The Африка - Бізнес - dt.ua

The Африка

17 травня, 18:03 Роздрукувати Випуск №18, 18 травня-24 травня

Як відкрити африканські ринки українському експортеру.  

Очевидним є той факт, що Україна може відбутися як держава тільки за умови активного економічного зростання. 

Позитивна динаміка економічних показників нашої країни — це золотий ключик, яким так і не захотів скористатися жоден із колишніх українських президентів. І після кожних нових виборів ми сподіваємося, що цей тренд буде переломлено. Цього разу надії підкріплюються ще й вагомим кредитом довіри, відкритим суспільством новому главі держави, і очікуванням від нього швидких змін і неординарних рішень.

Більшість не завжди чітко розуміє реальний функціонал і зони відповідальності президента. Фактично народ очікує від нього двох речей: економічного дива та збереження вектора євроінтеграції. Водночас у нашій країні президент прямо не відповідає за економічний розвиток, а кінцевим бенефіціаром інтеграції є ЄС, а не Україна. То чи можна впливати на економіку, не маючи безпосередніх важелів впливу?

В умовах слабкого внутрішнього попиту єдиним драйвером зростання економіки є експорт товарів із доданою вартістю. Саме завдяки експорту розвивалися всі сучасні економічні гіганти. Наприклад, наша країна завжди була таким драйвером для більшості наших сусідів. Використовуючи Україну як ринок збуту, з розрухи вилізла легка промисловість Польщі, Туреччини (якщо хтось забув "човників" 1990-х років, то саме час згадати), Німеччина й інші країни розвивали своє машинобудування в тому числі завдяки нам.

Так у чому ж лайфхак? До сфери повноважень президента входить зовнішня політика України, незалежно від того, чи вдасться йому призначити нового міністра закордонних справ або ж залишиться нині діючий. При цьому далеко від України розташований величезний ринок, за який ведеться активна боротьба сучасних гігантів, що використовують свій колишній вплив, але в реальності не знають, як до нього підступитися. Цей регіон називається Субсахарська Африка.

Завдяки щасливому випадку для Володимира Олександровича, переважна більшість країн Субсахарської Африки — президентські республіки, де вертикаль виконавчої влади перебуває під впливом африканських президентів. Перші особи африканських країн — представники старої школи, які поважають субординацію і титули та регалії. За 28 років незалежності України жоден з українських президентів так і не спромігся "спуститися" до своїх африканських колег. Власне, це одна з причин відсталості українсько-африканських відносин. Оскільки в очах африканців саме президент — постать, що визначає реальний інтерес до налагодження відносин.

Жодна торговельна місія, жоден із діючих профільних міністрів ніколи не доб'ються того ж результату, який може принести один офіційний телефонний дзвінок або лист президента нашої країни. Не кажучи вже про особисті зустрічі або, навіть страшно вимовити, двосторонні офіційні візити.

Скептики, як звичайно, почнуть кричати, що в країні війна, є низка внутрішніх і зовнішніх проблем, навіщо ж нам "відстала" Африка з усіма її ризиками. Правда в тому, що ми й наша економіка для європейських країн виглядаємо значно гірше, ніж Африка для нас, але це не заважає європейцям докладати колосальних зусиль, розширюючи вектор впливу на нашу країну. Економіка України в п'ять разів менша за економіку Польщі, в 22 рази — Франції, в 31 раз — Німеччини. Водночас ВВП України лише вдвічі перевищує ВВП Танзанії, у півтора разу — Кенії або Ефіопії, але втричі менший за ВВП Нігерії й ПАР.

Україна входить до вузького пулу держав, що володіють практично всіма сучасними технологіями, — атомна й гідроенергетика, літакобудування, кораблебудування, вертольотобудування й багато-багато іншого. Хтось скаже, що наші технології не конкурентні, але питання в тому, з ким і де ми конкуруємо. Звичайно ж, наші локомотиви не такі круті, як у Південній Кореї, наші літаки гірші, ніж у французів і американців, наші технології в гідроенергетиці, можливо, відстають від світових, але африканцям немає діла до того, які круті локомотиви, літаки, вертольоти та інше є у світі. Їм важливі ціна, якість і витривалість технологій у їхньому суворому середовищі й за їхнього обмеженого бюджету. А в цих умовах наші технології більш ніж конкурентні.

Ви думаєте, що всі у світі знають про те, що Україна виробляє круті літаки? А вони справді круті, хоч би що хто казав. Або що ми такі просунуті в сільськогосподарському виробництві? Будемо об'єктивні, в Африці навіть мало хто знає, що 80% тієї соняшникової олії, яку вони щодня купують, вироблено в Україні. Як не знають і того, що практично половина томатної пасти, що там продається, не містить томатів, а левова частка майонезу складається з води, а не олії. Чи можемо ми запропонувати їм аналогічний за ціною, але ліпший за якістю продукт? Звичайно! У сучасного споживача є тільки два критерії для оцінки товару — ціна і цінність. Наша нинішня доля — це категорія ціни, де споживачеві однаково, хто виробник і яка країна походження. Але ми можемо й повинні працювати над цінністю, коли для споживача буде важливий факт, що технологія або товар вироблені українським виробником.

Ми живемо в епоху профіциту. В усьому світі виробляється товарів набагато більше, ніж потрібно споживачеві. Не кажучи вже про виробничий потенціал, який у кілька разів перевершує потенційний попит. Сучасний світ — світ продажників, і байдуже, наскільки хороший ти або твій товар, якщо ти не вмієш його правильно упакувати й подати. А в нас і товарів хороших чимало.

Неможливо у 2019 р. керуватися методами продажів і просування своїх товарів і послуг, як у позаминулому столітті. Не покупець уже бігає за продавцем, а продавець за покупцем. Ми маємо прийняти це як факт і виявити максимум креативу, щоб придумати власний успішний спосіб.

Годі бути жебраком на паперті, який очікує нової подачки. Час дорослішати і ставати самодостатніми. Слід використовувати можливості й потенціал, які в нас є. Поки ми говорили про унікальне географічне положення України, турки побудували найбільший авіахаб, що з'єднує Захід і Схід. Поки ми пишалися унікальністю наших чорноземів, корейці й ізраїльтяни вже активно будують вертикальні гідропонні ферми з неймовірною врожайністю та мінімальними витратами. Поки ми турбувалися про можливості збільшити поголів'я великої рогатої худоби, стартапи почали виробляти синтезоване м'ясо. Давайте хоч у чомусь навчимося не доганяти, а випереджати наших конкурентів. Адже насправді всіма державами рухає турбота про власний фінансовий інтерес.

Протягом усього періоду незалежності африканських країн вони штучно обмежуються в доступі до технологій розвитку. Їхні економіки задихаються від нестачі електрики й кваліфікованого персоналу, що є наслідком обмеження в доступі до знань. Україна — це ковток свіжого повітря, якого так бракує Африці, а Африка — локомотив, здатний витягти Україну з економічного застою.

Африканці наполегливо шукають партнера, готового працювати за принципом Win-Win, тоді як практично всі гравці на їхньому полі мають на меті Win-Lose. Звичайно ж, вони приймають фінансову допомогу від США, ЄС, Китаю й МВФ, але вони чітко усвідомлюють ціну цієї допомоги. Вони як ніхто інший розуміють, що це риба, а не вудка, яка дозволить їм самостійно піклуватися про добробут своїх народів і країн.

Розвиток відносин з Африкою може принести Україні швидкі й стабільні дивіденди. Адже африканцям насправді не потрібні пшениця та кукурудза, під виробництво яких нас заточують нинішні партнери. Маючи понад 300 млн га орних земель, придатних для вирощування цих культур, африканці самі можуть себе прогодувати, а до того ж ще й половину світу. Їм потрібні сільськогосподарські технології, насіння, добрива, системи захисту рослин. Їм потрібні комплексні технологічні підходи, в яких українські компанії такі хороші.

Ми не маємо приходити в Африку з питанням, що їм потрібно, ми маємо приходити з готовим вирішенням їхніх проблем. Це не ілюзія й не самообман, я доволі довго живу в Африці та займаюся аналізом і збором інформації, щоб робити такі висновки.

Від нового президента в питанні розвитку відносин з Африкою не знадобиться дуже багато зусиль і практично не потрібні бюджетні ресурси. В Україні вже давно дозріли великі компанії, а у світі достатня кількість капіталу, зацікавленого в зростанні, щоб повноцінно реалізувати африканський потенціал. Треба просто внести Африку в порядок денний зовнішньої політики України й розставити акценти таким чином, щоб ключові українські бізнес-гравці могли чітко побачити для себе сигнал до дії.

І на сьогодні "африканський" потенціал у зовнішній торгівлі України величезний, бо вихідну позицію наших відносин з африканськими країнами можна оцінити як нульову, в більшості випадків цих відносин просто немає. Тому хоч би що було зроблено, хоч би на скільки зріс експорт і хоч би які зміни в цих відносинах почали відбуватися, все буде тільки в плюс як для їхнього ринку, так і для українських виробників.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №28, 20 липня-26 липня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво