1 ЧЕРВНЯ — МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ЗАХИСТУ ДІТЕЙ ТАТО, МАМА, ГОРИ. І Я!

Від кого дітей захищати? Свято ж бо державне. Як на мене, то саме від держави і треба захищати. Адже державу представляють конкретні люди (чиновниками називаються), які, на жаль, далеко не завжди уособлюють суспільні інтереси. Частіше вони відстоюють власні інтереси, але при цьому прикриваються пишномовними фразами.

Нині модно стало критикувати все, що було при радянській владі. Однак у ті недалекі часи про дітей турбувалися незрівнянно краще. Вони мали Всесоюзну піонерську організацію. Коли відкинути її ідеологічну зашореність, то можна стверджувати, що це була найсильніша у світі дитяча організація: структура, предмет діяльності, форма, атрибутика. Відомо, що Надія Костянтинівна не сама її придумала, а створила на кістках «Пласту». Якщо чесно, то всі діти мого покоління щиро прагнули бути піонерами. Організація мала свої літні табори, свою газету. А яке жваве зацікавлення викликали ігри «Зірниця», «Шкіряний м’яч», «Золота шайба»!

Які дитячі організації знаємо в Україні нині? Якщо батьки працюють, то хто опікується їхніми дітьми? Відповідь дав ще Буратіно. На запитання «Хто тебе виховував?» він відповів: «Тато Карло, а бувало — і ніхто». Чи не тому в нас так багато «дерев’яних» дітей (їх називають наркоманами, безпритульними, правопорушниками, соціально незахищеними тощо).

Виявом депутатської турботи про підростаюче покоління став хіба що напівфабрикат під назвою «Закон про молодіжні та дитячі громадські організації». Порівняно з нічим, це, звісно, прогрес. Однак дуже сумнівно, що хтось із його творців причетний до роботи з дітьми.

Законом передбачена фінансова підтримка молодіжних та дитячих громадських організацій. Навіть у бюджеті закладено 12 мільйонів гривень. І що, дуже це сприяє становленню самих організацій? Левова частка коштів іде на прополітичні молодіжні організації, фактично на підтримку політичних партій. А неполітичні організації з конкретним предметом діяльності чиновники насправді сприймають як непотрібну екзотику.

До таких висновків доходиш на підставі спілкування з працівниками Держкоммолодьспорттуризму та УНКМО (Українського національного комітету молодіжних організацій). Здається, у цих довжелезних назвах і губиться турбота про дітей.

Думаю, було б доречніше, аби держава надала фінансову можливість дитячим громадським організаціям утримувати штатних лідерів у кожному місцевому осередку. На зразок колишніх піонервожатих у школах. При цьому організація повинна пройти певні тести та зарекомендувати себе конкретними справами.

Офіційні структури силами своїх чиновників розв’язують проблеми, які вони формулюють як державні. Маю на увазі численні соціальні служби різних рівнів, управління у справах сім’ї та молоді, управління у справах неповнолітніх тощо. Дитячі громадські організації могли б на конкурсній основі взяти на себе розв’язання деяких проблем з передачею їм відповідного фінансування. Наприклад, оздоровлення, для якого в нас є потрібні спеціалісти — тренери, вчителі, інструктори.

Наш рух започаткував фестиваль «Тато, мама, я — альпійська сім’я». Щоб дати дітям змогу побути зі своїми батьками у горах, поєднати приємне з корисним — навчити культури спілкування з природою. Відбуватиметься це у формі занять на льодовику, на скелях, під час походів на перевали і вершини. Вечорами — вогнище, гітара, підгоріла каша та інші обов’язкові атрибути походу. Це особливо зручно для так званих неповних сімей. Адже мамі з дитиною важко все необхідне для походу нести самій в рюкзаку. А коли ми разом, то користуємося спільним спорядженням. І за дітьми можна наглядати почергово.

Ми хотіли б проводити такі фестивалі в кожній області — взимку 10 днів, влітку — 20. Досвід напрацьовано в київському осередку. Для всеукраїнського заходу потрібна допомога департаменту молодіжної політики. На жаль, два роки подаємо програми, заявки, а віз і нині там. Можливо, у День захисту дітей, нагадуючи чиновникам про потреби спортивних сімей, ми не тільки вкотре почуємо, що програма наша дуже хороша, пройшла експертну раду, але різні державні програми з’їдають левову частку коштів, — а й одержимо реальну підтримку. Щоб не доводилося знову висловлювати гірке побажання: успіхів вам, дорогі товариші службовці, у вашій такій потрібній вам роботі!