Немає пам’ятки — немає проблеми

Поділитися
Київський досвід підміни історичних будівель новою забудовою дедалі більше розгортається у Львові...

Київський досвід підміни історичних будівель новою забудовою дедалі більше розгортається у Львові. Цілком можливо, що через кілька десятиліть від історико-архітектурної спадщини минулого тут залишаться їхні акуратні образи, до яких нікому не буде діла. Тим більше туристам.

Уже стало правилом: коли у Львові хочуть підкреслити його історичну особливість, то акцентують увагу на розміщеній тут величезній кількості пам’яток архітектури. Якщо ж ідеться про ремонтні роботи в цих будинках, то кажуть протилежне: хотіли виділитися — от і занесли до реєстру незліченне їх число. А тепер там і зробити нічого не можна. Такі думки дедалі частіше висловлюють нові власники, які бажають відремонтувати помешкання на власний лад.

За свідченням різних джерел, тільки в центральній частині Львова зареєстровано понад дві тисячі пам’яток архітектури загальнодержавного значення, здебільшого житлових, культових і адміністративних будинків. Крім цих об’єктів, місто також зберегло безліч пам’яток місцевого значення, які створюють історичне середовище. Тепер над цим багатством нависла загроза. Після багатьох років прохолодного ставлення до пам’яток архітектури їхній стан дуже погіршився. Чимало будинків потребує не просто косметичного ремонту, а серйозних реставраційних робіт. Але грошей у міста на це немає. За таких умов державні і місцеві чиновники усе частіше передають пам’ятки архітектури окремим комерційним підприємствам, які обіцяють відновити будинки.

Проте от лихо: після втручання так званих інвесторів від пам’яток мало що залишається. Будівельні ж компанії не тільки з лихвою повертають свої витрати, а й навіть непогано заробляють. Ціна квадратного метра нерухомості в центральній частині міста, найпривабливішій для бізнесу, нерідко доходить до кількох десятків тисяч доларів. А оскільки більшість історичних будівель перебувають у жахливому стані, то охочих взяти участь у грі за назвою «Інвестори рятують пам’ятки» — аж надто. Задоволені можуть бути і чиновники: не вклавши у ремонт жодної копійки коштів із бюджету, вони по-своєму розв’язують проблему.

За останнє десятиліття у Львові до дрібниць відпрацьовано механізм, який дозволяє зрівняти пам’ятки архітектури із землею і спорудити на їхньому місці сучасні торговельні або офісні будинки. Прикладів хоч греблю гати: площа Міцкевича, 9 і 10, вул. Валова, 15, проспект Свободи, 45. Дивним є те, що самі неіснуючі будинки при цьому ще й значаться в реєстрі «національного надбання»! Пошуки винних рідко завершуються успіхом.

Особливо швидкими темпами руйнуються зразки архітектури XVIII—XIX століть. На думку фахівців, якщо так триватиме й надалі, то туристам невдовзі не буде на що дивитися. Архітектурні пам’ятки необхідно виводити з аварійного стану, а не доводити до нього, вважає історик, віце-президент Товариства шанувальників Львова Іван Сварник.

Чи зацікавлений інвестор у збереженні пам’яток?

А тим часом сумна доля очікує чергові пам’ятки — житлові будинки класицистичного стилю на пл. Соборній, 14 і 15. На їхньому місці інвестори вже проектують нові торговельні об’єкти.

Почалася ця історія ще на початку 1990-х років, коли внаслідок бездіяльності міських комунальних служб багато житлових будинків повільно, але неухильно почали руйнуватися. А коли стіни затріщали, МНС дало згоду на відселення мешканців. Проте й понині в аварійних і вже напіврозібраних будинках мешкають люди. А на початку нинішнього року міська влада навіщось передає їх в оренду. Частина нежилих помешкань будинку на пл. Соборній, 15, орендувало ЗАТ «Технопарк ЛЗТА». Ми не знаємо всіх тонкощів договору, але точно одне: місто передало новому власнику практично зруйновану пам’ятку архітектури, яку той, очевидно, від початку не збирався зберегти для нащадків. Тепер чиновники і представники інвестора намагаються переконати громадськість, що пам’ятка не надто цінна, до того ж вона практично зруйнована, врятувати її неможливо. Тому вихід один — збудувати на її місці новий об’єкт.

Словом, є підстава підозрювати, що інвестор не збирається відновлювати будинок у його первозданному вигляді. Побічно це підтвердив голова ради ЗАТ «Технопарк ЛЗТА» Олександр Ситник. Подана стороною інвестора передпроектна пропозиція передбачає повне розбирання будівлі аж до фундаменту, а потім зведення на цьому місці сучасного торговельно-офісного центру. Фасад і деякі елементи архітектури компанія зобов’язується відновити в їх теперішньому вигляді, зате від пам’ятки залишити тільки його образ. Крім цього, будуть збережені габарити нинішньої забудови.

«Так, це вже не буде пам’ятка архітектури», — погоджується начальник відділу культурної спадщини Львівської облдержадміністрації Василь Івановський. Згідно із законодавством, копія не вважається пам’яткою архітектури. Що ж, немає пам’ятки — немає проблеми.

На думку начальника управління охорони історичного середовища Львівської міськради Андрія, жахливий стан пам’яток — наслідок катастрофічного браку коштів. Більшість із них — житлові будинки, ремонт яких у минулі десятиліття фінансувався з бюджету за залишковим принципом. За розрахунками А.Левика, тільки на один історичний будинок на пл. Ринок у середньому необхідно від 5 до 10 млн. грн. Оскільки тут розташовано 45 пам’яток архітектури XIV—XIX ст., то навіть мінімальні потреби реставраційних робіт могли б становити близько 40—50 млн. грн. на рік. Єдина умова — гроші мають надходити на початку року, а не наприкінці.

Як вважає заступник глави Львівського відділення Спілки архітекторів України Михайло Ягольник, коли витрачати в середньому по 10 млн. грн. на кожну пам’ятку архітектури, то необхідно близько 20 млрд. грн., що дорівнює 40 бюджетам обласного центру. Якщо реально оцінювати ситуацію, то місту з цією проблемою не впоратися і за багато десятиліть.

Вихід із ситуації генеральний директор фірми «Ренесанс», голова ради Центру вивчення і збереження пам’яті українського народу Олександр Криськів бачить у тому, щоб місто навчилося управляти історичним центром. Для цього треба розробити відповідну комплексну програму, у якій посіли б своє місце туризм, екологія, реставрація пам’яток та інше, словом усе — від піару до підготовки фахівців. Це дозволить не лише знайти необхідні кошти на утримання пам’яток, але й своєчасно проводити всі ремонтні роботи.

На круглому столі «Збереження історико-архітектурної спадщини Львова», у якому взяли участь представники громадськості і місцевої влади, говорили також про передачу пам’яток архітектури у приватні руки. Призупинення приватизації пам’яток архітектури негативно позначається на їхньому стані. Ні держава, ні місто не можуть бути ефективними власниками, оскільки не мають коштів для їхнього утримання. На це зауваження заступник директора з маркетингу Львівської картинної галереї Микола Гайда зауважив: приватна власність на історичні будинки має позитивні і негативні аспекти. Приватизація дає надію, що приватний капітал вкладатиме свої гроші в їхнє відновлення. Але за нинішньої ситуації часто-густо це практично неможливо. У центральній частині міста колись великі особняки розділені на невеликі помешкання. Тепер ці квартири приватизуються, продаються, господарі розпоряджаються ними на власний розсуд.

Не хочуть зважати на закон про охорону культурної спадщини не лише жителі особняків, але й великі інвестори. Домовившись із місцевою владою про оренду частини помешкань, вони не мають жодного інтересу рятувати пам’ятки. Грошей знадобиться багато, а користі буде мало. Навряд чи люди, котрі живуть у цих будинках, зможуть чимось допомогти в ремонті.

Що може стримати владу й інвесторів?

Як вважає координатор Громадського форуму Львова Олег Мацех, багато будинків у місті руйнуються не через брак коштів, а через відсутність механізмів стримування від неправомірних дій місцевих чиновників і інвесторів. Концептуально інвестор має зберегти на об’єктах не лише фасади, але й структуру перших поверхів і підвалів. Йдеться про проект регенерації пам’яток, відновлення їх у колишньому вигляді, а не про нове будівництво. Запропонований проект розрахований на повне знищення будинків. Реальні підтвердження сказаного може побачити кожний. Правила гри є, це закон. І чиновники мають відповідати за його дотримання. Управління охорони історичного середовища при Львівській міськраді має всі повноваження для наведення ладу у цій сфері, але займає конформістську позицію. Причина такої поведінки — підконтрольність і підзвітність управління міському голові. Тому, перед тим, як шукати коштів для відновлення історичних пам’яток Львова, слід створити умови, за яких робота охоронних органів буде максимально незалежною від впливу органів місцевого самоврядування. Також необхідно створити структуру, яка стане на захист культурної спадщини. Приміром, у сусідній Польщі ці функції виконує спеціальний підрозділ на чолі з головним консерватором.

Щоб остаточно не втратити історичну забудову, Львову необхідно терміново повертати державний заповідник, який існував донедавна. Інакше туристам справді нічого буде показувати.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі