Ще не п'яна, як у царській Росії, але вже помітно перекошена економіка - Бізнес - dt.ua

Ще не п'яна, як у царській Росії, але вже помітно перекошена економіка

9 лютого, 16:58 Роздрукувати

Чотири з десяти позицій у ТОП-10 займають компанії — виробники сигарет.

© Василь Садохін

Якщо уважно подивитися на десятку найбільших платників податків 2017 р., опубліковану за підсумками року на сайті Державної фіскальної служби, то там, на жаль, ви не побачите ні найбільшого металургійного гіганта ПАТ "АрселорМіттал Кривій Ріг", ні будь-якої іншої металургійної компанії. Немає у ТОП-10 і жодної великої видобувної компанії або агрохолдингу, як немає й машинобудівних підприємств, будівельних велетнів або небідних операторів мобільного зв'язку. 

Зате відразу впадає в око цікава особливість: чотири з десяти позицій у ТОП-10 займають компанії — виробники сигарет. Тобто всі великі тютюнові виробництва країни впевнено потрапили у ТОП-десятку. Вони зайняли друге, третє, шосте та десяте місця в рейтингу. Їхній сукупний внесок у держбюджет становить 44,6 млрд грн. Практично, конкуренцію в рейтингу їм складає тільки "Укргазвидобування" з 50,4 млрд грн сплачених податків. Навіть усім добре відому НАК "Нафтогаз України" у цьому випадку важко назвати достойним конкурентом, адже вона зі своїми 11,5 млрд грн пропустила вперед відразу дві тютюнові компанії.

Питні аналогії

Після споглядання такого специфічного ТОП-10 мимоволі напрошується аналогія з "п'яним" державним бюджетом царської Росії. І хоча вважається, що бюджет держави російської був "п'яним" за часів імператора Миколи II, проте і в часи за його попередників він, по суті, був таким самим. Так, у першій публікації російського бюджету, яку здійснили 1863 р., питні доходи за 1862 р. становили понад 123 млн руб., при тому що всі податі (прямі податки) становили всього 30,5 млн руб., а загальні податкові надходження (прямі податки, непрямі податки, мита) — 220 млн руб. Тобто питний дохід сягав понад 55% від усіх податкових надходжень у державну казну.

Вивчаючи бюджетне питання, ми натрапили в Інтернеті на одне цікаве твердження: "У середині й наприкінці ХІХ ст. бюджет 8 українських губерній (нинішня територія країни) значною мірою наповнювався за рахунок питного податку, що становив від 45 до 48% усіх доходів бюджету. Крім того, вагомою частиною бюджетних доходів були акцизи з тютюну, цукру, сірників, гасу, до 1880 р. — з солі. А з урахуванням митних доходів, можна констатувати, що понад 70% доходів бюджету становили непрямі податки".

Звісно, в сучасній незалежній державі Україна держбюджет далеко не п'яний, але, судячи з усього, — досить задимлений. З огляду на те, що доходи зведеного держбюджету країни 2017 р. становили трохи більше одного трильйона гривень, його димова складова впритул наблизилася до 5% усіх державних доходів. Ми не закликаємо знижувати податковий тиск для тютюнової галузі, але хотіли б побачити активніше наповнення бюджету з боку інших (нетоксичних) галузей виробництва. Розвиток країни не може базуватися на пороках, інакше високий ризик втратити такі доходи.

Тим більше що ризик цей (він же перекіс) — далеко не єдиний у державних фінансах. Наприклад, ще один із них лежить буквально на поверхні. Його теж неважко виявити у звітності за минулий рік.

Профіцит при дефіциті

Так, недавно Нацбанк відрапортував, що торік платіжний баланс України був зведений із профіцитом у 2,57 млрд дол. Чудовий результат! Однак у якому насправді жорсткому дефіциті опинився б баланс нашої держави, якби не 9,8 млрд дол., що надійшли у 2017 р. в країну від гастарбайтерів ("Курс грошей").

Наведемо кілька цифр для порівняння. За минулий рік Україна отримала
1,8 млрд дол. у вигляді портфельних закордонних інвестицій, і 1,6 млрд дол. із цієї суми — це наш черговий борг. Ще порядку 2,3 млрд дол. надійшло у вигляді боргових закордонних уливань, у тому числі 1 млрд дол. кредитного траншу МВФ. А всі ж кредити з-за кордону доведеться рано чи пізно повертати.

Гастарбайтерам повертати нічого не доведеться. І вони, на відміну від МВФ, не виставляють свої власні вимоги до України за приплив валюти в країну. Проте очевидний перекіс — латання дір у зовнішньоекономічній діяльності за рахунок людей, котрим не знайшлося місця на Батьківщині, фактично — за рахунок експорту робочої сили. Про наслідки такого латання навіть думати боляче. Адже на чужі економіки працюють ті, хто насправді вкрай необхідний для реанімації української економіки. Та й хто може гарантувати, що в майбутньому більшість цих людей не закріпляться на чужині разом зі своїми сім'ями. За рахунок кого тоді рятуватимемо державні фінанси? За рахунок курців? То вони теж виїдуть. Або кинуть палити...

***

Нова економічна політика та створення умов для розвитку галузей економіки допоможуть наповнити бюджет країни не тільки тютюновими акцизами, а й прямими податками. Дозволять збільшити кількість гідно оплачуваних робочих місць. У результаті з'явиться можливість усунути економічні перекоси, у нашому конкретному випадку — зупинити потік трудових резервів із країни.

"Кругообіг грошей у кріпосній Росії виглядав приблизно так: селяни виробляють хліб, більшу його частину самі з'їдають, меншу продають на ринку, другу частину отримує поміщик, він практично все продає. Кому? Виробникам горілки. Горілку продають назад селянам і вилучають у них майже всю виручку з продажу зерна та інших сільгосппродуктів на ринку. Держава отримує з винокурень "п'яні" гроші. Ці гроші витрачаються на армію, чиновників. Армія та чиновники, так чи інакше, купують продукти харчування, гроші знову потрапляють селянам, а ті — знову пропивають їх у шинках" (LiveJournal).

Залишайтеся в курсі останніх подій! Підписуйтесь на наш канал в Telegram
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №18-19, 19 травня-25 травня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво