СТАРАННО ВИВЧЕНИЙ ГОМОСЕКСУАЛІЗМ

Останнім часом тема гомосексуалізму в нашому суспільстві стала чи не модною. Насправді гомосексуалісти — люди, безумовно, обділені. Багатьом із них не дано пізнати радість батьківства, часто вони приречені на самотність. Усе життя їм доводиться зіштовхуватися із неприйняттям і нерозумінням оточуючих, особливо, якщо їм вистачає мужності не приховувати, а іноді навіть декларувати свою сексуальну орієнтацію.

Свого часу американський генетик Дін Хаммер прилюдно оголосив, що йому вдалося виявити гомосексуальний ген. Це відкриття свідчило: гомосексуалізм — явище вроджене і боротися з ним марно. Однак глибші дослідження цей висновок не підтвердили, а вищезгаданий ген насправді таким не виявився. Теорія мала безліч суперечливих моментів, не зовсім науково обгрунтованих висновків — і з тріском провалилася. Залишилася інша, дедалі більше підтверджувана практикою: причиною гомосексуальних схильностей є виховання. Неправильне виховання.

Класична сім’я гомосексуаліста

Сім’я, у якій мати домінує, а батько непомітний чи постійно відсутній, дослідники називають «класичною сім’єю гомосексуаліста», отож, звертанню до гомосексуалізму можна запобігти, правильно виховуючи дитину. Лише 10% гомосексуалів виростають у сім’ях, де батько присутній фізично й емоційно, виявляє турботу й увагу, а мати в міру близька, у міру захищає і виховує — тобто в нормальних сім’ях. Решта походять із класичної сім’ї гомосексуаліста, у якій батько не має авторитету або не приділяє синові достатньої уваги. А адже саме стосунки з батьком — найважливіший чинник формування чоловічої самосвідомості.

Як правило, 60—70% опитуваних гомосексуалістів відзначають, що в дитинстві вони постійно відчували злість, страх чи образу стосовно свого батька. Взаємини з батьком вони називають радше негативними і деструктивними. (Для порівняння: лише чверть гетеросексуалів відчувала до батька схожі почуття.) 50% опитуваних гомосексуалістів малюють такий образ батька: холодний, ворожий або покірний, відсторонений, який не є зразком для наслідування. Більше 70% гомосексуалістів визнають, що не прагнули бути схожим на батька в дитинстві й у юнацькі роки і, підсвідомо відчуваючи, що цього б не бажала і мати, радше ототожнювали себе з нею. Вони також визнавали, що в їхній сім’ї домінувала мати, із якою у них була в дитинстві набагато більша духовна близькість, аніж із батьком. Мати намагалася бути центром уваги сина. Водночас спосіб життя, що вона йому вказувала, більше підійшов би для дівчинки. Хлопчику забороняли грати в активні ігри, як небезпечні для життя і здоров’я дитини. Мама надмірно тривожилася про його здоров’я і безпеку, постійно опікала. У результаті, залишаючись без неї, нехай навіть на короткий час, він почувався абсолютно безпорадним.

Поведінка такої матері щодо сина-підлітка нерідко нагадувала флірт жінки з дорослим чоловіком, що, можливо, є наслідком її підсвідомого прагнення бути усім для свого хлопчика. Мати, як правило, була сильною особистістю, значно ціліснішою за батька, й останнє слово в прийнятті рішень завжди залишалося за нею.

Наслідування жіночої рольової моделі

Звикнувши до того, що мама завжди має рацію, хлопчик мимоволі починає наслідувати її моделі поведінки — поведінки жіночої, попри всю її агресивність. У результаті він неохоче бере участь у хлоп’ячих іграх, охочіше проводить час із дівчатками. Гра в ляльки стає улюбленим заняттям. Таким хлопчикам нерідко подобається наряджатися в жіночі сукні, коли нікого немає вдома, накладати на обличчя мамину косметику, наслідуючи її міміку і жести. Сусідські хлопчаки вигадують для таких образливі прізвиська, а в забіяках їхня боязкість викликає бажання провчити фізичними діями. Тож хлопчик, який наслідує рольову модель матері, дедалі більше віддаляється від світу чоловіків і починає ідентифікувати себе зі світом жіночим.

Виховання хлопчика в неповній сім’ї

У наші дні у всьому світі стрімко зростає кількість розлучень й утворення неповних сімей, що є одним із чинників зростання гомосексуалізму. Дослідження свідчать: можливість того, що хлопчик у такій сім’ї виросте гомосексуалом, у чотири рази вища. Висновок психологів однозначний — у сім’ях, де відсутній батько, значно більше хлопчиків не люблять «чоловічих» ігор і «чоловічих» видів спорту і вирізняються яскраво вираженими «жіночими» характеристиками. Що молодша дитина на момент розлучення, то вища можливість виникнення такої поведінки.

Цікавий той факт, що в сім’ях, де батько відсутній, оскільки цього вимагає його робота, кількість женоподібних хлопчиків не зростає порівняно з сім’ями, де батьки частіше бувають удома. Це свідчить про те, що основна причина виникнення й розвитку гомосексуальної поведінки криється не у вихованні самою лише матір’ю, а в психологічному кліматі сім’ї, у тій психологічній установці, яку дитина отримує стосовно батька, чоловіка, і взаємин між чоловіком та жінкою. Погані стосунки між батьками, груба й неуважна поведінка батька стосовно дитини чи образа на батька, що покинув сім’ю, — причини, з яких чоловіча модель поведінки стає для хлопчика менше привабливою, ніж жіноча. Дуже важливо, щоб батько, навіть одружившись із іншою жінкою, підтримував зі своїм сином і, якщо можливо, з його матір’ю добрі товариські стосунки, брав активну участь у їхньому житті. Адже, як свідчать дослідження, виховані матір’ю-одиначкою, що ніколи не була заміжня, хлопчики не мають негативного психологічного досвіду ставлення до чоловіка, тож у таких сім’ях виростає не більше гомосексуалістів, аніж у нормальних повних сім’ях.

Боязнь сексу
з жінкою

Ключове значення у формуванні гомосексуальних схильностей має співставлення дитиною образів батька й матері, коли результат — не на користь батька, і виникнення підсвідомого бажання ототожнюватись із образом матері, як із позитивнішим. Психоаналітики відзначають, що гомосексуалізм часто більшою мірою обумовлений відразою, боязню сексу з жінкою, ніж власне еротичним потягом до мужчини. Результатом надмірної близькості до матері в дитинстві є сприйняття сином сексу з будь-якою жінкою як із матір’ю, а свідомість цього не витримує. Підсвідомо в ній визріває ідея гомосексуального статевого акту, як природнішого психологічно, адже чоловіка він звик розглядати, як істоту віддаленішу, а стосунки з чоловіком — як стосунки, яких у нього не було чи було недостатньо в дитинстві. Його душа шукає компенсації образи, завданої слабким, озлобленим чи просто байдужим до нього батьком, шукає розуміння, ласки, кохання, мужності.

Підіб’ємо підсумок. Негативна рольова модель батька, його слабкість, безхарактерність, відстороненість, домінуюча агресивна мати, розлучення батьків, у результаті якого батько забуває про те, що у нього є син, назавжди посіявши в ньому почуття образи, надмірна опіка над хлопчиком, його неучасть в активних іграх (у тому числі спортивних), женоподібна поведінка, дружба переважно з дівчатками, надмірна близькість до матері, позбавлення дитини можливості виявляти ініціативу і самостійно вирішувати якісь питання — усе це чинники ризику, що можуть сприяти розвитку у вашого сина гомосексуальної орієнтації.

Життя складне, і не завжди вдається влаштувати його так, як хотілося б. Але контролюючи себе, будучи грамотною людиною і турбуючись про майбутнє власної дитини, завжди можна створити в сім’ї, навіть неповній, здоровий психологічний клімат, виховати дитину так, щоб це виховання дало в майбутньому якнайбільше позитивних і якнайменше негативних плодів. Всі ми родом із дитинства, а отже, щастя наших дітей — у наших руках. Коли вони ще тільки починають усвідомлювати себе в цьому світі, ми вже програмуємо все їхнє подальше життя.