорації "Біосфера" Юлія Гуменна.

Попит і пропозиція

За даними Держстату, кількість зайнятого населення в першому півріччі 2019 р. становила 16,6 млн осіб, а рівень зайнятості - 51,4%. Найвищий рівень зайнятості - в Києві (63%), Харківській (62,2), Дніпропетровській (59,5), Київській (59,3) та Миколаївській (58,9%) областях. А найнижчий - у Волинській (50,2%) і Донецькій (50,9%).

Кількість безробітного населення в I півріччі 2019 р., порівняно з таким самим періодом попереднього року, зменшилася на 72 тис. і становила 1,5 млн осіб. 18% безробітних раніше трудилися в держуправлінні, обороні, соцстрахуванні, 18 - у торгівлі, 15 - у переробній промисловості, 14% - у сільському, лісовому та рибному господарствах. Серед зареєстрованих безробітних переважають держслужбовці, керівники (17%), працівники сфери торгівлі та послуг (16), працівники з обслуговування, експлуатації обладнання та машин (14) і представники некваліфікованої праці (13%).

А де ж можна знайти роботу в Україні? Більшість вакансій - на підприємствах переробної промисловості (19%), у сфері торгівлі (13), в освіті (12), на транспорті (10%). Найбільший попит спостерігається на спеціалістів з обслуговування, експлуатації обладнання та машин (25%) і на кваліфікованих працівників із інструментом (22%).

Упродовж січня-жовтня 2019 р. роботодавці проінформували центри зайнятості про наявність 1038,1 тис. вакансій, що на 4% більше, ніж за такий самий період минулого року. 18% вакансій пропонувалося на підприємствах переробної промисловості, понад 15 - в оптовій і роздрібній торгівлі, 15% - у сільському, лісовому та рибному господарствах. На 1 листопада нинішнього року кількість вакансій, заявлених роботодавцями, порівняно з відповідною датою минулого року, зросла на 6% і становила 102,8 тис. Найбільший попит - на кваліфікованих працівників - водіїв, швачок, операторів і машиністів котелень, слюсарів, електромонтерів, електрогазозварників, токарів, трактористів, монтерів колій, операторів заправних станцій, працівників комплексного обслуговування будинків, малярів, каменярів і столярів. Потребують роботодавці і працівників сфери послуг - продавців, кухарів, пекарів, охоронців, офіціантів, помічників вихователів, молодших медичних сестер, барменів, перукарів, соціальних працівників, кондукторів, пожежників-рятувальників. Залишається стабільним попит на фахівців з досвідом роботи - бухгалтерів, вихователів, лікарів, інженерів, фармацевтів, провізорів, інспекторів.

З одного боку, треба б радіти кількості вільних вакансій, а з іншого - чи не слід розуміти під цим фактом, що люди, які їх обіймали, попросту виїхали за кордон у пошуках кращої долі? Відповідь, здається, очевидна.

Показово, що на 1 листопада нинішнього року кількість зареєстрованих безробітних становила 259,3 тис. осіб, із них 60% (155,8 тис.) - жінок і 40% (103,5 тис.) - чоловіків. Загалом, серед жінок рівень безробіття зріс із 7,6 до 7,8%, а серед чоловіків знизився з 10,2 до 9,1%.

Поєднання дефіциту і прагнення мігрувати

Не виключено, що завдяки адаптації вітчизняної економіки до нових умов ситуація з зайнятістю населення країни покращиться. Ну, а поки що роботодавці тільки впродовж січня-жовтня нинішнього року планували масово звільнити 159,8 тис. працівників, що на 1,4 тис. більше, ніж за такий самий період минулого року. Із загальної кількості звільнених 39% становили працівники держуправління та оборони, соцстрахування, 25% - охорони здоров'я та соцдопомоги.

На такому тлі кількість резюме готових до переїзду за кордон, за даними кадрового порталу hh.ua, за два останні роки збільшилася з окремих позицій більш ніж учетверо. Диспропорції на українському ринку праці, коли на рідних просторах дефіцит працівників поєднується з їхнім прагненням виїхати з країни світ за очі, продовжують мати місце і при новій владі. Працівників не вистачає, практично, в усіх видах діяльності, а найбільше - у будівництві та промисловості (саме в цих напрямах, за даними Мінпраці та соцполітики сусідньої Польщі за минулий рік, - найбільше трудових мігрантів з України).

Видно й тенденції. Так, у третьому кварталі нинішнього року загальна кількість громадян, працевлаштованих тільки приватними агентствами зайнятості за кордон (що аж ніяк не конкурують за обсягами працевлаштування з держслужбами зайнятості), становила 59% від загальної кількості тих, хто звернувся. Найбільші потоки трудових мігрантів були до Польщі (24% від загальної кількості працевлаштованих за кордоном), на Кіпр, до Німеччини, Великої Британії, Греції, Чехії та навіть на Маршаллові Острови. За даними вітчизняних приватних агентств зайнятості, до виїзду на роботу за кордон 33% трудових мігрантів взагалі не мали досвіду роботи в Україні, 18 - працювали у сфері транспорту, логістики, поштової та кур'єрської діяльності, 9 - у будівництві, 8 - у торгівлі та ремонті, 6% - у переробній промисловості.

Однак Міністерство економрозвитку, торгівлі та сільського господарства в особі Т.Милованова не бентежить і такий стан речей. На думку міністра, саме час впритул зайнятися підвищенням продуктивності праці громадян України, зокрема - переглянути трудове законодавство. На пропозицію президента країни В.Зеленського, до 1 січня 2020 р. потрібно доопрацювати і затвердити новий Трудовий кодекс України та істотно посилити відповідальність за "тіньову" зайнятість.

Запитання: яким буде новий варіант Трудового кодексу? Ряд спостерігачів небезпідставно вважають, що, очевидно, він буде більш прийнятним для роботодавців, ніж для найманих працівників, чиї інтереси та гарантії можуть постраждати, - про це багато писалося й говорилося, і списи ламаються досі.

Крім того, влада робить "заміри" для перегляду податкової політики. Радник президента Олег Устенко одним із джерел грошових надходжень назвав "зміну фіскального простору", що включає зменшення тіньового сектора, який, за різними оцінками, може становити від 40 до 50% української економіки. Втім, новації у сфері декларованої боротьби з "тіньовою" економікою цілком передбачувано лише стимулюють бурхливе обурення представників як малого, так і середнього бізнесу країни, що надають робочі місця багатьом нашим співвітчизникам.

Загалом, часи, коли на українському ринку праці правив бал роботодавець, зважаючи на великий відплив фахівців за кордон і глобальну конкуренцію за трудові ресурси та трудову міграцію українців у більш економічно розвинені країни, вже минають. Центр тяжіння на вітчизняному ринку праці переміщується у бік спеціалістів, які поки що залишилися.