Академія медичних наук: вигадки і реалії

Останнім часом у засобах масової інформації, зокрема й на сторінках газети «Дзеркало тижня» (№ 7, 2008 р.), стали з’являтися інтерв’ю і виступи деяких посадових осіб, в яких подаються або викривлені, або зовсім неправдиві факти і твердження стосовно Академії медичних наук України. Створюється враження, що автори таких виступів або навмисно, з певною метою, подають неправдиві відомості, або вони зовсім не знають про діяльність академії. У зв’язку з цим вважаємо за потрібне дати деякі пояснення щодо завдань і діяльності Академії медичних наук і спростувати ті неправдиві дані, які почали розповсюджувати стосовно АМН.

Академія медичних наук була створена відповідно до Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», ухваленого Верховною Радою України у листопаді 1992 року. У статті 20 цього закону зазначається: «Вищою науковою медичною установою України із статусом самоврядної організації і незалежною у проведенні досліджень і розробці напрямів науко­вого пошуку є Академія медичних наук України».

Створення Академії медичних наук було закономірним і необхідним етапом у розвитку медичної науки в Україні. Закономірним тому, що українська медична наука має багату історію, пов’язану з іменами видатних уче­них у галузі теоретичної, клінічної і профілактичної медицини минулого і сьогодення, які створили відомі наукові школи в науково-дослідних установах і медичних вузах країни. Це був необхідний етап тому, що саме академія здатна ефективно вирішувати такі завдання, як визначення пріоритетних напрямів розвитку медичної науки, проведення на високому нау­ковому і методичному рівнях фундаментальних і прикладних досліджень, сприяння інтеграції академічної, вузівської та галузевої медичної науки і формування єдиної політики у цій сфері.

Створюючи академію, і перший президент України, і депутати Верховної Ради, і Кабінет міністрів виходили з розуміння того, що в жодній країні світу наука не твориться під наглядом чиновників будь-якого міністерства. Наука розвивається за своїми законами у творчому середовищі науковців або в університетах, або в наукових інститутах (центрах). Саме тому і було вирішено об’єднати науково-дослідні інститути медичного профілю в системі Академії медичних наук.

Це сприяло зосередженню творчих сил науковців на розвитку найбільш перспективних галузей медицини, спрямованих на вирішення фундаментальних медичних проблем, розробку нових методів діагностики, лікування та профілактику найпоширеніших хвороб людини, створення нових лікарських засобів.

Усі наукові установи, що нині входять до складу АМН, є провідними дослідними закладами, кожний з яких має висококваліфіковані наукові кадри, котрі плідно розвивають певні напрями медичної науки. Про високий рівень наукових розробок учених академії свідчить те, що майже щороку ці розробки відзначаються Державними преміями України в галузі науки і техніки. Результати наукових досліджень активно впроваджуються у практичну охорону здоров’я.

Отже, діяльність Академії меднаук дозволяє вирішувати завдання, які мають украй важливе значення для збереження здоров’я населення України.

Один із міфів, який намагаються поширити про академію, стосується того, що нібито ні АМНУ, ні її вчених ніхто у світі не знає, більше того, вони навіть не мають друкованих
праць за кордоном. Такі твердження викликають подив навіть у того, хто зовсім далекий від медичної науки. Бо насправді науковці Академії медичних наук України широко публікують результати своїх досліджень за кордоном. Щорічно в зарубіжних виданнях друкуються наукові статті членів академії з актуальних проблем фізіології, ендокринології, медичних наслідків аварії на ЧАЕС, урології, кардіохірургії, геронтології, профілактичної медицини, екології, нейрохірургії, охорони здоров’я матері та дитини тощо. Статті публікуються в рейтингових англомовних журналах, таких як Nature, Science, Cell Biology International, Biotechnology a. Bioengineering Neuroscience, American Journal of Physiology, International Journal of Physiology, Cancer, Diabetologia, Journal of Radiation Neuroendocrinology, Experimental Oncology, Medicine Mutation Research, Radiation Research, Japan Journal of Cancer Research, Cancer Research, International Journal of Cancer, Virchow’s Archive, Environmental pathology, Urology, Diagnostic Molecular Pathology, Histopathology, Oncology reports, Journal of Urology, Cancer Genomics & Proteomics, Experimental Gerontology та багатьох інших.

Зокрема минулого року вченими АМНУ були надруковані за кордоном майже 300 статей у журналах і збірниках.

Науковці академії були учасниками авторитетних міжнародних всесвітніх і національних конгресів, наукових конференцій, симпозіумів, які проходили в країнах Європи, Азії, Північної і Південної Америки.

Учені АМНУ активно здійснюють міжнародне співробітництво з широкого кола питань, пов’язаних з найбільш актуальними проблемами сучасної медицини, і виконують спільні наукові проекти з міжнародними організаціями і науковими установами — ВООЗ, Комісією європейського співтовариства, Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ), з установами США (Національний інститут раку, Інститут патології Збройних сил, Колумбійський, Каліфорнійський, Іллінойський університети), Великобританії (Уельський університет, м.Суонсі, Кембриджський університет), Німеччини (Науково-дослідний центр екології та здоров’я, м. Нойєрберг, Вюрсбурзький університет, Університет ім. Гумбольдта, м.Берлін), Японії (медичні університети міст Нагасакі і Осаки, Національний інститут радіології, м.Чіба), Італії (університети міст Неаполя, Мілана, Пізи), Франції (Реймський університет), Канади (Університет Торонто), Бельгії (Вільний Брюссельський університет), Іспанії (Валенсійський інститут онкології), Швеції (Національний центр ядерної та радіаційної безпеки, м.Стокгольм) та іншими установами.

Ще один міф створюється навколо діяльності клінік наукових установ академії. Мовляв, невідомо, кого в них лікують, як туди потрапляють хворі і т. ін.

Більшість науково-дослідних установ АМН є установами клінічного профілю і мають сучасні потужні клінічні бази, де хворим подається висококваліфікована спеціалізована медична допомога. Загальний ліжковий фонд клінік становить понад вісім тисяч ліжок (з них половина припадає на хірургічні ліжка). До інститутів академії хворі направляються на стаціонарне лікування або на консультацію Міністерством охорони здоров’я, міськими, обласними відділеннями охорони здоров’я з усіх регіонів України. Про обсяг медичної допомоги, яка подається населенню клініками наукових установ, можуть свідчити, наприклад, результати їх діяльності за 2007 рік. Так, торік у поліклініках було прийнято 744636 хворих (із них 14,6% — жителі села, 15,8% — діти). Стаціонарну допомогу дістали 159350 хворих (із них жителів села 18%, дітей — 13,9%). Загальна кількість оперативних втручань становила 84560, причому половина хірургічних операцій (50,4%) — це операції найвищої, четвертої-п’ятої категорії складності.

Клініки інститутів є не тільки лікувальними, але й науковими підрозділами —саме тут проводяться наукові дослідження, спрямовані на розробку нових і вдосконалення існуючих методів діагностики, лікування та профілактику найпоширеніших хвороб людини. Відокремити наукову діяльність в інститутах від клінічної неможливо. На жаль, саме від нерозуміння цього час від часу висловлюються пропозиції про те, щоб наука в інститутах АМН творилася окремо, а клініки були підпорядковані Міністерству охорони здоров’я.

Варто зазначити, що установи АМН України тісно співпрацюють між собою, комплексно вирішуючи проблеми, які є найбільш важливими для медичної науки і охорони здоров’я. Це стосується таких проблем, як
серцево-судинні захворювання, інфекційні хвороби, хвороби нер­вової системи, ендокринної системи, опорно-рухового апарату, проблеми медичної екології тощо. Окремо треба сказати про проблему онкології, яка розробляється в 14 наукових установах АМН. Координаційним науковим центром з цієї проблеми був Інститут онкології. Вилучення його зі складу академії (відповідно до рішення Кабінету міністрів України від 24.12.2007 р.), безумовно, може зашкодити розвитку онкології. В цій акції, яка відбувалася з порушенням законодавства України, особливо обурює поведінка новопризначеного директора І.Щепотіна, який, нехтуючи всіма законами етики і моралі, мобілізував засоби масової інформації для поширення тверджень, що абсолютно не відповідають дійсності, про те, начебто Академія медичних наук не профінансувала інститут у лютому, і тому хворі, зокрема й діти (який цинізм!), не зможуть отримувати необхідні ліки. Ця свідома, м’яко кажучи, неправда (адже АМН повністю профінансувала в лютому всі потреби інституту відповідно до виділених державою асигнувань) поширювалася з метою здійснення тиску на академію, бо І.Щепотіну було відомо, що Комітет з питань науки і освіти Верховної Ради України на своєму засіданні (13.02.2008 р.) одноголосно ухвалив рішення просити Кабінет міністрів України призупинити передачу Інституту онкології у підпорядкування МОЗ України і створити спеціальну комісію для підготовки обґрунтованих пропозицій щодо розвитку онкологічної науки та якісного лікування онкологічних хворих.

Слід підкреслити: Академія медичних наук працює на охорону здоров’я населення України, ніяк не конкуруючи з Міністерством охорони здоров’я, а співпрацюючи з ним. Зокрема наукові установи академії за роки її існування брали участь у розробці і виконанні 23 національних і державних програм, спрямованих на боротьбу з найпоширенішими захворюваннями, на збереження здоров’я населення та охорону довкілля.

Наукові розробки академії щорічно включаються до реєстру впроваджень у практичну охорону здоров’я, який підписується міністром охорони здоров’я і президентом АМН України. Наприклад, у 2006 році до цього реєстру були внесені майже 400 пропозицій академії. За участю науковців АМН розроблені й удосконалюються стандарти лікування хвороб. Науковці академії беруть участь у розробці нормативних документів для МОЗ України.

Координується наукова діяльність установ системи АМН і МОЗ України з участю спільних проблемних комісій, на яких обговорюються й ухвалюються рішення з пріоритетних проблем розвитку медико-біологічних, клінічних і профілактичних дисциплін.

Усе це свідчить про те, що, виходячи з державницьких позицій, Міністерство охорони здоров’я мало б бути зацікавленим не в руйнації Академії медичних наук, а в посиленні співпраці з нею, сприянні розвитку медичної науки. Але для цього треба стояти на таких позиціях.

Олександр ВОЗІАНОВ,
академік НАН і АМН України, Герой України;

Платон КОСТЮК, академік НАН, АМН України,
Російської академії наук, Герой України;

Геннадій КНИШОВ, академік НАН і АМН України,
Герой України;

Андрій ЄФІМОВ, академік НАН і АМН України;

Юрій КУНДІЄВ, академік НАН і АМН України;

Олена ЛУК’ЯНОВА, академік НАН, АМН України,
Російської АМН;

Ісаак ТРАХТЕНБЕРГ, академік АМН України,
член-кореспондент НАН України

(Під цим текстом поставили свої підписи понад тридцять відомих учених-медиків та організаторів охорони здоров’я)