Ключ від зерноекспортних воріт

«Я закрываю замочек, идет дело к ночи… Кручу-верчу…» — співає Катя Лель. Та якщо вона бавиться любовним ключиком, то нашим урядовцям за виграшку слугує ключ більш цінний — від зерноекспортної брами. І крутять-вертять вони ним, як циган сонцем. Тому внутрішній зерновий ринок спершу оповили сутінки, а вслід накрила суцільна пітьма.

Невідання, що насправді діється у зерновому господарстві країни, спорожнілі схрони Аграрного фонду змусили владу негласно загальмувати експорт збіжжя. Для перестраховки... У ролі регулювальника і водночас «міношукача» виступила Держмитслужба. Вона, з усного «благословення» еліти виконавчої влади України, кинулася перевіряти у портах заявлені до відправки за кордон партії зерна на класність.

Рапорти митників про затримання кількох суден і розкриття «афер» із заниженням-завищенням класу зерна мали на меті кинути тінь на трейдерів як контрабандистів, тих, хто ошукує сільгоспвиробників, і вбити між ними клин. Щоправда, правдивість проб митників ще треба довести, бо брали вони їх «на око», грубо нехтуючи діючими методиками визначення якості зерна. Тому їх результати не визнає жодна міжнародна лабораторія.

За місяць, протягом якого блоковані порти, аграрна верхівка мала б отямитися і бодай щось та пробелькотіти. Але... До десяти іноземних кораблів, що стоять на припоні, із зерном у трюмах, додалося ще стільки ж. Різні міжнародні інституції, стурбовані адмініструванням ринку зерна в Україні, невмотивованими експортними заторами, розіслали не вельми поштиві листи президенту, прем’єру, його заступникам, міністру аграрної політики, керівникові Держмитниці. Наприкінці вересня це питання планує розглянути і Світова організація торгівлі.

Можна, звісно, наслідуючи старшого брата — Росію, повністю заборонити експорт і тим самим ще більше роздмухати міжнародний скандал, який уже пирскає іскрами. Навряд чи влада зважиться на такий крок. Цивілізоване розв’язання проблеми — зернові квоти. Одначе з їх обсягами і терміном запровадження аграрні чільники ніяк не визначаться. Між тим, на підставі вже облікованого врожаю, можна — без загрози для продовольчої безпеки — експортувати 10 млн. тонн пшениці та ячменю. Віце-прем’єр із аграрним міністром хоч у цьому одностайні... Але кожен думає і діє по-своєму.

Сценарій-2006

Якщо порівнювати сценарії зернового експорту 2006 року і нинішнього, то вони схожі, як Чіп і Дейл. Тоді також спершу «волинили» з видачею карантинних сертифікатів на експорт зерна. Те, се, прийдіть завтра... Тільки-но усунули цю перешкоду, постала друга: «панамакси» і балкери не випускають із портів!

Тоді, як і тепер, про врожай говорили одне, а діждалися іншого. Звісно, не такого, який виколисали в кабінетах, — меншого і гіршого. Та навіть відкоригований хлібний баланс не давав підстав наглухо закривати експортні ворота. Просто владі треба було скликати трейдерів і відверто зізнатися: хлопці, у зв’язку з недородом доведеться трохи затягти паски, дещо урізати експортні апетити... Готуйтеся до квот!

Натомість зерноторговельні компанії відчули, як влада мовчки огороджує їх заборонними знаками. І хоча МінАП погоджувалося, що 3 млн. тонн пшениці можна безболісно експортувати, з його подачі уряд запровадив ліцензування і квоти. Причому двічі за декаду жовтня змінюючи правила гри. На той час трейдери вивезли 1,7 млн. тонн. Отже, до відправки залишалися ще 1,3, які нагромадилися у портах, вагонах, автомашинах.

Кабмін спершу начебто погодився на двотижневу відстрочку запровадження квот, але терміну не дотримав. Чим обернулися для зернотрейдерів поспішні урядові заходи, що суперечили не лише міжнародним правилам і нормам, а й вітчизняному законодавству? Збитками на суму майже 100 млн. дол. Від простоїв кораблів, штрафів за невиконані контракти...

А скільки втратили аграрії, котрі не встигли реалізувати намолочене комерційним структурам за вигідними цінами до звуження експортної горловини? Бо державних агентів не було видно серед покупців через брак коштів... Так от, аграрії «влетіли» на 2,4 млрд. дол.! Це — офіційні підрахунки Світового банку, оприлюднені навесні 2007 року. Сільгосптоваровиробники змогли розжитися лише 45% власних обігових коштів.

Якщо оперувати тогочасним курсом долара, то за втрачені гроші можна було побудувати елеваторних «силосів» для одночасного зберігання 15 млн. тонн зерна. До слова, за прогнозованого урядовцями у найближчі роки зернового валу у 60—80 млн. тонн Україні треба подвоїти існуючу ємність сертифікованих зерносховищ, що становить сьогодні 29,5 млн. тонн.

А як відлунилася необдумана заборона експорту зерна власне державі? Підупалим іміджем. Своє «фе» висловили міжнародні асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA), сільгосптоваровиробників у країнах ЄС (Coceral), імпортерів. Тодішній Надзвичайний і Повноважний Посол США в Україні Вільям Тейлор особисто інформував президента Віктора Ющенка, аграрного міністра Юрія Мельника: обмежувальний експорт зернових завдав заокеанським інвесторам серйозних збитків...

Оцих двох тижнів безладу на зерновому ринкові виявилося достатньо, аби частина врожаю згнила, інша — проросла, а ще інша перетворилася на попіл через самозаймання... Ці фотографії кричущої безгосподарності обійшли весь світ. Голодуюча Африка не могла збагнути, чому українська влада відірвала від їх знесиленого рота насущник, без суду і слідства «арештований» ситими чиновниками.

На той час ключем від зерноекспортних воріт завідував Андрій Клюєв, віце-прем’єр, котрий, за відсутності профільного колеги, курирував аграрний сектор. І коли скандал, спровокований ним, із локального переріс у міжнародний, прем’єр Віктор Янукович увів таки посаду «сільського» віце-прем’єра. І вже Віктору Слауті довелося відмежовувати полову від зерна.

Передусім розробили механізм квотування із простим і зрозумілим алгоритмом, над яким морочилися майже місяць. Частину квоти (80%) компетентна комісія розподіляла між заявниками пропорційно обсягу їх фактичного експорту за останні три роки. А 20% дісталися новачкам, які, навпаки, протягом цього періоду нічого не вивезли за межі України, і митні органи офіційно підтвердили задекларовані нулі. Тобто ніякої дискримінації.

Та навіть за такої транспарентності не обійшлося без курйозів. Донецька фірма «Рейдер Трейд», із новачків, виявила бажання експортувати... мільйон тонн зерна. Свої наміри комерсанти підтвердили складськими свідоцтвами, які гарантували наявність на складах зазначених обсягів збіжжя. Саме вони й ошелешили членів комісії, котрі могли на пальцях перелічити структури, в яких на елеваторах сконцентровано півмільйона тонн фуражу. А тут — мільйон!

Постало питання про додаткову, поглиблену перевірку майже всіх елеваторів, звірку поданих компанією документів. Члени моніторингової групи встановили: складські свідоцтва... липові.

Утім, не лише «Рейдер Трейд» виявився таким хитромудрим. У 28 із 58 перевірених компаній, переважно в тих, які потрапили до привілейованої 20-відсоткової групи, зафіксували розбіжності в обсягах зернових.

З великими потугами Україна відновила зерновий експорт і через два роки увійшла до трійки світових лідерів. Точно, як у Висоцького: «Мы славно поработали и славно отдохнем!» Щоправда, хто де. Хто — на Канарах, а хто — під скиртою.

Сценарій-2010

Що змінилося відтоді? Подорослішали Чіп і Дейл. Разом із діснеївськими героями поважніли й українські чільники. Віктор Янукович змінив прем’єрське крісло на президентське. На щабель вище перемістився і Андрій Клюєв в уряді. Знімальний майданчик прикрасила нова дійова особа — аграрний міністр Микола Присяжнюк, котрий хоч і не був учасником подій 2006 року, зате мусив пам’ятати їх до дрібниць як тодішній член комітету Верховної Ради з питань аграрної політики і земельних відносин. На задньому плані забовваніли далеко не другорядні постаті «бригадирів» — освітлювачів, піротехніків, дубляжу...

Вічним лишився сценарій руйнування зернового ринку. Хто його, пошарпаного, витягнув на світ Божий і знову запустив у роботу? Віце-прем’єр Віктор Слаута із міністром Миколою Присяжнюком запевняють: режисери — не вони. Не за їхньою вказівкою Держмитслужба із 23 липня розпочала повальну перевірку суден із експортним зерном. А, можливо, Андрій Петрович випадково забув передати ключ від зерноекспортних воріт Віктору Андрійовичу і, за звичкою, двічі клацнув замком?

Власне, версій стишення експорту кілька. Кабмінівський чиновник у довірливій розмові у скверику навпроти сірої будівлі натуркував мені у вухо:

— Ці зернотрейдери за минулий маркетинговий рік стільки заробили, що можуть сезон і відпочити. Не збідніють! Вони підуть з ринку — ціни впадуть і аграрії нікуди не дінуться. Продаватимуть, як шовкові, державі за тією ціною, за якою скажемо. Та, найголовніше, ці ж самі зернотрейдери й ініціюють заборону експорту, ведуть мову про запровадження квот. А для чого? Ви ж подивіться, які ціни у світі? Шалені! Вони ж нічого не зароблять. Прогорять... А якщо уряд офіційно введе заборону чи квоти, у них з’являться юридичні підстави — форс-мажорні обставини, аби не виконати підписаних контрактів.

Багато що із сказаного чиновником, хоча й алогічного, влада у різній інтерпретації намагається «донести» до громадськості. То «фантазери» з Аграрного фонду вискочать перед публікою, запевняючи, що між МінАП та зернотрейдерами досягнута домовленість. Мовляв, останні знизять на якийсь час закупівельну ціну, щоби АФ «потужно увірвався» на ринок і з честю виконав державне замовлення.

Чиновники з порожнього Аграрного фонду добалакалися до того, що Ощадбанк та Укрексімбанк дають їм кредит по мільярду гривень кожен. Якщо навіть і так, то де АФ вициганить ще 5 млрд., щоб виконати президентський наказ — запастися 4—4,5 млн. тонн продовольчого зерна? Допоки агрофондівські клерки «відзначилися» не його купівлею, а хитрим продажем («Злодії у владі», «ДТ», №30 від 21 серпня 2010 року).

Що до трейдерів, то вони не збираються нікому поступатися на ринкові — всі конкурують на рівних! Ніяких закулісних перемовин не ведуть, меморандумів не підписують, заборони експорту і квоти не ініціюють...

Зрозумівши, що вмовляннями трейдерів з ринку не зіштовхнеш, влада нацькувала на них Держмитслужбу. І доблесні стражі невдовзі втішили урядовців цілою низкою викритих злочинів. Зокрема, й Андрія Клюєва, котрий на засіданні уряду заявив, що зерноторговельні компанії під виглядом фуражного зерна вивозять продовольчу пшеницю.

Йшлося про чотири компанії, які начебто махлювали із класом зерна. Три з них заявили до митного оформлення пшеницю п’ятого і шостого класів, а в ході слідства з’ясувалося, що вона тягне на другий і третій класи. А от у четвертого фігуранта — ТОВ «Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)» пшениця третього класу насправді виявилася… п’ятого класу. Як стверджують митники, штучно завищивши вартість зерна, трейдери розраховували на більшу суму відшкодування ПДВ із бюджету.

Разом із урядовцями я порадів би за митників, якби вони присягалися служити Правді та Істині, а вже потім — партійним штандартам. У недавній публікації «Кого, хлопці, будемо «молотити»?» («ДТ», №28 від 7 серпня 2010 року) неспроста поставив риторичне запитання: «Чи не вибудовує у такий спосіб відомство чергову корупційну «доріжку»? І якщо воно не довіряє трьом державним галузевим інституціям, то хто перевірятиме правильність дій Держмитслужби? СБУ?»

От і трапилася оказія. На підставі чого митники вберегли державний бюджет від надмірних зазіхань міжнародної компанії «Топфер...»? Аналіз проб зерна виявив розбіжності між заявленою пшеницею і тією, що засипали у трюм. А як митники відбирали проби? Залізли у трюм, зачерпнули відром зерно, зсипали у ємкість і повезли в лабораторію столичного «Київмлина». Коли ж почули від фахівців, що для визначення вмісту клейковини у зерні потрібна доба, відрізали: «Нам треба терміново!» А й справді: навіщо? Вони і без цього показника «перевели» пшеницю із третього класу у п’ятий.

А чи відбирали митники, хай навіть і по-вуличному, невміло, проби у присутності спеціаліста Державної хлібної інспекції, власника товару і представника міжнародної компанії SGS, яка гарантує відповідність товару як продавцеві, так і покупцеві? Ні! Думаю, ефективність роботи Держмитслужби, яка намірилася перевіряти усі судна з експортним зерном на борту, буде вдесятеро вищою, якщо відомство діятиме за апробованими методиками визначення якості. А полягають вони у такому.

Спершу цитата із Національного стандарту «Зернові, бобові та продукти їхнього помелу. Відбирання проб»: «Правильне відбирання проб — це процес, який потребує великої уваги і старанності. У цьому разі дуже важлива необхідність отримання показової проби зернових і бобових культур або продуктів їхнього помелу. Точність аналітичного досліджування й інтерпретування результатів не матимуть ніякої цінності, якщо проба не буде точно представляти партію, з якої її відібрано... Дуже бажано, щоб персонал, який відбирає проби, був належним чином підготовлений».

А тепер, власне, наочний приклад: офіційна довідка представника компанії SGS про те, як він класифікував третім класом 5500 тонн пшениці, яку «Топфер...» завантажував на судно у Бердянському порту. Читаємо: «В соответствии с требованиями международных правил по пробоотбору GAFTA 124 отбор представительских проб осуществлялся через одинаковые промежутки времени в течение всего времени погрузки (із 27 липня по 31 липня. — В.Ч.).

Точечные пробы отбирались в течение погрузки каждых 500 тонн (не менее 20 кг на лот в 500 тонн), в результате чего были подготовлены лотовые образцы, из которых путем тщательного смешивания и деления были выделены средние (композитные) образцы, представляющие всю партию погруженного груза.

Одна из полученных средних проб (композитов), представляющая погруженный тоннаж 5500 тонн, была направлена в лабораторию ИП «СЖС Украина» для проведения анализов согласно ДСТУ 3768:2010».

Далі наводяться результати аналізів — за 15 показниками. І кінцівка: «Исходя из указанных выше результатов анализов на среднем (композитном) образце, можно утверждать, что груз пшеницы в количестве 5500 тонн, погруженный на судно, может быть отнесен к пшенице продовольственной 3-го класса в соответствии с ДСТУ 3768:2010.

По информации от ливанского покупателя данного груза, качество пшеницы полностью удовлетворяет ливанскую сторону».

Навіщо я так деталізував метод визначення класності зерна із так званого потоку? Та тому, що методики відбору проб із уже завантаженого судна, трюм якого заввишки 18 метрів, немає. Тобто вихваляння Держмитниці про виявлені зловживання, порушені кримінальні справи — суща бутафорія!

Чи змириться з, м’яко кажучи, некоректним вердиктом митників компанія SGS, що не лише дорожить професійною честю, а й фінансово відповідає за експортний вантаж перед усіма сторонами? Звісно, ні. Отже, припускаю, легковажність митників може обернутися судовим позовом (і не одним!). У чиновників випаде нагода побачити Лондон, якщо справу розглядатиме тамтешній арбітраж…

Певен, хтось із горішнього кабінету таки дасть вказівку, щоби Держмитслужба відкотилася на висхідні позиції і зайнялася властивими їй функціями, а не черпала відрами з трюмів зерно і пробувала його на зуб. Бо якщо новоявлені «зернові інспектори» робитимуть аналізи 10—20 днів, то недалеко і до бунтів на суднах. Уже зараз міжнародні команди суден, смажачись на 50—60-градусній палубі, розмірковують, який полон людяніший: сомалійський чи український?

За великим рахунком, незграбне вовтузіння Держмитниці — це ширма, за якою аграрні вожді наміряються перерозподілити зерновий ринок. Якщо міністр говорить про єдину Аграрну біржу, на якій реєструватимуться всі зовнішньоекономічні контракти, то монопольний торговельний майданчик може принести до 20 млн. дол. Якщо лякає зернотрейдерів єдиним національним експортером «Зерно України», то кожна зі сторін знає, що може втратити, а що — надбати. Вже зараз ідеальним варіантом «утрамбування» зернового ринку міністр вважає зосередження всього експортного потенціалу в руках «національної» компанії, а трейдери купуватимуть у неї збіжжя на умовах FOB — у портах.

Мені важко сказати, на якій межі державне плавно перетікає у приватне. Бо, користуючись тимчасовою розгубленістю на зерновому ринку, МінАП вирішило проревізувати ще й фумігаційний бізнес, суб’єкти якого знезаражують експортні вантажі, передусім зерно.

Наказ МінАП №490 від 16 серпня ц.р., на перший погляд, покликаний посилити вимоги до якості надання фумігаційних послуг. Знову утрясатимуть списки ліцензіатів, перевірятимуть документи, когось відсіють...

Але чому в додатку до цього наказу дві компанії — ТОВ «Укрекотранссервіс» і ТОВ «Укрмортранссервіс» — уже визнані такими, що «мають право здійснювати господарську діяльність із проведення фумігації (знезараження) об’єктів регулювання, що визначені Законом України «Про карантин рослин», які переміщуються через державний кордон України та карантинні зони, і відповідають вимогам Ліцензійних умов»?

Припускаю, саме для таких широкомасштабних «структурних» змін, а точніше — перерозподілу ринку, «стабілізації» його «своїми» компаніями, і писаний сценарій-2010. Єдине, чого не врахували головні дійові особи, — це те, що за чотири роки сталися істотні зміни.

Найперше — Україна набула членство у СОТ, Міжнародній раді по зерну. Друге — змужніли всі учасники зернового ринку: сільгоспвиробники, переробники, експортери. Звідси така миттєва негативна реакція як усередині країни, так і за кордоном. І міністра АП попереджали про можливі наслідки...

Тепер, читаючи не вельми приємні рядки офіційних послань Американської торгової палати, Американо-української бізнес-ради (USUBC), Міжнародної асоціації торгівлі зерном і кормами (GAFTA), яка звернула увагу Світової організації торгівлі та Європейського Союзу на перешкоди експорту зерна з України, Микола Володимирович подумує, як усунути нетарифні торгові бар’єри. Такого сценарій-2010 не передбачав...

Підганяють і терміни.
6 жовтня розпочне роботу представницький Український зерновий конгрес, організований Українською зерновою асоціацією та агенцією «АПК-Інформ». А що скаже аграрний міністр 500 учасникам із 40 країн про ситуацію на внутрішньому зерновому ринкові? Про зернові тромби, пломби і ключик від експортних воріт, який, на жаль, не в нього?

А скринька просто не відчиняється...

Бажання уряду «розрулити» ситуацію допоки мляве. Чиновники не полишають надії умовити зерноторговельні компанії продати Аграрному фонду пшеницю третього класу по... 1200 грн. за тонну. Жодна не погодилася. І не тому, що в АФ грошей катма, і він не може здійснювати передоплату. Просто цін таких немає — занизьких. МінАП додало ще сотню гривень, але трейдери не поступаються. Як і в своїх вимогах.

Вони розмірковують логічно: якщо експорт не заборонили — звільніть з полону судна, навантажені зерном. Якщо запроваджуєте квотування, то не раніше 15 вересня. За місяць ми розчистимо затори, які нагромадились у портах. 1,1 млн. тонн — у портових елеваторах і майже по 400 тис. — у трюмах і вагонах. Разом — 1,9 млн. тонн. Україна у пікові періоди за останні три роки більше 2,5 млн. тонн на місяць не експортувала. Тому ваші побоювання, що ми залишимо державу без зерна, безпідставні.

Спірними залишаються два питання: власне розмір квот та їх розподіл. Проте МінАП не прислухалося до побажань зернотрейдерів вдатися до апробованого 2006 року механізму розподілу квотних обсягів. Натомість Мінекономіки обнародувало проект постанови, за якою уряд планує запровадити квоти з 1 вересня. Загальний експорт пшениці та ячменю із передбачуваних
5 млн. тонн змалів уже наполовину. Перший віце-прем’єр Андрій Клюєв доручив Мінекономіки розробити новий алгоритм розподілу квот.

На відміну від зразка 2006 року, розписаного на трьох сторінках, новий алгоритм втиснули у... два абзаци. Перше — квоти розподіляє комісія у складі... (прізвища п’яти чоловік). І друге: квоти розподіляють пропорційно поданим заявкам. Тобто уряд не убезпечив себе від навали фіктивних «Рейдер Трейдів». Навпаки, останній претендуватиме на експорт 1 млн. тонн зернових, а конкурент «Трейдер Рейд» — на всі 10! І може так статися, що виграє... не маючи реальних обсягів. І тоді через нього (за гарні комісійні) вивозитимуть зерно ті, хто не дістав доступу до експортних воріт.

Проте такими тонкощами аграрний міністр уже не переймається — він переключився на дозріваючі цукрові буряки. Зібрав цукроварів і запропонував їм продавати солодкий пісок в Аграрний фонд за ціною... 5 тис. грн. за тонну. Виробники відмовилися. І зовсім не через бойкот бездарному керівництву АФ. А з тієї причини, що собівартість тонни цукру — 5600. Отже, цукор в Аграрний фонд засипатимуть такими ж темпами, як і зерно...

Одначе це аж ніяк не спантеличило міністра. Із вітчизняним цукром він уже — на зовнішніх ринках. Принаймні у мріях. А якщо ключем від «солодкого» експорту, як і зернового, знову провертатиме хтось інший?