«Горільник» права

Нічого не змінюється в нашій хаті скраю, за вікнами якої — глобальна криза, що вже змінила світ. У нас настали найсприятливіші для чиновницького лову часи. Адже в каламутній воді політичної смути риба дістається особливо легко.

Ще на початку вересня глава рескомзему Криму М.Голубєв запевняв автора, що криза на ринку нерухомості і будівництва заморозила попит на ласі шматки на узбережжі, і на земельному ринку настає затишшя. Але щойно в повітрі запахло виборами і загрозою зміни тіл у чиновницьких кріслах, над Південнобережжям прогриміли провісники великого земельного переділу. Який може побити рекорд дерибану 2004 року, коли на ПБК за різними тіньовими схемами, як стверджує екс-прокурор АРК Віктор Шемчук, було прихоплено стільки ж землі, скільки за всі роки «вільного» ринку. Оскільки неподіленим залишилося те, що поділу, за законом і здоровим глуздом, не підлягає — заповідники і землі виноробних підприємств та об’єднань.

Спроби реалізувати ідею щодо розчленування НВО «Массандра» на окремі підприємства-радгоспи спостерігалися в часи, коли міністром АПК України був О.Баранівський. У «Масандри» — тисяча гектарів землі під виноградниками і садами, і всі вони — вздовж узбережжя від Судака до Фороса. Просто мрія девелопера! І схему виведення земель із сільгоспобігу з подальшою приватизацією та зміною цільового призначення давно відпрацьовано. Держпідприємство має право відмовитися на користь місцевих рад від земель, «не придатних» для ведення товарного сільгоспвиробництва. А депутати відразу віддають ці ділянки під забудову. Колишній радгосп-завод (а нині держпідприємство «Лівадія»), наприклад, таким чином в останні кілька років втратив сотні гектарів у привабливих лівадійських місцях. Два роки тому виноробам «Массандри», за підтримки громадськості та кримської влади, вдалося «реорганізації» уникнути. Мало того, ВР України в березні 2007 року ухвалила в першому читанні закон, за яким об’єднання «Масандра» підпорядковується безпосередньо уряду, а не Мінагрополітики. Законопроект передбачає заборону приватизації та обмежує право структурних підрозділів — радгоспів — ухвалювати рішення про припинення діяльності або входити до складу інших підприємств, а крім того, земля і виноградники «Масандри» не підлягають вилученню навіть за претензіями кредиторів. Одне слово — національне надбання. Проте до ухвалення закону справа так і не дійшла, і «Массандра» досі підпорядкована МінАП.

Насправді жодних документальних підтверджень нової спроби реорганізації «Масандри» ніхто поки що не надав. І керівництву об’єднання про це нічого не відомо. Однак кримський віце-прем’єр Микола Колесниченко публічно заявив: «У нас є інформація, що з Мінагрополітики і Кабміну України надійшла пропозиція «запалити колектив» ідеєю власності, дати більше свободи радгоспам, при цьому провести процес знизу. Тобто, як і кілька років тому, знову пішли розмови про розчленування «Масандри».

Втім, якщо згадати спробу тіньової приватизації підрозділів «Магарача», для якої підставою було лише одне розпорядження прем’єра В.Януковича щодо створення музею вина, то чи є рішення і як воно називається — не настільки важливо. Джерело в керівництві Криму стверджує, що ідея «обговорювалася в дуже вузькому колі високих осіб і рішення ухвалено». Судячи з усього, тепер окремі члени уряду Криму вирішили зіграти на випередження, не чекаючи, доки ідея матеріалізується в документі. Бо можна й спізнитися, як сталося з перепідпорядкуванням Ялтинського гірсько-лісового заповідника.

Отже, на кону 14,5 тис. гектарів земель природно-заповідного фонду вздовж головного пасма Кримських гір, що межують із прибережними селищами і містечками. Причому межують дуже умовно — меж заповідника досі не визначено. І це справжній золотовалютний запас місцевих царьків, які виконують замовлення великих людей і про себе не забувають. Відповідно до положення, затвердженого Міністерством охорони навколишнього середовища України ще 2000 року, Ялтинський заповідник перебуває у сфері управління республіканського комітету з питань лісового господарства АРК, а Держкомлісу — підконтрольний. Проте 13 жовтня, без внесення змін до положення, що має право зробити лише Мінприроди, Держкомітет з питань лісового господарства перепідпорядковує заповідник собі.

«Наслідком перепідпорядкування заповідника напряму Держкомлісу України стане безконтрольність даного об’єкта з боку виконавчої влади Криму, відсутність можливостей для влади автономії оперативно реагувати при виникненні пожеж на території заповідника», — каже віце-прем’єр Криму Микола Колесниченко.

Друге рішення Держкомлісу, яке викликало шквал обурення в Криму, стосується звільнення директора заповідника В.Капітонова. Виконувачем його обов’язків призначено 28-річну Наталю Копил, юриста, котра жодного дня раніше не працювала в лісовому господарстві. І на держслужбі теж. За довідкою, надісланою до РМ автономії, в останні роки Н.Копил працювала юрисконсультом у кількох фірмах Києва. А тим часом, існуючі кваліфікаційні вимоги до претендента на посаду директора заповідника, за словами юрисконсульта рескомлісу Зареми Закер’яєвої, є досить високими — не менше п’яти років роботи на керівних посадах у галузі лісового господарства. Голова рескомлісу Ігор Кацай нагадує, що меж Ялтинського заповідника досі не затверджено. «Тобто висновки можна робити самим — для чого надіслано спеціаліста, який каже, що в Києві в останні роки займався оформленням земельних ділянок і зміною їхнього цільового призначення... У мене тільки одне запитання: як він лісові пожежі гаситиме?» Але запитань значно більше. Тільки мух потрібно відокремити від котлет.

Представники Держкомлісу, вже після скандалу, який вилився у пресу, пояснюють свої рішення досить своєрідно. По-перше, дорікають кримським чиновникам, що ті оприлюднили факт існування наказу про перепідпорядкування заповідника. Мовляв, він іще не набрав чинності, хоч і підписаний. Це, звісно, нонсенс, кажуть у рескомлісі, це ж не закон, який набирає чинності після опублікування. Тим більше що наказ переслали до Сімферополя звичайною поштою через кілька днів після заяви, отже, відправили відразу ж.

Виконувач обов’язків директора Н.Копил — «фігура тимчасова, її завдання — розібратися в допущених земельних порушеннях. Якби ми цього не зробили, тривав би й далі процес лобіювання інтересів певних комерційних структур», — каже заступник голови Держкомітету з питань лісового господарства Віктор Червоний («События»). Узагалі-то розбиратися в допущених порушеннях земельного законодавства мають уповноважені на те органи. А якщо відомчі перевірки їх виявили (про це трохи згодом), потрібно звертатися до прокуратури. А ставити умову керівництву Криму — якщо не знайдемо компромісу при призначенні нового директора, то перепідпорядкуємо заповідник собі (за словами того ж таки В.Червоного), — це теж за рамками закону. Однак відвертість київського чиновника все ставить на свої місця. І заяви про те, що тут має місце політика (екс-директор В.Капітонов — «активний регіонал», а голова Держкомлісу М.Тимошенко — комуніст). І чергова хвиля заяв про порушення Києвом конституційних повноважень автономії (в якій чомусь не чутно зазвичай гучного голосу головного кримського комуніста і співавтора чинної Конституції АРК Леоніда Грача). Іде банальна боротьба за цінний ресурс без меж — у буквальному й переносному значенні.

Тепер про повноваження автономії. Чомусь кримські лідери завжди говорять про права, але при цьому забувають уточнити обов’язки і те, як вони цими правами розпоряджаються. У даному разі принципове питання — чи є підстави для зміни директора і чи мають місце порушення в діяльності заповідника?

Усуненню директора заповідника передували кілька перевірок Держкомлісу. Треба сказати, що їхні результати набули розголосу лише після того, як скандал спалахнув. Таким чином, Держкомліс, віддавши в пресу матеріали відомчої перевірки, підтверджував обґрунтованість своїх дій. Іншого чесного пояснення цієї «прозорості» знайти не можна. Тим часом у матеріалах перевірки є непрямі підтвердження заяв кримських екологів про те, що розробка «горільників» — справа дуже прибуткова. Отже, за даними Держкомлісу, заготівля деревини 2008 року на пошкоджених пожежами ділянках у заповіднику проводилася комерційними підприємствами без проведення тендера і без передоплати. Результат — дебіторська заборгованість у 610 тис. гривень.

Окремі договори варті оприлюднення. У березні цього року заповідник уклав договір «Про екологічне співробітництво» з добродійним фондом «Айфаар» і безплатно передав фонду приміщення площею 490 кв. м. на кордоні «Воронцовка». У кошторисі робіт фонду на цьому об’єкті, які наводяться в документі, значаться: облаштування теплих підлог, парильні, басейну, придбання масажних столів. Юрисконсульт рескомлісу З.Закер’яєва повідомила «ДТ», що фонд має реконструювати приміщення для створення навчально-методичного протипожежного екологічного цент-
ру. Облишмо питання про масажні столи, бо в даному разі більший інтерес становить сам екологічний партнер рескомлісу. Він уже потрапляв у поле зору преси і СБУ. У 2003-му, коли Леонід Грач укотре знайшов у кримських горах центр з підготовки терористів, спецслужби замість них виявили на Ай-Петрі Вчителя Оріса і 40 його сподвижників, котрі здійснювали свої обряди без зброї та військового спорядження. Діяльність табору незареєстрованої організації — духовного центру «Айфаар» — було припинено. Оскільки «суперечила законодавству України та створювала загрозу екологічній безпеці заповідної території. Вирішується питання про притягнення окремих учасників організації до адміністративної відповідальності», — йшлося в повідомленні СБУ. Жодних сумнівів — саме ці дослідники Колективного Розуму Всесвіту тепер створюють навчально-методичний протипожежний центр. Тому що договір підписаний з Орісом О.В., духовним лідером організації, автором текстів 260 пісень і безлічі книжок — від посібника з карате до досліджень душі після смерті. Це, звичайно, дуже допоможе в навчанні лісників навичок боротьби з лісовими пожежами.

Другий неординарний менеджерський хід директора заповідника — у договорі з фірмою на патрулювання заповідника... на квадроциклах. Насправді, говориться в матеріалах перевірки, у такий спосіб на території заповідника надавалися послуги туристам, проте ніяких надходжень від цієї діяльності заповідник не отримував. Не було грошей і від наданих комерційним фірмам у користування печер Ялтинської та Геофізичної. І так далі, включаючи незаконне вирубування 700 дерев і зниження надходжень від рекреаційної діяльності.

У рескомлісі кажуть, що претензії перевірки на 30—40 відсот-
ків необгрунтовані. Однак тоді слід визнати, що 60—70 відсот-
ків — чиста правда, отже, підстави для зняття з посади директора заповідника є. Інша річ, у який спосіб це відбувалося. З другого боку, кількість порушень у господарській діяльності заповідника свідчить: і без перепідпорядкування Києву виконавча влада автономії не контролює те, що в ньому відбувається. Або саме навпаки: бурхлива комерційна діяльність на території об’єкта ПЗФ, що приносить у бюджет копійки, здійснюється під невсипущим контролем цієї самої влади?

Є приклади неприпустимої безконтрольності й іншого плану, але з тієї самої серії про повноваження АРК та її лідерів. Випадок за старих часів узагалі немислимий: республіканське підприємство «Курортно-
оздоровчий комплекс «Росія», що перебуває у віданні кримського парламенту, не допустило до планової перевірки групу ревізорів КРУ. А потім подало позов у суд про визнання такої перевірки незаконною. Аргументи спікера ВР автономії А.Гриценка: підприємство госпрозрахункове, бюджетних коштів там нема і тому «КРУ не має права перевіряти об’єкти, у яких нема частки бюджетного фінансування».

Усе стає на свої місця, якщо нагадати передісторію. На початку цього року народний депутат України Г.Москаль оприлюднив інформацію про те, що в 2006 році корпус котеджу апартаментів парламентського санаторію здано в оренду на 30 років ТОВ «Будівельна компанія профспілок МВС». Народний депутат вважає, що орендну плату явно занижено. Елітний корпус площею 1182,8 квадратного метра оцінили усього в 2,8 млн. грн., і орендарі сплачують усього 23 тисячі гривень на місяць. Уточнимо, що це розрахунки на 10-відсоткову орендну ставку. А з початку цього року вона знижена до... трьох відсотків. При цьому двомісний номер апартаментів, за даними туроператорів, навіть наприкінці листопада коштує понад дві тисячі гривень на добу. Скандал з орендою котеджу апартаментів санаторію виник, коли з посади начальника кримської міліції був зміщений А.Могильов, який раніше працював у Макіївці, звідки також вийшли такі відомі регіонали, як В.Джарти та А.Пригодський. Скандал мав кілька епізодів. За версією нового керівництва кримської міліції, під егідою «профспілки атестованих працівників МВС» було створено кілька ТОВ. Серед них — і згадувана будівельна компанія, якій відійшло за борги ціле будівельне управління головкому (уже повернуте), що отримала кілька ділянок землі у Сімферополі нібито для будівництва житла для міліціонерів і котрій якимось чудом дістався котедж апартаментів парламентського санаторію. Також Г.Москаль повідомляв про порушення кримінальної справи щодо незаконності оренди котеджу, а УБОЗ безуспішно намагався вручити спікерові Гриценку протокол про корупцію, складений за неподання інформації стосовно покупки «мерседесу» і здавання в оренду корпусу санаторію «Росія». Після всіх цих заяв дві кримські газети мають позови — від спікера і згаданої профспілки. У кримській прокуратурі чекають результатів перевірки КРУ. Тільки воно може відповісти на запитання, чи занижено орендну плату для цікавої фірми, у назві якої, попри зміну засновників, залишилася абревіатура МВС.

І таку перевірку було призначено. За зверненням Г.Москаля в ГоловКРУ перевірка господарсько-фінансової діяльності санаторію «Росія» була включена в план роботи КРУ на третій квартал цього року. Керівник групи ревізорів — в.о. заступника начальника управління КРУ в Криму Роман Чубко розповідає: «За весь період перебування санаторію «Росія» у віданні Верховної Ради Криму, а це понад десять років, ревізія там жодного разу не проводилася. Ми прийшли на об’єкт, там були представники юридичної служби Верховної Ради Криму, директор санаторію. Вони нам вручили позовну заяву в суд про неправомірність наших дій. Вони заявили, що ми не маємо права робити в них ревізію, оскільки вони з бюджету грошей не отримували. Проте вони не приватне підприємство, ніхто їх не приватизував. Державна контрольна служба, природно, має право робити ревізію. Певне, у такий спосіб намагаються тягти час, може, хочуть дочекатися зміни влади, а потім знову вони будуть безконтрольні. Мені важко сказати, які цілі. Принаймні доброчесних цілей немає. Якби вони нормально здали цей об’єкт в оренду, то чого їм боятися — показали розрахунки, документи. Не треба цих інтерв’ю, заяв, не треба судових позовів і розглядів. Довели б, що вони діють у рамках закону, потиснули б руки і розійшлися».

Перше засідання суду вже відбулося, рішення неухвалене — представники санаторію в особі юристів ВР автономії пред’явили нові позовні вимоги. «Знову затягується все це на місяць. Потім, я переконаний, ще щось вигадають, — каже Р.Чубко. — Тому ми подаємо зустрічний позов про недопущення нас до ревізії у відповідності з усіма наслідками, що звідси випливають».

Слід зауважити, що в цьому випадку не зовсім зрозуміла повільність КРУ. Чому не можна було відразу подати свій позов? Відповідь, найшвидше, у площині все тих же повноважень — призначення керівника кримського управління КРУ погоджує парламент автономії. Мабуть, це відповідь на ще одне запитання: чому санаторій «Росія» жодного разу не перевіряли за майже півтора десятиліття? Тим часом ми маємо у своєму розпорядженні документи, які свідчать про те, що котедж — не єдиний об’єкт, до якого слід придивитися. П’ять років тому був проданий зимовий кінотеатр. Два роки тому — здані в оренду автостоянка і так званий корпус із верандою. І тут теж простежується «макіївський» слід.

Повторимося: говорити про законність використання та передачі в оренду всього цього майна можна буде тільки після перевірки КРУ. Як мінімум. Проте вже місяць вона неможлива. Та найцікавіше, що спікер не оригінальний у своїх діях. Ревізори КРУ також не були допущені до перевірки в «Крименерго» і «Кримгазі», акціонерних компаніях, де частка держави — до 70 відсотків. Тому йдеться вже про тенденцію, а не окремий випадок. Так би мовити, усталена практика.

На жаль, далі буде. І на цьому «горільнику» права заповзятливі діячі за своїми правилами та поняттями встановлять норми вирубки і заготівлі та посадять те, що вважатимуть вигідним.