Крим — рік після анексії - Бізнес - dt.ua

Крим — рік після анексії

27 лютого, 2015, 00:00 Роздрукувати Випуск №7, 27 лютого-6 березня

Незабаром мине рік від часу, коли сусідня держава захопила рідну для мене землю. Іще недавно чимало охочих змагалося у прогнозах щодо подальшої долі півострова. Сьогодні ж на передній план вийшли інші проблеми. Про повернення Криму до України найближчим часом уже не йдеться, і "кримське питання" якось швидко перемістилося з перших шпальт друкованих видань у соцмережі, де має яскраво виражене "чорно-біле" забарвлення.

 

Незабаром мине рік від часу, коли сусідня держава захопила рідну для мене землю. Іще недавно чимало охочих змагалося у прогнозах щодо подальшої долі півострова. Сьогодні ж на передній план вийшли інші проблеми. Про повернення Криму до України найближчим часом уже не йдеться, і "кримське питання" якось швидко перемістилося з перших шпальт друкованих видань у соцмережі, де має яскраво виражене "чорно-біле" забарвлення.

А тим часом у Криму відбуваються структурні соціально-економічні зміни, наслідки яких зрозуміємо не за один місяць. Проте проміжний аналіз зробити варто, бо незалежно від того, який статус матиме Крим у майбутньому, історично й територіально він пов'язаний з Україною, а отже, стратегію відносин з півостровом треба розробляти вже сьогодні.

Нещодавно мені вдалося побувати на своїй малій батьківщині, у Севастополі. Одразу розчарую тих, хто очікує однозначних оцінок. Життя — не чорно-біле, і категоріями "добре-погано" не вимірюється. Люди живуть у новій реальності, ходять на роботу, купують продукти, організовують суботники, відвідують театри, відпочивають і навіть святкують. Думати, що їм усім стане настільки погано, що вони попросяться назад в Україну, наївно. Ставлення людей до всього, що відбувається, визначене їхніми поглядами і переконаннями. Ті, для кого рідним домом була Україна, переживають особисту трагедію. Хтось збирався захищати докторську дисертацію — тепер праця багатьох років пішла прахом, хтось не зміг закінчити навчання, отримати молодіжний кредит, хтось втратив роками розбудовуваний бізнес і нажите майно, хтось — роботу, а хтось — навіть дім або сім'ю. Без зайвого пафосу — це поламані долі, зруйноване, принаймні на сьогодні, майбутнє, безвихідь, безпорадність. Але є й такі, хто став жити краще — на їхню особисту думку. А як насправді? Очевидно, що життя для кримчан ускладнилося, і кожен пристосовується до нього як може, шукаючи свою зону комфорту.

Дозволю собі лише одну суб'єктивну оцінку. На мій погляд, Крим застряг між реальностями. Образно кажучи, однією ногою він іще в Україні, а другою вже переступає в Росію. Річ у тому, що на момент здобуття Україною незалежності корінних жителів у Криму практично не було. Кримські татари тільки-тільки поверталися після депортації, а більшість населення складали переселенці з усіх куточків колишнього Радянського Союзу. І сьогодні — це друге—четверте покоління кримчан, які жили тут лише "за України": спочатку радянської, потім — незалежної, значно більш ліберальної і терпимої, ніж нинішня кримська адміністрація. І, можливо, так і не ставши українцями, вони, проте, за своїм менталітетом, мовою, способом життя від "корінних" росіян таки істотно відрізняються, хоч як затято це дехто заперечує.

Нині в Криму відбувається черговий виток міграції, оцінити масштаби якої поки що досить складно За даними Кримстату протягом 2014 р. з півострова виїхало близько 2 тис. осіб, а прибуло сюди майже 16 тис. Очевидно, це ті особи, які отримали чи зняли місцеву реєстрацію. Оскільки більшу частину року паспортні столи не працювали, ці цифри є дуже умовними. За інформацією ООН на кінець грудня 2014 р. Крим покинуло майже 20 тис. осіб — вимушених переселенців. Однак і це не остаточні дані. Багато переселенців з тих чи інших причин не стали на облік як тимчасово переміщені особи, а крім того, люди виїжджають і досі. Ще значна кількість громадян, зареєстрованих як жителі Криму (я в тому числі), переїхали на материк до сумнозвісних подій і вимушеними мігрантами не вважаються. Покинули півострів і українські військові зі своїми сім'ями. Все це переважно люди працездатного віку з вищою освітою та активною життєвою позицією. Натомість до Криму перебралася частина біженців з зони бойових дій на Донбасі, збільшився російський військовий контингент, прибули з Росії чиновники різних рангів. Росіяни активно скуповують кримську нерухомість і землю. Тож демографічний склад населення поступово змінюватиметься.

Стосовно економіки. Всі ми пам'ятаємо розпад Радянського Союзу. Процес відокремлення колишніх радянських республік і проголошення ними незалежності не був раптовим. Україна, зокрема, проходила його більш як рік — від Декларації про державний суверенітет у липні 1990 р., референдуму на його підтримку в грудні 1990-го до Акту проголошення незалежності в серпні 1991 р. При цьому незалежна українська держава ставала правонаступницею формально самостійної УРСР зі своїм власним бюджетом, ресурсами і поступово змінювала закони та спосіб господарювання. Її визнали у світі. І навіть попри це розрив господарських зв'язків мав катастрофічні наслідки для окремих галузей української економіки. Що ж до Криму, то він одного дня "прокинувся" в іншій державі — з іншими законами і господарською практикою. По суті він став анклавом, ресурсно залежним від материкової України і ніким не визнаним у цивілізованому світі. Без транспортного сполучення та відповідної інфраструктури, без логістики, без будь-якої стратегії подальшого розвитку.

Початок стагнації економіки півострова наочно засвідчили численні вивіски "Продам" на центральних вулицях Севастополя вже у грудні минулого року. Закрилася і продається майже третина контейнерів найбільшого ринку міста. За майже рік анексії якихось прийнятних логістичних рішень для постачання російських товарів на заміну українським так і не було вироблено. Керченська переправа не здатна забезпечити відповідний вантажопотік. Багатоденні черги на в'їзд-виїзд істотно збільшують витрати на транспортування й ризики втрати та псування продуктів. Торговельні мережі, звісно, щось завозять, однак російські товари і дорожчі, і менш якісні порівняно з українськими.

Тривалий час ситуацію рятували ринки за рахунок фактично контрабандних поставок з України. Ліс, меблі, будматеріали, продукти — хоч і в менших обсягах і з додатковими витратами на "неформальні платежі" — кримські підприємці примудрялися завозити. На кінець минулого року асортимент базарних яток порівняно з доокупаційним періодом практично не змінився, хіба дещо збіднів. Наявність на них українських продуктів стала предметом особливої гордості. А в тому, що кримчани їх просто вимагають у торговців, я мала змогу переконатися особисто.

Та з 1 січня 2015 р. перехідний період закінчився, і в Криму почали діяти правила Митного союзу. Тепер за більшість товарів, які "імпортуються" з України, необхідно сплачувати мито, що вкупі з транспортною блокадою робить бізнес нерентабельним. Крім того, російським законодавством не передбачено спрощеної системи оподаткування, та ще й такої ліберальної, як в Україні. Як наслідок — дрібні підприємці витісняються з ринку великими мережами або просто закриваються. Не виключено, що частина з них переїде на материк, коли можливості для бізнесу вичерпаються остаточно. За даними кримських медіа, кількість підприємців протягом 2014 р. скоротилася у п'ять разів.

Навіть за скромними даними Кримстату, чисельність безробітних наприкінці минулого року почала стрімко зростати (+16,5% за грудень). І ці процеси поглиблюватимуться. 

За винятком виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції (яєць, деяких зернових), відбулося падіння у всіх сферах економіки півострова. Найбільше постраждала будівельна галузь, насамперед через скорочення кредитування, оскільки інвестиції в основний капітал на понад 40% забезпечувалися за рахунок кредитів банківських установ. На кінець 2014 р. частка банків у фінансуванні таких інвестицій скоротилася до менше ніж 5%. Фінансова система півострова на сьогодні повністю зруйнована. А коли ті третьорядні російські банки, які зайшли в Крим, почнуть повноцінно забезпечувати потреби економіки, та ще й в умовах санкцій, — питання відкрите.

