Угорщину потягнуло вправо

Значення парламентських виборів в Угорщині, які завершилися минулими вихідними, не обмежується національними рамками. Вже зараз цю подію та її можливі наслідки активно обговорюють країни-сусіди і Євросоюз у цілому. Адже відбувається не тільки зміна політичних сил, які стоять біля керма влади, а й, можливо, корекція політичного курсу, яким країна рухалася з 2002 року, коли владу в Будапешті взяли соціалісти. За результатами виборів опозиційна помірковано націоналістична партія «Угорський громадянський союз» (ФІДЕС) під керівництвом Віктора Орбана, який уже був прем’єр-міністром у 1998—2002 рр., отримала в цілому 2/3 місць — 263 з 386 в парламенті, а він сам знову сяде в крісло глави уряду. На цій посаді він визначатиме як зовнішню, так і внутрішню політику країни — згідно з конституцією саме глава уряду Угорщини, а не президент, керує країною.

Ця перемога, проте, демонструє також дуже негативне ставлення до соціалістів. Угорська соціалістична партія (УСП) отримала лише 59 мандатів, і за неї проголосувало трохи більше 19% виборців. З 2006 року, коли соціалісти змогли вдруге поспіль перемогти на виборах, отримавши 46% голосів, і навіть розширити своє представництво в парламенті, популярність партії почала падати. Підірвав їхню владу скандал, пов’язаний із прем’єром від соціалістів, який нині пішов у відставку. Ференц Дьюрчань тоді обмовився, що для перемоги на минулих виборах правлячій партії довелося фактично обманювати громадян, представивши стан економіки країни в більш позитивному світлі, ніж було насправді. Це визнання потрапило в ЗМІ й стало причиною масових заворушень у Будапешті. На цьому тлі настав зоряний час угорської опозиції. Віктор Орбан, якого в 2006 році вже вважали політичним трупом, знову набрав сили. І хоча соціалістичний уряд в Угорщині втримався, дострокові вибори не були оголошені, по довірі народу до кабінету соціалістів було завдано удару, від якого вони так і не змогли оговтатися.

Глобальна криза погіршила ситуацію в угорській економіці. Замість зростання та приєднання країни до зони євро, що, як припускали в 2006-му, мало відбутися вже нинішнього року, угорці відчули на собі шок від кризи, мабуть, у чомусь навіть сильніший, ніж сусіди. Щоб уникнути дефолту, країна була змушена звернутися до МВФ і ЄС з проханням про багатомільярдні кредити. Сьогодні Угорщина має один з найбільших у Європі бюджетний дефіцит, рекордне безробіття. Спроби Ференца Дьюрчаня і прем’єра Гордона Байнаї, який змінив його на посту, врятувати становище, різко підвищивши податки та урізавши соціальні витрати, виявилися успішними лише частково. У цих умовах Віктору Орбану навіть не довелося докладати особливих зусиль, щоб забезпечити найбільшу перемогу для консерваторів від часу падіння комуністичного режиму. Крім того, до парламенту Угорщини пройшли «зелені».

Після виборів переможці з ФІДЕС не поспішають оприлюднити свою програму, і багато хто відзначає, що навіть у ході передвиборної боротьби Орбан та його колеги не визначили будь-яких політичних цілей і заходів, а говорили дуже обтічно про те, як вони збираються вирішувати проблеми, які дісталися в спадщину від соціалістів. Їхніми гаслами були боротьба з корупцією, підвищення конкурентоспроможності країни та зменшення бюрократичного апарату. У своїх останніх заявах лідер ФІДЕС сказав, що головним для кабінету стане забезпечення економічного зростання, зниження податків і створення робочих місць — один мільйон впродовж десяти років. Сьогодні ж, після перемоги, на думку місцевих експертів, під прикриттям цих гасел уряд Орбана продовжить політику попередників — урізуватимуть витрати бюджету й зарплати держслужбовців, а також держсубсидії. Без цього вони не зможуть виконати зобов’язання, які були прийняті попередніми урядами перед МВФ, а отже, головною проблемою угорського кабінету на найближчі місяці стає ухвалення бюджету з параметрами, погодженими з Фондом. Не виключено, що угорський уряд чинитиме так само, як нинішній український Кабмін: попросить у МВФ переглянути програму, що діяла досі, та умови кредитування і запропонує підписати нову програму. Проте це явно вказує на те, що впоратися з економічними проблемами уряд відразу не спроможний.

У таких умовах, розуміючи, що непопулярних заходів уникнути не вдасться, ФІДЕС планує скористатися наявністю більшості в парламенті, провести низку конституційних змін, щоб зміцнити свою владу і вплив та нейтралізувати політичних опонентів, причому не тільки зліва — соціалістів, а й справа.

Головною сенсацією минулого голосування стали майже 17% «за» праворадикальну партію «За кращу Угорщину», або просто «Йоббік», яку багато хто вважає відверто неонацистською. Створена в 2003 році ультраправими студентами Будапештського університету партія отримала 47 мандатів і вперше буде представлена в законодавчому органі країни. У північно-східних районах Угорщини її представники стали скандально відомі після нападок на циганську меншину (кілька таких атак закінчилися вбивствами ромів). Вони намагалися обстоювати ідею створення так званих поселень, у яких за прикладом гетто, цигани жили б окремо від угорців. Також вони виступають за скорочення субсидування нацменшин, їх «турбують» євреї і словаки, які живуть в Угорщині.

Як про реальну силу про цю партію заговорили ще торік, коли її члени змогли отримати депутатські місця в Європарламенті, а минулої осені саме «Йоббік» став ініціатором об’єднання всіх європейських праворадикальних партій з метою оформитися в загальноєвропейську фракцію. У 2009 році вони хотіли створити воєнізовану гвардію (керівництво ФІДЕС мовчазно схвалювало цей крок), яка, на думку спостерігачів, мала стати ще одним аргументом у боротьбі проти соціалістів і ударним загоном на випадок, якби прем’єр Дьюрчань не погодився залишити свій пост добровільно. За іншою версією, гвардія знадобилася для того, щоб сам «Йоббік» залишився лише організацією респектабельних і відповідальних політиків націоналістичного спрямування, у той час як «бойовики» отримали б свою сферу практичного застосування. Втім, здійснити все задумане угорським радикалам поки що не вдалося, а от посварити Угорщину із сусідами, зокрема зі Словаччиною, виявилося під силу. В Європі стурбовані зростанням впливу правих та ультраправих, вважаючи, що Угорщина показує не кращий приклад тим країнам, де ліві уряди не можуть впоратися з кризою.

Проте в Угорщині прем’єр Віктор Орбан повинен чітко визначитися, якою мірою правим чи центристом є він сам. Зростання популярності правих його не лякає, і він, вочевидь, вірить, що його однопартійцям у парламенті вистачить сил для вирішення всіх проблем, які стоять на порядку денному. Проте наступного дня після голосування лідери партії «За кращу Угорщину» дали зрозуміти: вони готові активно впливати на політику нового кабінету справа в тому, що стосується «міжнаціональних стосунків в Угорщині», і цей вплив не залишиться непоміченим. «Йоббік» також дав зрозуміти, що претендує на керівну роль у таких важливих комітетах в угорському парламенті, як національної безпеки і зовнішньої політики. Таким чином, цілком імовірно, що вже з перших днів свого існування кабінет Орбана піддасться тиску з різних сторін. Європа також активно стежитиме за розвитком подій в Угорщині, і для цього є важлива причина — на початку наступного року Угорщина стане країною, яка головуватиме в ЄС.

У зовнішній політиці слід очікувати певних змін у відносинах Угорщини з Росією, до якої колишній уряд Дьюрчаня був дуже прихильний. Проте нинішньою перевіркою спроможності уряду Орбана може стати політика в питанні про права закордонних угорців, які живуть в Україні, Словаччині, Сербії та Румунії. Партія ФІДЕС та її лідер виступали за конституційні зміни, які дозволили б надати їм угорське громадянство, навіть попри те, що закони країн, у яких вони проживають, не передбачають такого варіанта. Це питання в роки колишнього прем’єрства Орбана ледь не позбавило Угорщину права стати членом Євросоюзу й чималою мірою сприяло приходу до влади соціалістів, а сьогодні воно може стати ключовим у відносинах Угорщини із сусідами.