Панська нива чи бідацька?

Перші кроки нового міністра аграрної політики справді цибаті. Микола Присяжнюк хутко визначив пріоритетні галузі, твердо намірився навести лад у вітчизняному цукроварінні, «Укрспирті», Аграрному фонді, реорганізувати державні структури — ДАК «Хліб України» та «Украгролізинг»... І взагалі — зробити АПК незалежним від... дотацій і субсидій, чого допоки не вдається аграрним світилам США та Європи.

Власне, за мого чвертьвікового нидіння в аграрній журналістиці кожен міністр виколисував якісь мрії, що здебільшого не збувалися. За браком чи то клепки, чи то часу. Реальними ж були лише звільнення з посади. Тому зарано говорити про професійність нового керманича. На цьому сходиться і більшість моїх співрозмовників. Знаєте, що їх найбільше тішить? Те, що аграрне відомство очолив мільйонер, який, можливо, не буде красти...

Злодійство злодійством, але час уже віддавати аграріям сповна те, що так гарно розписують у бюджетах. Поки ж цьогорічний «гросбух» приймуть, то хлібороби встигнуть і тік вистругати. Весняно-польові роботи ж у розпалі. Якою видасться цьогорічна нива? Якщо «удобрити» її грошима, то — панською, без них — бідацькою.

Наразі ж бажані бюджетні видатки із дев’ятьма нулями на потреби АПК чиновники вимальовують вилами по воді. Певності ніякої. Наприкінці березня віце-прем’єр Віктор Слаута оприлюднив суму, яку уряд планує виділити на компенсацію кредитних ставок за банківськими позиками для сільгоспвиробників, — 1,2 млрд. грн. А на початку квітня вона вже змаліла до 717 млн. Причому вишукуватимуть їх у Стабілізаційному фонді — голому і босому, як ще недавно, до приходу у владу, запевняли регіонали. Що, з-під чиєїсь святої п’яти раптово забив фінансовий фонтан?

Поки з «посівними» кредитами розбирались у столиці, у селі звечоріло. Принаймні до середніх та малих сільгосппідприємств, на чию жнивну долю припадає половина зерна в Україні, вони не дійшли. І не дійдуть. Якщо окремі банки «схилили» знизити відсотки за користування позиками для «сільських» кредиторів, то спірним залишається питання: а що ж, власне, заставляти під ці кредити? Чи, точніше, вкотре перезаставляти. Майно? Ні! Техніку? Врожай? Не вгадали! Виявляється, об’єкти незавершеного будівництва. Новація!

Я не бачу радості в очах банкірів, які, зі слів урядовців, «охоче» згрібатимуть докупи оті недобудовані «скелети»! А тепер полічімо, скільки їх на обліку у вже згадуваних середніх та малих агроформувань? Чи вистачить, аби засіяти бодай стогектарне поле? Отож бо!

Власне, посівну нова команда не наздогнала. Зате нагрілася...

Колеги з інформаційного агентства «АПК-Інформ» минулого місяця опитали 400 середніх і великих виробників зернових та олійних культур України із земельним банком понад 300 гектарів. Так от, залишившись, по суті, наодинці з посткризовими проблемами, 74% респондентів весняну посівну кампанію проводять виключно за рахунок власних ресурсів. Причому порівняно з минулим роком таких «самостійників» стало більше на 6%. А от кількість підприємств, яким вдалося до своїх долучити ще й позичені гривні, практично не змінилася.

За даними МінАП, станом на 11 березня аграрії залучили кредитів на суму 514,6 млн. грн., що на третину менше, ніж на відповідну дату минулого року. Із опитаних «АПК-Інформом» лише половині агроформувань вдалося розжитися на кредити, далеко не пільгові — під 20—36,7% річних.

Отож пишатися поки що нічим. Тим більше, до сівби ярих додався і пересів озимих — до 10% пшениці і третини ріпаку. А це, відповідно, додаткові витрати на насіння, пально-мастильні матеріали, придбання яких за фіксованими цінами пригальмувало. Аграрії запаслися 81% мінеральних добрив, переважно азотними, а от на калійні та фосфорні скупляться. Така «моногамія» погіршує структуру грунту, знекровлює його, що негативно позначається на якості врожаю.

Ще нижча забезпеченість гербіцидами — половина до потреби. Хоча цього року вони стануть затребуваними: через надмірну вологість популяція гризунів може зменшитися, зате випнуться бур’яни, розплодяться комахи, гнилі. Якщо агрохолдингам, заможним компаніям під силу захистити посіви від цих напастей, то середнім і малим сільгосппідприємствам через брак коштів — ні. Отже, класність половини українського намолоту може істотно підупасти.

Утім, міністр орієнтує на зерновий вал не менший, ніж торік: 46—47 млн. тонн. Власне, яка різниця? Більше-менше... Не валом повинна славитися Україна, а якістю зерна. Хто з міністерських клерків скаже: виграють цього року хлібороби у ціні чи програють? Лишень не гадайте на полові — дайте ствердну відповідь. Але щоб так сказати, треба завчасно забезпечити виробників бюджетними коштами. Назвіть їх як завгодно: дотаціями, субсидіями, пільговими кредитами. Але вручити їх селянам потрібно заздалегідь.

За великим рахунком, не лише від аграріїв залежать обсяги зернового ринку. І, власне, ціна за їхню працю. Он трейдери охололи до експорту, і якщо до жнив вони «не розігріються», то перехідні запаси зерна в обсязі майже 5 млн. тонн важкою ношею впадуть на плечі тих, хто торік його виростив. Тоді намарне очікувати високої ціни на свіжі намолоти.

А «розігріти» експортерів зерна може лише повернення ПДВ, борг за який, включаючи попередні роки, сягнув майже 5 млрд. грн. Саме через це американська продовольча компанія Cargill згорнула свою діяльність на українському ринку зерна. І, висловлюючись музичним терміном, ця кода стала початком міжнародного скандалу.

До слова, Україні до них не звикати. Кілька років тому посол США в Україні у найвищих державних кабінетах також обстоював честь однієї транснаціональної компанії. Теперішні «розбори» можуть відлунюватися довго і недобре.

Ну, по-перше, американські бізнесмени, котрі працюють в Україні, уже поскаржилися на уряд у МВФ та Міністерстві фінансів США. По-друге, нам нагадали, що Україна — член СОТ, тому проблему боргових зобов’язань розглянуть на загальному засіданні цієї організації. І поки урядові голови роздумують, співпрацювати з МВФ за старим сценарієм чи запропонувати власний, міжнародна інституція може надати кредит за умови повного розрахунку з ПДВ з українськими експортерами. А це — близько 3 млрд. дол. Вважайте, половина суми фінішного траншу.

Та навіть без цієї вимоги бюджету не уникнути резекції. Отже, знову пролонгація на невизначений термін ПДВ експортерам сільгосппродукції і, найважливіше, урізані видатки на АПК. За попередніми підрахунками, вони будуть на 6% скупішими, ніж торішні.

На роздоріжжі опинилися буряківники. Обіцяних торік урядом дотацій — 750 грн. на гектар посівів цукрових буряків — їм не виплатили. І вже не виплатять. Нинішня влада каже, що стара не так написала документ. А з іншого боку, заманливий стимул — новий уряд обіцяє на 250 грн. більше. Аграрії думають... Як із тими раками: учора були по п’ять, зате великі, а сьогодні маленькі, але по три...

Утім, МінАП сподівається, що до торішніх 320 тис. гектарів додадуться ще 100—130 тис. А із зібраної сировини вироблять цукор не лише для власних потреб, а й на експорт. Аграрне відомство навіть звернулося до Росії з проханням виділити квоту на пільгове ввезення українського цукру в обсязі 0,5 млн. тонн. Чи привільно почуватиметься вітчизняний солодкий продукт в Єдиному митному просторі? Тим більше що РФ, Білорусь із Казахстаном створили спільний Союз цукровиків, де свої правила гри. Між іншим, саме Україна задовго до ЄМС запропонувала таку форму співпраці з РФ та Білоруссю. Виявляється, ініціатива карана.

З огляду на те, що нові аграрні чільники люблять літературу, подаю зразок нечеховської поезії.

Стоїть панська нива — багата
та пишна, морем коливається...

Під небом Вкраїни, під сонцем Всевишнім, златом наливається...

Чи визріє вона цьогоріч? Осінь покаже.