Солодкий бізнес із гірким присмаком - Бізнес - dt.ua

Солодкий бізнес із гірким присмаком

22 січня, 2016, 22:00 Роздрукувати Випуск №2, 22 січня-29 січня

Кажуть, що українці впродовж непростої історії свого розвитку розгубили більшість національних традицій. І з цим мало хто не погодиться. Однак є одна сфера життєдіяльності, причому не культурологічна, а виробнича, де ми зберегли навіть не вікову, а тисячолітню традицію. Йдеться про бджільництво, яке ще за княжих часів давало товар для експорту. 

 

Кажуть, що українці впродовж непростої історії свого розвитку розгубили більшість національних традицій. І з цим мало хто не погодиться. Однак є одна сфера життєдіяльності, причому не культурологічна, а виробнича, де ми зберегли навіть не вікову, а тисячолітню традицію. Йдеться про бджільництво, яке ще за княжих часів давало товар для експорту. Нині ця галузь на такому рівні, що вивела Україну на третє (за іншими даними — четверте) місце у світі з виробництва меду. А це становить 5—6% світового виробництва.

Офіційна статистика оприлюднена прес-службою міністра аграрної політики. У повідомленні сказано, що виробництвом меду в нашій країні займаються понад 400 тис. пасічників, які опікуються майже 3 млн бджолиних сімей (за іншими даними — 3,7 млн). Таке потужне господарство не лише забезпечує внутрішню потребу в цьому корисному продукті, а й має потужний експортний потенціал. 2014 р., приміром, на продаж за кордон вивезли майже 36,4 тис. тонн меду, що на 14,7 тис. тонн більше, ніж 2013-го. Заробіток становив 93,409 млн дол. Найбільшими імпортерами вітчизняного меду були: Німеччина — 11,5 тис. тонн, США — 7,8 тис. тонн, Польща — 7 тис. тонн, Українські бджолярі освоювали й нові ринки збуту. Наш мед почали постачати до Бельгії, Угорщини, Китаю. Загалом, його смак уже знають у 22 країнах світу. І це не межа.

Не здали своїх позицій вітчизняні пасічники й 2015 р. Правда, через складнощі зі збором статистичних даних (про це йтиметься нижче), наразі назвати точні обсяги торішнього врожаю ще неможливо. Є лише окремі цифри. Скажімо, за січень-листопад Україна експортувала 30,189 тис. тонн меду на суму 71,482 млн дол. Тож, імовірно, обсяги збору не впали. І сподівання ці небезпідставні: оскільки впродовж останніх п'яти років в Україні в середньому виробляли 70—74 тис. тонн меду на рік.

Однак аналітики стверджують, що вітчизняна ресурсна база дозволяє збільшити виробництво продукції бджільництва принаймні на третину. Аби зрозуміти, який потенціал має ця галузь, варто нагадати, що в Україні в радянські часи близько 5 млн бджолиних сімей виробляли майже 60 тис. тонн меду на рік. Тобто одна бджолина сім'я давала майже 12 кг меду, хоча могла б давати й значно більше. 

Зі здобуттям Україною незалежності ситуація змінювалася то в один, то в інший бік. Чисельність бджолиних сімей спочатку зменшувалася, потім зростала і знову падала. Останні 10 років вона не лише стабілізувалася, а й, попри всі перешкоди, має стійку тенденцію до зростання. Причому не лише кількісного. Не дарма ж ще у 2003 р. Єврокомісія визнала український мед таким, що відповідає європейським стандартам.

Найціннішим вважається мед, зібраний бджолою з одного медоноса. Його називають монофлорним, або мономедом. Загалом, товарними партіями в Україні можна зібрати лише п'ять видів монофлорного меду. Це — соняшник, гречка, ріпак, липа, біла акація. Найбільше за обсягом у нас заготовляють соняшникового меду. І саме на нього великий попит у ЄС: як дешевший соняшниковий мед там використовують замість цукру. Жаль, що в нас цей досвід чомусь не приживається.

Щодо інших монофлорних медів, то в кількісному вимірі вони не дотягують до товарних партій і реалізуються на внутрішньому ринку. Правда, маємо й дуже хороший поліфлорний мед із різнотрав'я, Завдяки своїм смаковим якостям він також іде на експорт і високо цінується в світі.

Однак за цим блискучим фасадом є темні й досить непривабливі задвірки. Річ у тому, що досі немає достовірної офіційної статистики щодо ринку меду України. Наразі неможливо назвати ні точну кількість бджолосімей, ні кількість заготовлених бджолопродуктів. Медовиробництво обчислюється на основі зведених оцінок. Виглядає це приблизно так. Виходячи з останніх даних, згідно з якими в України є 3700 тис. бджолосімей, і враховуючи, що кожна в середньому дає до 16 кг продукту за сезон, після нескладних арифметичних підрахунків отримують певний показник.

Інколи він істотно відрізняється від оцінки знавців ринку. Якщо ж узяти до уваги ще й той факт, що облік і контроль (передусім ідеться про контроль якості та безпеки продуктів бджільництва, експертизу меду, ветеринарний нагляд за лікуванням бджіл) є важливою складовою успішного ведення медового бізнесу, то їх відсутність — істотною перешкодою на шляху його розвитку.

Є й низка інших, значно потужніших перешкод. Кількасот тисяч українських пасік більше нагадують хобі чи промисел, ніж сучасну індустрію бджільництва. Однак саме приватні господарства, культура виробництва меду в яких далека від досконалості, забезпечують 95% українського медового врожаю.

Серед інших істотних бар'єрів на шляху розвитку вітчизняного бджільництва — недостатня увага з боку держави до цієї галузі. Скажімо, у світі основний заробіток пасічникам приносить запилення рослин, дохід від якого в кілька разів перевищує прибутки від реалізації меду та інших продуктів бджільництва (прополіс, квітковий пилок, перга, маточне молочко, віск, забрус, бджолина отрута).

Запилення з допомогою бджіл — найбільш натуральний, природний і безпечний спосіб підвищення врожайності сільгоспкультур (причому досить істотно: від 5 до 30%). На сформованому закордонному ринку на одній бджолиній сім'ї за період цвітіння можна заробити до 150 дол. У нас не тільки не хочуть за це платити, а й часто завдають непоправної шкоди бджільництву. Ідеться про обробіток полів отрутохімікатами без попередження пасічників.

На переконання Тетяни Васильківської — голови правління Всеукраїнського братства бджолярів, найбільшою перешкодою на шляху розвитку бджільництва є неконтрольоване застосування у сільському господарстві пестицидів, яке призводить до масової загибелі бджіл. Їх використання для обробки рослин і насіння слід замінити біологічними методами захисту. Інакше масова загибель бджіл може призвести до зникнення багатьох видів рослин. У тому числі й сільськогосподарських, оскільки майже 80% їх запилюють медоносні бджоли.

Не менша загроза — наявність на українському ринку великої кількості неякісних і заборонених для профілактики та лікування бджіл ветеринарних препаратів, а також брак профільних фахівців-ветеринарів на регіональному рівні.

Неабияку стурбованість викликає й тенденція до зменшення посівів медоносних культур, зокрема гречки, вітчизняний мед із якоїна конгресі Міжнародної федерації бджільницьких асоціацій Апімондія у Франції (Монпельє) 2009 р. назвали найкращим у світі. Таку ж нагороду двома роками раніше отримав на конгресі в Мельнбурні (Австралія) й український мед із білої акації.

Втім, не лише вище перелічені проблеми стримують потужніший вихід наших пасічників на європейський ринок. Малі та середні товаровиробники неспроможні туди пробитися й змушені продавати мед перекупникам за низькими цінами. Нині експортери практично монополізували цей ринок, адже тільки для них прописані відповідні норми. Але ж малий і середній виробник — бджоляр міг би сам виконати головну вимогу експорту — гарантувати безпеку продукції, якби Мінагропрод виписав відповідні норми у підзаконних актах та наказах. Тоді виробник самостійно експортував би мед і отримував справжню, економічно обґрунтовану ціну за свій продукт. Бджоляр відчув би потребу в збільшенні виробництва, а це, своєю чергою, посприяло б розвиткові ринку.

Більшості вище перелічених проблем можна було б позбутися, вважає Тетяна Васильківська, якби чинне законодавство сприяло розвитку вітчизняного бджільництва. За її словами, нині низка законів, які регулюють агропромисловий комплекс, відпрацьовуються в руслі дерегуляції. Серед них і Закон "Про бджільництво", багато норм якого давно вже не працює. Однак, замість підготовки змін із залученням до співпраці фахівців-пасічників, профільних науковців, професійних громадських об'єднань (бджільництво ж бо багатогалузеве господарство, яке стосується екології, рослинництва, ветеринарії, апітерапії та апітуризму), із чинного законупропонується викреслити статті, що стосуються всіх регулятивних, управлінських та контролюючих норм, залишивши поза увагою специфіку самої галузі.

А тим часом документ слід доповнити і змінити по суті, відповідно до потреб бджільництва та викликів часу. І річ тут не тільки в дерегуляції, як думають ті, хто взявся перекроювати закон. Добре, що в них вистачило мудрості "доопрацьований" таким чином документ надіслати на ознайомлення професійним об'єднанням пасічників. Ті відправили свої зауваження та пропозиції законотворцям і сподіваються, що їх почують. Лише громадська організація "Всеукраїнське братство бджолярів" внесла до профільного закону понад 180 поправок та доповнень і спрямувала їх до Мінагропроду.

Фахівці бджолярської справи переконані, що придумувати велосипед не доведеться. Варто лише не декларувати, а реалізувати написане у преамбулі чинного закону, який "регулює відносини щодо розведення, використання та охорони бджіл, виробництва, заготівлі та переробки продуктів бджільництва, ефективного використання бджіл для запилення ентомофільних рослин сільськогосподарського призначення, інших видів запилювальної флори, створення умов для підвищення продуктивності бджіл і сільськогосподарських культур, забезпечення гарантій дотримання прав та захисту інтересів фізичних і юридичних осіб, які займаються бджільництвом".

А це можна зробити, чітко виписавши співпрацю фермерів і бджолярів, процедуру відповідальності щодо обробки посівів хімічними засобами. Заборонити вирубку медоносних дерев, посилити статті щодо контролю за якістю та безпекою меду і продуктів бджільництва, зробити доступнішими умови виходу на зовнішній ринок, забезпечити належне кредитування галузі.

P.S. Коли матеріал готувався до друку, в бочку меду хтось додав ложку дьогтю. Причому не в переносному, а в прямому сенсі: у бджолиному меді українського походження, який експортувався до Чеської Республіки, виявлено недозволені речовини (протимікробні). Повідомлення RASFF (Системи швидкого оповіщення для харчових продуктів та кормів), у якому йдеться про це, з'явилося на сайті Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України. 

За словами першого заступника голови Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів Володимира Лапи, для з'ясування ситуації і перевірки зазначеної інформації спеціалісти Державної служби ветеринарної медицини проводять розслідування та вживають відповідних заходів із метою встановлення причин отримання чеською стороною позитивних результатів лабораторних досліджень вітчизняного меду. Посадовець зазначив, що українська сторона дуже зацікавлена у розвитку співробітництва з країнами ЄС, тому зробить усе можливе для того, аби вирішити це питання у стислі терміни.

Однак наразі діють розпорядження головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 30.12.2015 та 18.01.2016, якими тимчасово заборонено видачу ветеринарних документів на мед бджолиний для експорту до держав-членів Європейського Союзу. Фахівці Державної ветеринарної та фітосанітарної служби відмовляються давати будь-які коментарі до завершення розслідування. 

Коментар

Тетяна ВАСИЛЬКІВСЬКА,
голова правління Всеукраїнського братства бджолярів: 

— Експортом меду в Україні почали займатися люди, які не є фахівцями у галузі бджільництва. Головне для них — скупити мед задешево і продати якомога вигідніше. Більшість таких горе-експортерів навіть не замислюються, що бджільництво — це галузь, у якій для отримання якісного і безпечного продукту мають спільно працювати профільні фахівці: бджолярі, ветеринари, маркетологи. А посередники—скупники і так звані експортери, не володіючи технологіями бджолознавства, вважають, що партію у 20 тонн можна "скупажувати" з продукту якісного і не дуже, аби отримати кінцеві "потрібні" показники безпеки для відправки її покупцю в Євросоюз чи інші країни світу.

Тож і маємо ажіотаж на внутрішньому ринку, де сотні посередників намагаються скупити мед у бджолярів за дуже низькими цінами і "здати" експортеру або продати за кордон "під папери експортера". За відсутності належного ветеринарного контролю і за пасіками, і за використанням ветеринарних препаратів бджолярами зіпсувати імідж вітчизняного меду у світі досить просто.

Значно складніше відновити довіру партнерів. Особливо якщо не вжити активних заходів контролю за виробництвом меду в ланцюжку "від лану до столу". Зробити це треба якнайшвидше, імплементувавши директиви відповідно до Угоди про асоціацію між Україною і ЄС із внесеними нашою країною доповненнями. І тим самим захистити внутрішній ринок від неякісного імпорту, а зовнішній — від такого ж експорту…

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Останній Перший Популярні Усього коментарів: 1
  • Іван Тарасюк Іван Тарасюк 11 травня, 23:12 Гарно написано,а бджіл продовжують травить.От сьогодні в селі Гереженівка Уманського р-ну Черкаської обл. посипалися бджоли у всіх посічників любителів,а професійну пасіку на цей період ,а саме цвітіння ріпаку вивезено збіг чи друга причина ,щоб наші бджоли загинули ,а свої зберегти ,бо використовують вредний для трудівниць полів хімікат.Продовжують обробляти ріпак забороненими ядами і відмахуються підробленими сертифікатами.Це втой період коли бдожоло-сім'ї набирають силу. згоден 0 не згоден 0 Відповісти Цитувати ДякуємоПоскаржитись
Випуск №46, 30 листопада-6 грудня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво