"Укрзалізниця": каїнове братерство

Не хотілося й не планувалося писати про залізничні справи. Але те, як нове керівництво УЗ поставилося до Української армії, змусило взятися за цю тему. Рядові залізничники самі допомогли армії, але це не реабілітує їхнього начальства.

Старший -
з розумом хлопчина

Армія без транспорту годиться тільки в почесну варту. Справедливою є аксіома, яку 79 років тому, в перший День залізничника, сформулював маршал Ворошилов: "Червона армія і залізниця - рідні брати. Але армія готується до війни, а залізниця завжди і скрізь працює по-бойовому".

У сучасній Україні доля братів склалася по-різному. В 1991-му країна мала третю у світі армію за чисельністю і бойовим потенціалом. Залізниця теж посідала далеко не останнє місце.

На що перетворили армію - тепер ясно всім. Злиденна, убога, погано навчена, ні на що не здатна… Куди зникли гори озброєння і незліченна кількість бойової техніки?

Наші залізниці досі збереглися і працюють. Незважаючи на те, що всі уряди України ставляться до залізничного транспорту, як недбалий господар до золотого тельця, який дістався йому задурно: не годує, не напуває, але "доїть", ріже на м'ясо і запрягає в плуг одночасно!

Дивовижно, але залізниці України досі працюють. Завдяки запасу міцності, залишеному батьками, дідами-прадідами. А ще - завдяки професіоналізму й патріотизму залізничників. Неймовірно, але факт: залізниця України за низкою найважливіших техніко-економічних показників навіть перевершила рекордні результати 1990 р.

Так, на залізниці - безліч проблем. Але це не причина, щоб "Укрзалізниця" "по-братньому" кривдила українську армію тепер, коли МО як жебрак просить у громадян скинутися СМС-ками.

Посадити злодіїв-генералів ще буде час, а годувати солдатів треба постійно. Тому Збройні сили України попросили в "Укрзалізниці" загалом дещицю як для її масштабів - 2 млн грн. Це прохання розглянула рада "Укрзалізниці". І тут починається найцікавіше…

Принцип амальгами

Великий комбінатор Остап Бендер був украй здивований, довідавшись, що хід "Е2–Е4" на шахівниці - це початок мудрованого захисту Каро-Канна. Міністр-"чудотворець" Г.Кірпа був би не менш здивований тим, що його простий спосіб задовольняти за рахунок "Укрзалізниці" фінансові забаганки людей при владі - це модифікація "принципу амальгами" Великої французької революції. Винахід Фук'є-Тенвіля,голови революційного трибуналу, дозволяв в одному судовому процесі судити скопом велику кількість людей, які не мали одне до одного жодного стосунку. Щоб у натовпі під будь-яким приводом підвести до гільйотинування саме тих, кого "замовила" влада, не заморочуючись з доказовою базою. Заради чого все й затівалося.

У варіанті Кірпи це було так: щойно він заходив "під купол" ВР, до нього вишиковувалася довжелезна черга депутатів усіх фракцій і мастей із заявами про надання фінансової допомоги на… Та на будь-що! Заяви підписував не дивлячись. Адже не зі своїх "допомагав"!

Припускають, що гроші на все давалися так, щоб і собі було добре, і нічого за це не було.

Отут і придався "принцип амальгами". Заяви від партій, фракцій, силовиків розбавляли проханнями від "маленьких українців" і виносили на "розгляд" ради "Укрзалізниці". Міністр-"чудотворець" на ній головував, не беручи участі в голосуванні. Вимуштрувані члени ради розуміли: випадкових прохань серед цих немає і бути не може. Голосували "за" - одноголосно. Потім давали свідчення, перебували під слідством. Та тільки не міністр.

Так майже по-французьки, під димовою завісою подачок "маленьким українцям", величезні суми йшли на догоджання можновладцям. Тому зношування локомотивів, вантажних і пасажирських вагонів - давно біля критичної межі.

Хто голосніше за всіх кричить "тримай злодія!"

Після останньої зміни влади, першим ділом до нещасного залізничного тельця приставили своїх доярів-м'ясників. Недарма ж головний з них двічі звільнений з галузі за нехорошою статтею КЗпП.

Формально черговий гендиректор УЗ Борис Остапюк - залізничний професіонал. Хоча успішного досвіду керівництва підприємствами транспорту він, по суті, не має. Не вважати ж таким провальне чотиримісячне "керівництво" найбільшою залізницею країни - Донецькою. Істотніше, що він - людина Кірпи. Ймовірно, з довірених, якщо був ним поставлений саме на "грошопроводи": матеріально-технічне постачання; на знижки з тарифів, пасажирське господарство.

У попередні заходження на "Укрзалізницю" Остапюк уже був фігурантом гучних скандалів і звинувачувався низкою ЗМІ у великих зловживаннях.

Але припустимо, що і закупівлі у "потрібних" фірм, і немислимі знижки обраним експедиторам, досить близьким до верхівки БЮТ, - безвідкотна доброчинність без найменшої особистої матеріальної зацікавленості. За це його і звільнили в 2006-му - "за одноразове грубе порушення". Могли й посадити…

Прем'єр-міністром стала Ю.Тимошенко. Свою людину на залізниці негайно поновили через суд на колишній посаді - заступника гендиректора. Адже творячи знижково-тарифні дива, він був… на лікарняному.

Керівництво Б.Остапюком Донецькою залізницею мало не призвело до страйку й закінчилося… знову його звільненням з роботи. І знову - "за одноразове грубе порушення" за п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України: "звільнення керівника за несвоєчасну виплату зарплати або за виплати, нижчі від її мінімального розміру". Збіг у часі з відставкою уряду Ю.Тимошенко і приходом у прем'єри Миколи Азарова - випадковий?

Недоброзичливці стверджували: звільнений начальник залізниці таки встиг придбати собі квартиру в центрі Донецька. Звісно, за кошти Донецької залізниці. Чого тільки не наговорять…

І знову бютівець - прем'єр-міністр. І знову терміново потрібна на залізницю "своя людина". Кадрова "лава запасних" закоротка?

Після кожного звільнення п. Остапюк повертається до роботи тільки з підвищенням. Ще кілька разів звільнять-приймуть, і - бути йому президентом України!

Підкріпили гендиректора УЗ першим заступником М.Бланком - "ефективним фінансовим менеджером", як він себе радісно називає. Раніше він був головою наглядової ради Дніпропетровського вагоноремонтного, в який УЗ вклала чималі кошти й очікувала результатів. Однак завод через дірки в законах перетворили на приватне ВАТ "Дніпровагонрембуд". Отакі справи.

Не соромно?

Під завивання революційних гасел і кампанії з викорінювання корупції на УЗ вже і при цьому керівництві залізниці функціонують колишні корупційні схеми Януковича і його "смотрящих".

Приміром, ПММ продовжують закуповувати за цінами, вищими, ніж на фірмових автозаправках. У травні для УЗ закуплено палива на 333 млн грн у "Першої паливної компанії", яку злі язики вважають "сімейною". Набріхують, гади.

Реанімували й фінансові фокуси ради УЗ. У травні там традиційно розглядали стос заяв про матеріальну допомогу. Щоправда, уже не від слюсарів і прибиральниць, а від колишніх залізничних начальників. Вони теж люди, звісно. Хворіють, потребують матеріальної допомоги. А простих залізничників нове керівництво УЗ позбавило всіх премій і доплат, перевело на неповний робочий тиждень. Їм і так вистачає…

Чи не останніми в порядку денному ради опинилися питання модернізації тягового рухомого складу та охорони залізничних об'єктів. Це - неважливо?

Але цинізму нинішнього керівництва УЗ у ставленні до розграбованої Української армії, яка щодня жебрає, терпіти неможливо. УЗ, брат армії, допоміг їй… як брат Каїн… В "Укрзалізниці" не знайшлося 2 млн грн на потреби підрозділів Збройних сил, задіяних в АТО. Відмовили!

Зате гроші для "Фонду імені Кірпи" одразу знайшлися. Ті самі 2 млн грн. Невже мають рацію злостивці, що мінімум три чверті цієї суми переведуть у готівку і повернуть благодійникам, як це робилося за старих часів?

Спасибі простим залізничникам. Їм соромно, що українські військові як безхатьки, тому й відривають гроші від себе і своїх родин, щоб військові не голодували. Керівництву УЗ - не соромно?

У країні, що скочується в кризу, у галузі, яку штовхають під укіс, усе так добре, що замість злиденної армії дають гроші громадській організації?

Залізничним амальгамникам варто нагадати, що після "100 днів" великий Наполеон рушив на заслання. А вкрай революційного Фук'є-Тенвіля засудили й обезголовили на тій самій гільйотині…