Віце-президент Асоціації міст України Мирослав Пітцик: «Навряд чи президент має особливі заслуги перед місцевим самоврядуванням»

Сьомого грудня Україна в черговий раз відсвяткує День місцевого самоврядування. Цього разу з подарунками. Кожен кандидат на крісло на Банковій вважав своїм обов’язком вписати в програму популярний «пунктик» (а за 18 років незалежності нав’язливо-холосте прагнення реформувати систему державного управління інакше не назвеш): «Владу — на місця, гроші — людям!». Що ж до непопулярних заходів, які можуть забезпечити виконання задекларованого, то наважитися на них поки що не готові. Різати по живому в ім’я майбутнього здоров’я державного організму в нас, як і раніше, не заведено.

Хоча у відомого у вищих муніципальних колах співрозмовника «ДТ» Мирослава ПІТЦИКА в запасі виявилися чергові «обнадійливі новини». Схоже, сподівання місцевого самоврядування справді безсмертні.

— Мирославе Васильовичу, якщо виключити головне — так і не розгорнуту реформу, чим будете хвалитися напередодні масових роздач чиновникам грамот і гвоздик?

— Цей рік ми все ж таки не змарнували. Наша асоціація, яка об’єднує сотні великих і малих українських міст, нарешті має статус. За закон про асоціації ще навесні проголосували 403 депутати з усіх парламентських фракцій. Документ подав президент. Якщо пройтися по персоналіях, то в роботі над законом узяли активну участь заступник глави секретаріату президента Марина Ставнійчук, а також народний депутат Микола Трайдук, котрий представляє БЮТ у комітеті місцевого самоврядування.

— Чим поясните таку політичну єдність?

— У всіх політичних силах достатньо людей родом із місцевого самоврядування. Які посідали мерські пости і чітко знають, що владу справді потрібно віддати на місця, а гроші — людям.

— Торік асоціація тісно співробітничала з Банковою і особисто з президентом. Хочете сказати, що закон — результат цієї взаємодії?

— За підтримку закону президенту, звісно, велика подяка. Але те, що зробив Віктор Андрійович пізніше, наклавши вето на зміни до Бюджетного кодексу, запропоновані урядом, перекреслює всі його починання. Тепер навряд чи можна вважати, що президент має особливі заслуги перед місцевим самоврядуванням.

— Саме тому ви визнаєте заслуги виключно Кабміну, з деяких пір будучи присутнім на кожному його засіданні?

— Якщо хочете, можете політизувати це питання. Але я просив би вас цього не робити. Занадто болюча тема. І нам, за великим рахунком, все одно, під чиїм прізвищем — Ющенко, Тимошенко чи Янукович — ховається людина, здатна розмовляти з місцевим самоврядуванням на рівних. Яка спроможна домогтися ухвалення пакета законів, публічно обіцяного ВР, котра ще 1997 року ратифікувала Європейську хартію місцевого самоврядування.

Для нас справді важливо, що представник місцевого самоврядування сьогодні не лише присутній на засіданнях уряду, а й має право погоджувального голосу в ухваленні всіх рішень Кабміну, що стосуються муніципальних проблем. Більше того, сьогодні будь-який документ КМ щодо місцевого самоврядування я як представник асоціації можу коригувати. Прямо на засіданні уряду.

— Назвіть кілька документів чи рішень, на які ви мали такий принциповий вплив?

— За цей рік за особистої участі АМУ було ухвалено понад 30 постанов Кабміну. По-перше, нам удалося навести лад у питанні прийому в експлуатацію житла. Спершу закон про місцеве самоврядування давав місцевій владі право впливати на те, що відбувається на землі міської громади. У тому числі й на забудову. Але низка постанов і змін, внесених до законодавства, позбавили місцеву владу цього права. Про наслідки говорити не будемо — вони відомі. Звести будинок — ще не означає вживити його в міську інфраструктуру. З нашої ініціативи до компетенції мерій повернулася можливість впливати на забудову. А на місце звільненого голови Державної архітектурно-будівельної комісії Бондаренка прийшов екс-мер Кіровограда Василь Мухін.

По-друге, ми щиро сприяли налагодженню партнерського діалогу між НАК і підприємствами комунальної енергетики. Вдалося відкоригувати типовий договір і відійти від системи несправедливих штрафів, які становили до 40% боргів цих підприємств перед НАК.

По-третє, ми взяли участь у розробці алгоритму дії та документів для проведення кампанії безплатної видачі земельних актів.

По-четверте, бюджет. Тільки на усуненні з ринку грального бізнесу місцеве самоврядування втратило більш як півмільярда доходів. Потрібні якісь компенсатори, щоб не провалити бюджет. Кабмін сьогодні веде серйозну дискусію з малим бізнесом на предмет скасування, приміром, ринкового збору.

— Ви кажете про важливі, але точкові дії влади щодо місцевого самоврядування. А як же обіцяна урядом глобальна реформа? Де пакет законопроектів? Де результати роботи авторитетної групи, котра другий рік засідає в міністерстві Куйбіди?

— Асоціація справді делегувала своїх людей у Кабмін. Ганущак, Ткачук, Негода — фахові експерти, які працювали над концепцією. Пакет документів повністю готовий. А це десь п’ять законопроектів — про місцеве самоврядування, про державні адміністрації, про адміністративно-територіальний устрій та ін. Не готові політики.

— У чому суть реформи?

— Вийти на такі громади, які могли б себе забезпечити. Тобто могли б утримувати школу, лікарню, дитсадок, дорогу. Без дотацій.

— Йдеться про зміну меж районів і областей?

— А як інакше? Адже сьогодні чимало малих сіл і міст, які приречені животіти, якщо бюджет не дасть їм якусь копійчину. Так не можна. Тому під громадою проект розуміє населений пункт (кілька населених пунктів), що об’єднує 10—15 тисяч населення. Далі — округ. Він об’єднує до десяти громад (150 тис. населення). При цьому в новий адміністративний устрій системно вписується реформа охорони здоров’я. В окрузі обов’язково має бути клінічна лікарня, яка зможе забезпечити необхідний набір послуг.

— Фактично пропонується розділити державу на округи. А що буде з опорою президента на місцях — районними та обласними державними адміністраціями?

— Це найважче питання реформи. Під округом (а їх планується 200) розуміється самостійна адміністративна одиниця зі своєю радою і виконавчим комітетом, котрий і виконуватиме функції місцевого самоврядування. Втручатися ніхто не має права. Представник же президентської вертикалі (хай як він зрештою називатиметься) згідно з європейськими нормами буде уповноважений:
а) контролювати дотримання законності, б) координувати дії органів державної влади на території округа. Крапка. Обласні і районні адміністрації з виконкомами — рудименти совка, які сьогодні нівелюють принцип самоврядування. Їх не повинно бути.

— Можна уявити, як заметушиться багатотисячна армія чиновників на рівні районів і областей. Не кажучи вже про мешканців Банкової, які розподіляють портфелі. Це ж глобальний переділ влади, Мирославе Васильовичу.

— Армія вже метушиться. Основне блокування реформи йде саме на цьому рівні. Безумовно, теплого місця нікому не хочеться покидати. А за такого, як ви кажете, переділу, багатьом це зробити доведеться. Ротації неминучі.

— Але для проведення адміністративно-територіальної реформи необхідно внести зміни до Конституції.

— Безперечно. Однак можна діяти поетапно. Спочатку вирішити проблему на рівні районів (округів). Тут можна обійтися законом. І тільки потім перейти до ліквідації областей. При цьому вже на першому етапі закласти фінансову основу місцевого самоврядування.

— Все ж таки поясніть, у чому не правий президент, заветувавши Бюджетний кодекс? Відразу вам нагадаю, що медіаспільнота також не надто прихильно поставилася до ініціативи уряду, котрий саме перед виборами вирішив «прикормити» місцеву владу.

— Муніципальній спільноті абсолютно байдуже, хто і коли закладе необоротні основи під реформу місцевого самоврядування. Сьогодні місцеве самоврядування фінансується за залишковим принципом. Частка бюджетних коштів, які виділяються на виконання місцевою владою власних повноважень (а це сміття, світло, дороги), не перевищує 7%. Решта коштів бюджету іде на фінансування повноважень, делегованих державою на місця (школи, дитсадки, лікарні). Для порівняння: в Данії громада розпоряджається 62% бюджетних коштів, у Польщі — 34%, у Словаччині — 28%. Ось це називається — гроші на місця! За такого розкладу реально можливо щось зробити. Реально переконати жителя міста чи села, що влада працює. Тимошенко ж у Бюджетному кодексі за рахунок перерозподілу коштів держбюджету пішла таким шляхом, коли частку фінансування власних повноважень у місцевих бюджетах збільшено вдвічі — до 14%.

— Але після презентації кодексу експерти дружно дивувалися з приводу нової схеми розподілу бюджетних коштів. Мінфін тепер — цар і Бог. Райони взагалі, можна сказати, спіймали облизня? Хіба це не централізація?

— Це некомпетентні експерти дивувалися. А компетентні не можуть не знати, що райони, розподіляючи кошти, м’яко кажучи, зловживають. Часом не додають містам і селам по 20—30%. А тим часом у райцентрах роздуваються штати. Кодекс справді наділяє розподільною функцією виключно Мінфін. Запевняю вас, чіткі формули і коректна комп’ютерна програма мінімізують роль людського чинника в цій історії.

— Кажуть, що запропоновані «чіткі формули» вже на старті не врахували одного істотного нюансу: наявності (відсутності) інфраструктури в селах і містах. У мене, приміром, у селі немає лікарні, але я отримую стільки ж, скільки сусід, який утримує і лікарню, і дитсадок. Нічого собі зрівнялівка! На розбазарювання державних коштів дуже скидається.

— Згоден. Але поправку про обов’язкове повернення коштів уже внесено. Тобто в новій редакції кодексу цей момент урахували. Чого не скажеш про парламент, який цього тижня знову відмовив місцевому самоврядуванню. На честь свята, очевидно.

— У скільки може обійтися бюджету ця реформа?

— Ідеться про кілька мільярдів.

— Строки?

— Якщо взятися, за два роки можна зробити. Проте зрозуміло, що і парламент, і нинішній президент уже навряд чи зможуть продемонструвати політичну волю. Певною мірою обнадіює те, що Кабмін таки ухвалив концепцію і програму реформування. Що, можливо, врахують наступний уряд, парламент і президент.