Борис Колесніков: «Дайте час — у всьому розберемося»

Поділитися
Сьогодні з віце-прем’єром Борисом Колесніковим говорити про політику — все одно що з десятикласником про навчання...

Сьогодні з віце-прем’єром Борисом Колесніковим говорити про політику - все одно що з десятикласником про навчання. В одного в голові тільки весна, в іншого - тільки Євро-2012. З одного боку це дещо розчарувало, адже Колесніков - один зі стовпів правлячої партії. З іншого боку - обнадіяло. Так про Євро-2012 ще не говорив ніхто.

- Борисе Вікторовичу, за десять днів ви встигли ознайомитися з підготовкою до Євро-2012 усього чотирьох міст-учасників. Писали про це багато, але цільного висновку поки не було…

- Давайте розділимо наше інтерв’ю щодо строків на дві частини. Наприкінці квітня поговоримо про готелі, а сьогодні - про все інше. Отже, Львів. Дві точки підвищеного ризику. Перша - відсутність стадіону в поєднанні з відсутністю у підрядчика розуміння, як його будувати. (У мене досвід, звісно, невеликий. Але «Донбас-Арена» дозволяє про це говорити.) Що ми зробили? З 26 березня посилили будівництво підрядними організаціями. З 29 березня повністю розгортаємо фронт робіт. Тим більше що 25 березня Львівська міськрада передала стадіон у відання Кабінету міністрів. З понеділка дамо нові технічні завдання, пов’язані з максимальним посиленням концертних можливостей об’єкта. Тому що сам по собі стадіон приноситиме збитки. І місто його просто не потягне. Тому «натягуються» додаткові можливості.

- Це збільшить кошторисну документацію?

- Не набагато. Відсотків на п’ять-сім. А то й менше. Але займе стадіон не 20-25 днів на рік, а як мінімум удвічі більше. Отже, починаємо посилення робіт на стадіоні і, гадаю, до 5-7 квітня вийдемо на тисячу людей у дві зміни.

- Посилення, як і комплектування влади, буде за рахунок донецьких підрядчиків?

- Підрядчики будуть ті, які вміють будувати. Що стосується, скажімо, злітно-посадкової смуги у Львівському аеропорту, то це буде консорціум з українських, голландських і німецьких компаній. Нинішня компанія такого досвіду не має. Що ж до стадіону, то будуть і українські підрядчики, і турецькі, і хорватські. Роботи, пов’язані з покрівлею, виконуватимуть виключно іноземні спеціалісти.

- Тобто ще одне збільшення кошторису?

- Так.

- Залучення іноземних фірм - це тендер?

- Звісно. Залучатимуться світові бренди на кшталт «Сіменса» чи «Філіпса». Але з деяких робіт Кабмін має право вибору єдиного виконавця.

- А що буде з нинішнім генпідрядчиком - «Азовінтексом»? Ця фірма виводиться з проекту?

- Вони братимуть участь у субпідрядних роботах.

Друга точка ризику - аеропорт. Термінал будує досвідчена компанія. Смугу, як я сказав, посилюємо.

Тепер - дороги. Я проїхав по дорозі Краківець-Львів. Це майже 90 кілометрів до кордону з Польщею. Вигляд вона має, м’яко кажучи, гнітючий. Плюс ділянка від траси Чоп-Київ. Десь близько 23 кілометрів нової надсучасної траси теж буде прокладено...

До речі, хочу вам сказати, що прямих витрат в уряду саме на Євро-2012 - близько 700 млн. дол. Тобто - два стадіони. Решта - національна інфраструктура, яку так чи інакше треба було впорядковувати. Держава за 19 років не побудувала жодного аеропорту, а нам за півтора року потрібно побудувати і здати в експлуатацію три... Тож зі Львовом зрозуміло... Тепер ідемо від західного кордону до Києва. Від Львова до Рівного у принципі дорога гарна. Від Рівного до Житомира її просто немає. І від Житомира до Києва дорога потребує серйозної реконструкції. Сам в’їзд з боку Житомира вкрай проблематичний. Є технічне рішення закінчити хоча б чотири кілометри окружної. Це багато в чому зніме проблему. Також є рішення щодо розширення житомирського входу зі збільшенням мостових переходів.

- В’їжджаємо в столицю і…

- Дивимося на те, без чого Євро-2012 точно не буде. Знову ж таки насамперед - стадіон і аеропорт. На другому місці - знову
дороги.

Що стосується НСК «Олімпійський», то так, як тут організовано роботу, гірше не придумаєш. Ми були на стадіоні 23 березня і побачили, що перший ярус знесли й відлили в бетоні. Тепер шести-семи тисячам глядачів нічого не видно. Але другий ярус залишили. І сьогодні піскоструйками чистять бетон 60-х років. Який сенс відновлювати бетон п’ятдесятирічної давності? За логікою, потрібен був спрямований вибух - як по готелю «Донбас» - і все. Але сьогодні вже пізно. Адже стадіон будують для глядачів. І ми зараз вивчаємо, які додаткові переваги глядачі отримають у результаті реконструкції, на яку виділили великі гроші. Так, глядачі сидітимуть під дахом. Що, у принципі, важливо. Особливо в осінньо-зимовий період. Це зрозуміло. Але це - все.

- Чи правда, що фірма, котра займається навісом, має статутний капітал у сім тисяч гривень і афілійована з Ігорем Коломойським?

- Про афіліювання я не можу сказати. Але статутний капітал у сім тисяч гривень я підтверджую. Попереднє керівництво Міністерства спорту підписало контракт на 100 мільйонів доларів з компанією, в якої статутний капітал сім тисяч гривень. Щоправда, тут у плані безпеки втішає те, що ця фірма тільки виграла тендер. Вони, звісно, зі своїм кумівством молодці. Але коли під цим дахом перебувають 68 тисяч людей, - хто відповідатиме, коли щось станеться? Ті, хто підписував, чи ті, хто будував? Я не хочу сіяти паніки, тому що в субпідряді у цієї незрозумілої фірми на «Олімпійському» кращі німецькі компанії з вантових перекриттів. Тож безпека гарантована. Але як компанії, які володіють статутними капіталами в сотні мільйонів євро, опинилися в підряді у цих «багатих людей» із сімома тисячами гривень - запитання окреме.

Тепер виконання умов щодо знесення ТРЦ «Троїцький». Адже у власників там залишився паркінг. А оскільки Київ їм усе ще не компенсував знесення, то вони його не збираються добудовувати. І це дуже серйозна загроза.

- Йдеться про майданчик з боку Великої Васильківської?

- Так. Ділянку потрібно впорядкувати. А влада Києва повинна зробити те, що обіцяла. Тобто здійснити обмін територіями. Після чого паркінг потрібно буде добудувати. Повірте, він не заважає. Стадіон же свого паркінгу не має. З іншого боку стадіону є ще кілька споруд, створених до епохи історичного матеріалізму, - ковзанка і кілька центрів такого ж віку. Ми запропонували спочатку побудувати нову ковзанку. Це недорого - до 30 мільйонів гривень. Будується вона місяців п’ять, а решту гадючників знести. І на їхньому місці зробити гарний парк і нормальні гостьові зони. На відкритих кортах ми можемо на якийсь час, розібравши конструкції, прибравши сітки і застеливши штучною зеленою травою, створити для уболівальників усі зручності. Тобто зробити зону гостинності, гідну фіналу європейського чемпіонату. З компаніями, котрі володіють цими об’єктами, позиватися і не хочеться, і немає часу. Тому я думаю, що ми вдамося до закону про суспільні потреби. Тобто просто викупимо ці ділянки. Але за сьогоднішньою ринковою ціною. А не за позавчорашньою. Так буде швидше.

- Так, але в обов’язкових межах зони гостинності є ще дві великі ділянки, які перебувають в оренді в таких собі фірм «Урал» і «Інтерспорт».

- Тут, гадаю, потрібно також застосовувати закон про суспільні потреби і вилучати ці ділянки на користь НСК «Олімпійський».

- Але ці ділянки не є власністю, а взяті в оренду на 15 років.

- Отже, потрібно розривати договори оренди.

- За деякою інформацією, ці фірми афілійовані з Гаррі Карогодським та Дмитром Табачником...

- Мені це не відомо. Але мені абсолютно однаково, з ким ці фірми афілійовані. Нам потрібно провести чемпіонат. І мені однаково, в кого, за законом про суспільні потреби, слід викуповувати землю або з ким треба розривати договори оренди. Тому що ця земля потрібна НСК «Олімпійський». І мене влаштовують будь-які дії, але виключно у правовому полі.

- Що з термінами на «Олімпійському»?

- Питання щодо термінів є. Хоча роботи дуже прості. Можливо, доведеться посилювати підрядника. Тому що конструкція незрозуміла. Генеральний підрядник - «Київміськбуд». У нього є ще чотири субпідрядники, в яких ще 70 субпідрядників. У турецької ENKA чи в німецької Нochtief субпідрядників - сотні. Але немає ось цих чотирьох наростів. Мені здається, що вони просто відіграють роль «банкоматів». Голослівно звинувачувати не буду. Розберемося - громадськість знатиме своїх героїв…

- Переходимо до аеропортів. Почнемо з «Борисполя»?

- Ні, з «Жулян». Смугу зробили. Залишилося зробити руліжні доріжки. І це все можна виконати. Але термінала немає. Хоча оптимізм у міської влади є. Правда, хотілося б, аби цей оптимізм був ще підкріплений конкретною конструкторською і будівельною командою. Окрема тема - необхідність «Жулян» у Києві взагалі. Аеропорт посеред міста - саме по собі питання специфічне. Є обмеження. Насамперед для пасажирських рейсів. Плюс «Жуляни» - порт кінцевого призначення. Тобто, на відміну від «Борисполя», - не транзитний. Тому, щоб авіакомпанії вибрали «Жуляни», порт повинен мати конкурентні переваги. Ми робимо нову дорогу близько трьох кілометрів і виходимо на Повітрофлотський проспект. На це буде потрібно трохи більше року. Надперевагою «Жулян», звісно, була б станція метро. Це гілка на сім із половиною кілометрів. І якщо місто хоче володіти портом, а порт - отримувати прибуток, то метро конче потрібне. Але це вже після Євро-2012. Не встигнемо.

Тепер наша «Маленька Україна» - аеропорт «Бориспіль»: земля розкрадена, нічого не побудовано. Сам аеропорт тримається тільки на особистому ентузіазмі та професіоналізмі директора Бориса Шахсуварова. До термінала F, який зараз здається, проїхати не можна, тому що його оточують землі, як ви кажете, «афілійовані» з якимось «маркізом Карабасом». Як пасажиру потрапити з термінала F у термінал D - знає тільки досвідчений провідник-індіанець.

Посадкова смуга, із двома курсами, була побудована наприкінці 90-х. Друга - наприкінці 60-х, за радянською технологією. Потрібно будувати нову. Хоча до Євро-2012 це питання не розглядається. Зараз смуга в ідеальному стані. Отже, гроші марно не витрачатимемо. Термінал D, який будується, дуже солідний, хоча без витребеньок. Під сто тисяч метрів. Поки що відстаємо, але наженемо.

- Тепер Харків?

- Так. Дороги Київ-Харків немає. У кращих традиціях Російської імперії, частиною якої ми були, є тільки напрямок.

- Але є ще залізниця. Швидкісні експреси…

- Ми опитали кілька сот пасажирів і з’ясували, що зі швидкісного проекту початку XXI століття експреси перетворюються на пасажирський телятник 70-х років. Ну , немає там швидкісної технології. Стадіон у Харкові побудований на змішаному капіталі - тобто приватному і державному. Як пілотний проект - успішний. В
аеропорту смугу будуємо абсолютно нову, а термінал уже побудований на приватні гроші. Що для Харкова дуже добре. Кільцеву дорогу потрібно всю модернізувати. Це ми закладаємо у витрати, пов’язані з підготовкою інфраструктури країни до чемпіонату.

- І, нарешті, Донецьк.

- Стадіон в ідеальному стані, і на ньому можна грати будь-які матчі. Хоч півфінал, хоч фінал.

- Так, але невдовзі після відкриття почали точитися настирливі розмови про тріщину, що поповзла десь у чаші… Про якісь плавуни тощо.

- Ці розмови вели ті, хто нині зачищає бетон 68-го року. Немає там ніяких тріщин. Усе було прораховано. Геології приділялася величезна увага. До того ж не забувайте, що в Донецьку - одна із найсильніших у Європі гірничо-геологічна служба.

Тепер - аеропорт. У Донецьку, як і в Києві, смуги по чотири кілометри. І Донецьк прийматиме всі літаки, включно з далекомагістральними. У Львові й Харкові смуги коротші. Але, в кожному разі, всі нові українські аеропорти до Євро-2012 матимуть дуже сильні можливості, які збережуться як мінімум на 20 років.

- Донецькі дороги?..

- Як і скрізь. Потрібно добудувати друге півкільце. Зробити нову дорогу до українсько-російського кордону - 63 кілометри. Те саме стосується й нової дороги у бік російського кордону від Харкова. До речі, з цього питання ми плануємо в квітні зустрітися на урядовому рівні з російською стороною. Тому що всі дороги, якими їхатимуть у Сочі на зимову Олімпіаду, йдуть через Україну. Після Євро за два роки потрібно буде побудувати Трансдніпровську магістраль між Києвом, Черкасами і Дніпропетровськом та добудувати ділянку Дніпропетровськ-Донецьк. Я зустрічався з президентом (вам кажу про це першим), і він поставив завдання: «Час у дорозі від західного кордону до Києва - шість годин, а від східного кордону до Києва - сім годин. Наша мета - зробити так, щоб Україну з заходу на схід можна було перетнути за 13-14 годин». Уявіть, які транзитні можливості це дасть нашій країні! Та ще й при тому що на сьогодні транзитні можливості залізниці перевантажені максимально. Тому транспортні коридори через Україну на Ростов, Баку, Чорноморське узбережжя Кавказу і Середню Азію, безперечно, будуть затребувані.

- Все це, звісно, дуже яскраво, але де гроші? Адже ще свіжі в пам’яті війни навколо 9,8 млрд. гривень із надприбутків Нацбанку.

- На сьогодні в уряду два головних завдання: дати соціально відчутний для українського суспільства результат через економічне зростання і Євро-2012. Ми не можемо напружувати загальний фонд бюджету, доки в країні злиденні пенсії й мізерні зарплати. Ми випускатимемо облігації з довгими термінами погашення. Аукціони йдуть, і ми могли вже минулого вівторка продати таких облігацій із три-п’ятирічним терміном погашення на мільярд гривень. Просто нас не влаштовувала 14-відсоткова ставка, перевантажувальна для наступних бюджетів. Хоча наші попередники примудрялися брати під 27%! Але з вівторка ми вже залучатимемо до 700 млн. гривень на тиждень. Щоб будівельні майданчики працювали цілодобово.

- Йшлося ще й про лотерею?

- Так, Державна національна лотерея Євро-2012 готується до осені. До речі, теж міжнародними командами. Нині над цим працюють Мінфін і Мінмолодьспорт. Вони ж будуть і власниками. А ось менеджмент буде західний.

- А скільки ви плануєте залучити коштів, і яким буде призовий фонд?

- Поки що ця інформація не розголошується. Потерпіть до осені. Все буде максимально прозоро. Люди повинні розуміти, що вони реально можуть виграти. Що це не «однорукі бандити». Наразі можу сказати: лотереї такого типу дуже успішно працюють і в Південній Європі, і в США. Скажімо, в Італії збираються джек-поти по 200 мільйонів євро. Це один із проектів залучення коштів.

- Що ще?

- Приватизація. Тому що вперше в історії України гроші, отримані від приватизації старих фондів, будуть перетворені в сучасну інфраструктуру. У нас є два-три об’єкти, які коштують 8-10 мільярдів. Ті ж таки Одеський припортовий завод або Укртелеком. Є, правда, ще один шлях, яким пішли росіяни, - підготовка до IPO. Але, з одного боку, це забирає багато часу, а з іншого - непередбачувані результати. Наші підприємства - все-таки не «Газпром» і не «Роснефть». Це такий металобрухт. Тим більше ринок зараз не найкращий. Хоча для держави IPO - потужний інструмент застав. При 100 відсотках держвласності, продавши на ринку відсотків 20-25, виходить дуже потужний заставний інструмент. Тобто під заставу цих акцій, оскільки вони котируються і мають вартість на західних біржах, можна залучати кредити. Це можна було зробити. Але ми цього не зробили.

- Цього тижня, з подачі Михайла Бродського, посилено почали говорити про повернення в країну грального бізнесу. Зрозуміло, що питання непросте, і рішення може затягнутися. Можливо, є сенс поки що виділити букмекерський бізнес, так само спрямувавши податки та оплату ліцензій на проект Євро-2012. Адже люди все одно ставлять на результати спортивних ігор. Але гроші йдуть за кордон…

- Стосовно букмекерських контор рішення ще немає. А ось чим керуються ті, хто працює над проектом закону про казино, сказати можу. У що втягувалися люди з невисокими доходами - і пенсіонери, а особливо, молодь? У боротьбу з гральними автоматами. Отож, гральних автоматів в Україні не бу-де! Це однозначно. А грати на рулетці, у баккару або блек-джек пенсіонери не підуть, а підлітків - не пустять.

Далі. Казино можна буде відкривати тільки при готелях. При цьому якщо хтось думає, що можна побудувати готель на три номери, а знизу відкрити казино, - то такого теж не буде. Я не хочу називати ще деякі речі, щоб ними заздалегідь не скористалися. Тобто йдеться про чотири-п’ятизіркові готелі з фондом не менше певної кількості номерів. Отож насправді казино буде не так уже й багато. Можливо, це будуть тільки п’ятизіркові готелі. Єдиний виняток ми б хотіли зробити для курортів. Де в готелях, знову ж таки - з певним номерним фондом, але не обов’язково високою зірковістю, по всьому Криму мати казино. Проте, знову ж, - без гральних автоматів.

- Чому тільки Крим? А Карпати?

- Звісно.

- І ще одне запитання з фінансової сфери - відсутність законодавчого пакета, який би полегшував залучення інвестицій під Євро-2012. Того ж таки єдиного інвестиційного вікна. Можна розраховувати, що нинішня коаліція цей процес усе-таки зрушить із мертвої точки?

- Інвестиційне вікно має бути відкрите не на період Євро, а взагалі для України. Тому що Україна повинна мати конкурентні переваги в отриманні інвестицій. Це верховенство права для всіх інвесторів - як вітчизняних, так і внутрішніх. І закони, що дозволяють швидко зростати. Максимально спрощені. Друге вікно можливостей готує Міністерство культури і туризму з Міністерством фінансів. Це нульова ставка податку на прибуток для всього готельного бізнесу. Як старого, так і нового. Тобто всі українські готелі до 2021 року податків не платитимуть. Нехай витрачають на розвиток.

- Наскільки вигідний такий хід в умовах тотальної нестачі грошей?

- А як ви з 25-відсотковим податком на прибуток залучите в країну світові мережі при такій «чорній сотні», яка називається ДПАУ…

- А як на це дивиться Микола Азаров? У бюджеті - суцільні діри. Плюс Пенсійний фонд, плюс зовнішні виплати…

- Він повністю цей проект підтримав. Він же розуміє, що потрібні конкурентні переваги. До того ж податок на прибуток від готелів ситуацію кардинально не вирівняє. А так ми маємо шанс залучити інвесторів.

- Повернімося ще раз до ситуації в містах. У Донецьку є Рінат Ахметов. У Харкові - Олександр Ярославський. У Львові тепер є Кабмін. А хто є в Києві?

- У Києві багато хто є…

- І нікого водночас… Хто в Києві відповідає за Євро-2012?

- Голубченко.

- Але він у Києві відповідає і за все інше. Хто в Києві віце-прем’єр із питань Євро-2012?

- Рінат Ахметов, завдяки беззавітній любові до футболу, «Шахтаря» та свого рідного міста, побудував стадіон. Очевидно, тими самими мотивами керувався й Олександр Ярославський. Але йому знадобилася допомога держави... Менеджером у Києві теж буде Кабінет міністрів. Якщо у вас є інші пропозиції, то ми готові провести великий круглий стіл з участю найвідоміших журналістів. І спортивних, і не спортивних. У нас, на жаль, пострадянська модель розвитку. Тому що будь-яка країна сильна насамперед не столицею, а регіонами. Київ свого часу був надінвестиційно привабливим. А регіони залишилися порожніми. Але це непряма ознака тоталітарного режиму. Адже до кризи Кабмін щорічно давав мільярди гривень на утримання столиці. І Київ якось латав діри. Тому виходить так, що ми як уряд перерозподіляємо гроші українського народу, у тому числі й на виконання функцій столиці. Що таке функції столиці? Це вирятування простих киян від жахів української влади. Побудувати під Інститутською та Грушевського паркінги. Розв’язати транспортні вузли. Побудувати ще один міст... Тобто кияни не повинні відчувати незручностей столиці. Це гроші прямого призначення. А вони використовувалися і використовуються нецільовим методом. Місту потрібно створити умови. Тобто спочатку людині, яка готова ставити свою машину на паркінг, треба цей паркінг надати. А вже потім завозити евакуатори.

- Яким буде транспортне забезпечення міст, котрі приймають Євро-2012?

- З цього приводу ми в середу проводили нараду на базі Мінтрансу. За рахунок 300-400 млн., виділених Укрексімбанком, ми збільшимо статутний капітал державної лізингової компанії, і муніципалітети чотирьох міст отримають близько 2 тисяч одиниць абсолютно нового транспорту.

- А хто отримає замовлення на виробництво цих одиниць?

- Українські підприємства. Є тільки один завод, що може впоратися з якістю та обсягом замовлення, - Львівський автобусний завод. До речі, з допомогою «Сіменс» ЛАЗ зробив успішні тролейбуси. Сьогодні ми, зокрема, обговорювали можливість відкриття 12-кілометрового тролейбусного маршруту Трускавець-Дрогобич. Екологічний транспорт в екологічно чистому районі - це хороше рішення.

- Складається враження, що ви ще не усвідомили, де перебуваєте. У рамках підготовки проведення Євро-2012 ви креативите, ставите завдання, плануєте перекидання фінансових рік… Ви дієте як бізнесмен, а це державна система: зі своєю тяганиною, законодавчими обмеженнями, погодженнями, саботажем і розкраданням. Усе може захлинутися в реальності.

- Заважатимуть працювати - будемо боротися. Активісти саботажу поповнять армію безробітних. У нас для цього достатньо сил і коштів.

- Є ще один підводний риф. Ідеться про масові протести, які готують на Заході відомі політики, зірки спорту, музики й кіно, що вже замучили УЄФА у зв’язку з жорстоким ставленням нашої місцевої влади до бездомних тварин. Яких, прикриваючись підготовкою до Євро, просто варварськи знищують. Насамперед це стосується Києва. Де, до того ж, під виглядом «гуманного вирішення питання» розпилюються мільйонні суми. В інших містах - та ж сама картина, тільки в менших масштабах. Там за бюджетні гроші закуповують пересувні крематорії…

- Якщо уряд викриє такі факти, то всі ці не бездомні і не тварини, котрі це роблять, швидко стануть бездомними.

- При цьому існують готові цивілізовані програми, які потрібно лише правильно запустити. Тобто попросту проявити владу…

- Давайте так. Ми не пізніше 10 квітня зберемо МОК і запросимо вас. Всі чотири міста розглянуто. Щодо транспортної інфраструктури рішення ухвалено. Залишилася готельна інфраструктура, і можна братися за проблеми серйозні, але не першорядні. Нині важливо запустити всі будівництва. Ми проведемо круглий стіл, запросимо журналістів, експертів, і прийматимемо рішення. Повірте, це цілком виправна ситуація. Набагато швидше виправна, ніж трибуни на деяких стадіонах…

- І все-таки, ким підкріпити Голубченка, якщо за Євро-2012 у Києві відповідає саме він?

- Голубченко - головний інженер Києва. І його потрібно підкріпити адміністративними і фінансовими ресурсами. Йому потрібно відповідати за мережі, за транспортну інфраструктуру. Але якщо Київрада не має проектів розв’язки центру з його заторами…

- Але в Києві є невидима сила, яка володіє наймогутнішим ресурсом. Вона володіє «Водоканалом», банками, ТЕЦами, кварталами. Зараз ось отримала величезну квоту в уряді… Проте ніхто не чув про меценатську діяльність Іванова і Хмельницького.

- Це запитання більше до Іванова і Хмельницького.

- А чому? Чому їм не проявити свої меценатські можливості в місті, яке значимою частиною належить їм? Можна було б і розщедритися на Євро-2012.

- Ну, це більше питання моралі, ніж закону.

- Чому? Влади теж: податки.

- Це - так. А меценатство - це вже стан душі.

- Добре. Підійдемо з іншого боку. На сьогодні абсолютно зрозуміло, чим займається Місцевий організаційний комітет на чолі з Маркіяном Лубківським. Але є ще й Координаційне бюро при Кабміні, чия роль була досить розмита. У поляків сім осіб на чолі PL-2012 курирують основні напрями. Причому це не чиновники, а профільні менеджери дуже високого рівня з відповідними повноваженнями. Можливо, можна зараз вийти на таку схему…

- Ви абсолютно праві, можна було вийти. У 2007 році, після отримання від УЄФА підтвердження про проведення в Україні та Польщі чемпіонату Європи, Віктор Ющенко звернувся до Ріната Ахметова. І на замовленням Ахметова консалтингова компанія «МакКінзі» (McKinsey & Company, Inc. - Ред.) через фонд «Ефективного управління» розробила дорожню карту підготовки України до Євро-2012. І від цієї карти потрібно було просто не відступати ні праворуч, ні ліворуч. Там було приблизно
25 слайдів, які показують покрокові етапи. Старт - грудень 2007. Фініш - травень 2012. На той момент це було зроблено більш кваліфіковано, ніж у поляків. У Васюника цей план був. У ФФУ цей план був. Але на рівні розгляду гарних картинок усі займалися самопіаром. А потім, коли ситуація стала критичною, всі кудись зникли.

- До речі, з урахуванням ваших непростих стосунків із Григорієм Суркісом, кажуть, що ви його з’їсте до 2012 року. Чи не зашкодить це процесу підготовки?

- Давайте так. Якщо ми відкриємо ті ж таки рекомендації МакКінзі, то там чітко прописано функції ФФУ при підготовці до Євро. Крім подачі заявки - що в них входить? Перше - тестування стадіонів. Один стадіон протестували й назвали його «лігвищем ворога». Дуже об’єднувально для українських уболівальників. Друге - взаємодія з УЄФА. Створили Місцевий оргкомітет, де Лубківський займається своєю справою. Третє - це реалізація комерційних прав. Але залишається лише два роки. А ті, хто працював на виробництві, розуміють, що для реалізації куплених прав, потрібно як мінімум переоснастити виробництво. А це, залежно від складності продукції, - час. Але поки що я не бачу, щоб права продавалися. Отже ті, хто займатиме деструктивну позицію, з’їдять себе самі.

- А ви зустрічалися з Григорієм Михайловичем після вашого призначення?

- Ще ні. Стадіони тестувати рано. Один у Донецьку він уже протестував. МОК працює. Зв’язок з УЄФА прямий. Комерційні права не реалізують. Потрібна допомога уряду? Будь ласка. Наші двері відкриті.

- Цього тижня в Україні перебував Марк Тіммер, який відповідає в УЄФА в тому числі й за стадіони. Ви зустрічалися?

- Так. У середу.

- І як його настрій?

- Його більше турбує львівський стадіон. Хоча мені здається, що київський має викликати більшу настороженість. По-перше, інший масштаб. По-друге, нове будувати легше.

І про політику...

- Рада скасувала місцеві вибори, але не назвала терміну їх проведення. Коли вони пройдуть?

- Дату буде визначено на зборах коаліції, яка це питання ще не розглядала.

- А ваша особиста думка, адже не остання людина…

- З погляду корисності для України, я проводив би місцеві і парламентські вибори в один день.

- Тобто аж у 2012 році?! А правова основа?

- Ну, якщо не буде дострокових виборів, то в 2012 році. Чи має це правову основу - відповідь дасть Конституційний суд, а не я. Я кажу про доцільність для країни.

- Розмови про проведення виборів восени вам здаються нереальними?

- Чому? Вони мають право на існування.

- Партія регіонів виступає за зміну закону про вибори до місцевих рад. Яким ви його бачите?

- Районні, міські та обласні ради мають обиратися за змішаною системою: 50% - партійні списки, 50% - мажоритарка.

- Мажоритарні кандидати висуваються від партій?

- Ні. Вони прив’язані до міст, районів і можуть бути самовисуванцями, кандидатами від громад і т.д. Тільки змішана система дасть справжнє, а не декоративне представництво відповідальних людей у місцевих радах.

- З цього приводу вже є консенсусне рішення коаліції?

- Цей напрям обговорювався за ініціативою президента України.

- У коаліції ця ідея може не знайти підтримки в комуністів. До речі, судячи з заяв Симоненка, фракція КПУ вже створює проблеми «Стабільності і реформам».

- У коаліції завжди багато проблем. А нашій - тільки півмісяця. Тому про реальність проблем можна буде говорити тільки за результатами голосувань. От якщо не вистачатиме голосів, тоді це проблема. Але вона може бути пов’язана не тільки з комуністами, тому сьогодні я не хотів би когось виділяти.

- Однак пошук додаткових, компенсуючих голосів зараз ведеться. Зокрема в «Нашій Україні» є група товаришів, засмучених своїм непотраплянням у коаліцію.

- Послухайте, ця група товаришів не схотіла зробити висновків з переговірного процесу 2006 року. Тоді ми запропонували їм прем’єра, і, попри те що самі взяли вдвічі більше місць у парламенті, ми погодилися на спікера. Але нам у відповідь запропонували першого віце-прем’єра і першого віце-спікера. Якось нескромно це з їхнього боку було... Зараз історія з апетитами, що зашкалюють, повторилася. Мені симпатичний принцип поділу посад, закладений у попередній коаліції: політична сила, яка набрала більше за інших, отримує посаду прем’єра; друга - посаду спікера. Якщо їх у коаліції три, уточнюються нюанси. Але, за великим рахунком, більшість у парламенті має автоматично отримати партія, яка набрала на виборах голосів більше за інших. Перетягування туди-сюди депутатів поодинці дуже небезпечне для країни з нерозвиненою економікою.

- У четвер КС почав розгляд питання про конституційність створення коаліції. Режим - письмовий. Процедура - скорочена. Сюрпризів чекаєте?

- Ми виконаємо будь-яке рішення. В одному випадку коаліція працюватиме легітимно й надалі. В іншому - відбудуться дострокові вибори, факт яких не буде для країни смертельним.

- Ви виключаєте дострокові вибори мера і міськради Києва?

- Я не відкидаю такого варіанта. Але днями прем’єр поставив чітке і ясне завдання, а саме: що повинна зробити столична влада для киян, аби це питання зняти.

- А якщо завдання не буде виконане?

- Тоді дивимося пункт перший. За великим рахунком, якщо в обраного мера немає культури управління мегаполісом, отже, треба чіткіше виписувати функції представницької влади та відповідальності держави.

- Тобто вносити зміни до Закону «Про столицю»?

- Так. Глава Київської адміністрації повинен від імені держави займатися вирішенням інфраструктурних проблем столиці - національними об’єктами, метро, мостами тощо. А мер - своїми обов’язками, тобто комунальними питаннями, життєзабезпеченням столиці. Повірте, не кожен мер здатен працювати і мислити системно й масштабно. Бюджет Москви - 40 млрд. дол. Це більше, ніж бюджет України. У Москві живуть 10 млн. людей. У Дніпропетровську, Донецьку, Одесі - у десять разів менше. Якщо уявити собі в солодкому сні, що ці міста або Київ отримали в пропорції такий самий бюджет, то в перші два роки вони не зможуть його витратити. Тому що втрачено розмах і досвід масштабного бачення проблем і їхнього вирішення. У Радянському Союзі цей досвід був. Міцні профі відновили країну після війни. Але до ринкових умов його носії адаптуватися не змогли. У ті часи будувати готель «Ялта», «Жемчужина» запрошували югославів; «Космос» будували французи; «Метрополь» реставрували фіни… В умовах ринку потрібні зовсім інші підходи, завдання і люди.

- А ви не вважаєте, що реальність може відкоригувати ваші стрункі плани щодо Євро-2012? Невідомо, що буде з ціною на газ, а за нього платити потрібно. Пенсійний фонд не наповниться. Там щось розіллється. Там запалає - у прямому чи переносному значенні... І все це вимагатиме «нецільових» витрат спецфонду.

- Якщо ми не досягнемо результату з об’єктивних причин - це одне питання. Якщо через суб’єктивні - через неорганізованість, то це вже дуже погано.

- А якщо через нерішучість? Якщо уряд не піде на реформи, які об’єктивно неминучі і багато з яких об’єктивно непопулярні?

- То це буде самогубством. Розуміння цього є і в президента, і в прем’єра.

- Борисе Вікторовичу, пам’ятаєте анекдот про лайнер, на борту якого п’ять басейнів, вісім бібліотек, шість кінозалів тощо? Він закінчувався словами стюардеси: «І от якщо ця шабатура злетить…». Дивлячись на кадрові підходи при формуванні виконавчої влади, виникає два запитання: чи зможуть ці люди зважитися і провести реформи; і чи зможуть вони втриматися від критичного своєкорисливого освоєння ввірених потоків?

- По-перше, уряд тільки почав працювати, і судити про якість цієї роботи ще зарано. По-друге, глобальні реформи ініціює партія, а імплементує парламент. А той, хто, як ви кажете, прагне до освоєння непрозорих потоків, тим більше бюджетних, дуже швидко поповнить ряди безробітних. Крім того, ніхто за міністрами бігати й умовляти проводити реформи не буде. Є спеціальний комітет, на базі якого зібрано найкращих фахівців. Вони зосереджені в робочих групах за напрямами. Зокрема я очолюю одну з них - з реформи реального сектору економіки. Перше засідання вже відбулося. Адже Євро-2012 - це тактичне завдання. А реформа реального сектору - стратегічне.

Я пояснював нашим західним партнерам: уся Європа з 1945 року і далі, багато в чому завдяки американському Плану Маршалла, будувала реальний сектор економіки. А в Україні, яка до 1991 р. була частиною Радянського Союзу, будували соціалізм і військово-промисловий комплекс. Внаслідок чого на вільному ринку ми опинилися, за великим рахунком, ні з чим. Тепер, у результаті вступу до СОТ, ми відкриті для всього світу, а конкурентоспроможного виробництва у нас немає - реального сектору немає. Ми можемо скільки завгодно говорити про зону вільної торгівлі з ЄС. А що ми туди продаватимемо на десятки мільярдів доларів? Через шість-сім років нам уже й Росії, з якою в нас величезний товарообіг, нічого буде продавати. Ми навіть не вкладаємо гроші в технології сільського господарства, тоді як росіяни вкладають туди мільярди.