Масштабне скорочення вантажообігу та пасажирообороту теж зрозуміле. Найбільше постраждали авіаперевезення власним експлуатаційним парком. Вони скоротилися практично до нуля. Зросли лише морські перевезення та обсяги перекачування газу трубопроводами. Однак морські перевезення — це лише по 0,2% вантажообігу і пасажирообороту, і їх зростання зовсім не компенсує істотних втрат транспортної галузі.

Через проблеми з постачанням на півострів сировини скоротилося виробництво харчових продуктів (-22%), виробів з деревини та поліграфічної продукції (-54%), гумових і пластмасових виробів (-33%), текстильне виробництво (-30%), виробництво електроенергії (-20%). Незначне (-10%) зменшення загального індексу промислової продукції зумовлене п'ятиразовим зростанням фармацевтичного виробництва. Через відсутність на півострові власного етилового спирту виробництво горілчаних виробів знизилося більш ніж удвічі. На 23% скоротилися обсяги виноградного вина і на 30 — коньяку. Та коли аналізуєш скупі дані Кримстату, найбільше вражає ситуація у рибному господарстві. Загалом за 2014 р. обсяги вилову риби та інших водних живих ресурсів скоротилися порівняно з 2013 р. майже на 60%, і це після того, як у 2013 р. вони зросли в 1,8 разу. За весь 2014 р. у внутрішніх водоймах Криму виловлено всього 7 тонн риби, що становить 14% вилову 2013 р.

Офіційні дані щодо зниження роздрібного товарообігу та обороту підприємств громадського харчування не відображають фактичного стану справ через значний тіньовий ринок, який, вочевидь, теж скоротився, і ця тенденція збережеться. У 2014 р. з України "імпортовано" продукції та послуг на 1,26 млн дол. За офіційною статистикою, товари виробництва України становили в середньому 80% гуртового товарообігу Криму, або близько 1,3 млн дол. за офіційним курсом. Тобто принаймні офіційно торгівля українськими товарами істотно не зменшилася. Але вона скорочуватиметься через санкції, транспортну блокаду й імпортні мита. Та чи відбудеться повноцінне заміщення російськими товарами й імпортом з інших країн, поки що сказати важко.

Критична ситуація і в портовому господарстві. Ще до анексії діяльність портів була збитковою і дотувалася державою. Обладнання фізично й морально застаріло і потребувало модернізації. Та попри це через кримські порти йшли транзитні вантажі, зокрема здійснювалася перевалка нафтопродуктів, прокату, піску, зернових, автотехніки тощо. Нині ці потоки повністю переорієнтувалися на порти Одеси, Миколаєва й Іллічівська. За інформацією Кримстату, за 10 місяців 2014 р. обсяг обробки вантажів у морських торговельних і рибних портах та причалах скоротився на третину. Однак ці дані враховують оборот керченської переправи, а не лише портів, і не корелюють ні з 60% зниженням вилову риби, ні з 93% скороченням імпорту, ні з 86% скороченням експорту. У кримських ЗМІ промайнула інформація, що через відсутність вантажопотоку планується закриття і консервація Феодосійського та Євпаторійського морських портів, які мали статус міжнародних і є бюджетоутворюючими підприємствами. Своїми силами завантажити роботу портів Крим не може, а Росії ці потужності просто не потрібні, бо вона має власну інфраструктуру — зокрема в Новоросійську. Через санкції до Криму перестали заходити круїзні лайнери, яких тільки в Ялті очікувалося 211. У листопаді 2014 р. Всесвітня організація охорони здоров'я вилучила порти Криму зі свого переліку міжнародних санітарних правил. Експерти зазначають, що відтепер усі медичні й санітарні свідоцтва, які в них видаються, не прийматимуть у портах інших країн. Тобто судно, яке зайшло у кримський порт, не може бути прийняте в портах цивілізованих країн згідно з міжнародними медико-санітарними правилами. Деякі можливості обійти ці норми є, однак дедалі менше іноземних судновласників ризикують порушити заборону, тим більше що великі страхові компанії відмовляються страхувати судна, які прямують до Криму. Чи зможе нове керівництво портового господарства радикально вплинути на ситуацію? Поки що це видається сумнівним, і на кримські порти чекає занепад. А це тисячі працівників, недоотримані доходи в бюджет…

Не вселяють оптимізму й перспективи кримського туризму. Анексія півострова та накладені на нього санкції повністю зруйнували частину галузі, зорієнтованої на обслуговування іноземних круїзних суден. Та й потік туристів з України, які, за різними оцінками, становили від 70 до 80% відпочивальників, значно скоротився. Кримстат сором'язливо замовчує інформацію про туристичні потоки за 2014 р. Єдина офіційна цифра, яку тут надали, — скорочення дитячих закладів відпочинку й оздоровлення з 688 у 2013 р. до 306 у 2014-му.

Я шукала бодай якихось непрямих свідчень ефективності курортного сезону в Криму — наприклад через зростання надходжень до бюджету в літні періоди. Однак, за даними Федерального казначейства Росії, виконання податкових надходжень на півострові в липні 2014 р. становило 19,6% від запланованих (у листопаді вже 52%), а по м. Севастополю — 50% (92% в листопаді). Зауважу, що бюджетна звітність у РФ помісячна, і для Криму цьогорічний бюджетний розпис по місяцях — однаковий.

Дохідна частина бюджета півострова на 2015 р. становить 62,9 млрд руб. З них 75% (47,1 млрд руб.) — дотації з федерального бюджету. Власні надходження передбачено на рівні 15,8 млрд руб. Якщо зважити, що бюджет ухвалювався з курсом 37 рублів за долар, цифра немаленька, однак за сьогоднішнього курсу вона видається скромнішою навіть порівняно з показниками українського плану на 2014 р. Утім, з причин, окреслених вище, ймовірність того, що ці кошти реально будуть зібрані, невелика. Хоча б тому, що зростає частка збиткових підприємств півострова (з 36% у 2013 р. до 52% у 2014-му) і збільшується заборгованість за заробітною платою (на 23% за підсумками 9 місяців). Значні дотації з федерального бюджету передбачено виділити на соціальну сферу (забезпечення виплат бюджетникам і пенсіонерам за російськими стандартами), трансформацію системи медичного забезпечення тощо.

Та чи насправді доходи кримчан зростатимуть? За оцінками експертів, бюджетники становлять до 10% працездатного населення півострова. Ще 36% усього населення — пенсіонери. Отже, номінальні доходи за рахунок бюджетних коштів можуть зрости у менш ніж половини жителів Криму. Проте останнім часом постійно надходить інформація про зменшення виплат працівникам бюджетної сфери, скорочення надбавок, затримку пенсій. У приватному секторі через зниження економічної активності підстав для збільшення доходів небагато. Та й індекс споживчих цін на півострові становив у 2014 р. 142,5%. За моїми приблизними підрахунками, індекс реальної зарплати становив лише 1,01 до грудня 2013 р.

Не забуваймо і про особливий сегмент зайнятості кримчан — роботу на суднах іноземних компаній. Чи зможуть вони працевлаштовуватись у майбутньому, якщо санкції діятимуть і далі? Адже окремі судновласники уже звільняють кримських моряків — навіть з українськими документами. Тож поки що зростання рівня життя населення очікувати не варто.

Чи є якісь позитивні зрушення? Завдяки інвестиціям, здійсненим Україною у попередні роки, зросли видобуток і транспортування газу. Активізувалося фармацевтичне виробництво. Очікуються масштабні вкладення в кримську інфраструктуру, однак це за умови відсутності фінансових проблем у самій Росії, яка вже анонсувала зменшення попередньо оголошених витрат на підтримку півострова. Наразі ж левова частка виділених коштів пішла на фінансування організаційних заходів та латання бюджетних дірок.

Прогнози подальшого розвитку економічної ситуації в Криму великою мірою залежатимуть від перебігу політичних процесів. І оцінювати їх можна лише з позиції якщо — то… Але це вже тема іншої розмови.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №6, 16 лютого-22 лютого Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво