Як корів язиком злизало. Бюджетні новації уряду можуть призвести до знищення молочного стада

Після нетривалих експериментів Кабмін, схоже, знайшов, як позбутися молочної проблеми у відносинах із Росією, не вдаючись до стомливих міжнародних переговорів. Та й рішення — на поверхні: треба позбавити виробників бажання експортувати молочну продукцію, а для цього — зменшити пропозицію на ринку молока, тобто звести молочних корів, причому в домогосподарствах. У власника однієї-двох корівок і можливостей лобіювати свої інтереси немає, і молоко негарантованої якості. Єдина заковика — принародно цей план озвучиш, обсвищуть. І тут на допомогу приходить головний фінансовий документ країни.

У вмілих руках ця грізна зброя влади може реалізувати безліч оригінальних завдань, у тому числі й у сфері виробництва молока. Фокус полягає в тому, що в держбюджеті можна прописати, наприклад, виділення коштів і викликати у об’єкта позитивні емоції, а можна — вилучення, і емоції будуть негативними. Однак грамотно складений бюджет викликає стримані емоції: скільки коштів вилучається, стільки і повертається, повертається навіть трохи більше. Це саме той випадок із власниками корів.

Решта — справа техніки, треба добре прописати, як вилучаються гроші, але забути відрегулювати схему повернення. Далі усе відбувається природним чином. І покарати нікого, і корів як язиком злизало.

Справа в тому, що з 1 січня 2007 року уряд вирішив припинити дію пільг зі сплати ПДВ для виробників молока і м’яса і запровадити, нехай і зменшений, але 12-процентний ПДВ. Скасування нульової ставки ПДВ для тваринництва вдарить насамперед по виробниках молока, а найбільш незахищеними виявляться індивідуальні господарства. Хоча зараз саме вони формують ринок, поставляючи на переробні підприємства 70% сирого молока (решту 30% — великі господарства).

— Якщо режим дотацій погіршиться, — каже В’ячеслав Реков, керівник підприємства-переробника молока, ДП «Мілкіленд-Україна», — я боюся, що це призведе до остаточного скорочення поголів’я, насамперед у дворах селян. 2,8 млн. корів у приватних господарствах — це близько 2,5 млн. сімей, які на сьогодні мають стабільний дохід — кілька сотень гривень на місяць від зданого ними молока. Якщо нам доведеться знижувати ціну у зв’язку зі скасуванням дотацій, для приватного господарства просто стане нерентабельно тримати корову. Великі господарства відчують проблему не так гостро. Їхнє молоко може використовуватися на внутрішньому ринку, та й Російська Федерація дозволяє імпорт продукції з молока, поставленого великими господарствами, тут проблем буде менше.

Причину, через яку наш співрозмовник використав конструкцію «до остаточного скорочення» і згадав Росію, допомагають зрозуміти події цього року, пов’язані з експортом молока. Як відомо, взимку Росія закрила свій ринок для української м’ясо-молочної продукції. За характером наслідків цю подію можна вважати моделлю майбутньої ситуації зі скасуванням пільг.

— Закриття ринку Російською Федерацією, запровадження ПДВ на сільгосппродукцію в Україні — причини різні, ефект один: надлишок молока і зниження закупівельних цін, — продовжує В’ячеслав Реков. — У результаті цього року ми маємо, за офіційними статистичними даними, скорочення поголів’я великої рогатої худоби. Поки що це ніби й невеликі цифри — 3—4%. Але тут велику роль відіграє погода. Доти, доки тепло і є трава, корів тримають на випасі. А от корму, я це знаю, уже багато хто не заготовив. Тому, тільки-но похолоднішає і випаде сніг, скорочення поголів’я великої рогатої худоби стане обвальним. Я думаю, під кінець року ми одержимо 15—20% скорочення. Дай боже, щоб цифри були меншими, проте поки що, за обсягами заготівлі сировини, які ми бачимо на наших підприємствах, цифри близькі до цих».

Це лише прогноз на поточний рік, а в наступному очікується ще більше скорочення поголів’я. Головний ворог здавачів молока — ціна.

— Цього року ціна літра молока — 60 копійок, — каже Павло Влезько, голова сумської Громадської спілки здавачів молока з підсобних господарств. — Ця ціна селян не влаштовує. Якщо порахувати, скільки люди витрачають на догляд за худобою, доходи мізерні. Нововведення уряду спричинять ще більше падіння ціни на молоко, яке ми здаємо. Цього не можна допустити, тому що я добре знаю: багато селян здебільшого живуть на кошти, отримані від продажу молока.

Заради справедливості варто зауважити, що Кабмін загалом-то обіцяє повернути відібраний у молокопереробників ПДВ у вигляді збільшених дотацій, але, як ми бачимо, ні переробник, ні здавач молока про це не згадують. Тому ставлення до цих обіцянок відоме. А щоб і нам не задурювали голову підвищеними дотаціями, спробуємо розібратися.

Зараз, при «нульовому» ПДВ, операторами державної підтримки виробників молока є переробники. Причому суми дотацій за продане молоко перераховувалися практично цілком (за офіційними даними, за останні роки обсяг виплачених дотацій коливається на рівні 96—98%). Тепер, під шумок, від цього механізму держава відмовляється, призначивши нового оператора держдопомоги — Мінагрополітики.

Нововведення можна було б вітати, якби за ним проглядалося не всяке різне, а бажання удосконалити нинішню систему, ну, хоча б довести виплати до 100%. Нехай МінАП спочатку переконає суб’єктів ринку, що воно володіє достатнім адміністративним та іншими ресурсами, щоб обслужити згадані вище 2,5 млн. сімей. Це лише обсяг робіт, а ще є частота. Особливості виробництва молока вимагають, щоб виплати здійснювалися кожні 10 днів. І по 30 грн. Чи віриться в те, що організація без відповідного досвіду з цим впорається?

Досвід, на жаль, свідчить про зворотне. У бюджеті поточного року передбачені 100 млн. грн. на заохочення виробників високоякісного молока. Можна і не запитувати, хто з постачальників отримав кошти з цього фонду — ніхто. МінАП не здійснює ці виплати через відсутність механізмів...

Однак повернімося до нашої теми. Тут також механізму немає і не передбачається. Тому обіцянку держави усе повернути ніхто із суб’єктів ринку всерйоз не сприймає, на відміну від прагнення забрати.

Адекватно проблему сприймає і голова асоціації «Укрмолпром» Василь Бондаренко. Так, на перший погляд ситуація начебто і на руку членам асоціації: усунення з ринку дрібних постачальників молока приведе до розширення великих, із усіма позитивними наслідками, включаючи поліпшення якості молока, яку погано підтримують приватники. Але, на відміну від деяких чиновників, гуманітарні цінності пан Бондаренко ставить вище матеріальних:

— Тут виникає соціальна проблема — населення одержує гроші від здавання молока. Цей перехід до нової системи розрахунків має бути плавним. А так — ми відвертаємося від селянина, котрий продає свою продукцію на переробку.

Пресинг із боку виробників молока чітко відчувають у комітеті ВР із питань аграрної політики і земельних відносин. За словами секретаря комітету Василя Сильченка, до них надійшло безліч звернень від суб’єктів ринку з повідомленнями про неготовність підприємств до скасування пільг з ПДВ.

— Аграрний комітет уже вніс законопроект, який передбачає подовження дії нульової ставки з ПДВ ще на один рік. При цьому Кабінету міністрів запропоновано протягом першого півріччя розробити умови переходу на інший рівень оподаткування.

Здавалося б, рішення бездоганне — нехай працює, як є, поки не доведете, що впораєтеся із завданням, і що раніше доведете, то раніше реалізуєте. Проблема в тому, що уряд добровільно такий крок навряд чи зробить. А змусити уряд Верховній Раді буде непросто. Особливо якщо врахувати, що традиційного аграрного лобі в нинішньому складі парламенту немає. Пан Сильченко, щоправда, анонсував створення у ВР якоїсь нефракційної групи підтримки аграріїв.

— Ми тоді, безумовно, зможемо відстояти всі наші пропозиції — по-перше, не посилювати податковий прес наступного року, а по-друге, збільшити фінансування, з огляду на підвищення ціни на енергоносії та інші чинники.

Якщо це станеться після прийняття бюджету — добре, до прийняття — ще краще. Так чи інакше, поки що долю селян і їхніх корів погано видно крізь завісу майбутнього. А тим часом пийте молоко, діти і не тільки. Поки не пізно...