Навколозакупівельний бедлам

Через місяць після вступу в силу останніх поправок до Закону «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» сфера держзакупівель, у полі дії якої опинилося і 4 тис. держпідприємств, залишається фактично паралізованою. Такий висновок можна зробити з численних заяв учасників круглого столу на тему «Закупівельна діяльність у нових умовах», що відбувся 10 квітня в Українському домі.

Органи виконавчої влади, розпорядники бюджетних коштів і керівники держпідприємств поки що знаходять лише половинчаті заходи для врегулювання нинішньої тупикової ситуації. Головна причина — закон, що серйозно змінив систему держзакупівель, яка склалася, набрав чинності з моменту його опублікування, хоча нормативної бази у вигляді потрібних підзаконних актів поки що немає. Тим часом у «навколозакупівельних» комерційних структур, які випадково чи ні опинилися в надзвичайно вигідних умовах, з’явилася можливість знімати фактично монопольну ренту з учасників ринку. Чим вони, природно, поспішають скористатися.

Одразу внесемо ясність: «ДТ» зовсім не заперечує потреби вдосконалити систему здійснення, координації та контролю над держзакупівлями, що існувала раніше в нашій країні. І її вади, вартість яких для державної скарбниці, за оцінками ГоловКРУ, може сягати 7 млрд. грн. щорічно, справді слід усувати. Інша річ, якими методами це робити й якими принципами при цьому керуватися. У цьому конкретному випадку, як нам здається, ми знову стали очевидцями того, як під взагалі-то шляхетним і правильним приводом через парламент було протягнено безвідповідальні й необдумані рішення.

Нагадаємо, що нині чинна редакція закону про держзакупівлі вступила в силу 17 березня поточного року. Це явно недоношене дитя народжувалося в муках і поспіху. Депутати Олег Лукашук і Сергій Осика, які лобіювали його прийняття, зуміли провести через ВР законопроект, що не тільки ігнорував думку багатьох зацікавлених сторін і висновки експертів, а й кардинально відрізнявся в другій редакції від початкового варіанта. І все ж ВР, незважаючи на негативні висновки власного Головного науково-експертного управління, протести низки державних відомств і Кабміну, який пропонував свій варіант законопроекту, подолала вето президента й наприкінці лютого ухвалила зміни до закону.

Головним нововведенням була передача (правда, у значно урізаному вигляді) повноважень із спостереження й координації держзакупівель від Мінекономіки до Антимонопольного комітету України (АМКУ). Низку функцій з відслідкування прозорості процедури закупівель одержала Рахункова палата, для чого при ній створено Спеціальну контрольну комісію (хоча Закон «Про Рахункову палату» взагалі не передбачає можливості створювати в її структурі будь-яких контрольних комісій).

Заодно комісія, до складу якої входять по одному представнику від Рахункової палати, Державної контрольно-ревізійної служби, Держказначейства й по три — від профільного комітету ВР і громадської Тендерної палати України (ТПУ), одержала певні повноваження, які у світовій практиці властиві органам виконавчої влади. Зокрема, тепер спецкомісія прийматиме скарги про порушення процедури здійснення держзакупівель.

АМКУ ж тепер може видавати узгодження на держзакупівлі з обмеженою участю або в одного учасника (одна з «найпікантніших» сфер у цій галузі, на яку припадає 22% загальної кількості закупівель) тільки після позитивного висновку спецкомісії при Рахунковій палаті. Цікаво, що при зверненні держзамовника за видачею таких узгоджень у громадську організацію — Тендерну палату України — така громіздка двоступінчата процедура взагалі не знадобиться.

Крім того, ТПУ одержала прерогативу публікувати у своєму інформаційному бюлетені обов’язкову для розміщення інформацію про держзакупівлі (безплатно). А ще — визначати список уповноважених інформаційних систем, через які будуть здійснюватися держзакупівлі.

Примітно, що нова редакція закону позбавила органи виконавчої влади будь-яких функцій з роз’яснення його положень. З іншого боку, у законі зазначено, що Тендерна палата має право давати рекомендації з тих чи інших питань. І хоча ці рекомендації начебто й не мають особливої юридичної сили, в умовах, що склалися, держзамовники змушені будуть орієнтуватися на висновки й думку саме ТПУ.

Процес, як то кажуть, пішов. Однією з найбільш примітних рекомендацій, що вийшли з надр Тендерної палати, є висновок із питань держзакупівель №в-48/03 від 17 березня 2006 року щодо порядку застосування положень Закону України «Про внесення змін у Закон України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».

У цьому документі представники ТПУ зазначають, що єдиною інформаційною системою, яка задовольняє вимоги законодавства до спеціалізованих інформаційних систем (простіше кажучи, вебсайтів) нині є лише портал «Державні закупівлі» (www.zakupivli.com). Розміщення інформації в цій системі платне.

Розмір плати залежить від процедури здійснення закупівель (відкриті закупівлі, тендер або обмежені) і коливається в діапазоні від 300 до 1000 грн. Система «Державні закупівлі» належить комерційній структурі, що має назву ТОВ «Європейське консалтингове агентство» (ЄКА).

Нагадаємо, що розміщувати інформацію про свої закупівлі в спеціалізованих інформаційних системах державних замовників зобов’язала ще липнева версія Закону України «Про закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти», яка до того ж наділила Тендерну палату функціями громадського контролю над держзакупівлями.

До речі, норма закону, що зобов’язала замовників розміщувати інформацію про закупівлі в «обраних» інформаційних системах, які стягують за це плату, стала одним із ключових пунктів президентського вето, оскільки це нововведення може призвести до зловживання й монополізації інформаційного простору в сфері держзакупівель і збільшення відповідних бюджетних витрат. Після прийняття закону, як свідчать замовники, вартість послуг значно зросла.

Привертає увагу те, як наполегливо ТПУ відстоює інтереси ЄКА, пригрозивши неприємностями у вигляді невизнання договорів про держзакупівлі тим замовникам, котрі з осені минулого року, додержуючись рекомендацій Мінекономіки, не розміщували свою інформацію на сайті ЄКА. Цитуємо дослівно: «...більш як півроку окремі замовники торгів порушували вимоги закону. Усі ці порушення... є підставою для скасування торгів, а договір, укладений за результатами процедури, що була проведена із зазначеними порушеннями, вважається недійсним (нікчемним)».

Тендерну палату не збентежили й двічі опубліковані (28.12.2005 р. і 07.04.2006 р.) висновки СБУ про те, що «на сьогодні відсутні інформаційні системи в мережі Інтернет, які в частині створення комплексної системи захисту інформації й підтвердження її відповідності дають змогу у повному обсязі забезпечити виконання» законодавчих вимог. У відповідь ТПУ опублікувала гнівний відкритий лист, у якому заявила, що категорично з цим не згодна.

Представники ТПУ не особливо соромилися у висловах: «Тендерна палата України висловлює свою стурбованість щодо некомпетентності працівників СБУ, які готували цього листа. Таким листом ці працівники підставили вище керівництво СБУ».

Не маючи на меті розібратися, хто правий із цих двох організацій, усе ж зауважимо, що найбільше учасники круглого столу скаржилися на те, що для обов’язкового розміщення оголошення в інформаційному бюлетені ТПУ в його редакції вимагають спочатку розмістити ту ж саму інформацію в електронній інформаційній системі. Єдино легітимним, нагадаємо, ТПУ вважає портал www.zakupivli.com.

У свою чергу, в ЄКА погоджуються підписувати договір про розміщення інформації (платної!), якої вимагає закон, тільки за умови, що замовник підпише з ЄКА або іншою структурою мережі (Центром тендерних процедур) договір про консалтинговий, юридичний, інформаційний та інший супровід, включаючи надання тендерного забезпечення, забезпечення виконання договору.

Наявність «п’ятнадцяти кілограмів скарг» на негласну кругову поруку під час круглого столу підтвердив перший заступник голови АМКУ Юрій Кравченко, який повідомив, що Комітет уже працює над внесенням необхідних поправок у чинне законодавство.

Крім того, як повідомляється на офіційному сайті АМКУ, «Антимонопольний комітет України рекомендує власнику інформаційної системи «Портал «Державні закупівлі» компанії «Європейське консалтингове агентство» припинити дії з ознаками зловживання монопольним становищем на ринку оприлюднення інформації про держзакупівлі в мережі Інтернет».

Як установив Комітет на підставі численних скарг, агентство-власник інформаційної системи «Портал «Державні закупівлі України» нав’язує споживачам додаткові вимоги при наданні послуг на розміщення оголошень. Зокрема, за даними АМКУ, агентство вимагає попередньо укладати угоди про одержання замовниками консалтингових, юридичних та інформаційних послуг, а також договори про супровід усіх тендерних процедур.

При цьому установлена вартість послуг не має адекватного обгрунтування. Так, за вимогою Комітету агентство не змогло ні обгрунтувати високі тарифи, ні аргументовано пояснити порядок їхнього формування. «За умов відсутності альтернативи на ринку все це створює підстави для зловживань і невиправданої витрати державних коштів, — йдеться в повідомленні від імені глави Комітету Олексія Костусєва. — Агентство має негайно припинити нав’язування безпричинних умов і переглянути підходи до формування цін, виходячи з їхньої економічної обгрунтованості».

Про результати розгляду рекомендацій АМКУ зобов’язав «Європейське консалтингове агентство» повідомити впродовж десяти днів.

Тут саме час повідомити деякі подробиці про ЄКА. Відповідно до статуту цієї структури, серед її співзасновників у момент заснування в 2000 році значилися Володимир Врублевський і Антон Яценко, який обіймає нині посаду віце-президента ТПУ. А на початку 2006 року, за даними Головного міжрегіонального управління статистики в Києві, засновниками агентства значилися ті самі Володимир Врублевський і батько пана Яценка — Володимир Порфирійович Яценко.

Цікаво, що всі ці добродії фігурують серед керівників і засновників комерційної організації ТОВ «Центр тендерних процедур» і громадської організації «Центр тендерних процедур і бізнес-планування». Остання, у свою чергу, є одним із трьох громадських співзасновників союзу громадських організацій «Тендерна палата України» на момент створення останнього в квітні 2005 року.

Примітно й те, що всі три громадські засновники Тендерної палати (інші дві — «Асоціація сприяння боротьбі з корупцією» і «Центр розвитку монопольного права і конкуренції»), відповідно до офіційного листа Мін’юсту (№32-5-97 від 01.03.06 р.) дружно зареєстровані за тією самою юридичною адресою — м. Київ, вул. П.Лумумби, 21.

З цими та багатьма іншими документальними підтвердженнями такого тісного поєднання суспільних і комерційних інтересів зацікавлений читач може познайомитися на сайті www.e-uriadnik.org.ua і самостійно дійти висновку про всі особливості узаконеної системи громадського контролю за держзакупівлями, що формувалася впродовж кількох років і нарешті була узаконена.

Щоправда, за інформацією представників Тендерної палати, нині коло її співзасновників значно розширилося. Проте їхнього переліку на сайті ТПУ в Інтернеті знайти чомусь не можна. Зате наводиться великий список представників державних відомств і громадських організацій, а також народних обранців — членів спостережної ради Тендерної палати, серед яких значаться і нардепи Осика С.Г. і Лукашук О.Г. (останній обіймає посаду віце-президента).

Серед віце-президентів ТП — і глава Ради підприємців при Кабінеті міністрів України Ксенія Ляпіна. Саме пані Ляпіна підписала від імені Ради підприємців направлений до Кабміну заклик відмовитися від ініціатив щодо перегляду ухвалених Верховною Радою змін до Закону «Про закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти». Звернення мотивується тим, що нова редакція закону дасть змогу удосконалити порядок здійснення держзакупівель, установити чіткі правила поведінки замовників і учасників торгів і враховує інтереси вітчизняного виробника.

Листування останнім часом посилилося. На адресу президента відкритого листа спрямував глава АМКУ О.Костусєв. Попутно згадавши про думку Ради підприємців, він повідомив, що його «як громадянина і патріота України глибоко турбує ситуація, коли прийнятий ВР і підписаний президентом закон ігнорується не тільки представниками окремих міністерств, зокрема Міністерства економіки, а й керівництвом Кабінету міністрів України». А тому, «з огляду на реальні загрози інтересам національної безпеки», «наполегливо попросив» главу держави «терміново зобов’язати забезпечення неухильного виконання норм закону».

Тезу про необхідність ретельного дотримання норм закону складно оскаржити. Ось тільки як бути учасникам цього процесу, котрі, якщо навіть і хотіли, навряд чи зможуть сьогодні повністю виконувати законодавчі вимоги? Йти на уклін до комерційних посередників? То це чималих грошей коштує. Державних, зауважте.

В’ячеслав ПАВЛЮК,
помічник начальника
Головного військового клінічного госпіталю:

— Не буде великим перебільшенням, якщо назвати ситуацію, яка склалася у сфері держзакупівель, катастрофічною. Особливо це стосується держпідприємств, у яких запровадження подібних процедур не може не викликати дуже серйозних труднощів. Якщо ж говорити про бюджетників, то у зв’язку з кардинальними змінами в порядку розміщення інформації про торги, нині неможливо розмістити інформацію про торги, не сходивши «на уклін» до «Європейського консалтингового агентства», оскільки виконати вимоги закону можна, лише розмістивши оголошення на сайті цієї компанії й у бюлетені ТПУ. Палата, до речі, одержала чимало повноважень. Але не несе за їх належне виконання ніякої відповідальності. Це нонсенс.

У принципі, вимоги цих структур можна було б виконати. Проте як це узгоджується з необхідністю виконання порядку використання бюджетних коштів? Як потім доводити контролюючим органам доцільність сплати в середньому 800 грн. за кожне розміщене оголошення, яких у великої організації можуть бути тисячі?

Окрім того, основний тягар з оплати послуг консультантів, який нібито і не лягає безпосередньо на плечі замовників, перекладається на учасника торгів. Але ж учасник закупівель потім неминуче закладе ці витрати, які можуть сягати 1% вартості закупівлі, у ціну товару, який постачається. А це, у свою чергу, теж призводить до перевитрати бюджетних коштів.

Ще одна проблема полягає в тому, що тепер з’явилося безліч приводів, під якими той чи інший суб’єкт, котрий навіть не брав участі у торгах, керуючись виключно власними меркантильними інтересами, може паралізувати закупівлі і навіть повністю діяльність будь-якого великого стратегічного підприємства, подавши скаргу чи судовий позов з будь-якої формальної причини.

Ксенія ЛЯПІНА, народний депутат,
глава Ради підприємців
при Кабінеті міністрів України:

— Багаторічна монополія Мінекономіки у сфері держзакупівель, яка існувала раніше, викликала безліч дорікань і не витримувала жодної критики. І скарг на її корупційність до змін у закон було не менше, а в десять разів більше. Причому скарги були такими самими: дороге оформлення документів, недосконалість процедури проведення тендерів і марність оскарження їх незаконності чи упередженості. «Вісник держзакупівель» Мінекономіки не був ефективним інформаційним ресурсом, про його існування не знали 90% представників бізнесу.

Чи усе стало гаразд? Ні. І передвиборні особливості тут теж відіграли свою роль. Але вважаю, що це — той старт, з котрого треба починати, щоб зруйнувати стару систему. І коли ми написали свого листа про те, що цей закон не треба ветувати, що він має набрати сили, ми зовсім не мали на увазі, що це — ідеал, якого ми вже досягли. Спілкуючись із представниками Тендерної палати, ми вже запропонували врахувати й усунути усі невідповідності і недолугості.

Структури, які монополізували ринок посередницьких послуг, фактично зробили це раніше. Діяльність ТПУ далека від досконалості. Але, за статутом, вона — відкрита громадська організація, учасником якої може стати кожен бажаючий, щоб здійснювати контроль за її діяльністю. Тому для представників бізнесу, які реально, а не тільки на словах, захочуть здійснювати контроль над держзакупівлями, це — реальний інструмент. До його активного використання хотілося б закликати підприємців.

Однак при цьому я не перебільшувала б значущість функцій ТПУ в управлінні цією сферою. Розглядати скарги, наприклад, вони можуть лише як одна з цілої низки інших структур, наділених такими повноваженнями. Монополія на інформацію — це теж надумана проблема. Хто заважає органам державної влади створити свій безплатний інформаційний портал, який би відповідав вимогам закону?

Мені здається, що держоргани зараз більше думають не про те, як виконати норми закону, а про те, як усунути Тендерну палату. Не виключаю, що в ТПУ можуть існувати якісь зловживання з боку бізнес-структур, які нав’язують під її крилом свої послуги. Але це можна і треба виправляти. І перше — це передати АМКУ координаційні функції, які зараз закріплені за Рахунковою і Тендерною палатами. Друге — вивести зі сфери дії закону про держзакупівлі компанії зі змішаною формою власності.

Зовсім не обов’язково повертати усе назад, покладаючи функції з контролю і координації держзакупівель знову на Мінекономіки. Для АМКУ виконувати цю роль є більш логічним, оскільки його функція — це саме координація і діяльність у сфері конкурентного законодавства. Моніторинг і контроль, я вважаю, повинні здійснювати Рахункова палата і незалежна громадська організація.

Андрій МАРУСОВ,
редактор інформаційного порталу «Е-Урядник»

— Під гаслами прозорості, суспільного контролю й боротьби з корупцією в Україні сформувалася потенційно корупційна мережа монопольної ренти. Вона складається з Тендерної палати України, що нібито здійснює громадський контроль над державними закупівлями, і низки приватних компаній. Серед них найвідомішими є ТОВ «Європейське консалтингове агентство» (власник порталу «Державні закупівлі» www.zakupivli.com), ТОВ «Центр тендерних процедур» (і його клони), ТОВ «Українська вексельна спілка» й інші. Відповідно до інформації, наданої «Е-Уряднику» Мін’юстом і Головним міжрегіональним управлінням статистики в Києві, всі ці організації перебувають під прямим або опосередкованим контролем Антона Яценка і Володимира Врублевського з родичами.

Завдяки змінам у закон про держзакупівлі, що здійснювалися з 2004 року, структури мережі фактично монополізували консалтинговий і інформаційний супровід державних закупівель, ринок надання тендерного забезпечення. У руках мережі опинилися інструменти прямого контролю над найбільш корупційно небезпечними процедурами закупівель — в одного учасника і з обмеженою участю. Найближчими днями ми оприлюднимо результати нашого аналізу джерел доходів мережі. До речі, у цьому нам дуже допомагають наші читачі (підприємці, чесні чиновники різного рівня), які електронною поштою, по телефону, при особистих зустрічах надають потрібну інформацію.

У результаті діяльності згаданих компаній не тільки громадяни або громадські організації, а й сама держава позбавлена доступу до інформації про те, як органи влади витрачають гроші платників податків! А це вже проблема не тільки демократичності й відкритості держуправління, а й національної безпеки України.

Звичайно, я не можу нікого обвинувачувати в корупції, оскільки це прерогатива правоохоронних органів України. Проте я переконаний, що в наявності всі ознаки масштабної корупційної змови, в яку втягнуто, серед інших, нинішніх й колишніх чиновників Рахункової палати, Антимонопольного комітету, Міністерства економіки, прокуратури, МВС, інших відомств, а також окремих народних депутатів.

Денис КРАСНИКОВ,
віце-президент Тендерної палати України:

— Нинішня редакція Закону «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» встановлює низку специфічних вимог, яким має відповідати інформаційна система в мережі Інтернет, що розміщує інформацію про держзакупівлі.

Нині всім цим вимогам найбільшою мірою відповідає портал www.zakupivli.com, який має, на відміну від інших сайтів, атестат відповідності Комплексній системі захисту інформації ДСТСЗІ (Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем і захисту інформації) СБУ.

Інформацію про закупівлі розміщати однаково треба. У принципі, можна пустити цей процес самопливом і дозволити всім розміщати її там, де вони захочуть, абсолютно не дотримуючись вимог про захист такої інформації. Довести потім, чи інформацію розміщали взагалі та чи вносили в неї якісь зміни, при розгляді будь-яких суперечок буде неможливо.

Нормальна ж ситуація виникне в тому разі, якщо з’явиться конкуренція між сайтами, які відповідають усім вимогам. Контроль за дотриманням конкуренції має здійснювати АМКУ, до якого є для цього всі повноваження.