«Стокгольмська справа»

8 червня Centrogas AG оголосив запитну позицію Дмитра Фірташа, співвласника «РосУкрЕнерго» (РУЕ), і його фактичних бізнес- і політичних соратників (див. «ДТ», №22 від 12 червня 2010 р.). Після рішення Арбітражного суду при Торговельній палаті Стокгольма він погоджується взяти товаром 12,1 млрд. кубометрів газу і грошима
197 млн. дол., якими змушений буде поділитися з тими, хто допоможе йому повернути й реалізувати газ.

У НАК «Нафтогаз України» і Мінпаливенерго до кінця минулого тижня з приводу рішення суду відмовчувалися. Лише в п’ятницю, 11 червня, у вечірньому телеефірі міністр Юрій Бойко заявив, що буквально щойно одержав рішення Стокгольмського арбітражу і відразу ж передав його на розгляд у Мін’юст.

Як держчиновник, Ю.Бойко просто змушений робити вигляд, що бореться за інтереси «Нафтогазу» та України, аби хоча б мінімізувати очікувані втрати НАКу. Тому не дивно, що в тому ж телеефірі він заявив, що «Нафтогаз» не віддаватиме компанії «РосУкрЕнерго» ані газу, ані грошей.

Хоча вже 18 червня міністр юстиції Олександр Лавринович заявив, що компанія «РосУкрЕнерго» може звернутися з позовом до держави Україна, якщо держава не забезпечить виконання рішення Стокгольмського арбітражу: «І тоді вже держава Україна повинна буде віддати гроші». А не віддасть - так інші країни після рішення суду конфіскують майно України.

Зазначу: «Нафтогаз» із приводу Стокгольмського арбітражу й досі мовчить. Власне, що НАК та її глава Євген Бакулін можуть сказати після того, як в арбітражному засіданні фактично визнали претензії РУЕ і «забули» про раніше подані зустрічні позови, так само як і про класифікацію правників, і про свідків? Виходить, нове керівництво НАКу, кероване Мінпаливенерго, просто повністю злило процес на користь РУЕ? Тепер можна поговорити і про апеляцію, чудово усвідомлюючи, що шведський закон про арбітраж 1999 року передбачає тільки кілька підстав для перегляду рішення арбітрів. До того ж це складна, тривала і дорога процедура. Навряд чи «Нафтогаз» на неї піде, якщо він не став витрачатися навіть на юристів у той час, коли ще був шанс захистити свою позицію в Стокгольмському арбітражі. Тим більше що, за даними «ДТ», НАКу вже поставлено завдання додатково закачати в підземні сховища 11 млрд. кубометрів газу. Близько 3 млрд. уже закачали...

Водночас дива нечуваної оперативності демонструє СБУ. 8 червня компанія Дмитра Фірташа Centrogas AG повідомляє про рішення Арбітражного суду при Торговельній палаті Стокгольма, який достроково виніс рішення в спорі «РосУкрЕнерго» проти НАК «Нафтогаз України». І того ж дня, 8 червня, СБУ порушує справу за фактом завдання збитків державі Україна в зв’язку з рішенням Стокгольмського арбітражу.

Нагадаємо, що це відбувається попри відсутність у НАКу й Мінпаливенерго рішення цього самого арбітражу - адже в цьому нас запевняв сам Юрій Бойко!

У списку свідків у цій справі - всі колишні члени правління НАК «Нафтогаз України», екс-директор юридичного департаменту цієї компанії пан Давиденко і ще багато прізвищ.

9 червня слідчі СБУ з 15.00 допитують колишнього першого заступника голови правління «Нафтогазу» Ігоря Діденка й беруть із нього підписку про невиїзд.

10 червня Ігорю Діденку вручають постанову про притягнення його як підозрюваного по «стокгольмській справі». Паралельно опитують свідків, хоча ще не дійшли і до середини списку.

А вже 16 червня І.Діденку пред’явлено обвинувачення в залученні по «стокгольмській справі» як підозрюваного у вчиненні злочину за ст. 191 ч. 5 КК України. Хоча «побачення» зі слідчими СБУ йому спочатку призначили тільки на 18 червня.

У частині 5 статті 191 КК «Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем» говориться про ті ж самі дії, але вчинені в «особливо великих розмірах або організованою групою». І такі дії «караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна».

СБУ явно поспішає. Або ж поспішає глава цієї служби Валерій Хорошковський, у якого є спільні інтереси принаймні в медіабізнесі з Дмитром Фірташем, який володіє 40% «РосУкрЕнерго», яке виграло справу в Стокгольмському арбітражі в «Нафтогазу України» і на половинну частку виграшу якого претендує російський «Газпром» (на 50% співзасновник РУЕ), без якого РУЕ навряд чи зможе продати свій газ як за старими, так і за новими контрактами.

Дивна виходить історія: компанії «РосУкрЕнерго» суд програв нинішній менеджмент і юристи «Нафтогазу України», а СБУ як обвинувачуваного притягає колишнього першого заступника голови правління «Нафтогазу України» Ігоря Діденка. Замість того, щоб домагатися перегляду рішення Стокгольмського арбітражу (що вкрай складно) і думати, як оспорити це рішення в апеляційному порядку в Україні, глава СБУ Валерій Хорошковський, який ще у 2009 році був проти розмитнення 11 млрд. кубометрів газу, списаного НАКом з РУЕ за борги, заявляє про відкриття справи за фактом завдання збитків державі Україна в зв’язку з рішенням Стокгольмського арбітражу.

Таке враження, що шукають не розв’язання проблеми, а крайнього. І якщо так, то тоді чим не кандидатура Ігор Діденко: адже це саме він підписав договір відступлення права вимоги боргу від РУЕ між «Нафтогазом» і «Газпромом». Підписав не за власною ініціативою, а відповідно до директив, підписаних тодішнім прем’єром Юлією Тимошенко. У комплекті підписаних 19-20 січня 2009 року газових угод було три, які безпосередньо стосуються «стокгольмської справи». Тільки, крім підпису І.Діденка, під ними стоїть і підпис пана Голубєва, заступника голови правління «Газпрому» й одночасно представника «Газпрому» в координаційному комітеті «РосУкрЕнерго». Щось не чутно, щоб його притягали за уступку «Нафтогазу» боргу РУЕ перед «Газпромом» у 2009 році. І взагалі, газпромівці в Стокгольмському арбітражі не фігурували. Хоча саме «Газпром» уступив НАКу право вимагати борг. А те, що його прочитали по-різному в Москві, Києві, Страсбурзі й Стокгольмі, - тепер проблема українського бюджету.

«Газпром», як уже писало «ДТ», у січні 2009 року переказав «Нафтогазу» 1,7 млрд. дол. як передоплату за газотранспортні послуги. «Нафтогаз» цими ж грошима розрахувався з «Газпромом» за одержання права вимагати борг з РУЕ. На той час в українських підземних сховищах було накопичено не менш як 11 млрд. кубометрів газу, які тоді коштували 1,7 млрд. дол. Саме їх «Нафтогаз» і зарахував як погашення боргу РУЕ...

Програвши справу «РосУкрЕнерго» проти «Нафтогазу», нинішня влада вбила трьох зайців: 1) створила максимально «жирну» запитну позицію Дмитрові Фірташу з товаришами; 2) собі, улюбленій, забезпечила імідж борців за народне щастя. У цьому зв’язку Ю.Бойко (або за його велінням), швидше за все, звернеться як мінімум в українські суди з апеляцією на рішення Стокгольмського арбітражу і навіть, напевно, «спробує» знизити максимальну запитну позицію свого товариша Д.Фірташа; зрештою, для того і декларують максимум бажаного, щоб у результаті одержати максимум можливого; 3) одержала можливість в усьому, що сталося, обвинуватити виключно своїх політичних опонентів. Які, нагадаємо, підписали «шершаві» газові угоди 19-20 січня 2009 року тому, що: по-перше, у процес остаточного узгодження і підписання газового договору 31 грудня 2008 року втрутився президент Віктор Ющенко, котрий відкликав голову «Нафтогазу України» з Москви; по-друге, коли Юлія Тимошенко досягла усної домовленості про закупівлю Україною газу по 235 дол. за 1000 кубометрів, від «РосУкрЕнерго» у «Газпром» надійшла вигідніша пропозиція про закупівлю для України всього обсягу газу за ціною в 285 дол. (див. «ЗН», №1 від 17 січня 2009 р. «Про вартість помилок і ціну незалежності»). А вже хто їздив із цим листом від РУЕ до глави «Газпрому» пана Міллера, ліпше за всіх знає пан Бойко.

Тож у СБУ в зв’язку зі «стокгольмською справою» має бути багато різної та цікавої роботи. Тим більше що, наскільки відомо «ДТ»», глава СБУ В.Хорошковський як свідків у цій справі поки що не викликав ані
Ю.Бойка, ані Д.Фірташа, ані Ю.Тимошенко.