Про міжнародні стандарти і фіскальні цілі

У процесі обговорення Податкового кодексу України, який нині доопрацьовується у Верховній Раді до другого читання, поряд із конструктивними зауваженнями і слушними пропозиціями подеколи висловлюється необгрунтована критика. При цьому до податкової системи переносять суспільно визнані моделі і заходи реформування суміжних сфер економіки і, вже виходячи з їх доведеності, штучно виводять недоліки Податкового кодексу.

Вітчизняна економіка з великими втратами, але пережила бездумну імплементацію Вашингтонського консенсусу (доктрини, за якою здійснювалося реформування економік постсоціалістичних країн) на непідготовлений соціально-економічний грунт. Пострадянські країни заплатили дуже високу ціну за висновок, що не можна застосовувати моделі, теоретичне підгрунтя яких сформовано в інших реаліях, за інших економічних умов, при іншій соціальній структурі суспільства.

В економіці, як і в медицині, немає універсальних рішень і ліків від усіх проблем і хвороб. При цьому будь-які запозичення та аналогії мають бути ретельно обгрунтовані, перш ніж їх рекомендувати до реалізації. Однак те, що є зрозумілим для медиків та рятувальників, ігнорується економістами.

Так, в останньому числі газети «Дзеркало тижня» (№24, за 26 червня 2010 р. «Макроекономічна політика — слабка ланка реформ») О.Савченко пропонує перейти на застосування міжнародних стандартів фінансової звітності, а податкові розрахунки мають базуватися виключно на бухгалтерському обліку та звітності. По суті, в тезі пана Савченка містяться дві пропозиції: по-перше, перейти на застосування в бухгалтерському обліку лише міжнародних стандартів, по-друге, вже на засадах удосконаленого бухгалтерського обліку визначати базу оподаткування.

Крім того, автор зазначає: «Взагалі МСФЗ — це свіже повітря для бізнесу та інвестицій, тому слід негайно почати підготовку до їх впровадження в 2012 році. Причому слід відмовитися від такої категорії, як українські стандарти: з 2012-го в Україні мають діяти лише МСФЗ. Що стосується малих і середніх підприємств, то спрощення у веденні обліку також має відбуватися відповідно до законодавства Євросоюзу».

Наведене висловлювання свідчить, що пан Савченко перетнув межу компетентності. Навіть не ознайомившись із думкою вітчизняних учених з порушеного питання та законодавчими актами Євросоюзу і України щодо запровадження міжнародних стандартів, автор виносить вирок існуючій системі і бухгалтерського обліку, і оподаткування і формулює черговий політичний лозунг.

Що ж не так у нібито правильних, на перший погляд, твердженнях і пропозиціях?

Перше. Міжнародні стандарти фінансової звітності розроблялися для потреб транснаціональних компаній. Тому вони грунтуються на методологічних засадах, прийнятних для великих підприємств, переважно акціонерної форми.

Визнає це й Рада міжнародних стандартів фінансової звітності. Для поширення міжнародної стандартизації на фінансову звітність малих підприємств завершується підготовка пакета відповідних стандартів.

У державах — членах Європейського Союзу відповідно до Регламенту Європейського парламенту і Ради ЄС від 19 липня 2002 р. №1606/2002 міжнародні стандарти фінансової звітності з 1 січня 2005 року обов’язково застосовуються лише до консолідованої фінансової звітності компаніями, цінні папери яких допущені для торгівлі на регульованому ринку будь-якої
держави-учасниці.

Таким чином, практика застосування міжнародних стандартів в Євросоюзі виявляється дещо іншою, ніж висвітлено паном Савченком.

Друге. Ідеологія міжнародних стандартів зумовлює їх неприйнятність для застосування у фіскальних цілях. Оскільки при визнанні витрат і доходів важливу роль відіграє професійне судження бухгалтера й аудитора, а важливість цієї ролі зумовлена відсутністю конкретики у стандартах, вони, так би мовити, задають загальний напрям і розраховані на свідомого, раціонального, відповідального виконавця. За цих умов в обліку і звітності за міжнародними стандартами велика частка суб’єктивізму. Досконалі стандарти не стали на заваді зловживань у компанії Enron та фінансових установах, що збанкрутували в США у 2008—2009 роках.

Запитаємо: чи може податкове законодавство дозволити собі вільне тлумачення його норм? Чи готові підприємці до того, що бухгалтер і податківець матимуть діаметрально протилежну позицію щодо однієї і тієї самої операції, сформовану виходячи з «професійного судження» на основі розмитих законодавчих норм? А чи готові платники податків оплачувати корпоративні вечірки, закордонні вояжі та багато інших витрат, які міжнародними стандартами визнаються витратами і, відповідно, зменшують базу оподаткування? З цього приводу питань більше, ніж відповідей.

Податкове законодавство може застосовувати принципи міжнародних стандартів, але їх безумовне застосування для визначення об’єкта оподаткування є неприйнятним, тому такої практики в країнах ЄС немає.

Третє. Міжнародні стандарти фінансової звітності мають на меті захистити економічні інтереси власників, відділених від управління підприємством (акціонерів), та потенційних інвесторів. З цієї причини ще в 2007 році уряд визначився з необхідністю запровадження в Україні міжнародних стандартів, схваливши розпорядженням від 24 жовтня 2007 року №911-р «Стратегію застосування міжнародних стандартів фінансової звітності в Україні». У разі дотримання органами влади визначеного плану заходів, уже у поточному році обов’язково складали б фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність згідно з міжнародними стандартами підприємства-емітенти, цінні папери яких перебувають у лістингу організаторів торгівлі на фондовому ринку, банки і страховики, за власним рішенням — інші емітенти цінних паперів та фінансові установи.

Пан Савченко як високопосадовець, котрий працював і в Національному банку, і в Міністерстві фінансів, мав можливості практичними діями забезпечити запровадження міжнародних стандартів не в 2012 році, а вже в поточному, як і передбачено стратегією. Саме Мінфін гальмував процес запровадження МСФЗ протягом 2008—2009 років.

Міжнародні стандарти — це не тільки благо, а й тягар як відповідальності, так і фінансових витрат. Ведення обліку за міжнародними стандартами потребує залучення висококваліфікованих і високооплачуваних спеціалістів, перепідготовки кадрів, зміни програмного забезпечення, удосконалення системи прийняття рішень, а також, що дуже важливо, постійного аудиторського супроводження.

Тому стратегія передбачає диференційований підхід до застосування міжнародних стандартів. Великі підприємства, які залучають капітал, повинні обов’язково складати звітність за міжнародними стандартами, а малі підприємства мають застосовувати спрощені національні стандарти. Не в останню чергу це зумовлено необхідністю не тільки спростити, а й здешевити ведення обліку суб’єктами малого підприємництва.

Враховуючи викладене, вважаємо пропозицію про застосування міжнародних стандартів фінансової звітності з фіскальними цілями неприйнятною у зв’язку з їх непридатністю до об’єктивного та неупередженого визначення об’єкта оподаткування та такою, що дискредитує саму ідею запровадження міжнародних стандартів в Україні.

Доктори економічних наук, професори провідних
вузів України:

Микола БОНДАР (м. Київ),
Григорій ДАВИДОВ
(м. Кіровоград),
Ірина ДРОЗД (м. Київ), Зиновій ЗАДОРОЖНИЙ
(м. Тернопіль),
Євгенія КАЛЮГА,
Григорій КІРЕЙЦЕВ,
Юрій КУЗЬМІНСЬКИЙ
(м. Київ),
Інна ЛАЗАРИШИНА
(м. Рівне),
Людмила ЛОВІНСЬКА
(м. Київ),
Валентина МАКСИМОВА
(м. Одеса),
Світлана СВІРКО,
Василь САВЧУК,
Леонід СУК,
Віктор ШВЕЦЬ (м. Київ)