Не вкрадене «Щастя» . Український фільм – вперше в головному конкурсі Канського кінофестивалю

63-й Міжнародний кінофестиваль у Каннах відбудеться з 12 по 23 травня 2010 року. Головна конкурсна програма сформована. Для України саме цей марафон особливо важливий. В першу чергу тим, що вперше за всю історію вітчизняної кіногалузі український художній фільм буде змагатися за «Золоту пальмову гілку» разом з грандами світового кінопроцесу. Такою стрічкою стала робота Сергія Лозниці – «Щастя моє». Фільм створено в Україні компанією SOTA Cinema Group (продюсер Олег Кохан) спільно з Німеччиною та Нідерландами (бюджет 2 млн. євро).

Канни – головний майданчик міжнародних кінозмагань. Навіть присутність там – вже знак уваги. Каннський конкурс – самий суворий і парадоксальний. Часто він визначає ті чи інші тенденції світового кінопроцесу. До речі, саме Тарантіно підтримали в Каннах. Після чого почалась його шалена слава. Минулого року перемогла робота видатного Міхаеля Ханеке – «Біла стрічка», тепер вже культовий фільм. Радянський кінематограф неодноразово намагався підплигнути до «Золотої пальмової гілки». Але не завжди вдавалось. Лише 1958 року тріумфально перемогла картина Михайла Калатозова «Летять журавлі».

Українське кіно за роки незалежності придивлялося до червоної килимової доріжки. Адже не завжди ми мали змогу щось достойне показати світу… Тому відбувалися світськими раутами за участю Катерини Чумаченко, а також популяризацією горілчаних фірм, а ще вибраними кінопрограмами.

Отже, випадок зі «Щастям» -- унікальний, історичний.

Режисер Сергій Лозниця народився у Білорусії, але навчався в Україні. Скоро він буде смагатись за золото Канн разом з Бертраном Таверньє, Матьє Амальріком, Микитою Михалковим, Майком Лі та іншими метрами.

Спочатку не всі повірили у успіх ідеї українського продюсера Олега Кохана, коли він запросив документаліста Лозницю на «повний метр». Хоча у Сергія на той час було багато здобутків у документальному жанрі.

Режисер пішов шляхом -- «наперекір». Він не запросив у свій фільм ні однієї кінозірки. Його фільм – це подорож у глибини душі людини, а також у саме «дно» пострадянського простору. Цей шлях проходить водій (його зіграв актор Віктор Немець). Лишивши дома зрадливу дружину, герой на своїй вантажівці рухається шляхом жорстокості, зрад, соціальних жахів. У фільмі також є ретроспекції з часів Другої світової війни. Знімались у картині також Володимир Головін, Олексій Вертков, румунська актриса Каталін Дордеа. Оператор – Олег Муту.

-- Міжнародні дистриб’ютори зацікавились нашим фільмом, коли він був фактично завершений, -- розповідає «ДТ» продюсер Олег Кохан. – Не приховую, були цікаві пропозиції і від інших міжнародних фестивалів. Але Канн! Самі розумієте… Коротше кажучи, це велика радість і високий престиж для всієї нашої групи – бути запрошеними до головного каннського конкурсу.

А режисер Лозниця, характеризуючи свій фільм, говорить, що йому цікаві люди «непомітні», а зовсім не ті, які сяють на гламурних обкладинках. Адже доля країни і суть тієї чи іншої епохи і визначають саме маленькі долі, на перший погляд, непомітних людей…

І ще один приємний факт. На 63-му Каннському кінофестивалі у спеціальній програмі покажуть новий фільм Отара Іоселіані «Шантропа», який також створено в Україні у співдружності з Францією.

Кадр з фільму «Щастя моє»