Алессандро ПРОФУМО: «Ключовою для України є здатність продовжити залучати іноземні інвестиції»

Генеральний управляючий UniCredit Bank Алессандро Профумо, котрий очолює як громадське навантаження Європейську банківську федерацію, є одним із найбільш авторитетних і впливових європейських банкірів. Посаду керівника UniCredit Bank він беззмінно обіймає протягом от уже 13 років. За цей період установа пройшла шлях від свіжоприватизованого регіонального банку до однієї з найбільших європейських фінансових груп і найактивнішого іноземного гравця в банківському секторі Центральної та Східної Європи.

На початку 2008 року група завершила придбання Укрсоцбанку — найбільшу на сьогодні угоду з купівлі фінансової установи в Україні (на 2,2 млрд. дол.). Тоді ж, у лютому 2008-го, відбувся і візит пана Профумо в Україну. То був час великих і амбіційних планів. Та відтоді багато чого змінилося. У результаті глобальної фінансової кризи українська економіка і банківська система постраждали більше не тільки сусідів, а й усієї Європи.

Як сьогодні італійські інвестори оцінюють перспективність власних вкладень у банківський бізнес в Україні, наскільки ймовірний новий виток фінансової кризи в Європі і які перспективи подальшої загальноєвропейської економічної інтеграції? Про це — в ексклюзивному інтерв’ю пана Профумо «Дзеркалу тижня».

— Пане Профумо, як сильно ви розчарувалися у вашій тутешній інвестиції за останні два роки і наскільки позбавилися ілюзій щодо бізнесу в Україні?

— Передусім за останні два роки значно помінявся весь світ, і відтоді весь банківський бізнес став іншим. Тому некоректно говорити про розчарування в Україні. Криза, безсумнівно, вплинула на усіх нас. Безумовно, більшою мірою вона торкнулася таких країн, як Україна, що дуже динамічно зростали в попередні роки і потім найбільше постраждали в результаті фінансової кризи і спаду у світовій економіці.

Та, попри це, наш український банк (Укрсоцбанк. — Ю.С.) досить добре функціонував у цей період. Протягом усіх кварталів і навіть місяців його фінансовий результат залишався позитивним. Тому я сказав би, що, враховуючи характер тих подій, які відбулися за кордоном або в зовнішньому щодо нас середовищі, ми маємо бути дуже задоволені цим придбанням.

На наше переконання, ця інвестиція має величезний потенціал для розвитку і зростання. Банк і його процедури під час кризи було серйозно реструктуризовано. Було оптимізовано бізнес-процеси, знижено витрати тощо.

Ми думаємо, що готові отримати вигоду з майбутнього відновлення економіки. Як ви знаєте, ключові світові економіки знову зростають, ми спостерігаємо досить багато ознак поліпшення ділової і споживчої активності. Тож ми вважаємо, що перебуваємо у гарній позиції для одержання прибутку, коли зростання світової економіки набере обертів.

Також ми знаємо, що в окремих сферах могли б досягти і кращих результатів. Зокрема, ефективніше управляти проблемними активами за сприятливіших зовнішніх умов. Як і інші банки в Україні, ми потребуємо посилення захисту прав кредиторів. Це більше стосується проблем існуючої в Україні нормативно-правової бази, правоохоронної і судової систем, ніж нашого власного ризик-менеджменту.

— Дехто з ваших конкурентів уже заявляв про можливість продажу свого банківського бізнесу або його частини тут, в Україні. Якщо ви оцінюєте позиції вашого банку як сприятливі, то чи плануєте збільшити свою ринкову частку, наприклад, за рахунок нових придбань? Якими є ключові пункти стратегії вашого банку тут на наступні, скажімо, три роки?

— За нашими оцінками, наша ринкова частка вже зростає. І ми безумовно плануємо нарощувати її. Ключовий елемент нашої стратегії — сприйматися як банк високоякісних послуг, тому задоволеність клієнтів — це, безсумнівно, головний для нас критерій. У нас досить сильні позиції в роздробі, як, утім, і в корпоративному секторі. Ми маємо у своєму розпорядженні хорошу філіальну мережу по всій країні і, безумовно, плануємо на цій основі продовжити органічне зростання.

На наш погляд, органічне зростання — це найраціональніша на сьогодні ринкова стратегія. Наскільки мені відомо, це позиція не тільки нашого банку, а й практично всього банківського співтовариства в Україні. Ми пам’ятаємо часи швидкого зростання, відкриття сотень відділень тощо. Зараз в усьому світі домінують інші процеси, такі як відновлення, переосмислення, видозміна, урізання витрат тощо. В таких умовах органічне зростання — найкращий рецепт на найближчі три роки.

— Ви казали про відновлення стійкого зростання світової економіки. Чи можете спрогнозувати конкретні терміни, коли це станеться? Також багато говорять про можливу другу хвилю кризи в Європі цієї осені. Існує багато проблем у таких країнах, як Греція, Португалія, Іспанія, що можуть бути «заразними» для Італії, Німеччини, інших європейських країн. Як ви оцінюєте ситуацію в Європі, а також перспективи зростання європейської економіки і банківського бізнесу в найближчому майбутньому?

— Насамперед зазначу, що ми не очікуємо другої хвилі кризи в Європі. Реальна економіка, у тому числі і завдяки зростанню експорту, почувається відносно добре. Очевидно, є дуже міцні країни, як Німеччина, але і в Італії теж, до речі, експортна активність значно поліпшилася.

Коли ви говорите про Грецію, Іспанію, Португалію, то, мабуть, більше маєте на увазі їхній фінансовий стан і ситуацію з державним боргом. Проте облігаційні аукціони, які відбулися в останні тижні в цих країнах, пройшли відносно успішно.

Мені здається, що поки що ми не бачимо вражаючих темпів зростання, але й не повертаємося в рецесію. Очікується, що реальна економіка почуватиметься досить непогано порівняно з ситуацією двох останніх років.

Для нас очевидно, як я вже сказав, що нинішнє відновлення грунтується на зростанні попиту на європейський експорт (і це дуже важливо) здебільшого в Азії і частково — у США. Світове зростання повертається до позначки 4%, що зовсім непогано.

Я вважаю, що ключовий нині виклик для Європи — як стимулювати довгострокову економічну експансію. Один із негативних чинників полягає в слабкості європейських демографічних трендів. Вражає демографічна ситуація в Сполучених Штатах, де триває швидкий приріст населення завдяки імміграції і високому рівню народжуваності. Таким чином, приріст населення у США порівнянний із показниками країн, що розвиваються, і згідно з прогнозами до 2050 року така тенденція збережеться. Це справді вражає.

В Азії, як ми знаємо, теж спостерігається високий демографічний приріст, і хоча це не характерно для Китаю, його населення величезне. Росія заявила, що демографічна ситуація буде для неї довгостроковою проблемою, і, мені здається, це саме стосується і ЄС.

Таким чином, нам необхідно зрозуміти, що робити не тільки в цій сфері, а й у багатьох інших у довгостроковій перспективі. Ми вже не можемо фінансувати зростання за рахунок збільшення боргу, оскільки, як бачимо, країнам по всій Європі необхідно кардинально поліпшити боргову ситуацію, погашаючи взяті раніше суверенні позики.

Тому, я думаю, ключове питання — як стимулювати зростання з допомогою структурних реформ, продовжуючи розвиток єдиного європейського ринку. Це головні виклики для кожної країни окремо і величезне поле діяльності на загальноєвропейському рівні.

— Які ключові пункти цих структурних реформ?

— У кожної країни свої потреби. Загалом у Європі, на мою думку, нам необхідно більше Європи. Тобто більше інтеграції серед європейських країн. Приміром, у травні було опубліковано вражаюче дослідження, проведене колишнім членом Єврокомісії Маріо Монті, яке показало, що завдяки подальшій інтеграції єдиного ринку в Європі ми можемо збільшити щорічні темпи економічного зростання на 1% протягом найближчих кількох років. Це дуже істотно. Тому я вважаю, що нам необхідна подальша інтеграція європейського ринку.

— Отже, ви — прибічник подальшої євроінтеграції, хоча зараз багато говорять про слабкість загальноєвропейського проекту і навіть можливий розпад валютного союзу. Що ви можете сказати з цього приводу?

— Я — оптиміст у цьому питанні. Сьогоднішня Європа на роздоріжжі — ставати більш фрагментованою чи більш інтегрованою. Я бачу мало шансів, що ми повернемося до більш роз’єднаної Європи. Значно більше шансів на її подальшу інтеграцію. Один із доказів цього — обговорення зараз у ЄС ідеї загальноєвропейського регулювання фінансових ринків, результатом якого має стати створення трьох загальноєвропейських фінансових регуляторів. Це очевидний сигнал на користь подальшої європейської інтеграції.

Також можна навести як приклад дискусії на предмет того, як аналізувати і координувати національні економічні політики, поліпшуючи фіскальну дисципліну в країнах ЄС. І є країни, що вже почали рух у цьому напрямі. Німеччина докладає багато зусиль, пропагуючи і впроваджуючи суворіші бюджетні принципи. Робляться помітні кроки для поліпшення координації і тіснішої інтеграції економічних політик серед країн ЄС.

Таким чином, усі ці зміни відбуваються, і європейська інституціональна система рухається у бік більшої інтеграції. І я вважаю, що після закінчення нинішньої кризи ми все-таки одержимо більше, а не менше Європи.

— Чи можете ви докладніше розповісти про вашу ініціативу створення приватного 20-мільярдного Європейського фонду відновлення для банків? Чому вона не була сприйнята з ентузіазмом, наприклад, серед ваших німецьких колег?

— Насамперед це ініціатива, яка є чимось на кшталт одного з елементів у мозаїці. Як показала криза, ми потребуємо ефективних інструментів інтервенцій, щоб переконливо реагувати на паніку та усувати інші руйнівні ефекти. Існує потужний тиск з боку політиків і влади з метою отримати реакцію банківського співтовариства в цьому питанні. І нам здається, що банківському співтовариству має належати лідируюча роль у пошуках власного внеску у розв’язання проблеми.

Ми запропонували створити Європейський фонд відновлення, оскільки бачили, що на ранніх етапах кризи у багатьох банків виникали проблеми швидше із залученням середньо- і довгострокового фінансування, ніж із платоспроможністю. Через ринкові катаклізми багато здорових, прибуткових банків потрапили у скрутне становище, ризикуючи збанкрутувати. Вони просто не могли залучити середньострокове фінансування, незважаючи на те, що мали достатні активи для надання застав.

Якщо ви маєте довгострокові активи, вам потрібні довгострокові пасиви і зобов’язання. Якщо ви не можете знайти довгострокове покриття і зобов’язання, ви змушені продавати ваші середньо- і довгострокові активи з таким дисконтом, що починаєте відчувати проблеми з платоспроможністю.

Центральні банки змогли надати адекватну короткострокову ліквідність, але владі бракувало інструментів, щоб упоратися з більш довгостроковими ринковими негараздами. І ця проблема і досі актуальна. Урядам доводилося використовувати суспільні фінанси, щоб залучити необхідне середньострокове фінансування для банків.

Якщо найбільші європейські банки створять такий фонд, вони зможуть використовувати ці довгострокові активи для надання необхідної довгострокової ліквідності банкам, які потрапили в складну ситуацію, але залишаються платоспроможними.

Цей фонд має перебувати під наглядом незалежного європейського банківського регулятора, такого, як Транскордонна група з питань стабільності або, у майбутньому, загальноєвропейський регулятор. Фонд залучається у тому разі, якщо його регулюючий орган вирішить, що той або інший банк потребує відповідної підтримки, а його кошти мають надаватися на ринкових умовах.

Це не питання самозахисту, а питання створення інструменту відновлення довіри, в якому брав би участь приватний сектор. Мені здається, це стало б гарним внеском у вирішення частини проблем.

Що стосується вашого другого запитання, то в Німеччині існують дуже різні позиції з цього приводу. Німців турбує можливість створення фонду реструктуризації проблемних банків. Але до ідеї створення фонду відновлення вони ставляться не так негативно. Зараз пропозиції обговорюються з багатьма гравцями. Сподіваюся, що в остаточному підсумку ми зможемо укласти угоду, яку вдасться імплементувати.

— Як ви оцінюєте можливість обговорюваної зараз ідеї запровадження для банків додаткових податків і зборів з метою компенсації суспільних грошей, витрачених на порятунок банків?

— Поки що запропоновані деякими урядами нові податки не передбачають створення фонду для порятунку банків, швидше, їх призначення — допомогти розв’язати проблему покриття бюджетних дефіцитів. Ми вважаємо це помилкою. Банки вже сплачують податки, як і всі інші галузі економіки. Також регулятори висувають до них вимоги зі збільшення капіталу в майбутньому. Таким чином, якщо вам необхідно нарощувати капітал і до того ж від вас вимагають сплачувати більше податків, в остаточному підсумку ситуація може серйозно ускладнитися, обмежуючи можливість банків кредитувати економіку.

Також я вважаю, що запровадження спеціального податку для всіх банків — несправедливе. Деякі банки справді зверталися по державну підтримку, а деякі, як UniCredit, не одержували ніяких бюджетних коштів.

Резюмуючи, можу сказати: якщо можливий податок запроваджуватиметься з метою фінансування фонду реструктуризації або фонду відновлення, ми можемо цю ідею обговорювати. Але якщо це податок з метою зниження бюджетного дефіциту, ми вважаємо це помилковим.

— Чи можете ви порівняти реакцію італійської та української влади на кризові події? Тут, в Україні, ми багато чули про невдоволення європейських материнських структур деякими рішеннями, прийнятими Національним банком України. Чи є у вас претензії до політики, яку реалізовує НБУ?

— Під час останньої кризи банківська влада в усіх країнах нашої присутності, на мою думку, реагувала доволі непогано. Ми мали справу не з кризою, а з ураганом. В остаточному підсумку, ми досі ще тут і робимо бізнес. Тому я вважаю, що загалом співтовариство регуляторів і центральних банків виконало величезну роботу. Це — моя думка. Світ живий, і ми не зазнали краху, який спостерігався в 1929-му і в 1930-х роках.

Є дві головні відмінності нинішньої кризи від подій 1930-х.
По-перше, дуже потужне втручання з боку центральних банків у наданні ліквідності, причому така м’яка політика підтримувалася протягом тривалого часу. І, по-друге, під час нинішньої кризи ми тримали економіки відкритими. Тобто не створювалися величезні бар’єри для зовнішньої торгівлі. І це допомагає відновленню економіки сьогодні.

Тому загалом оцінка реакції влади дуже позитивна. Я вважаю, нам необхідно продовжувати працювати в цьому напрямку. Найважливіше питання для Європи і США сьогодні — коли виводити назад ліквідність із ринку.

Проте ще важливіший виклик, про який я вже говорив, — ми повинні сфокусуватися на тому, як стимулювати економічне зростання у регіоні. Що стосується вашої країни, то ключовою для України є здатність продовжити залучати іноземні інвестиції, створити більш дружнє бізнес-середовище, що передбачає здійснення багатьох структурних реформ у багатьох різних сферах. Я думаю — це ключовий виклик.

— Які ваші враження про посткризову Україну, у чому відмінності в ситуації дворічної давності і нинішньої? Чи змінилася країна відтоді?

— Сьогодні більше політичної стабільності, що завжди є перевагою і дуже важливою умовою для інвесторів. Також, як мені здається, є хороша поінформованість про проблеми країни. Нині ключове завдання — почати рухатися від розуміння до дії. Це завжди найскладніша частина роботи.