Податковий компроміс чи явка з повинною

Нова команда податкових реформаторів уже встигла видати "на гора" досить багато розумних та корисних ідей. Тут і податкова амністія, і реформування всіх основних податків, і впровадження загального декларування доходів та витрат...

Тим часом молодій команді, мабуть, ще важко зрозуміти, що між блискучою ідеєю та її реалізацією лежить прірва копіткої праці, результатом якої має стати зрозумілий текст, який чітко реалізував би ідею, не провокуючи болісну юридичну печію навіть у підмайстрів податкового цеху.

На жаль, нове дітище Кабміну, що передбачає впровадження т.зв. податкового компромісу, викликає саме таку реакцію. Судячи з усього, реформатори наступили на старі граблі попередньої влади, підготувавши законопроект без залучення податкових юристів. Таким чином, загалом непогана ідея звільнення від відповідальності за податкову мінімізацію клієнтів конвертаційних центрів, які в часи попередньої влади гордо називалися "сертифікованими майданчиками", породила проект чергової корупційної схеми.

Отже, законопроект пропонує підприємцям зі старими гріхами перед податковим відомством погашення задекларованих ними податкових зобов'язань за умови сплати 15% від суми зобов'язань. (Якщо таке зобов'язання виникло до 1 січня 2014 р. і було задеклароване платником податків упродовж 60 днів від моменту набрання законом чинності).

Питання "чому, власне, до 1 січня 2014 р., якщо "майданчики" успішно функціонували до кінця лютого 2014 р.?" залишимо на відкуп авторам законопроекту. Значно принциповіша сама процедура податкового компромісу. Для підприємців виявиться новиною, що досягнення податкового компромісу не гарантоване і залежить від багатьох чинників. Дуже важко передбачити, що станеться після подачі платником податків "уточнюючого розрахунку податкової декларації", адже результат узгодження суми податкового зобов'язання між платником податків і податківцями важко передбачуваний. Таким чином, "явка з повинною" не гарантує звільнення від відповідальності, а лише дає шанс на таке.

За задумом конструкторів нового доїльного апарата для Бурьонки вітчизняного бізнесу, процедура узгодження містить у собі кілька етапів. Спочатку подається уточнюючий розрахунок податкової декларації за той податковий період, у якому підприємство допустило недоплату податку. Потім податківці проводять т.зв. зустрічну звірку з платником податків, за результатами якої складається довідка. Не слід дивуватися, що "зустрічна звірка" у розумінні законопроекту - це абсолютно інша процедура, ніж "зустрічні звірки", про які йдеться сьогодні в п. 73.5 ст. 73 ПК. Це підтвердження того, що автори писали законопроект без залучення юристів. Набагато цікавіше питання, що ж становить суть і зміст самої звірки. Крім обміну листами між платником податків та податковою, ймовірно, є ще якийсь таємний смисл процедури, який замовчується до певного часу авторами законопроекту. Адже наступним кроком податкового компромісу або наслідком неузгодження суми податкового зобов'язання під час звірки є... так-так, та ж сама стара добра податкова перевірка.

Тобто якщо ви не домовилися з податковою службою про суму податкового зобов'язання під час звірки, то отримуєте бонус-плюс у вигляді податкової перевірки, яка, за задумом реформаторів, має проводитися на випадок виявлення факту заниження податкового зобов'язання. (Як фіксується факт виявлення, на яких підставах податкова може дійти такого висновку - проект замовчує). Таким чином, шансів "не домовитися" з податковою в особи, котра вступить у бурхливу й звивисту річку податкового компромісу, немає. Тут як у класика - або в ЗАГС, або в прокуратуру. Адже висновок про те, що сума податкового зобов'язання зменшилася, податкова, слід гадати, може зробити просто так, керуючись інтуїцією.

Не треба бути фахівцем у сфері податкового права, щоб зрозуміти: успіх податкового компромісу залежить від особистих стосунків платника податків із керівництвом відповідного органу податкової служби.

Як умовні гарантії дотримання правил гри з боку держави, законопроект містить норму, яка забороняє проведення в майбутньому перевірку платника за "уточнені" податкові періоди. Наголошуємо: йдеться не про донарахування податку, а тільки про податкову перевірку. А тепер запитання: якщо уточнений податковий період із ПДВ - календарний місяць, чи можливе проведення податкової перевірки за наступний або попередній податковий періоди? Чи з іншого податку? Звісно! Причому з наступним донарахуванням податку.

Однак і це ще не все. Для великих платників податків процедура податкового компромісу не добровільна, а обов'язкова. Якщо платник податків не скористається наданою йому можливістю, податкова отримає автоматичну підставу для його перевірки. Буде така перевірка плановою чи позаплановою - проект замовчує, однак її результат для платника податків угадати неважко.

Таким чином, законопроект пропонує легальну схему "вирішення питання" минулих гріхів платника податків із податковою службою з досить непередбачуваними для нього наслідками. Ми зумисне залишили за дужками цього стислого матеріалу аналіз непристойно великої (як для такого маленького документа) кількості технічних суперечностей, пробілів і неузгодженостей із текстом самого ПК, як і абсолютно невизначені процедуру та наслідки коригування від'ємних значень ПДВ і податку на прибуток. Сподіватимемося, ініціаторам вистачить мудрості залучити до роботи над документом кваліфікованих фахівців, що дозволить привести його в божеський вигляд. І зазначимо, що впровадження податкового компромісу в запропонованому вигляді в нинішню податкову систему до кардинальних кадрових та організаційних реформ самого податкового відомства - передчасне. Тому неважко передбачити, чим закінчиться цей податковий компроміс між апетитами податкових чиновників та держбюджету, що помирає голодною смертю.