- В інавгураційній промові Віктора Януковича була одна фраза, яка змусила пожвавитися: «Ми визначили кілька пріоритетів розвитку економіки». Але він їх так і не назвав. А ви можете назвати?

- Насамперед - агропромисловий комплекс. У цій сфері ми недоодержуємо півтора-два десятки мільярда доларів. Ви навіть не уявляєте, наскільки ми відстали від світу в аграрному секторі. Країна витрачає півтора мільярда гривень на аграрні вузи. При цьому в сучасних агрогосподарствах працюють західні фахівці. А наші дивляться, як, чим і над чим вони працюють, а потім напиваються з горя. Тому сільськогосподарські технології, інфраструктура села - це питання №1.

Питання №2 - недовикористані можливості нашого машинобудування. У великих обсягах нічого конкурентоспроможного ми не виробляємо. Але ми можемо реанімувати кораблебудування, модернізувавши верфі. Вантажне авіабудування - це теж ніша. Її можна освоювати тільки з росіянами. У Європу й Америку нас навряд чи пустять, але в СНД і в країнах третього світу зі своєю продукцією ми можемо бути абсолютно конкурентоспроможними.

- Вам не здається, що корупція з’їсть які-завгодно починання?

- Боротьба з корупцією можлива тільки у прозорому законодавчому полі. Від чиновника нічого не повинно залежати. Ніяких цих тендерних палат із депутатами; божевільних зарегульованостей із реєстрацією та звітністю бізнесу; заплутаного й нераціонального оподаткування. Це тільки
окремі підходи до боротьби на
держрівні.

- А на ментальному?

- Тут усе значно складніше…

- До речі, Борисе Вікторовичу, а як у вас із українською мовою?

- У мене немає жодних проблем з українською мовою. Але в мене немає мовної практики з часів закінчення школи. За 30 років жодної хвилини я не розмовляв українською мовою.

- Це принципово? І тепер не збираєтесь?

- Ні, не принципово. Але тепер - збираюся. Я можу говорити українською, просто це буде повільніше, оскільки я в голові перекладаю. Але знаєте що? Це не найбільша проблема в Україні. Про проблему української мови кричать ті, хто не здатний показати результат. «Наша Україна» - це деструктивна і не здатна до відповідальної влади політична сила. Де - бандити у в’язницях? За п’ять років у Львові, прямо в центрі міста, сталося кілька гучних убивств, у тому числі й губернатора. Ніхто ж на Сході після цього не назвав львів’ян бандитами, а Львів - бандитським містом.

- Хвилиночку, а до чого тут українська мова?

- А я вам скажу, до чого. Коли політична сила не може дати результат суспільству, коли вона не може притягнути до відповідальності винних у злочинах, то вона йде в «шароварщину».

- Багато хто вважає, що, здобувши владу, ви особисто маєте намір отримати сатисфакцію від тих, хто вас запроторив у в’язницю 2005-го. Тепер ви полюватимете на Юрія Луценка?

- Людина, котра дала неправдиві свідчення у моїй справі, вже півтора року з чотирьох, визначених Верховним судом, відсиділа у в’язниці. З цим ясно. Що стосується Юрія Віталійовича, то, оскільки він про це говорив, можу сказати і я: він уже тричі просив вибачення. Але, відповідно до рішення суду, він повинен публічно у приміщенні Верховної Ради спростувати сказане ним на мою адресу. І він це зробить. А де заступник генпрокурора Шокін, який повинен відповісти на запитання: як він заводив кримінальну справу; чому не провів дослідчих перевірок? Справу про фальсифікацію і фабрикацію справи проти мене не закрито. Скоро Пенчук із тюрми вийде - а вона ще буде відкрита. Хоча я б хотів, аби в Україні крапку було поставлено швидше, тоді можна буде звернутися в Страсбург. Я зроблю все, щоб усіх цих шокіних, корнічів та інших Інтерпол ганяв по всьому світу. Мені «вендетою» займатися ніколи - я займатимусь Євро-2012, а ними займатимуться мої адвокати.

- Що буде з управлінням підприємствами, на яких держава має контрольний пакет, але не має впливу? Наприклад, із «Укрнафтою».

- Питання не моє. Але, як на мене, у таких підприємствах своєчасно і в повному обсязі повинні виплачуватися дивіденди як державі, так і приватному акціонерові. Якщо цього принципу прозорого розподілу прибутку не дотримуватимуться у цій чи будь-якій іншій компанії зі змішаним капіталом, то буде вжито заходів. Сьогодні одна з відомих компаній, щоб не платити акцизів, називає свій бензин якимось екзотичним ім’ям. Представляючи його мало не якимось напоєм…

- «Мустанг», наприклад?..

- Ось такого точно не буде.

- Є інформація, що продавців хочуть примусити заплатити заднім числом акциз за реалізовані обсяги «ніби не бензину».

- Вважаю, що держава має таке право. Але цими питаннями я не займаюся. У найближчі 60 днів безальтернативний пріоритет - це запуск Євро-2012 і його інфраструктури. Сьогодні колеги допомагають мені, а завтра я допоможу їм. Дайте час - в усьому розберемося.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі