Продам яблуневий сад... - Бізнес - dt.ua

Продам яблуневий сад...

9 липня, 2016, 00:00 Роздрукувати Випуск №25, 9 липня-16 липня

Нині в Україні виробляють не гірші яблука, ніж в Іспанії чи Голландії. Майже 17% промислових садів забезпечені зрошувальними системами, встановлення яких збільшує врожайність, мінімум, удвічі. Отже, в України є добрі шанси увійти в першу п'ятірку виробників яблук у світі. Проте налаштовуватися лише на український ринок, зважаючи на кризу, небезпечно. Люди не мають коштів, щоб купувати цю продукцію. Вони невпинно зубожіють.   

Частина торішнього врожаю яблук і досі залишається нереалізованою й перебуває у фруктосховищах

"Це найпривабливіша пропозиція для людини, котра втомилася від міської метушні, щоденного галасу, автомобільних вихлопів та снування людського натовпу. Якщо ви бажаєте мати власні безмежні простори, хочете радіти за прибуток, який зростає у вас на очах, працювати в гармонії з природою та отримувати від цього життєву снагу — придбайте готовий бізнес! Завдяки цьому бізнесу ви згадаєте вже забутий, але такий потрібний людині спокійний і задоволений стан душі..."

Такі оголошення можна побачити в багатьох областях України. Проте покупців негусто. Чому?

Україна — один із найбільших виробників яблук у світі і входить до десятка найбільших світових виробників садово-ягідної продукції. Значною мірою це результат програми "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними". У попередні роки на розвиток садівництва та ягідництва в Україні щороку виділяли сотні мільйонів гривень. Ще більше коштів і зусиль вкладали в насадження нових садів підприємці. Наприклад, у Чернівецькій області є районні містечка, навколо яких висаджено не менше 5 тис. га садів. І схоже, що підприємцям сподобалася ця робота, бо щороку в державі з'являється понад 3,5 тис. га нових насаджень. Вартість одного гектара насаджень — близько 30 тис. дол. Окупність бізнесу — 6 років. Садівники кажуть, що останнім часом врожаї тішать.

Проте два роки тому програму скасували, що боляче вдарило по галузі. Вочевидь, хтось "нагорі" вирішив перестати підтримувати галузь. Але що робити тим, хто вже вклав у це виробництво мільйони гривень, хто присвятив йому своє життя? Володимир Печко народився і виріс у садівничому господарстві під символічною назвою "Садове", що на Харківщині. Крім того, що він голова громадської спілки "Українська асоціація садівництва та ягідництва" (ГС "Укрсадпром"), Володимир має сімейний бізнес — господарство понад 100 га саду. Ще два роки тому господарство квітнуло. Продукцію реалізовували переважно в Україні та Росії. Проблем з реалізацією ніби й тепер немає.

"Так, ми зберегли сади. Але це не той результат, який би ми хотіли бачити, — каже Володимир. — Ми б хотіли орієнтуватися на кращі господарства Польщі, Голландії, Чехії. Для цього не так уже й багато треба — щоб українська держава проводила послідовну політику на розвиток садівничих господарств.

Ще недавно садівники працювали за спрощеною системою оподаткування. Тепер держава поставила їх урівень з іншими сільгоспвиробниками. Податкова система стала більш жорсткою до аграрного сектора. Крім податків, садоводи платять чималі кошти за оренду землі. Інколи запитую сам себе: заради чого ми живемо? Щоб розвиватися, щоб краще жити. А жити краще не стає".

Приклад ставлення до власних виробників, за його словами, демонструє Євросоюз. Скажімо, у Польщі на місці дрібних господарств створено великі кооперативи з площею господарств 700—800 га. Це: земельний банк, сучасні овочесховища, сортувальні лінії тощо. Крім того, держава компенсує близько 70% коштів, витрачених на будівництво інфраструктури. А ще — дає виробникам довгі кредити під 1—2% терміном на 10—20 років.

Найбільша проблема українських виробників садово-ягідної продукції — куди збути вирощений урожай? Як повідомив Володимир Печко, через заборону експорту до Росії, куди в попередні роки відправлялося понад 90% продукції, чимала її частина досі залишається нереалізованою і перебуває у фруктосховищах. А незабаром почнеться збір нового врожаю.

За даними офіційної статистики, торік було експортовано аж... 3 600 тонн яблук! Це мало. Адже тільки дві області — Вінницька й Чернівецька — щороку збирають по 500 тонн яблук.

Тим часом, як зазначають експерти аграрного ринку, кількість сортових яблук у нас зростає. І ще — якість. Останніми роками добре розвинулись інфраструктура, логістика. Щороку врожай цих фруктів становить близько мільйона тонн. Правда, на споживання йде лише 350—400 тис. тонн. Решта — на переробку.

Нині в Україні виробляють не гірші яблука, ніж в Іспанії чи Голландії. Майже 17% промислових садів забезпечені зрошувальними системами, встановлення яких збільшує врожайність, мінімум, удвічі. Отже, в України є добрі шанси увійти в першу п'ятірку виробників яблук у світі. Проте налаштовуватися лише на український ринок, зважаючи на кризу, небезпечно. Люди не мають коштів, щоб купувати цю продукцію. Вони невпинно зубожіють. 

Здавати сортові яблука на соки, як дехто пропонує, збитково для підприємств. Адже йдеться про сортові плоди. Собівартість їх виробництва — 5—6 грн, тоді як на сік яблука приймають по 1,5—3 грн за кілограм.

Проблема ускладнюється тим, що більшість виробників яблук — малі підприємці, обмежені в коштах і можливостях для реалізації виробів як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках. Вони не мають коштів для підтвердження якості своєї продукції за міжнародними стандартами.

Проте, попри нереалізовану власну продукцію, в Україну й надалі завозиться чимало польських яблук. Лише у 2015 р. в нашу країну, тільки за даними офіційної статистики, було ввезено 56 тис. тонн яблук. Польська продукція — дешевша від української, чому сприяють дешеві засоби захисту від шкідників, дешеві кредити, наявність техніки тощо.

Своєю чергою, до країн ЄС українським яблукам потрапити дуже складно. Наприклад, підприємство "Ранет" зібрало всі необхідні документи, але в Угорщину його продукцію на пустили. Чому? На кордоні відповіли, що, мовляв, ваша продукція дешевша 46 євроцентів за кілограм. А відтак, ви демпінгуватимете польський ринок.

До речі, втрати польських, голландських та ряду інших виробників від заборони експорту до Росії уряди цих країн компенсували. На їх підтримку було виділено чималі дотації. Нічого такого в Україні немає. Більше того, держава досі не розрахувалася з підприємцями за передбачені програмою підтримки відшкодування за висаджені сади та спорудження інфраструктурних об'єктів. Залишилися невиплаченими понад 200 млн грн.

У 2016—2017 рр. почнуть плодоносити сади, висаджені у 2012—2014 рр. А це означає, що яблук стане ще більше. Однак навряд чи радітимуть цьому підприємці. 

Як вважає Володимир Печко, якщо в найближчі два роки Україна не знайде нових ринків збуту садової продукції, відбудеться її перевиробництво, вона впаде в ціні. Це означатиме, що виробники не отримають коштів, потрібних на підтримку садів та їх розвиток. Уже сьогодні в ряді областей підприємці не бачать доцільності в цьому виробництві, подають оголошення про продаж бізнесу. Але охочих купити його поки що немає.

***

За даними Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО), країн-виробників яблук у світі налічується більше 90, хоча обсяги виробництва у деяких з них зовсім малі. Наявна на цей час статистика (за 2011—2013 рр.) свідчить, що абсолютним лідером у зазначений період є Китай (114,2 млн тонн), який забезпечує майже половину світового виробництва яблук (234 млн тонн). Далі, зі значно меншими обсягами, йдуть Сполучені Штати Америки (12,5 млн тонн), Туреччина (8,7 млн тонн), Польща (8,5 млн тонн), Індія (7,0 млн тонн). Чимало яблук виробили також Італія, Іран, Франція та Чилі. Україна, для якої яблука є основним продуктом садівництва, в цьому рейтингу перебуває на 12-му місці з сумарним виробництвом 3,3 млн тонн. Частка України у світовому виробництві яблук становить 1,4%.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №22-23, 15 червня-21 червня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво