Назад, у тендерне майбутнє

Поділитися
«Нет смысла идти, если главное — не упасть!» Олександр Башлачов. «Черные дыры», 1984 30 липня 2010 року набув чинності закон про здійснення державних закупівель...

«Нет смысла идти, если главное - не упасть!»

Олександр Башлачов. «Черные дыры», 1984

30 липня 2010 року набув чинності закон про здійснення державних закупівель. Якби надворі був холодний грудень 2004-го, його сприйняли б на ура всі: і органи влади, і бізнес, і журналісти, і міжнародні організації. Але шість років тому народні обранці України вирішили побудувати безпрецедентну у світовій практиці корупційну схему. За цей час розвиток держзакупівель у світі пішов далеко вперед, і Україна майже безнадійно відстала.

Новий закон - це лише надолужування пропущеного уроку, причому вивченого поспіхом. Більш того, розробка і просування деяких підзаконних актів свідчить про те, що прибічники сумнівних тендерних схем зберігають свій вплив. Іншими словами, загроза появи нових загальнонаціональних корупційних схем залишається актуальною. Як і запитання - на роки? Десятиліття?!

2004 плюс

Однак низка норм закону - гідна нагорода тим, хто всі ці роки боровся за створення прозорої та конкурентної системи держзакупівель в Україні. Хоча для багатьох це й виглядає як утішливий приз.

Насамперед державні закупівлі нарешті стали легітимними. З 2008 року вони регулювалися положенням Кабінету міністрів. Попри чіткий висновок Конституційного суду України та рішення українських судів - потрібен закон, а не ручний режим уряду! Хоч би хто був на чолі його.

Вперше з 2000 року закон зобов’язує замовників публікувати на державному веб-порталі ключову інформацію про закупівлі. Доступ відкритий і безплатний для всіх охочих. Особисто для автора це найважливіше досягнення нового закону. Адже демократія неможлива без вільного доступу громадян до інформації про те, хто і як витрачає їхні особисті гроші-податки.

Нагадаємо, що з 2006-го по 2008 рік тендерна інформація розміщалася на приватному веб-порталі zakupivli.com. Доступ був платним. Лише кабмінівське положення зобов’язало відкрити цю інформацію. Незабаром держпортал і «Вісник держзакупівель» стали улюбленим чтивом для всіх українських видань, які себе шанують...

Уперше з 2000 року закон зобов’язує публікувати на держпорталі базові дані про закупівлі в одного учасника, найбільш закриті і корупційно небезпечні. Востаннє спробувало їх відкрити Мінекономіки взимку вже далекого 2005 року. Цьому було покладено край з воцарінням Тендерної палати.

Вперше закон прямо надає журналістам право бути присутніми при розкритті пропозицій конкурсних торгів. Більш того, він зобов’язує замовників забезпечити їм безперешкодний доступ до цієї процедури.

Крім того, рішення за скаргами учасників торгів мають публікуватися на сайті Антимонопольного комітету.

Проте режим відкритості виписано у законі дуже недосконало. Замовник зобов’язаний розміщати на центральному державному веб-порталі близько 15 видів документів, включаючи документацію конкурсних торгів. Що створює чимало проблем як для десятків тисяч замовників, так і для адміністрації веб-порталу. А на підготовку законом відведений лише один місяць.

До того ж тепер замовники не зобов’язані оприлюднювати річні плани своїх закупівель. Що утруднює планування для потенційних постачальників товарів, робіт і послуг.

Тим часом у ЄС давно розв’язали цю проблему. Як правило, на центральному держпорталі замовники публікують тільки ключові документи, а решту - на власних сайтах.

Через шість років автори закону нарешті виконали одну з основних рекомендацій Світового банку - розподілити повноваження з розгляду скарг учасників і регулювання держзакупівель між різними, не залежними один від одного органами влади. Відтепер скарги розглядатиме Антимонопольний комітет. Ключові регуляторні функції віддано Мінекономіки.

У законі спробували обмежити кількість винятків із закону. Раніше мало не кожна парламентська сесія перетворювалася на вакханалію корупційного лобізму, коли ті чи інші роботи, товари та послуги виводилися з-під закону через надумані причини. Нинішній закон передбачає шість винятків (банкноти, закупівля послуг держбанками, закупівлі в режимі держтаємниці, для проведення виборів і референдумів і т.ін.).

Закон наводить ще 11 випадків, коли закупівля має регулюватися спеціальними окремими законами. Йдеться про залізничні перевезення, поштові послуги, централізовані водопостачання та опалення, електрику, сирі нафтопродукти і т.ін.

Показово, що вже після схвалення закону про держзакупівлі Верховна Рада з подачі Партії регіонів встановила особливий режим держзакупівель для підготовки до Євро-2012. У рамках цього режиму право дозволяти закупівлі в одного учасника відібране в Мінекономіки та передане Нацагентству з підготовки Євро-2012 на чолі з Борисом Колесніковим. За приблизними підрахунками, з-під дії закону виводяться більш як 100 млрд. грн. Щоправда, інформація про закриті єврозакупівлі має публікуватися в «Віснику держзакупівель».

Ці норми разом із регулярними заявами уряду про збільшення видатків на будівництво об’єктів чемпіонату вже дали привід мас-медіа та опозиції звинуватити регіоналів у ручному корупційному розподілі мільярдів бюджетних гривень.

Автори закону проігнорували неодноразові рекомендації міжнародних організацій надавати право оскарження торгів тільки їхнім учасникам. В іншому разі будь-які торги стають потенційною мішенню тендерних рейдерів. Таке рейдерство зародилося за часів Тендерної палати та успішно пережило її розпуск.

Закон надає право оскарження фактично будь-якій фізичній чи юрособі, яка вважає, що рішення, дії чи бездіяльність замовника порушили її права або законні інтереси. Щоправда, скаржник зобов’язаний буде заплатити до спецфонду держбюджету певну суму за подання скарги (її розмір має встановити Кабмін). Проте малоймовірно, щоб ця норма мінімізувала зазначені негативні наслідки.

Кілька слів про інші ключові характеристики закону. Мінекономіки уповноважене давати дозвіл на закупівлі в одного учасника; під чинність закону підпадають закупівлі товарів і робіт на суму 100 тис., а послуг - 300 тис.; закон передбачає чотири процедури закупівлі (відкриті, двоступінчаті торги, запит цінових пропозицій, попередня кваліфікація учасників, закупівля в одного учасника). Замовник може вимагати від учасників забезпечення їхньої пропозиції (від 1 до 5% його вартості), а від переможця - забезпечення виконання договору (до 5% його вартості).

Вага ціни при оцінюванні пропозиції учасників не повинна бути нижчою за 50%. Відкриті торги скасовуються, якщо було подано менше двох пропозицій...

Підзаконні маніпуляції

Щоб закон запрацював на повну силу, Мінекономіки та інші відомства мають прийняти цілу низку підзаконних актів. Оприлюднення деяких з них уже викликало скандали через явний намір воскресити сумнівні схеми.

Так, Мінекономіки розробило проект наказу «Про організацію навчання спеціалістів у сфері проведення закупівель та підвищення кваліфікації». Проект створював монополіста в сфері навчання майбутніх членів комітетів з конкурсних торгів - Науково-дослідний економічний інститут при Мінекономіки. Директор інституту - Ігор Манцуров, колишній беззмінний ректор Університету фінансів та права при Тендерній палаті.

Як писало «ДТ» (див. «…І три дні на розграбування міста», №16 за 2010 рік), нещодавно інститут разом із товариством оцінювачів засвітився в скандальній історії з довідками цінової інспекції. Тоді від замовників вимагали довідки про відповідність ціни - природно, за чималу плату на користь ряду приватних компаній. Після публічних скандалів відповідні роз’яснення-вимоги Мінекономіки були скасовані.

Проект ще одного документа - про механізм контролю за держзакупівлями з боку Мінекономіки - по суті, відроджує «довідкову схему». Відповідно до нього, ефективною є закупівля, за якою ціна одиниці товару не перевищує на 10% середньої ціни ідентичних товарів. Джерело середніх цін - Держкомстат. Неважко уявити, що одержання його довідок може вилитися в чергові проплати на користь приватних структур. Крім того, Держкомстат не всесильний і не в змозі відстежувати ціни на всі товари, роботи та послуги, які закуповуються державою.

На щастя, остаточне схвалення цих проектів було заблоковане Держкомпідприємництва, який відмовився їх узгоджувати.

Проте сама їхня поява в надрах Мінекономіки свідчить, що ідеологи та покровителі Тендерної палати, а також прибічники схожих схем, як і раніше, мають чималий вплив у міністерських коридорах. Попри заяви міністра економіки Василя Цушка про те, що він «позбувся тендерних аферистів» (цитата з інтерв’ю газеті «Дело» від 16.07.10 р.), і всупереч урочистим заявам І.Акімової та С.Тігіпка про те, що новий закон про держзакупівлі покладе край корупції в цій сфері.

ГоловКРУ теж вирішило взяти участь у розподілі закупівельного пирога. 7 липня воно опублікувало свій проект змін до Порядку проведення перевірок держзакупівель органами державної контрольно-ревізійної служби.

Відповідно до проекту, ревізори одержать право брати участь у діяльності комітетів з конкурсних торгів. Більш того, по суті, буде створено паралельну АМКУ структуру для розгляду скарг на дії замовників. А «делеговані» ревізори одержать право брати участь в «аналізі та вивченні» документів, поданих у Мінекономіки для узгодження закупівлі в одного виконавця.

У разі схвалення цього проекту в сфері держзакупівель знову виникне нормотворчий хаос, оскільки його положення найчастіше суперечать уже чинному закону про держзакупівлі. Схоже, за цією ініціативою КРУ стоїть лише банальне бажання заробити на перевірках.

У зв’язку з цим цікавими є кадрові рокіровки в ГоловКРУ. Після перемоги В.Януковича його головою став Петро Андрєєв, перевірений знайомий М.Азарова. Кілька років тому він активно боровся зі структурами, пов’язаними з Тендерною палатою. А от його заступником став Денис Красніков, колись причетний до однієї з таких структур.

Щоправда, незабаром позбулася своєї посади начальника управління контролю в сфері держзакупівель Тамара Дергалюк, ставлениця А.Яценка, нардепа від БЮТ і колишнього віце-президента Тендерної палати. Замість неї було призначено О.Зражевського. За інформацією одного з джерел «ДТ», у 2008 році він нібито працював помічником народного депутата, який входив у консультаційну раду при Мінекономіки. Де депутати разом із чиновниками вирішували долю конкретних тендерів.

Загалом, важко позбутися враження, що з боку політиків і чиновників суть тендерної гри не змінилася. Лише обновилася варта. І подальший розвиток може знову піти шляхом побудови корупційних схем. Як це сталося шість років тому...

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі