ТАЄМНИЙ ЗВ’ЯЗОК

Дрібні пухирці, які розсипалися по всьому тілу хворого на вітрянку чада, знайомі багатьом батькам. Але мало хто знає, що це дуже заразне, але начебто не дуже небезпечне захворювання викликає вірус varicella-zoster, який після одужання нікуди не зникає, а зберігається в латентному стані до глибокої старості людини. Після 75 років наш імунітет різко знижується, і в результаті кожен п’ятий із тих, хто перехворів у дитинстві на вітрянку, має шанси занедужати на оперізувальний лишай. Щоправда, це стосується передусім жителів «дикого Заходу». У нас же до такої поважної старості дотягує значно менша кількість носіїв вірусу герпесу. Однак муки, які відчуває людина, захворівши на оперізувальний лишай, настільки страшні, що боротьбу з цим захворюванням не слід відкладати на невизначений час.

Зокрема у США нині 37 тисяч добровольців віком від 60 років і старіші беруть участь у широкомасштабному експерименті, що розпочався ще 1999 року. Половина їх пройшла вакцинацію проти вітряної віспи, схвалену у США як захід профілактики для дітей. Оскільки вартість кожної вакцинації — близько 100 доларів, про повсюдне проведення її в не настільки багатих країнах поки що не йдеться. До того ж 15—25% дітей, котрі отримали цю вакцину, все одно хворіють на вітряну віспу. Однак у разі доведеного зниження частоти захворюваності після вакцинації в літньому віці цей метод профілактики застосовуватимуть досить широко.

А поки що лікарі рекомендують тим із нас, хто перехворів на вітряну віспу (інакше кажучи — переважній більшості), з особливою обережністю ставитися до впливу чинників, які знижують імунітет. Це може бути стрес, викликаний розлученням або навіть складанням іспиту, наявність серйозної інфекції і/або потужного медикаментозного впливу, похилий вік, фізичне і/або моральне виснаження тощо. При виникненні стійкого місцевого подразнення шкіри в ділянці грудної клітки, талії чи на обличчі, що може супроводжуватися підвищенням температури, головним болем і розладом шлунка, необхідно розпочати антивірусну терапію. Причому чим раніше, тим краще, але бажано не пізніше 72 годин із моменту появи перших симптомів.