«Життя непросте, коли тобі тринадцять...», або Що читають сучасні підлітки

Поділитися
Сьогодні, незважаючи на поширений міф про кризу дитячого читання, підлітки читають. Звісно, ми не з...

«Прочитавши її, ще хвилин двадцять сидів і осмислював прочитане. Зі мною таке буває дуже рідко. Книжка сильна, залишає слід. Здорово, хоч мені важко говорити емоціями».

«Книжка приголомшила. Вже кілька днів ходжу під враженням. Хочеться читати її ще. Під кінець я плакала, усміхалася, розчулювалася, загалом — стільки емоцій у мене ще не було ніколи».

«Перше враження було не таке яскраве: добре, сумно, розумно... Але згодом чим далі тим більше в різних життєвих ситуаціях я чомусь почав згадувати цілі абзаци з неї...».

На перший погляд, ці відгуки жодним чином не пов’язані. Вони не про одну книжку, не вплетені в одну серію і неможливі як рецензії на жанр. Їх з однаковим успіхом можна було б пропустити як крізь сторінки фентезі, так і через рядки готичного роману або щоденника. Насправді єдине, що їх об’єднує, — це вік рецензентів: їм від 13 до 18 років. Сьогодні, незважаючи на поширений міф про кризу дитячого читання, підлітки читають. Звісно, ми не зможемо розповісти про книжки всіх тінейджерів, але спробуємо поглянути хоча б на те, що лежить у наплічниках та сумках київських підлітків.

Школа останніх запитань прямо, звісно ж, не ставить. Школа знає, що Льоня і Соня у свої 14 або 15 років мусять неодмінно прочитати про вбивство в сім’ї петербурзьких аристократів і зануритися в моральні страждання досі аморального молодика — загалом, максимально повно пережити все те, що стосується людських пристрастей. Але форма не завжди адекватна сучасності. Якщо розгорнути список навчальної літератури сьогодні і років двадцять тому, то, за великим рахунком, ми не побачимо кардинальних змін. Доки педагоги і вчителі продовжують дописувати у спеціалізовані видання стотисячну статтю про Раскольникова і труднощі перекладу Гюго та Байрона, молодь самостійно виходять у відкрите плавання морем сучасної літератури, води якого наповнені віртуальними стосунками, гламуром і філософськими есеями. Всі ці неймовірно «живі» на сьогодні теми шкільна програма чудово просіває, залишаючи молоді лише визвольні війни, галантність світських левів, злидні селянського побуту і непроминальну мрію про тихе земне щастя кожної Марічки та Маші. Те, що насправді торкає, залишають осторонь. Класична художня література не дає сучасному підліткові того «архетипу» ровесника, про земне життя й пригоди якого можна було б поговорити і в класі, і в рідному дворі. Поки що це місце зайняте фентезійними героями. Серед них — Артеміс Фаул, вундеркінд, який запатентував понад двадцять сім винаходів і написав комп’ютерну програму зі злому одного зі швейцарських банків; накопичує сили й кошти для... спорядження експедиції з пошуку батька, що зник колись у Росії. Ліра Белаква, дванадцятирічна дівчинка-сирота з міста Оксфорд, розміщеного в паралельній нам реальності. В її світі частина душі людини живе в деймоні — дусі, що говорить, супроводжує людину все життя у вигляді якоїсь тварини. Лірі та її чарівному деймону Пантелей­монові належить стати ключовими фігурами в боротьбі з силами пітьми. Чарлі Бон, десятилітній хлопчик, який одного чудового дня почав чути розмови людей на фотографіях. Внаслідок відкриття цих здібностей він опиняється в академії Блура, де навчаються й інші «нестандартні» діти. Чарлі сподівається з допомогою цього дару відшукати свого батька.

Ми не обговорюватимемо зараз достоїнств і вад цих книжок — це невдячна справа. Акцентуємо на іншому — на тій дивній випадковості, внаслідок якої герої сьогоднішньої підліткової літератури позбавлені батька/матері або обох відразу. Як правило, саме брак батьківської любові вкупі з бажанням отримати відповіді розпочинають трансформацію героя, підштовхують його до пригод, примушують самостійно діяти, вчать розрізняти й вибирати. Поки що всі перехрестя і вигини цього шляху найяскравіше промальовані в рамках фантастики, фентезі та «філолофсько-казкової» літератури, де завжди прямо можна сказати, що життя — захоплива мандрівка.

Авторські «топи» і підлітковий інтерес

«...і мені завжди було жаль, що я не міг сказати вчителеві про те, що, на мій погляд, той або інший твір убогий і не заслуговує такої уваги. Але в школах нам не тільки нав’язують їх, а й примушують полюбити». Ця суб’єктивна, на перший погляд, оцінка насправді є дуже поширеною думкою. Багато речей школярі не проговорюють тільки тому, що з самого початку перед ними ставлять некоректні запитання: «Ва­ше ставлення до читання?», «Скільки часу в тиждень ви приділяєте позакласній літературі?» і т.д. Ставити такі запитання здатен тільки дорослий, який забув про свій тінейджерський час, коли тижнями можна не брати до рук книжку, щоб потім за дві доби «з’їсти» фоліант із таємницями французького двору.

Чому ж віддає перевагу сучасна молодь? Чим керується, вибираючи ту чи іншу книжку? Як свідчить практичний досвід, у процесі пошуку «своєї літератури» підлітки покладаються насамперед на відгуки друзів і місце автора в якому-небудь «топі». Хоча достовірну картину читання відтворити сьогодні важко, ми все ж таки спробували скласти невеличкий список найпопулярнішої літератури, яка, згідно з різними «топами», цікава підліткам середнього та старшого шкільного віку: Марія Семенова «Вовкодав», Жаклін Вілсон (повіс­ті й романи для дівчаток; найпопулярніший письменник для підлітків, за версією бібліотек Великобританії), Борис Акунін «Дитяча книга» (роман про пригоди московського шестикласника, правнука великого сищика Ераста Фандоріна), Йон Колфер (цикл фентезі-детективів про пригоди Артеміса Фаула), Террі Пратчетт «Зимовий коваль» (за версією часопису Locus, краща книжка минулого року для підлітків; фентезі), Філіп Пулман — казкова трилогія «Темні начала» (медаль Карнегі 2007 року), сестри Воробей (романи для дівчаток), Ульф Старк «Чи вмієш ти свистіти, Йоханно» (відзначений особливим дипломом міжнародного журі Премії Андерсена), Джоан Роулінг — серія книжок про Гаррі Поттера, Філіпа Пірс «Опівнічний сад Тома», Марина Москвіна «Мій собака любить джаз» (лауреат Міжнародної золотої медалі Андерсена), Ніл Гейман «Кораліна» (фентезі), Анна Гавальда «35 кіло надії» (історія життя 13-літнього хлопчика), Дженні Німмо — серія пригод про Чарлі Бона (за версією газети New York Times, ці книжки увійшли до списку бестселерів), Луїс Сашар «Ями» (десятка найкращих книжок для підлітків США), Корнелія Функе «Чорнильне серце» (фентезі; десятка найкращих книжок для підлітків США), Діана Уїнн Джонс «Ходячий замок» (саме за цією книжкою знаменитий Міядзакі зняв чудовий анімаційний фільм, який побив у Японії рекорд касових зборів).

Зрозуміло, що цей більш ніж скромний перелік авторів і книжок, складений виключно із призерів усіляких «топ» та літературних премій, не може претендувати на масштабність форм і розмаїття думок. Мабуть, найбільш об’єктивно розповісти про літературні захоплення сучасних підлітків можуть лише публічні заклади, паперові серця яких складені із сотень тисяч найрізноманітніших книжок... Бібліоте­ки. Вони справді не втратили своєї значимості, незважаючи на жорстку конкуренцію з боку онлайн-видань та віртуальних книжкових домів. Щоб довідатися, яким авторам віддають перевагу київські підлітки, «ДТ» вирішило звернутися до Галини Бо­рисівни Конашко — директора єдиної в Києві Міської спеціалізованої молодіжної бібліотеки «Молода гвардія».

— Так само, як у великому місті ніхто не відпустить дитину саму блукати незнайомими місцями, так і в світі книжок її потрібно грамотно зорієнтувати. Трапляються випадки, коли до нас приходить дорослий і каже: «Свого часу я не прочитав «Трьох мушкетерів», а потім мені стало нецікаво. Тепер жалкую». Дуже важливо дати книжку вчасно. Тим більше що кожна хороша книжка відкривається потроху — в дитинстві ти можеш не побачити того, що бачиш у зрілому віці. Мета читання — щоразу інша. В літературі є такий феномен, коли пишеш ніби для дорослого, а читач знаходиться серед дітей, або, навпаки, пишеш для молоді (як було з Толкієном), а зачитуються дорослі. Сучасні підлітки завантажені навчальною програмою, насиченою об’ємними творами. Це непогано. Але часто їх читають тільки для того, щоб не отримати двійку. На те, що цікаве, залишається обмаль часу. Хочеться і в Інтернеті посидіти, і з друзями зустрітися.

У підлітків стільки запитань до цього життя! Вони охоче беруть психологічну літературу або видання, присвячені міжособистісним стосункам. Це їм цікаво. Але в кожної вікової групи до нас свої запитання. Підлітки 12—14 років просять щось про тварин і рослини. Їхнє коронне джерело інформації — «Все обо всем», «Все обо всех», «Cоседи по планете», «Что есть что», «Мир животных», «Техника молодежи» тощо. П’ятнадцятилітні сьогодні повально захоплені фантастикою і фентезі. Це досить захоплива й легка література, але водночас мені дуже жаль, що наукова фантастика почиває в бозі. Тепер «у моді» сказання й казки. Найбільше читають, звісно ж, Толкієна і Роулінг. Дуже популярні в підлітків Олді, Перумов, Лук’яненко, Хічкок, Люк Бессон, Кінг, Ємець, Діксон, Дяченки, з якими ми дружимо, Роберт Аспрін. Часто запитують Йєна Пірса, Гессе, Вербера, Ерланда Ру, Зюскінда, Муракамі, Коельо, Куртьє, Берроуза, Баха, Ріверу, Бегбедера, Пелевіна, Єфремова, Блайтона. Таку літературу ми закуповуємо в достатньому асортименті, намагаємося добирати найбільш якісну. З цікавістю читають і українських авторів. Марію Матіос, Жадана, Покаль­чука, Дереша беруть найчастіше підлітки 17—18 років. Є попит на такі серійні видання, як «100 великих...», «1000 вопросов и ответов», «Тайны тысячелетий», різноманітні енциклопедії. Із задоволенням читають детективи, хоча ми намагаємося давати переважно ті, в яких менше крові і більше інтелекту, — наприклад, Акуніна, Конан Дойля, Агату Крісті і т.д. Останніми роками дуже часто запитують різноманітні психологічні тести, а також книжки про психологію стосунків. Дуже популярна книжка Джона Грея «Чоловіки з Марса, Жінки з Венери». Ми намагаємося бути достойним джерелом інформації. Зазвичай читач іде від нас задоволеним».

«Купи електронну книжку — врятуй дерево!»

«Купи електронну книжку — звільни житлову площу», «Купи електронну книжку — не сміши людей, не читай на мобільному!» — сьогодні ці хльосткі гасла дедалі частіше трапляються поруч із електронною книжкою, яку з повним правом можна назвати одним із найголовніших досягнень віртуального простору. Але якщо раніше її читання було пов’язане з цілою низкою проблем (прив’язка до монітора і «рідерських» програм, погіршення зору тощо), то тепер форма «зчитування» помітно спростилася. На сьогодні прилавки київських магазинів техніки та електроніки прикрашені спеціальним пристро­єм для електронного читання, ціна якого — 1500—1700 гривень. Його папероподібний екран виготовлений на основі так званого електронного чорнила, завдяки чому якість відображення електронних книжок і текстових документів різних форматів помітно зростає. Хоча видавництва й не поспішають оцифровувати тексти паперових книжок, попит на елект­ронні видання все одно зростає. Сьогодні підлітки нечасто приходять у районні бібліотеки по «свою літературою». І зовсім не тому, що тінейджер у нас не читає, а тому, що, крім класики, в цих публічних закладах мало що є. У деяких районах Києва на книжки Роулінг, наприклад, досі треба записуватися десь за тиждень. Зрозуміло, що з таким підходом не тільки не встежиш за новинками, а й не «стрибнеш» на сторінки книжок, які набули розголосу.

Від кристалів «ашдвао» до кентаврів, баобаба та епігенетики

Поряд із художньою й навчальною літературою, підлітків цікавить і науково-популярна тематика. Старшокласникам, яких ваблять закони світобудови, напевно будуть цікаві книжки фізика-теоретика, професора Кемб­риджського університету Стівена Хокінга «Найкоротша історія часу», «Світ у горіховій шкаралупі» і т.д. У них у науково-популярній формі розглядається природа простору і часу, розповідається про виникнення Всесвіту. Більше того, услід за Ейнштейном, автор ставить провокаційне запитання: чи володів Господь свободою, створюючи наш Всесвіт? За повідомленням британської газети Independent, у найближчому майбутньому Хокінг планує написати дитячу книжку про космологію «у дусі Гаррі Поттера, але без магії». Не менш захоплюючий і «Голографічний Всесвіт» Майкла Талбота, який пропонує подивитися на світобудову як на гігантську голограму, в якій ні сніжинка, ні баобаб не мають власної реальності.

Надзвичайно цікаві дослідження японського вченого Маса­ру Емото, який понад десять років вивчає молекули води. Дивні за красою фотографії кристалів «ашдвао», що прикрашають сто­рін­ки творів доктора Емото, допомагають підліткові зрозуміти природу цієї простої й водночас найзагадковішої планетарної речовини.

Тим юнакам і дівчатам, котрі цікавляться фізичними відкриттями XX століття в галузі ядерної фізики і квантової механіки, напевно ляже на душу праця «Дао фізики» відомого американського ученого Фрітьофа Капри. Юних біологів, хіміків, кого вабить одна з найбільших загадок природи — таємниця зародження життя, мабуть, зацікавить книжка «Життя яке воно є» англійського біолога, лауреата Нобелівської премії в галузі фізіології Френсіса Кріка, який відкрив у співавторстві з Джеймсом Вотсоном і Морісом Вілкінсом молекулярну структуру ДНК. Не менш захоплива й праця Олександра Гангнуса під назвою «Еволюція для всіх. Шлях кентавра».

Всі вундеркінди, які цікавляться математикою, напевно знають Норберта Вінера — творця кібернетики, який у 18 років уже був доктором наук у Гарвардському університеті. У книжці «Колишній вундеркінд» ця надзвичайна людина з блискучим почуттям гумору ділиться своїми спогадами про перші кроки в математиці і житті. Але найбільш резонансною працею, напевно, можна назвати «Біологію віри» Брюса Ліптона, біолога, який на основі своїх (і не тільки своїх) багаторічних дослідів дійшов дивовижного висновку про те, що наша ДНК керована сигналами, які надходять ззовні, тобто залежить від того, де, як і чим ми живемо, як мислимо. У біології цей напрям сьогодні називають епігенетикою.

Керуючись виключно думками тінейджерів на книжкових форумах, у блогах та онлайн-щоденниках, ми спробували скласти список тем, які приваблюють сучасного підлітка. На першому місці в ньому — ранній секс і емоційно-фізіологічна готовність до першого сексуального досвіду. Потім — наркотики та життя «під кайфом», трохи далі — особливості виживання в «тусні», де є і віртуальна любов, і прагнення влади, і жорстокість однолітків, анорексія, і, дуже часто, невіра в себе... Звісно, істини в останній інстанції немає. Той опановує нау­ку пліч-о-пліч із Гаррі Поттером, той мандрує безкрай­ньою Північчю в пошуках золотого пилу, а третій у тиші читального залу ознайомлюється зі структурою ДНК. Літературні уподобання й інтереси підлітків — різні, головне, щоб вони завжди пам’ятали: справжня книжка — це не просто купка сторінок в обкладинці. Це маленька дороговказна зірка.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі