Несезонне подорожчання - Бізнес - dt.ua

Несезонне подорожчання

21 березня, 2014, 18:45 Роздрукувати Випуск №10, 21 березня-28 березня

Чому злетіли ціни на овочі

На тлі рекордних показників українського агропрому з виробництва та експорту зерна, соняшникової олії з вітчизняної сировини особливо рельєфно проступають болючі проблеми із забезпеченням населення дешевими овочами та фруктами. Важливий для українців ринок овочів не стає стабільним. Останніми роками він зовсім розбалансувався. То зникала з продажу капуста, то злітали ціни на моркву. Статистика зафіксувала: з травня 2010-го по травень 2011-го городина подорожчала на 72%, а компоненти борщового набору — на 93%. Надалі процес тривав. Тільки за лютий ц.р. (за даними Мінекономрозвитку) компоненти борщового набору подорожчали на 9,25%. За три останніх роки ціни на продукти повсякденного попиту — картоплю, цибулю, буряк, моркву, капусту — зросли на порядок. В умовах девальвації гривні, зниження купівельної спроможності населення побутова, взагалі-то, проблема набуває особливої гостроти.

За відсутності конкурентів

Зростання цін на овочі у період з кінця минулого і два місяці нинішнього року вражає. Такого не було навіть у буремні 90-ті. З листопада 2013-го по лютий 2014-го оптові ціни в столиці на картоплю зросли з 3,5—3,8 до 5,8—6,5 грн, цибулю — з 3,7—4 до 6—6,5, капусту — з 1,2—1,5 до 2,8—3, моркву й буряк — з 2 до 3—3,5 грн/кг. Додавши свою, аж ніяк не 30- чи 50-відсоткову націнку, торговельні мережі взагалі вивісили страхаючі цінники. У лютому ціни на картоплю й цибулю в київських маркетах "Фора" фіксувалися на 8,99 грн/кг. Капуста, буряк та морква пропонувалися по
3,99 грн/кг. У "Сільпо" ціна
1 кг буряка, моркви, капусти впритул наблизилася до п'ятигривневого показника. У мережах "Великої кишені" приблизно така сама картина, доповнена хіба тим, що в продажу з'явилася картопля з Єгипту ціною понад 13 грн/кг.

Проглядають вихідні позиції, які призвели до такого безпрецедентного зростання цін. Торговельні мережі, скориставшись тим, що їхні конкуренти — селяни-продавці — під час лютневих морозів не мали можливості торгувати на відкритих майданчиках базарів, підвищили ціни в маркетах. І навіть тоді, коли приватники змогли продовжити продаж і торгували за нижчими цінами, більшість торговельних мереж не вважали за потрібне брати з них приклад. 

Овочеву проблему, особливо гостру в містах-мільйонниках, могло б пом'якшити виробництво овочів у приміських селищах, селах, жителі яких із діда-прадіда займалися цим промислом. Тим більше що у світовій практиці заведено розвивати галузь, яка виробляє поблизу великих міст швидкопсувні продукти. Але не найкраще вирішення земельних питань призвело до того, що поблизу мегаполісів вигідніше стало торгувати самою землею, а не її плодами. Потоки їжі з передмість на ринки великих міст стали істотно міліти, додаючи ще один чинник, котрий сприяє підвищенню цін — як у мегаполісах, так і в менших населених пунктах.

Ціни на овочі у приміських населених пунктах не тільки зрівнялися з цінами міст-мільйонників, а часто й перевищують їх. Сьогодні потоки змінюють напрямок. Багато жителів передмість воліють закуповувати городину в маркетах мегаполісів. Місцеві експерти відзначають, що в мережах і на ринках Борисполя ціни на городину й фрукти навіть трохи вищі, ніж у деяких районах столиці. У Василькові, в супермаркетах якого побував кор. DT.UA, ціни на більшість овочів теж мало відрізнялися від столичних (у "Фуршеті" морква й буряк коштували, відповідно, 6 і 5 грн/кг, що трохи дорожче, ніж у столиці). У місцевій газеті досвідчені домогосподарки радили замінити борщ звичайним супом, мовляв, він дешевше обійдеться.

Чиновники й ритейлери посилаються на звичайні сезонні стрибки цін, а також на недобір урожаю. Але цим дворазове подорожчання відразу всіх компонентів борщового набору пояснити складно. По-перше, сезонне подорожчання тільки починається, і його наслідки попереду. Деякі експерти вважають, що роздрібні ціни на овочі у квітні можуть сягнути двозначних цифр. Нарікання на недобір урожаю вочевидь перебільшені. У листопаді 2013 р., коли закінчилося збирання коренеплодів, в асоціації "Український клуб аграрного бізнесу" підрахували, що картоплі й овочів зібрано 9—9,2 млн тонн. Оцінюючи ситуацію, експерт М.Колесник тоді підсумувала: "причин для зростання цін немає". Справжні причини нинішнього становища слід шукати насамперед у прорахунках збуту та торгівлі овочами. Які, з одного боку, призводять до необґрунтованого зростання цін, а з іншого — знижують зацікавленість сільгоспвиробників у вирощуванні картоплі, овочів, позбавляючи галузь перспективи розвитку.

Регіони різні, а проблеми — одні й ті самі

На оптово-роздрібний ринок сільгосппродукції "Столичний", який став до ладу влітку 2011 р., покладалися особливі надії. Декларувалося, що, крім суто економічного ефекту, ринок мав дати і значний соціальний ефект, тобто впорядкувати торгівлю, знизити роздрібні ціни на продукти повсякденного попиту. Саме цим його призначенням мотивувалося виділення великих бюджетних коштів у рамках державно-бізнесового партнерства на будівництво "Столичного" та ряду інших аналогічних об'єктів поблизу міст-мільйонників. Нинішнього літа "Столичному" виповниться 3 роки. Однак, судячи з рівня роздрібних цін на городину, очікуваного соціального ефекту не відбулося. Торговельні мережі, великі вітчизняні виробники так і не знайшли дорогу на оптовий ринок. Схеми заготовок, які сформувалися раніше, часто тіньові й корупційні, призначені шляхом роздування цін спустошувати кишені споживачів, виявилися набагато привабливішими.

"Столичний", так і не забезпечивши ні масштабних оптових потоків, ні зниження роздрібних цін, перетворюється на звичайний базар. Більшу частину павільйону "Овочі і фрукти" нині займають імпортні продукти. До того ж, у зв'язку з виходом з ладу м'ясного павільйону через пожежу, на частині площ розмістили ковбасні вироби. Вітчизняним овочам і картоплі дісталися місця всього на кількох розкладках. До речі, торгують у теплі переважно посередницькі заготівельні фірми. Фермери-виробники перебиваються на відкритих торгових майданчиках. Там хоч і холодно, але місця дешевші і торгувати можна прямо з автомашин.

Ціни пропонованих фермерами продуктів на відкритих майданчиках на 1—1,5 грн нижчі, ніж в опалюваному павільйоні. Картоплю, скажімо, можна було купити за 5,8 грн/кг, цибулю — за 6. Якщо закуповувати більше тонни, то ціни знижуються. Але, хоч ціни тут були істотно нижчі, ніж на ринках і в торговельних мережах столиці, торгівля йшла мляво. Зрозуміло, чому. Оптовики-закупівельники на "Столичному" — рідкісні гості, а роздрібних покупців мало: сюди непросто дістатися, маршрутки якщо й ходять, то з перервами, а за в'їзд автомобілем треба платити.

Анатолій Мельниченко — фермер з Рівненської області, привіз картоплю й городину, які вирощує на своєму земельному паї площею 5 га. Нинішньою торговою поїздкою незадоволений, як і кількома попередніми. Занадто повільно, до того ж дуже дрібними партіями реалізовується товар. Ситуація, вважає селянин, не зміниться доти, доки більшість угод здійснюватимуться в "тіні", поза оптовими ринками.

"Добре, — каже фермер, — що на вантажівку стягся, можу сам вивезти вирощене й продати. Не без того щоб підсобити сусідам, родичам. Але більшість односельців мусять чекати заготівельників. А ті скільки хочуть, стільки й заплатять. Навіть приблизної "вилки" закупівельних цін на картоплю й городину не встановлено. Два роки тому таким чином кілограм картоплі й коренеплодів ішли по 1 грн, а то й 0,5 грн. Чимало селян відтоді порозумнішали й стали вирощувати городину тільки для себе або на корм худобі.

Розмова з торгівцями фермерами показала, що в різних регіонах проблеми у малих виробників однакові. Що в Чернігівській, Волинській, що в Київській або Чернівецькій областях.

На відміну від агрохолдингів, сільські господарі не одержують ні дотацій, ні банківських кредитів. В умовах малого виробництва не розвивають насінництво, інфраструктуру виробництва і зберігання швидкопсувної продукції. Допомогти справі могли б сільські обслуговуючі кооперативи (СОКи), які, об'єднавши малих виробників, підвищили б їхню конкурентоспроможність на внутрішніх ринках, дозволили б виходити на зовнішні.

Запропоновано й осмислено чимало інших ідей, як уникнути аритмії у вирощуванні та збуті овочів, забезпечити стабільні ціни, очистити ринок від спекулянтів і перекупників. Справа — за впровадженням, чітким визначенням новою владою, що можна зробити в сільській громаді, що — на районному та обласному рівнях, а що — у центрі. Початок весни, коли проектуються складові врожаю, визначаються обсяги площ для кожної культури, перспективи збуту, — найбільш слушний для цього час.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво