Обрізана монетизація - Бізнес - dt.ua

Обрізана монетизація

20 грудня, 2018, 16:13 Роздрукувати Випуск №49, 21 грудня-27 грудня

Чи буде отримано реальну економію у вигляді 1,8 млрд кубометрів газу на рік від запровадження з 2019-го нової схеми розрахунків за спожитий газ та електроенергію?  

Уряд Гройсмана заявив про початок монетизації субсидій шляхом запровадження нової схеми розрахунків за спожитий газ та електроенергію для одержувачів субсидій. 

Ініціатива уряду щодо монетизації може стосуватися 1,5 млн домогосподарств, яких хочуть заохотити до економії газу та електроенергії. Як важливий стимул запропоновано монетизацію, але не всієї субсидії (майже як і має бути): у разі економії 100 кубометрів газу або 150 кВт∙год. електроенергії на опалення субсидіанти отримають поточну ринкову вартість газу або електроенергії на свій рахунок. Проте у "Нафтогазі" кажуть, що при запропонованих правилах досягти суттєвої економії неможливо. То можливо чи ні і чому, спробуємо розібратися.

Урядовою ініціативою, затвердженою постановою №300, передбачається, що домогосподарства зможуть отримати приблизно 700 грн як одноразову виплату в результаті монетизації залишків невикористаних субсидій на оплату опалення ("Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива", затверджене постановою Кабміну №300).

Зекономлені кошти перераховуватимуть на особовий рахунок, відкритий одержувачем субсидій у банківській установі, або виплачуватимуть через відділення поштового зв'язку ПАТ "Укрпошта" після закінчення опалювального сезону[LNS1].

Про що йдеться в постанові №300?

Суть постанови — у намаганні уряду знайти механізм економії для одержувачів субсидій, оскільки на сьогодні заощаджувати субсидіантам немає сенсу. Як відомо, поточний механізм нарахування субсидій пов'язаний не з обсягом комунальних послуг, а з доходами (пенсією або зарплатою) субсидіанта. Уряд каже: в тебе є доходи, з яких ти платиш за комунальні послуги лише 15% від загального доходу (мінімальний внесок субсидіанта), і саме ці 15% покриватимуть споживання "соціальної норми комунальних послуг", незалежно від їх вартості. Мається на увазі, що зміна тарифів на газ/воду/електроенергію не вплине на розмір мінімального внеску, але фактично збільшить величину субсидії.

Залежно від площі житла соціальна норма розраховується в кубометрах газу на кількість квадратних метрів квартири або будинку. Вона жодним чином не пов'язана з вартісними показниками послуг, а обмежується кількістю газу або електроенергії залежно від загальної площі. Так от, у згаданій постанові №300 зазначено, що у разі, якщо споживач зекономить газ або електроенергію, уряд пропонує зараховувати на рахунок субсидіанта вартість заощадженого в поточних цінах. При цьому враховуватиметься економія саме соціальної норми газу/електроенергії в кубометрах/кіловат-годинах. А оскільки сама по собі субсидія, яка виділяється на оплату комунальних послуг, не монетизована і отримується за рахунок того, що споживач просто не сплачує різниці між ринковою вартістю комунальних послуг і мінімальним внеском, то пропонується перераховувати економію соціальної норми на його особистий рахунок. Таке перерахування заощадженого пропонується називати монетизацією економії субсидій.

При цьому у згаданій постанові Кабміну зазначається, що отримання грошової виплати (монетизація) не впливатиме на право отримання субсидій у майбутньому.

Правило нарахування допомоги залишається незмінним: субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг призначається, виходячи із середньомісячного сукупного доходу особи або сім'ї , а обсяг послуг, які враховує субсидія, взначається залежно від соціальної норми, яку встановлено у відповідній постанові Кабінету міністрів №409 "Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування".

Варто зауважити, що соціальна норма споживання, приміром, природного газу починаючи із квітня 2016 р. постійно зменшується. Середні по областях соціальні норми для газу в кубометрах на квадратний метр, а також як змінювалися встановлені урядом такі соціальні норми, наведено у табл. 1. 

Вочевидь для одно-двоповерхових будівель, які найбільшою мірою використовують газ для опалення, соціальна норма починаючи з 2016 р. зменшилася майже вдвічі. І де гарантія, що її не буде зменшено ще? Проте саме у таких будинках найважче економити енергоносії, особливо взимку.

Спочатку стільці, а кошти — потім, після опалювального сезону

Отже, розпочати монетизацію субсидій планується з 1 січня 2019 р., як базові буде використано дані 2016–2017–2018 рр.

Проте ця монетизація передбачає компенсацію тільки частини зекономленого газу або електроенергії. Монетизуватися (тобто виплачуватися грошима) буде лише вартість зекономлених 150 кВт∙год. електроенергії, якщо цей ресурс використовується для опалення, або 100 кубометрів газу.

Виходить, що якщо хтось зекономить більше, то монетизуватися, а отже, стимулювати до економії це не буде? Запитання до уряду: чому? Чому обмежується рівень економії фіксованою цифрою без прив'язки до величини споживання? Чому не стимулюється економія за принципом "що більше, то краще?".

І ще запитання: а якщо субсидію отримуватимуть уперше в 2019 р., тоді, виходить, економія не враховуватиметься, оскільки немає бази? А отже, і не стимулюватиметься? Знову планування "від досягнутого"? Коли ж ми позбавимося тих "совкових" принципів?

А що насправді означає "на базі 2016–2017–2018 рр."? Оскільки площі квартир і будинків не змінилися, то чи означає це, що якщо хтось спожив менше соціальної норми, то відлік здійснюватиметься від тієї меншої величини? І таким чином виграють ті, хто не економив?

Безумовно, монетизація — позитивний напрям розвитку реформ у галузі комунальних послуг. Та прикро, що про монетизацію в класичному розумінні, коли споживач отримує кошти на свій банківський рахунок щомісяця за результатами споживання, в урядовій постанові взагалі не йдеться.

Уряд пропонує всі кошти перераховувати на єдиний рахунок у державному банку, а звідти — одразу надавачам послуг (енерго- і газзбутам, тепловикам), які ними погасять платіжки мешканців. Живі гроші люди зможуть побачити лише після завершення опалювального сезону, — на їхні банківські рахунки обіцяють перекинути невикористані залишки…

Це підриває довіру до реформ як таких, оскільки фактичним одержувачем коштів будуть не споживачі, які реально економили енергоносії, а надавачі послуг. Люди вже не вірять обіцянкам, вони хочуть отримати належні саме їм гроші на руки сьогодні, а не колись у майбутньому. Саме гроші (через зменшення споживання газу, електроенергії чи тепла) вони заощаджуватимуть найретельніше.

Недовіра також сформувалася в результаті невиконання багатьох обіцянок, і тепер чимало громадян думають, що якщо вони зекономлять цього року, то на наступний їм знову зменшать соціальну норму або розраховуватимуть економію від нового, зменшеного, споживання. А про те, що вони в цьому опалювальному сезоні заощаджували, миттєво забудуть.

Це продовжує хибну радянську модель суспільних відносин — "держава за тебе вже все вирішила", формує в людях комплекс меншовартості, начебто вони не в змозі розпоряджатися власними грошима і відповідати за власні рішення.

Отримувач житлової субсидії має стати рівним споживачем послуг серед рівних. Він повинен сам сплачувати свої рахунки, сам приймати рішення, чи витрачати залишки на енергоефективні заходи, або ж сильніше прикрутити котел та зекономити більше грошей на новий і більш ефективний, чи замінити вікно або утеплити дім. Але це мають бути його — споживача — рішення та відповідальність.

Приклад справжньої реформи

На відміну від України, реальну реформу монетизації субсидій здійснили в Індії, де понад 180 млн сімей отримують субсидії відразу на свої банківські рахунки та купують популярний там балонний газ (LPG) на ринкових умовах. При реалізації проекту влада Індії, до речі, верифікувала базу субсидіантів і виявила понад 35 млн фіктивних рахунків (або "мертвих душ"). Завдяки монетизації Індія лише за два роки зекономила понад 3 млрд дол., а її громадяни отримали більше можливостей і більшу свободу (див. рис.). Але далеко не всі, якщо ви були чи чули про реальне життя в Індії. Там дуже багато народу, велике розшарування, але уряд робить багато правильних кроків. Але стаття не про те…

Чи є в Україні стимул економити?

Аналіз показує, що загальне споживання газу в Україні для потреб населення з моменту запровадження ринкових цін на нього знизилося приблизно на 2 млрд кубометрів на рік. Тобто споживачі, які платять реальну, повну ціну за газ, намагаються його економити, і тому загальне споживання зменшилося. Проте чи менше стали витрачати газу ті, хто отримує субсидію? Вочевидь ні, бо цій категорії економити немає сенсу, адже субсидія не пов'язана з обсягом споживання.

Недоліком існуючої системи субсидій є саме відсутність стимулювання економії споживання комунальних послуг.

Запропонований Кабінетом міністрів порядок компенсації за економію електроенергії та газу викликає багато питань і не створює реальної монетизації, оскільки обмежує кількість коштів, які може отримати споживач за ту економію, а також передбачає перерахування зекономлених коштів одноразово за результатами року (опалювального сезону).

Розробники цього порядку висловлюють недовіру споживачам, мовляв, вони візьмуть кошти, а комунальних послуг не оплатять. Ця думка дуже хибна. По-перше, можна передбачити запобіжник: у разі несплати коштів економія не буде нараховуватись або субсидія буде обмежуватися. Водночас хтось і не схоче чекати та економити, він виходить із загальної недовіри до уряду: хтозна, чи буде виконано чергові обіцянки?

Яка справжня економія може бути в Україні?

Сьогодні експерти вважають, що систему монетизації субсидій необхідно зробити реальною, тобто не тільки перераховувати заощаджені кошти споживачам кожного місяця і не обмежуватися 100 кубометрами газу і 150 кВт∙год. електроенергії, щоб стимулювати збільшення економії, а й запровадити монетизацію власне субсидій, що передбачає перерахування споживачу саме субсидії у монетарній формі. Це стимулюватиме створення реальних конкурентів на ринку постачання комунальних послуг, створить довіру до держави у споживачів, дасть можливість запровадити систему конкуруючих постачальників енергоносіїв, які зможуть запропонувати конкурентні ціні, зокрема на газ, замість тих, що встановлені фактично на державному рівні.

Скільки ж може становити реальна економія при запровадженні справжнього механізму економії субсидій за принципом "що більше, то краще"? Тобто без обмеження у вигляді 100 кубометрів газу або 150 кВт∙год. електроенергії та при перерахуванні економії на рахунок споживача за результатами споживання кожного місяця?

Фахівці НАК "Нафтогаз України" підрахували, що економія може становити до 2 млрд кубометрів газу за опалювальний сезон. При цьому вони виходили з того, що у зв'язку зі зниженням у цьому опалювальному періоді соціальних нормативів використання природного газу та зміною правил призначення субсидій кількість субсидіантів у 2018/2019 опалювальному сезоні зменшиться порівняно з минулим орієнтовно до 3,6 млн домогосподарств.

Важливим фактором є те, що субсидіанти (якщо вони такими є, а не вдають) отримують низькі доходи, відповідно, саме ці споживачі найбільше зацікавлені в одержанні додаткових грошових коштів.

У розрахунках економії враховувалося, що субсидіанти споживатимуть природний газ в обсягах не менших, ніж споживачі, які самостійно сплачують за природний газ повний тариф і забезпечують для себе комфортні умови проживання.

Враховуючи, що в квартирах, в яких сплачується повний тариф за газ, споживається у середньому 830 кубометрів газу за сезон, а в будинках — 1229 кубометрів, ці середні величини було використано для одержувачів субсидій. Виявилося, що субсидіанти при відповідному стимулюванні та монетизації зможуть економити до 27% газу по квартирах і до 31% газу по будинках. Беручи до уваги той факт, що кількість субсидіантів, які отримують газ на опалення, становить у квартирах близько 552 тис., а в будинках — 3,018 млн домогосподарств, загальний обсяг газу, який можливо зекономити, може сягати 1,762 млрд кубометрів (див.табл. 2).

Економія реально можлива тільки у разі зняття обмеження у вигляді 100 кубометрів газу за опалювальний сезон, оскільки при наявності обмеження загальна економія може становити лише 357 млн кубометрів газу, що майже вчетверо менше.

Багато це чи мало для одного домогосподарства? Наприклад, для будинку, де соціальна місячна норма — 700 кубометрів, за сезон домогосподарство витратить 7х700=4900 кубометрів газу. А в разі заощадження лише 100 кубометрів за сезон отримуємо тільки 2% економії, — більше скорочувати споживання немає сенсу, бо тієї економії не монетизують. Водночас якщо реально можливо заощадити 31%, то це становитиме 1519 кубометрів! Як то кажуть, відчуйте різницю. От звідки беруться 1,762 млрд кубометрів.

При цьому економія, яку пропонує уряд, становить 100х3,6 млн домогосподарств = 360 млн кубометрів газу. Багато це чи мало? Звичайно, це вже бодай щось, але це "бодай щось" майже в п'ять разів менше, ніж могло би бути. Обсяг, якщо його все-таки обмежувати, слід прив'язувати до обсягу споживання (наприклад до 30%), а не встановлювати фіксованої норми економії, яка може бути суттєвою тільки при низькому споживанні.

Україна для підвищення своєї незалежності та безпеки потребує значного зниження споживання газу, переходу на максимальне задоволення своїх потреб газом власного видобутку, що можливо лише при реальній економії та справжній, а не обрізаній монетизації. А якщо порахувати реально можливу економію електричної і теплової енергії… З усім цим треба терміново щось робити!

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №18, 18 травня-24 травня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво