Компенсація повертається - Бізнес - dt.ua

Компенсація повертається

10 травня, 17:08 Роздрукувати Випуск №17, 11 травня-17 травня

З порушників авторського права і суміжних прав буде стягуватися до 50 000 прожиткових мінімумів.

Можна припустити, що країна отримає нову редакцію Закону України "Про авторське право і суміжні права" (реєстр. №10143 від 12.03.2019 р.), в якому буде вирішено багато проблем із авторським правом, неодноразово згадуваних нами раніше. 

Зупинимося лише на двох змінах у законі, через які, на наш погляд, закон треба приймати, попри деякі невирішені проблеми в авторському праві, що їх під силу вирішити депутатам Верховної Ради, внісши відповідні поправки до проекту закону. 

Спочатку — про головне.

Насамперед слід сказати про повернення до компенсації, що стягуватиметься з порушників авторського права та суміжних прав у розмірі від 10 до 50000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (нині становить 1921 грн).

На вільному використанні об'єктів авторського права і суміжних прав для забезпечення та реалізації освітнього процесу необхідно зупинитися окремо.

У чинній редакції закону (п. 2 ч. 1 ст. 21) передбачено використання літературних і художніх творів в обсязі, виправданому поставленою метою, як ілюстрацій у виданнях, передачах мовлення, звукозаписах чи відеозаписах навчального характеру.

Оскільки поняття "навчальний характер" не визначено, то суб'єктам авторського права на літературні і художні твори буває дуже важко довести в суді порушення авторського права на твір, бо відповідачі прикриваються статтею про вільне використання твору.

Вільне використання

Наведу тільки один такий приклад. У Печерському районному суді м. Києва розглядалася справа № 2-294-1/2008, позивачами в якій були автори малюнків, надрукованих без їхніх дозволів у газеті "Комсомольская правда в Украине. Киевский выпуск".

Авторам відмовили в позові, бо суд дійшов висновку, що таке використання малюнків здійснене "…з дотриманням вимог статті 21 Закону України "Про авторське право і суміжні права", оскільки частину вказаного художнього твору було використано в обсязі, виправданому поставленою метою, тобто як ілюстрація у періодичному виданні, в даному випадку: для здійснення власного політичного прогнозу шляхом ворожіння на картах із зображенням українських політиків".

У новій редакції статті про вільне використання творів (п. 2 ч. 1 ст. 22) передбачено використання літературних і художніх творів в обсязі, виправданому поставленою метою, як ілюстрацій у виданнях, передачах мовлення, звукозаписах чи відеозаписах для забезпечення та реалізації освітнього процесу.

Оскільки поняття "освітній процес" розкривається в Законі України "Про освіту", то викрутитися відповідачам буде практично неможливо. 

Слід зазначити, що чинна норма закону про вільне використання творів поширюється тільки на підручники (посібники), де використовуються літературні і художні твори, до яких можна зарахувати аудіовізуальні твори. Однак є ще мультимедійні електронні видання (п. 3.12ДСТУ 7157:2010), в яких, крім об'єктів авторського права, використовуються і об'єкти суміжних прав (фонограми, відеограми та програми передач).

У зв'язку з тим, що в чинній редакції закону немає норми про безкоштовне використання об'єктів суміжних прав для забезпечення й реалізації освітнього процесу, то в ціну мультимедійних підручників (посібників) закладатимуть вартість ліцензій на використання об'єктів суміжних прав. 

У новій редакції закону з'явилася стаття 42 про вільне використання об'єктів суміжних прав, яка дозволить істотно знизити ціни на мультимедійні підручники (посібники). 

Згідно до статті 42, допускається без дозволу суб'єкта відповідних майнових прав і безоплатно використання коротких уривків об'єктів суміжних прав у обсязі, виправданому поставленою метою, для забезпечення та реалізації освітнього процесу чи з метою наукових досліджень.

Адвокат — не по кишені

Тепер зупинимося на тих змінах до нової редакції закону, на які, на нашу думку, слід звернути увагу депутатам Верховної Ради. 

По-перше, треба внести зміни до статті 53 "Порядок припинення порушень авторського права і (або) суміжних прав з використанням мережі Інтернет" в частині розширення кола осіб, які мають право подати заявку про припинення порушення авторського права і (або) суміжних прав (абзац 2 п.7 ч. 3). 

Слід зазначити, що заявник, тобто особа, чиї майнові права порушуються, звертається із заявою про припинення порушення виключно за представництва (посередництва) адвоката.

У зв'язку з тим, що адвокати працювати безкоштовно не будуть, багатьом авторам творів, чиї права порушуються в Інтернеті, ці послуги не по кишені.

Вважаємо, що заявник повинен мати право звернутися із заявою про припинення порушення авторського права і (або) суміжних прав самостійно, за представництва (посередництва) державного інспектора з питань інтелектуальної власності (є такі особи) або адвоката.

Вважаю, що монополія адвоката не тільки ускладнює суб'єктам авторського права і суміжних прав захист своїх прав, а й може породжувати корупцію в цій сфері.

Слід зазначити, що монополії адвоката немає в судовому процесі, оскільки під час захисту прав у суді передбачене самопредставництво фізичним та юридичним особам.

Експропріація права на винагороду

По-друге, треба запобігти експропріації в авторів творів права на винагороду, закладеній у проекті нової редакції закону. 

Зупинимося на двох схемах експропріації права на винагороду, яке передбачене ст. 445 Цивільного кодексу України. 

Пропонується ліквідувати винагороду за створення службового твору, що передбачена ст. 16 чинного закону. 

Основний аргумент осіб, котрі виступають за скасування авторської винагороди за створення службового твору, — те, що ця винагорода є заробітною платнею автора, який працює за наймом. Але ж ніхто цього й не заперечує. 

Однак є істотна різниця між заробітною платнею, яка виплачується регулярно двічі на місяць працівникові за виконану ним роботу відповідно до посадових обов'язків, і винагородою за створення твору, яка виплачується тільки тоді, коли твір створено. 

Яку заробітну плату виплачувати найманим працівникам, наприклад журналістам редакцій, чиї права та обов'язки викладено у ст. 26 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", якщо одні з них виконують роботу, не пов'язану зі створенням твору, а інші — ще й пишуть статті? 

Як стимулювати працівників на творчу працю? Рецепт відомий сотні років. Потрібно перевести творчих працівників на погодинну-відрядну систему оплати праці. У такому разі їхня заробітна плата складатиметься з посадового окладу, що виплачується за виконану роботу, не пов'язану зі створенням творів, та гонорару, який нараховується за ставками (розцінками) авторської (постановочної) винагороди. Цим творчим працівником може бути журналіст, програміст, перекладач, дизайнер тощо. Звичайно посадовий оклад і гонорар є заробітною платою такого найманого працівника. 

Слід зазначити, що погодинно-відрядна система оплати праці творчих працівників неможлива без наявності у структурі заробітної плати винагороди за створення службового твору. 

Запитання. Яку систему оплати праці треба буде запровадити для найманих працівників, наприклад журналістів редакції газети, щоб стимулювати їхню творчу працю без винагороди за створення службових творів? 

Залишається тільки запровадити погодинно-преміальну систему оплати праці, яка навряд чи здатна стати ефективною заміною погодинно-відрядній системі оплати праці найманих працівників, котрі своєю творчою працею створюють службові твори.

Таким чином, експропріація винагороди за створення службового твору призведе до ліквідації погодинно-відрядної системи оплати праці творчих працівників, що знизить ефективність їхньої праці.

Вважаємо, що винагороду за створення службових творів треба зберегти. Нікому від цього погано не буде. 

Однак не тільки в найманих працівників намагаються відібрати право на винагороду. 

Пропонується без дозволу суб'єкта авторського права і безоплатно, але з обов'язковим зазначенням імені автора та джерела запозичення, відтворення засобами малювання, фотографування, відеозапису, публічне сповіщення, публічне демонстрування, публічний показ творів архітектури і скульптури, що постійно розміщені у громадських місцях, доступних для публіки (п. 10 ч. 1 ст. 22). 

Якщо цю норму закону приймуть, то будь-яка особа для будь-яких потреб зможе використовувати зображення творів скульптури й архітектури без виплати винагороди скульпторам та архітекторам.

Для усунення причин експропріації винагороди у скульпторів і архітекторів треба доповнити цю норму закону застереженням "за умови, що відтворене зображення не є основним об'єктом використання та не використовується з метою отримання прибутку", — що дозволить збалансувати права авторів на винагороду і потреби суспільства в доступі до культурних цінностей.

Насамкінець хочеться звернути увагу депутатів Верховної Ради на норму закону, яка дозволить уникнути відповідальності за порушення авторського права суб'єктам господарювання у сфері роздрібної торгівлі матеріальними об'єктами з відтвореними контрафактними творами (ч. 2 ст. 50). І це в країні, де на кожному розі торгують котрафактом.

Цю норму закону слід скасувати, оскільки існують правові механізми захисту для таких суб'єктів господарювання: спростування презумпції вини і регрес.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво