"Кола пекла"

Безкоштовне підключення до мереж електро-, газо-, водопостачання виливається у 30% вартості об'єкта

Скарги бізнесу на складність приєднання нових об'єктів до мереж та недостачу наявних потужностей поступаються своєю кількістю хіба наріканням на податкову систему та роботу фіскальних органів. Про це свідчать, приміром, рясні скарги з цього приводу на адресу українського омбудсмена. А сором'язливо названий у законі "Про засади функціонування ринку електроенергії України" від 24.10.2013 р. принцип "перехресного фінансування", схоже, отримав нове життя. І діє він не лише в електроенергетиці.

Такі проблеми бізнес в Україні мав завжди. Єдине - коли нинішні приватні структури облгази та обленерго ще залишалися державними підприємствами, це переважно було зволікання в часі. Щоб отримати технічні умови та підключитися до мереж, підприємствам інколи доводилося чекати по кілька місяців. Після приватизації монополісти не лише переклали на споживачів усі витрати, пов'язані з підключенням до мереж, а й дуже часто примушують їх оплачувати роботи, які безпосередньо не стосуються їхніх об'єктів. Зате згодом усі мережі та об'єкти, зведені на кошти споживачів, відповідно до технічних умов, передаються на баланс монополістів безкоштовно, і надалі це жодним чином не впливає на тарифи. Про якісь знижки навіть не йдеться.

Дефіцитний товар

Нагадаємо, що, згідно з чинним законодавством, підключення до води, електроенергії, газу та інших благ цивілізації надавачі цих послуг повинні здійснювати безкоштовно. На практиці все відбувається з точністю до навпаки.

Недавно власниця невеликої кав'ярні, розміщеної у центральній частині Львова, вирішила встановити печі для випічки кондитерських виробів. Для цього треба було збільшити потужність електроспоживання з наявних 6 до 20 кВт. Проте коли міська структура ПАТ "Львівобленерго" порахувала вартість витрат - 200 тис. грн, жінці довелося відмовитися від своїх планів. Для неї така інвестиція - нерентабельна.

В іншого підприємця виникла потреба перенести торговий кіоск. Проте лише підключення до електромережі вартувало йому майже три місяці нервів. Окрім того, довелося викласти 20 тис. грн.

Зловживають становищем не лише обленерго, а й облгази. Одне з газовидобувних підприємств рік тому знайшло на Львівщині родовище газу. Але коли його керівництво звернулося до львівської філії ПАТ "Укртрансгаз" з проханням підключити родовище до своїх мереж, виникли проблеми. На словах між керівниками ніби й панувало порозуміння, але на ділі монополіст був не проти того, щоб вирішити це питання за рахунок свого споживача.

"При підключенні до мереж немає чітких критеріїв оцінки вартості робіт, - каже голова асоціації будівельників Львівщини Ростислав Вороновський. - За словами будівельників, працівники підприємств-монополістів інколи визначають "на око", стільки можна взяти зі споживача. Тут усе настільки конфіденційно, що дізнатися чіткі умови і прайс (ціну) на послуги неможливо. Той, хто визначає ціну, має важелі впливу та можливість отримувати хабарі від забудовників і підприємців. В результаті, щоб підключитися до мереж, потрібно викласти не менше 20-30% від вартості об'єкта. Якщо ж сюди додати ціну на землю та інші "супутні речі", то накрутки сягають 30-40%.

Крім усього цього, забудовників нерідко зобов'язують прокласти сотні метрів, а то й кілометри мереж, які їх прямо не стосуються. В результаті, ці витрати лягають, приміром, на вартість житла і впливають на його якість, адже забудовникам доводиться економити на вартості будівельних матеріалів".

Три місяці і… три дні

Найперше, чого вимагає чинний порядок підключення до міських електромереж, - зробити викопіювання майбутнього місця розташування об'єкта з генерального плану міста, щоб потім погодити його з районним архітектором. (Для невтаємничених скажемо, що з 2012 р. у Львові діє заборона на встановлення будь-яких нових МАФів, але вони все ж з'являються). Одна з підстав - перенесення в інше місце. Саме викопіювання місця коштує 430 грн, ще 1,5 тис. - прив'язка до місця. А далі це місце потрібно погодити в міських інстанціях. Це, зокрема, управління містобудування і архітектури, Центр технічної експлуатації радіофікації Львівської філії ВАТ "Укртелеком", ЛКП "Львівелектротранс", "Львівські міські електричні мережі", "Львівсвітло" тощо. Всього близько двох десятків.

Якщо кіоск перебував у межах "червоних ліній", то донедавна погоджувати місце потрібно було додатково в міській ДАІ. За послугу вимагали 500 грн. Потім із цим документом потрібно йти в архітектурне бюро і виробити паспорт прив'язки об'єкта. Попередньо слід заплатити 1,5 тис. грн. Далі ваш шлях лежатиме в управління комунальної власності, де отримуєте договір оренди конструктивних елементів. Далі йдете у Львівські міські електричні мережі (структурний підрозділ ВАТ "Львівобленерго") і виробляєте технічні умови на приєднання. Перед цим заповняєте спеціальний опитувальник, у якому повідомляєте, що буде в тому кіоску: світло, лічильник, касовий апарат, кондиціонер тощо. У міських мережах вам дадуть 15 днів і попросять сплатити 1200 грн.

І лише після цього на місце виїжджають спеціалісти, які визначать, звідки краще подати приєднання струму. А також нададуть перелік першочергових робіт, які необхідно виконати. Насамперед - спроектувати лінію. Це потребує окремого проекту - ще 2 тис. грн. Коли проект нарешті буде готовий і погоджений з усіма інстанціями, готується кошторис на виконання робіт. Він включає в себе виїзд машини, витратні матеріали, лічильники, роботи тощо. У цьому переліку витрат є навіть "додаткові витрати", "загальновиробничі витрати", "кошти на зведення і розробку тимчасових будівель і споруд" та "кошти на покриття ризиків"(?!) Усього набігає 13 тис. грн. Скоригувати ці витрати чи найняти когось, хто виконає перелічені послуги за меншу плату, у вас не вийде, бо "Львівські електричні мережі" - монополіст. Саме його спеціалісти приймають мережі в експлуатацію, а відтак краще не ризикувати. Після цього через два тижні до вас прибудуть робітники, які за кілька годин під'єднають мережу. Проте живлення ви отримаєте лише після того, як роботи прийме спеціальна комісія, про що складе відповідний акт. І, нарешті, ваші останні витрати - 400 грн за подачу електроенергії. Лише після цього диспетчер дає дозвіл на включення електричного струму. Таким чином, від початку вашого звернення минає майже три місяці. Такий самий термін на підключення діє і в облгазі. Як повідомила менеджер зі зв'язків із громадськістю ПАТ "Львівгаз", "після написання заяви у термін до 15 робочих днів замовнику видаються технічні умови, схема приєднання та проект договору на приєднання до газових мереж, а також рахунок на оплату послуги "Стандартного приєднання". Термін виконання приєднання - 90 днів від моменту оплати замовником рахунку".

Аналогічна процедура в сусідній Польщі забирає від сили… три дні. Проте там діє конкуренція за право надавати послуги споживачам. Як тільки надавачі послуг у Польщі чи Австрії дізнаються, що хтось планує спорудити якийсь об'єкт, до забудовника заявляються кілька компаній, які намагаються запропонувати йому вигідні умови підключення.

З монополістами не сперечаються

Проблеми з підключеннями до комунікацій має й саме місто. Зокрема, нині Львів будує житловий будинок для учасників АТО у мікрорайоні Підголоско. Оскільки ж там бракує електричних потужностей, місту довелося додатково викласти близько 60 млн грн на зведення електропідстанції. Як пояснив директор Департаменту містобудування Львівської міськради Андрій Павлів, ще 25 млн грн потрібно для підведення води, каналізації та газу. Сам будинок матиме
10 секцій, кожна з яких обійдеться місту у 30 млн грн. А це означає, що третину вартості будівництва становитимуть інженерні мережі. "Приватні структури зацікавлені працювати виключно на прибуток. Хоча, відповідно до закону, саме вони повинні підвести інженерні мережі до будівельного майданчика за власний кошт. Те ж саме стосується газової компанії. Але вони монополісти, тому з ними дуже важко сперечатися".

Космічні штрафи

Проблеми виникають не тільки під час підключення підприємців до мереж монополістів, а й у процесі користування послугами. Зокрема це стосується неправомірних і досить неадекватних штрафів.

"У нас був приклад з одним із членів нашого комітету, - каже член ради Комітету підприємців Львівщини Ярослав Кохалевич, - коли на одному зі швейних підприємств невідомо ким було зірвано пломбу лічильника на воду. Прийшов інспектор "Львівводоканалу", взяв діаметр труби і порахував витрати води за максимумом. Вийшло понад 90 тис. грн. За аналогічним принципом діють і в обленерго. І уникнути оплати рахунку не допоможе жоден суд.

Доходить до курйозів. Кілька років тому в договорі постачання електроенергії містився пункт, згідно з яким "Львівобленерго" при невчасній сплаті за спожиту електроенергію нараховувало штраф у п'ятикратному розмірі! Про такий ціновий рай для приватної структури годі й мріяти.

Безправність споживачів починається з того моменту, коли їх примушують підписувати договори, в яких вони не можуть нічого змінити".

Законодавство і правовий хаос

Ще одна важлива проблема - розкоординованість дій учасників процесу через відсутність цілісного законодавства. Кожен закон охоплює якийсь один аспект проблеми. В результаті, кожен монополіст "качає" свої права. Немає закону, який би звів усе це в один ланцюжок в інтересах споживача. Ліцензії, сертифікати, платні послуги - все це лише інструмент для визискування замовників.

Один із прикладів навів Ярослав Кохалевич. Будівельники та проектувальники житлових будинків, будівель і промислових споруд керуються нормативами, які часто суперечать один одному, зокрема це - Державні будівельні норми України (ДБН) і Правила улаштування електроустановок (ПУЕ). За розробку першого документа відповідає Міністерство регіонального розвитку і будівництва, другого - Мінпаливенерго. Суперечності в нормативній базі для будівництва дають змогу чиновникам і монополістам довільно, з вигодою для себе використовувати чинне законодавство. Відповідно, є підстава для корупції. Якщо вигідно - можемо посилатися на один документ, не вигідно - на інший.

За його словами, стандартні підключення нині досить легко перевести в нестандартні, а відтак, їх вартість відразу зросте. Довести свою правоту потенційний користувач не може, оскільки зазначена процедура недостатньо публічна. Зарадити цьому міг би відкритий реєстр підключень.

Донедавна координатором дій монополістів у Львові виступала Львівська міськрада. Проте, як пояснив Андрій Павлів, законом України від 17.02.2011 р. "Про регулювання містобудівної діяльності" місцеві органи самоврядування повністю усунуті від прийняття рішень щодо розвитку інфраструктури. Тепер питання цілком залежить від доброї волі приватних компаній, які надають ці послуги. Закон, який нібито був написаний для послаблення тиску чиновників на підприємців, лише погіршив загальну ситуацію. В результаті, це все призводить до хаосу і самочинного будівництва.

На думку представників асоціації будівельників "Будіндустрія", проблема виникає тому, що Львів не має плану генеральної забудови. "Генерального плану розвитку міста у Львові ніхто не дотримується, - переконаний Ростислав Вороновський. - Тому всерйоз говорити про розбудову мереж не доводиться. Зараз уся житлова забудова відбувається хаотично, тому, якщо в місті виникає якась ситуативна проблема, її вирішення повністю лягає на забудовників та бізнес".

На думку Р. Вороновського, в Україні слід запровадити стандарти підключень, підкріплені експертними висновками на всіх етапах: отримання технічних умов (ТУ), розробки технічної документації, здачі об'єктів в експлуатацію тощо. На всіх "колах пекла" має функціонувати наглядова рада, представники якої контролюватимуть процес підключення бізнесу до всіх мереж. Своєю чергою, асоціація будівельників "Будіндустрія" ініціює власні пропозиції щодо обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності.

Коментарі

Володимир РОМАНИШИН, технічний директор ПАТ "Львівобленерго":

- Стандартне приєднання - це приєднання електроустановок замовника до діючих мереж електропередавальної організації на відстань, що не перевищує 300 м по прямій лінії від місця забезпечення потужності до місця приєднання, яке диференціюється за ступенями потужності об'єкта замовника: перший ступінь - до 16 кВт; другий ступінь - від 16 кВт до 50 кВт; третій ступінь - від 50 кВт до 160 кВт включно. Третій ступінь планується до введення в дію з 1 січня 2017 р. Термін надання послуги з приєднання для електроустановок першого ступеня потужності становить 15 робочих днів від дня оплати Замовником електропередавальній організації вартості приєднання. Для електроустановок другого та третього ступенів потужності цей термін становить, відповідно,
30 та 45 робочих днів.

У окремих випадках існують деякі проблеми, через які ми не вкладаємося в ці терміни, що в обов'язковому порядку погоджуються з споживачами. Вони можуть бути пов'язані з відведенням земельної ділянки під електричні мережі, отриманні дозволу на розкопки, тощо. Ми переважно намагаємося дотримуватися термінів, визначених законодавством і правилами приєднання. Всі інші приєднання вважаються нестандартними, і для них виписана окрема процедура.

Дуже болючим є питання наявних потужностей у окремих містах області. Зокрема, великий дефіцит потужностей є в Львові, Трускавці, Червонограді, частково - у Бориславі та Дрогобичі. Договірні потужності з нашими споживачами у м. Львові такі, що їх резерву на львівських підстанціях сьогодні практично немає. Зараз ми проводимо ряд робіт і заходів у цьому напрямі, проте зростання потреб у електроенергії відбувається швидше, ніж ми здатні їх забезпечити.

Правилами передбачається, що при формуванні Програми розвитку електричних мереж необхідно враховувати перспективу розвитку інфраструктури, передбачену генеральними планами розвитку територій. Але за весь час моєї роботи я ще жодного разу не бачив такого генерального плану. Замовника ми вже бачимо тоді, коли він приходить до нас за потужністю. Тоді буквально "з коліс" ми починаємо вирішувати його проблему.

Тарас ФЕДАК, голова постійної комісії Львівської обласної ради з питань палива та енергетики:

- Згідно з чинним законодавством, монополісти мають безперешкодно підключати споживачів до своїх мереж. Оскільки ж ці роботи регламентуються внутрішніми положеннями Міненергетики - з електропостачання, щодо води - внутрішніми положеннями міських рад і виконкомів, вони виписують такі технічні умови, які часто непідйомні для бізнесу.

Єдиний вихід у цій ситуації - змінити внутрішні галузеві положення монополістів, яких нині ніхто не відстежує. Вони, як і рішення міських рад та виконкомів, мають проходити серйозну експертизу антимонопольного комітету. Це могло б убезпечити бізнес від диктату монополістів. Адже нині монополісти перекладають вирішення більшості своїх проблем на споживачів.