Гроші до зарплати

ЯКЩО ПОТІК ПОЗИЧАЛЬНИКІВ І НАДАЛІ ЗРОСТАТИМЕ, А ЗАКЛАДЕНЕ НЕ ВИКУПОВУВАТИМЕТЬСЯ Й НЕ ПРОДАВАТИМЕТЬСЯ, - ТО ЛОМБАРДАМ ДОВЕДЕТЬСЯ САМИМ БРАТИ В БОРГ

Проблема термінового отримання готівки, при тому що в умовах фінансової нестабільності довіра до банків або кредитних спілок похитнулася, сьогодні як ніколи актуальна. Тоді як одні наші співвітчизники гостро потребують "швидких грошей" на короткий термін, інші на цьому непогано заробляють, - інтереси тих і інших перетинаються в ломбардах. Але як довго вони будуть задоволені?

Сіті, вони і в ломбардах сіті

Жвавий хлопець не тільки роздавав біля метро рекламні листівки, а й озвучував їх: "Гроші до зарплати! Приходьте в ломбард!" Подумалося - чому б і ні? "Озброївшись" рекламною листівкою з потрібною адресою та золотим ланцюжком ще "застійних" часів, автор цих рядків вирушила в ломбард. Піднявшись крутими східцями чи не під самий дах потрібного будинку, я виявила в похмурій кімнатці оцінницю і простягла їй свою річ. Та довго оглядала ланцюжок і нарешті винесла вердикт:

- Ну, тут у вас домішки в металі, на багато грошей не розраховуйте!

Озвучена сума видалася настільки сміховинною, що, затиснувши в руці ланцюжок, я буквально скотилася вниз східцями. А пройшовши кілька кварталів, наштовхнулася на вивіску ювелірного салону. Для чистоти експерименту вирішила зайти й туди. Як з'ясувалося, не дарма, - в салоні не тільки не знайшли в металі ніяких домішок, а й запропонували на 300 грн більше, ніж у ломбарді.

- Виходить, недосвідченій людині можна легко потрапити в "сіті" нечесного оцінювача? - допитувалася автор у доброї знайомої, стиль життя якої ніби спеціально створений для реклами ломбардів. Та промишляла фрілансом, і, відповідно, грошей у її гаманці було "то пусто, то густо". Зате вона мала золотий браслет, який регулярно то закладався, то викуповувався.

- Щоб не потрапити в "сіті", треба правильно вибрати свою "мережу", - туманно відповіла співрозмовниця. Вона ж пояснила, що конкуренція в цьому бізнесі велика, втім - як і ризики. Відтак одні ломбарди в боротьбі за клієнтів вибирають лояльні умови кредитування для постійних відвідувачів, інші - гнучку систему знижок, десь - працюють цілодобово, а десь - не соромляться й розвести "лоха". Тому завсідники ломбардів радять звертатися тільки в точки "з іменем" та доброю репутацією, які мають багато відділень, інакше кажучи - в "мережі".

Але, виявляється, ломбардні "мережі" вигідні не тільки новачкам, які вирішують закласти ту або іншу річ, а й… бізнесменам-початківцям, які вирішують ввійти у цей бізнес. Адже, згідно з офіційними даними, держфінустанови не отримують звітності від усіх зареєстрованих ломбардів, - отже, частина їх прогоряє, так і не зумівши опанувати всіх премудростей ломбардної справи. Втім, за словами досвідченої представниці цього бізнесу В.Чаплигіної, є простіший спосіб - відкриття за франшизою, тобто робота з уже існуючим ломбардом. Це мінімум витрат грошей, часу та нервів. Переваги франшизи на відкриття ломбарду під однією ТМ - упізнаваний бренд, швидка процедура оформлення бізнесу. Є й інші вигоди, що залежать від політики ломбардних мереж: вони беруть на себе бухгалтерію, надають перелік необхідних документів, юрпідтримку.

Робота для самотніх

Навіть у нинішній непростий час, коли людям, котрі втратили роботу, не так просто працевлаштуватися (за даними провідних вітчизняних профільних порталів, на пошуки роботи, у кращому разі, йде в середньому від півроку і більше), вакансію оцінювача в ломбарді знайти порівняно легко.

Оскільки багато наших співвітчизників зараз перебувають у стані пошуку хоч якогось робочого місця, автор цих рядків, ніде правди діти, взяла на себе сміливість порадити одній із безробітних знайомих спробувати працевлаштуватися в ломбард. Незаперечні "плюси" такого кроку вбачалися в тому, що цей заклад розміщувався неподалік місця мешкання, у добре охоронюваному приміщенні, і, як припускалося, там мали б платити пристойну зарплатню. Однак порада виявилася поганою, а досвід роботи - невдалим. Ось коротенько її розповідь:

- Спочатку мене довго й прискіпливо перевіряли: співбесіда, анкета, завдання на логіку, спілкування з психологом… Потім навчання - довелося опанувати нюанси правил кредитування, безпеки, оцінки золота, техніки, юридичних норм тощо. Нас попередили, що коли за цей час не передумаємо, потім назад шляху не буде, бо після закінчення навчання ми, новачки, муситимемо підписати трудовий договір на півроку роботи. Звільнишся "за власним" раніше обумовленого терміну - виплачуватимеш гроші за навчання. І ось нарешті безпосередньо сама робота. У ломбарді, звісно, цікаво, адже туди чого тільки не приносять: окрім золота, і старовинні самовари, картини, ікони, а одного разу принесли навіть… мощі (правда, ми їх не прийняли). Але, як з'ясувалося, є й чимало "мінусів". Перший і, мабуть, головний - постійна загроза "влетіли" на великі гроші. Наприклад, у 100-грамовому нібито золотому ланцюжку може виявитися
70 грамів міді. З діамантами - ще небезпечніше. Вони, виявляється, бувають із тріщинами, заповнюваними повітрям (без лупи й не помітиш) або просто низькоякісні, штучні. Трохи помилишся, не догледиш - і заплатиш із власної кишені чималу суму. Ще серед "мінусів" - ненормований день, часта ротація місць роботи, нечасті (або й відсутні) вихідні. Усе це важко витримати тим, хто має сім'ю, дітей. Чи слід дивуватися, що переважно люди відробляють обумовлені 6 місяців, щоб не платити за навчання, і звільняються. Ось і я так зробила.

Не слід забувати, що в цьому бізнесі, крім інтересів найманих працівників, безперечно, є ще й інтереси його власників. Адже в ломбарді, як, мабуть, у жодному іншому місці, персонал відіграє ключову роль. А вже оцінювач - взагалі головна дійова особа, яка, за ідеєю, має бути "сторожовим псом" власників бізнесу. Звідси - ретельні перевірки, серйозне навчання та підвищені вимоги до роботи, адже помилки, яких допустяться працівники ломбарду, можуть бути визначальними для перспектив подальшого функціонування ломбардного закладу.

Колючки і троянди

Трагікомічний випадок стався недавно в одному з ломбардів на Київщині, в Обухові. Оцінювач, перебуваючи на робочому місці, віч-на-віч зіштовхнувся з жінкою, котра пропонувала в заставу… його ж ноутбук (виявилося, дружина оцінювача брала його з собою в лікарню, де його і вкрали). А в Голосіївському районі столиці в березні нинішнього року грабіжник, викравши з одного ломбарду годинник вартістю 55 тис. грн, не додумався ні до чого кращого, як… тут-таки здати вкрадене в інший аналогічний заклад. Втім, ломбардний бізнес знає й значно трагічніші історії. Наприклад, у Чернівецькій області злочинець убив ножем одну зі співробітниць ломбарду й поранив іншу. У кримінальних зведеннях час від часу трапляються повідомлення: "Пограбовано ломбард у Білій Церкві… у Києві… у Донецьку… в Луганську…"

Ризик безповоротного зникнення зданих відвідувачами цінностей із ломбардів - не тільки внаслідок грабежів, а й внаслідок нещасних випадків або несумлінності працівників. Втім, є й інший бік медалі. Як відомо, коли клієнт вчасно не викупить закладене, то воно реалізується. Але якщо закладені речі вкрадені і їх із самого початку не планували забирати (відома навіть цифра: в середньому близько 10% зданих у ломбарди речей не викуповуються)? У будь-якому ломбарді не побачать у такій операції нічого протизаконного, - мовляв, вони зовсім не зобов'язані перевіряти "чистоту" речей, котрі здаються в заставу. Головне для них - не тільки не зазнати збитків, а й отримати прибуток.

І ломбарди його отримують, у результаті чого цей бізнес почувається досить непогано. За статистикою, у світі ломбардними послугами щорічно користуються понад 5 млн чоловік. В Україні нинішній ломбардний бум можна пояснити не тільки низьким порогом входження нових гравців на цей ринок (відкрити свій ломбард практично може будь-хто), а й досить помірним рівнем ризиків (гроші видаються під заставу на суму від 50% оцінної вартості речей), а також досить високою рентабельністю (до 40%). У середньому в добре "розкручений" ломбард за день може навідатися понад
100 відвідувачів. І не всі вони, всупереч поширеній думці, асоціальні елементи, переважно це люди так званого середнього класу, які здають у заставу досить непогані речі й здатні платити за це високі відсотки. Згідно з інформацією Асоціації ломбардів України, найбільше здають коштовні метали та каміння (близько 90%), побутову техніку (понад 6%), а деякі установи приймають під заставу цінні папери, автомобілі й навіть квартири (втім, таких небагато). Зазвичай у середньому через два-чотири роки функціонування ломбардної "точки" вкладені туди інвестиції окупаються. Здавалося б, горезвісна фінансова криза тільки на руку цьому бізнесу. Та ба.

Проста логіка попереджає про небезпеку, що чатує на цей бізнес. Ломбарди, які приймають дорогі, брендові речі, фіксують збільшення кількості клієнтів, і це для них добре. Але паралельно спостерігається нестабільність клієнтського потоку, відсутність прагнення у відвідувачів викупляти закладене, що свідчить про зниження рівня платоспроможності населення. А головна небезпека - зменшення кількості відвідувачів/покупців так званого "середнього класу". Саме вони - основний контингент, що купує в ломбардах речі дешевше, ніж у бутиках (ті ж таки "віпи" навряд чи опустяться до користаного). Виходить, що криза в економіці тільки на перший погляд здається вигідною для ломбардів. Але коли в основної маси людей немає грошей, це рано чи пізно призведе до зменшення обсягів продажів і в мережі ломбардів, так само, як в інших сегментах. І якщо потік позичальників і надалі зростатиме, а оборотні ломбардні кошти не поповнюватимуться за рахунок продажів закладеного "середньому класу", - то не треба бути математиком, щоб зрозуміти: рано чи пізно ломбарди опиняться "в мінусі".