Промислове виробництво... горіхів - Бізнес - dt.ua

Промислове виробництво... горіхів

11 березня, 2016, 00:00 Роздрукувати Випуск №9, 11 березня-18 березня

Самоорганізація горіхівників здатна створити потужний заслін як корупції на митницях, так і контрабанді

 

Агросектор України знають у світі не тільки за рекордними поставками зерна і соняшникової олії. Вітчизняні аграрії не менш успішно вирощують і торгують т.зв. нішовими культурами, які, маючи порівняно невеликі обсяги, завдяки затребуваності на світовому ринку не тільки утримують ціни, а й з року в рік дорожчають. Проте ці сприятливі обставини використовуються аж ніяк не для розвитку перспективного сектора економіки та наповнення держбюджету. Гучні скандали на митницях, пов'язані з чітко встановленими поборами за кожну партію горіхів, оприявнюють безліч невирішених проблем.

Після скандалу

Довго замовчуване і зовсім не дрібне за своєю соціально-економічною вагою "горіхове питання" потрапило у сферу уваги громадськості, власне кажучи... випадково. Принаймні до його викривальної появи на суспільному обрії не причетний ні уряд, ні парламент, ні інші державні інституції. Скандальну інформацію виявили гострозорі журналісти, підглянувши sms-листування на засіданні ВР між нардепами. Виявилося, що в цій сфері в Україні багато років діють корупційні системи. Недобросовісні експортери дешево скуповують у селян затребувані на Заході продукти, і відтак мають можливість "оптимізувати" витрати. У т.ч. й для того, щоб "відстібувати" митникам за своєчасне оформлення товару по 10 тис. у.о. за автомашину, завантажену лущеними горіхами, і по 5 тис. у.о. — нелущеними. Тільки за перші два місяці минулого року з країни за такими "правилами" було експортовано 5 574 т волоських горіхів на суму, що перевищує 400 млн грн. У цьому скандалі спливли також факти масштабної контрабанди, занедбаності питання вирощування й особливо заготівлі горіхів, що, власне, й породжує зловживання, позбавляючи виробників левової частки заробленого і гальмуючи розвиток перспективного сектора плодівництва.

Уряд А.Яценюка, реагуючи на загальне обурення, навіть пішов на незвичні для нього заходи — відсторонив ряд посадових осіб на час розслідування. Але воно затяглося надовго, і тому за тиждень-другий більшість відсторонених, ніби нічого й не сталося, продовжили працювати. Хоча ситуація, коли з країни вивозять цінні продукти з величезними збитками для бюджету, майже не змінилася. Ось кілька офіційних повідомлень з "фронту" боротьби з корупцією та контрабандою. У Чернівецькій області на тіньовому підприємстві вилучили 33 т горіхів і дві автоматичні лінії для їх сортування й фасування. У Києві під час обшуку автомашин на території митного поста, вилучено 100 т горіхів на суму 18 млн грн. А скільки транспортних засобів прорвалося з незаконним вантажем, можна лише уявити: за даними експертів, за кордон вивозять левову частку вирощених в Україні горіхоплідних — це 50—60 тис. т. І лише приблизно від третини з них (15—20 тис. т) надходять повноцінні платежі до бюджету. Вивозять горіхи й інші цінні нішові продукти не тільки хурами під прикриттям чиновників, а й мішками, сумками тощо.

Щоб боротися зі схемами ухилення від сплати податків при операціях з горіхами, грибами й ягодами, ДФС розробляє відповідний законопроект. Але ще до спрямування в Кабмін він зазнав гострої критики. По-перше, через те, що митний скандал річної давності оприявнив не тільки факти ухилення від сплати податків, а й прорахунки, усунути які можна лише за участі інших відомств. По-друге, задекларована благородна мета — боротьба з податковим шахрайством — у запропонованих положеннях виглядає, м'яко кажучи, досить дивно й однобічно. Ледь не головними винуватцями корупції оголошуються... домогосподарства, які вирощують затребувану продукцію. Господарі горіхових садів справді беруть участь у схемах ухилення від податків, але не з власної волі. До того ж вони отримують від такої вимушеної участі не прибуток, а збитки, оскільки горіхи в них скуповують за втратними цінами. Дрібних виробників, на яких тримається сектор, потрібно не карати, позбавляючи особливого статусу оподаткування, а захищати від свавілля, бо вони потерпають від нього найбільше, а клани, що паразитують на їхній праці, навпаки, збагачуються.

В очікуванні модернізації

Волоський горіх — одна з нішових сільгоспкультур. Зі зростанням інтересу до споживання здорової корисної їжі попит на горіхи збільшується, а ціни, відповідно, підвищуються. І для цього є підстави. Місць на землі, де ростуть горіхоплідні, зовсім обмаль — тільки 7% суходолу придатні для цього. Україна належить до тих небагатьох країн, де для культивування цієї культури придатна вся територія.

Наша країна з вирощування горіхоплідних посідає одне з провідних місць. Питома вага вирощених у нас горіхів становить: у Європі — більш як 23%, у світі — понад 5%. Останніми роками у валовому зборі спостерігаються істотні коливання. Але тенденція зростання зборів проступає чітко. Середньорічний обсяг валового збору горіхів (враховувалися дані за 2010—2014 рр.) становив 103 тис. т. При цьому загрози надвиробництва горіхів, падіння цін на них (як на зерно та ін. сільгоспсировину) не спостерігається. Оскільки у світі дедалі більшає людей, які піклуються про здорове й корисне харчування, і горіхоплідні в ньому посідають одне з провідних місць, попит на цей продукт зростає.

Згідно з даними аналізу ринку волоського горіха, проведеного експертами Trade hub за підтримки експортного агентства Abbottpm, за останнє десятиліття середньорічне зростання цін на нелущений горіх становило 8%, а на лущений — 10%. Мало які навіть екзотичні продукти демонструють таке стійке зростання цін.

При цьому вітчизняного виробника горіхів обдирають до нитки. У таких умовах чекати модернізації перспективного сектора економіки доведеться ще довго. Якщо, звичайно, не змінити правил гри, які внесли б корективи як у переспрямування фінансових потоків на користь виробників, так і в збалансованість внутрішнього та зовнішнього ринків, у зближення цін на них. У більшості країн Європи, які є головними імпортерами цього продукту з України, теж вирощують чималі обсяги горіхів. Але, на відміну від українських реалій, їх реалізують переважно на внутрішніх ринках. Багаті європейці, котрі піклуються про своє здоров'я, охоче купують не надто якісну, але дешеву продукцію з України.

Голова громадської організації "Українська горіхова асоціація" В.Пахно наводить порівняльні дані, згідно з якими річне споживання горіхів у Європі й країнах Перської затоки становить 4,2—5,6 кг на людину. А в Україні показники більш ніж скромні — усього 1,8—2,4 кг. Як сформулював суть проблеми один з експертів, в Україні достатньо горіхів, але в населення замало грошей, щоб їх купувати. Означена обставина, збільшуючи розрив між попитом та цінами на внутрішньому і зовнішньому ринках, і далі спонукає вивозити з країни цей високодохідний продукт. Будь-яким способом.

За "сірими" і "чорними" схемами

Кон'юнктура світового ринку, сприятливі кліматичні й погодні умови сприяють розвитку вітчизняного горіхівництва, але лідерство України у виробництві й експорті затребуваного продукту поєднується з глибокими провалами, незбалансованістю як у виробництві, так і при заготівлі й передпродажній підготовці горіхів для вимогливих споживачів. Світовий досвід показує, що високоякісну продукцію можна отримати лише з промислових сортових насаджень і коли зібрані плоди лущать, сортують та фасують на сучасних, добре оснащених підприємствах. Але в Україні цей сектор економіки залишається нерозвиненим. Горіхи вирощують переважно домогосподарства — на присадибних ділянках і дачах, забезпечуючи при цьому, за різними оцінками, від 95 до 99% загального обсягу зборів. Що ж до великих підприємств, які заготовляють, лущать та сортують горіхи, то ті, що працюють прозоро, можна порахувати на пальцях однієї руки.

Гучний скандал на митниці ще раз підтвердив, що левову частку горіхів заготовляють, а потім відправляють за кордон за "сірими" і "чорними" схемами. Роздробленість виробництва й неорганізованість заготівлі стали живильним середовищем для "розмноження" казнокрадів і шахраїв, які, користуючись неорганізованістю дрібних виробників, байдужістю та безконтрольністю з боку влади, збагачуються за рахунок чужої праці. Наприкінці осені базари кишать баригами, котрі скуповують у селян нішові сільгосппродукти, а найбільше — волоські горіхи. Азарту цим оборудкам додає те, що ціни на горіхи на нашому внутрішньому ринку на порядок нижчі, ніж на світових торговельних майданчиках.

Махінації починаються вже на першому етапі. Оскільки в селах заготівельних пунктів практично немає, оптова торгівля для дрібних виробників недоступна. Вони змушені танцювати під дудку шахраїв, які серйозно вважають, що займаються підприємництвом.

Навіть на київських базарах у розпал заготівель бариги скуповують горіхи по 20—30 грн/кг. При тому, що в країнах ЄС за них платять 2—2,5 євро. У тих самих кишенях осідає й додатковий дохід за формування оптових партій, який становить не менше ніж 50% від первісної вартості товару. Ну а ті, хто ризикує зайнятися лущенням і сортуванням горіхів, мають можливість збільшити дохід на 300 і більше відсотків. При цьому, як правило, не платять податку на прибуток, видаючи себе за суб'єктів пільгового оподаткування або їхніх представників.

За участі кооперативів

Якщо влада мало що робить для модернізації виробництва, заготівлі й експорту затребуваних продуктів, то в самоорганізації горіхівників спостерігаються істотні зрушення. Українська горіхова асоціація, згуртувавши навколо себе вчених і практиків, не задовольняючись інформаційно-роз'яснювальною діяльністю, істотно впливає на вирішення конкретних проблем. Наприкінці минулого року на проведеній у м. Мукачевому Закарпатської області міжнародній науково-практичній конференції це проявилося повною мірою. Орієнтація горіхівників на модернізацію сектора, створення промислових горіхових садів дали свої плоди. Після проведеної роботи на Закарпатті, усвідомивши реальність намірів подвоїти і навіть потроїти обсяги вирощування горіхів, горіхівники планують закласти за два-три років як мінімум по одному такому саду в кожному сільському районі. Плодорозсадники коригують свої плани з урахуванням збільшення замовлень, що, за словами місцевого фахівця А.Матвійця, дозволить до налагодженого в області промислового виробництва яблук додати промислове виробництво горіхів.

Стартову базу для цього підготовлено. У ТОВ "Клячанівське" уже закладено промисловий горіховий сад на площі 60 га. Після реалізації підготовленої проектно-кошторисної документації площа промислових садів товариств становитиме півтори сотні гектарів.

Великі горіхові промислові сади, вважає керівник "Карпатського центру консультацій" Л.Шурковська, цілком можуть створюватися на кооперативних засадах. Приклади такого підходу, коли громадяни, отримуючи по 2 га землі для ведення особистого селянського господарства, об'єднують зусилля для спільного закладання та використання садів, уже є. Кооперація дасть можливість дрібним виробникам формувати великі партії продукції, що підвищують її вартість, а також брати участь у всіх торговельно-економічних процесах, які пов'язані з вирощеним ними урожаєм. І в такий спосіб створювати потужний заслін і корупції на митницях, і контрабанді.

За інформацією В.Пахна, горіхові промислові сади, які здатні істотно змінити ситуацію на краще, закладають також в інших регіонах. До їх створення залучають і сільгосппідприємства, і дрібних власників, що об'єднуються в кооперативи.

Зростання уваги до вирощування та експорту затребуваної високорентабельної нішової продукції добре вписується у початок процесу децентралізації управління в країні, підвищення ролі місцевих громад у використанні землі. Якщо громади справді отримають реальні важелі впливу на використання переданих у їхнє розпорядження ресурсів, то вони знайдуть можливість докорінно змінити стан справ. У створенні прозорої системи заготівель та експорту велику роль можуть відіграти відроджені на новій основі заготівельні пункти. Працюючи як обслуговуючі кооперативи або комунальні підприємства, вони зможуть самі формувати оптові партії продукції, реалізовувати її на внутрішньому ринку або відправляти на експорт і цим покласти край ситуації, коли їхнім товаром розпоряджаються заїжджі перекупники, а дармовий дохід осідає в кишенях ділків-свавільників або чиновників.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №18, 18 травня-24 травня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво