Неоднорідна "російська нація"

Вибори голів Хакасії цієї неділі й Приморського краю в середині грудня демонструють високу концентрацію протестних настроїв у Росії, які здатні відправити в осад керівників-технократів і підняти на поверхню технічних кандидатів від опозиції.

"Російська нація", не встигнувши народитися на сторінках свіжоспеченої Стратегії державної національної політики, демонструє свою неоднорідність. Імовірно, Кремлю доведеться поквапитися з транзитом влади, поки ще не висохли золотовалютні резерви й магічний вплив на електорат Владіміра Путіна.

Регіональні вибори в Росії, які щорічно відбуваються у вересні, цього разу досі ще не завершилися. Проблеми у вигляді відмови електорату твердо дотримуватися трансльованої по телебаченню політики Кремля тією чи іншою мірою далися взнаки скрізь, де проходили вибори. У більшості випадків Кремль вирішив проблеми. Але не без втрат для внутрішньої стійкості вертикалі влади. У двох регіонах вибори дотепер не завершені і можуть плавно злитися з регіональними виборами наступного року. Окрім того, кадрові рішення можуть знадобитися в регіонах, де вирування суспільних настроїв зриває кришку влади поза плановими виборами.

У єдиний день голосування 9 вересня ц.р. в Росії обирали очільників 26 суб'єктів федерації, у тому числі 22 - на прямих виборах, у 16 суб'єктах обирали депутатів законодавчих зборів, у низці суб'єктів відбулися довибори до регіональних законодавчих зборів, у кількох - довибори до Держдуми в одномандатних округах. У багатьох регіонах проходили муніципальні вибори різного рівня. Зокрема обирали мерів деяких столиць суб'єктів федерації, з тих небагатьох, де ще збереглися прямі вибори мерів. Це характерна для Росії аномалія народовладдя: очільників суб'єктів федерації так чи інакше обирають, але очільників їхніх столиць - переважно призначають. Усього виборами різною мірою було охоплено 80 суб'єктів федерації з 93 (у Росії вважають, що після анексії Криму і Севастополя їх стало 95).

Регіональні вибори цього року мали стати нудними, з невисокою явкою й гарантованим результатом. Явка справді була невисокою (втім, вона традиційно низька на регіональних виборах), але результати виявилися не настільки передбачуваними, як планували в Кремлі.

Усе за планом пройшло тільки на довиборах до Держдуми в семи одномандатних округах (у Держдумі 450 місць): п'ять місць отримала "Єдина Росія", по одному - КПРФ і ЛДПР. Натомість у голосуваннях за списками "Єдина Росія" виглядала слабко, на рівні 2011-2012 років. У трьох законодавчих зборах суб'єктів федерації з 16, де проходили вибори, "Єдина Росія" не змогла посісти перше місце, поступившись КПРФ і ЛДПР. Погіршилися показники "Єдиної Росії" на муніципальних виборах. Кандидат від влади зазнав поразки на виборах мера Якутська, однієї з чотирьох столиць суб'єктів федерації, де відбувалися вибори. У чотирьох з 22 суб'єктів федерації (18% випадків), де проходили прямі вибори очільників, Кремль програв своїм же технічним кандидатам. У двох випадках, де на губернаторських виборах виграла ЛДПР Владіміра Жириновського (у Хабаровському краї й Владимирській області), результат сприйняли як даність, ще у двох, де лідером стали представники КПРФ усе ще Геннадія Зюганова (Приморський край і Хакасія), - тривають досить складні маневри.

Ті, що не виправдали надій

Принциповими для Кремля були вибори губернаторів. Усім своїм висуванцям Владімір Путін надавав особисту підтримку. Тому провал деяких з них символізує провал президента. Більш-менш яскрава перемога була тільки в Москві (російські столиці є окремими суб'єктами федерації). Чинний мер Сєргєй Собянін переміг з результатом 70% за явки 31% (високий результат для Москви). Система голосування і незалежного контролю в російській столиці зусиллями громадянського суспільства була доведена до стану, близького до досконалості. Натомість у Приморському й Хабаровському краях, Республіці Хакасія та Владимирській області влада з тріском програла.

У деяких випадках (де перемога влади була досяжною) довіри влади не виправдали самі кандидати, в інших (де шансів, як виявилося, не було) - виборці. Губернатори Хабаровського краю і Владімірської області, що не виправдали надій, прийняли удар на себе. Кремль їх не рятував, вирішивши домовитися з ЛДПР про лояльність їхніх ставлеників. Навряд чи це було важко. У Приморському краї й Хакасії просто так програти Кремль ну ніяк не міг. Путін узяв на себе надто багато зобов'язань, у першому випадку публічних, у другому - непублічних.

Кандидат Кремля в Приморському краї на вересневих виборах, технократ з колишніх військових, був призначений Путіним керувати регіоном лише 2017 року. У першому турі він не дотягнув до переможних 50% і вийшов у другий тур з представником КПРФ. Результат виявився несподіваним, і це був прорахунок внутрішньополітичного блоку Кремля. До другого туру мала спрацювати важка артилерія - Східний економічний форум у столиці краю Владивостоку за участі лідерів Китаю, Японії, Південної Кореї й повторна зустріч президента зі своїм кандидатом, яка закінчилася публічною обіцянкою Путіна, що "все буде добре".

Добре не вийшло, і це була друга помилка в розрахунках внутрішньополітичного блоку Кремля. До другого туру в середині вересня протестний електорат устиг консолідуватися. Кандидат від влади програв, але поки в Москві спали, очікуючи результатів (різниця поясів), його команда вирішила підважити вибори відвертими фальсифікаціями. Коли в Москві прокинулися, там вирішили вибори скасувати й призначити нові на середину грудня. Згідно з політикою Сєргєя Кірієнка, першого заступника керівника президентської адміністрації, вибори мали бути договірними, але чесними. При програші влада складає новий договір, але на відверті фальсифікації не йде. Зрозуміло, це не стосується окупованих територій України, де Росія теж проводить вибори. Там результати відомі заздалегідь.

Новий призначенець у Приморському краї заради можливості очолити цей ключовий для Росії регіон відмовився від посади губернатора Сахаліну. У нього є команда й ресурси, достатні, щоб іти на вибори самовисуванцем, але, схоже, недостатні, щоб відмовитися від договірного матчу. Кремль переконав КПРФ не виставляти в Приморському краї свого кандидата. Однак той усе ж таки піде на вибори, але теж як самовисуванець. Це серйозне процедурне позбавлення прав - тепер треба за короткий час зібрати підписи підтримки жителів краю і муніципальних депутатів ("мундепів" у російській термінології). Останні можуть підтримати тільки одного кандидата, і всі голоси вже зібрані ставлеником влади, а також іншими технічними кандидатами. Комуніст просто не дійде до реєстрації.

Хакасія - улюблене місце відпочинку Путіна, індивідуального і разом із міністром оборони Сєргєєм Шойгу. Губернатор, який програв, був важливим розпорядником президентського відпочинку, і він програв у першому турі комуністові. Перед другим туром Путін і Шойгу заїхали в республіку на шляху з Душанбе в Сочі, але публічних обіцянок, що все буде добре, тут не звучало. За кілька днів до другого туру з Кремля надійшов сигнал про неминуче - губернаторові довелося знятися з виборів, щоб їх відкласти, а потім і піти з посади. Новий призначенець у Хакасію як кандидат на виборах не планувався. Він мав зірвати незавершений другий тур юридично пристойними способами, організувати нові вибори й повернутися до Москви. До другого туру цієї неділі всі кандидати, крім представника КПРФ, знялися з виборів. Єдиний претендент від КПРФ, що залишився, тепер за процедурою має набрати половину голосів від тих, хто прийшов голосувати. Влада запустила всі ресурси для голосування проти, хоча агітація проти й заборонена російським законодавством.

Не можна виключати, що "злив" КПРФ у Приморському краї супроводжувався погодженим із Кремлем шансом на перемогу в Хакасії. Якщо перемога комуністів відбудеться, тоді або їхні лідери будуть допущені до першого тіла Росії під час його відпускних забав, або відпустки першого тіла будуть перенесені в інший регіон.

Профілактика майбутніх поразок

Навчений неприємним досвідом регіональних виборів цього року, Кремль розпочав нову хвилю відставок і призначень у губернаторському корпусі. Російські політичні експерти дружно заявили, що заміни були очікувані, але мало хто з них казав про це до вересневих виборів.

З дій Кремля можна судити про ідентифікацію проблем керованості регіонів: втома виборців від незмінюваних персон і негативний шлейф голосування "Єдиної Росії" за пенсійну реформу. Проблеми втоми виборців вирішуються без креативу, усуненням з електорального поля набридлих керівників. За період трохи більше ніж місяць, окрім очільників Приморського краю (і, відповідно, Сахаліну) та Хакасії було замінено також керівників Кабардино-Балкарії, Астраханської Курганської і Липецької областей, Башкортостану, Курської області, Санкт-Петербурга, Забайкальського краю. Більшість цих керівників наступного року очікують регіональні вибори. З тих, хто поки вцілів і може розраховувати на перемогу 2019 року, - Сєргєй Аксьонов, "глава" анексованого Криму. Але це в баченні Кремля. З урахуванням результатів регіональних виборів цього року багато прогнозів можна поставити під сумнів.

Ключові регіональні вибори цього року в Примор'ї забезпечуватиме значна, навіть надмірно, з урахуванням наявності в кандидата від влади власної команди й ресурсів, група політтехнологів і регіональних менеджерів. Аж до виборів у регіоні працюватимуть Боріс Рапопорт (близький до Владіслава Суркова, відповідав за політичну складову сепаратних українських територій), який зараз проходить погодження для призначення заступником начальника управління президента із забезпечення діяльності Держради (УДР). Йому допомагатиме співробітниця УДР Марія Сєргєєва. Керівництво з Москви покладено на начальника УДР Алєксандра Харичева (як і на більшості регіональних виборів, але цього разу з присутністю співробітників на "полі бою"). Забезпечувати кампанію на місці подій відправлено представників PR-агентств "Полілог" (близьке до Сєргєя Кірієнка), "Іма-консалтинг", "Бакстер груп".

За даними "Ведомостей", у регіони, в яких вибори відбудуться наступного року, були спрямовані групи співробітників адміністрації, "Єдиної Росії" і політтехнологів. Вони мають вивчити ситуацію, опрацювати результати в рамках багатофакторного аналізу і потім супроводжувати вибори. Розподіл відомих політтехнологів такий: Євгєній Мінченко - Забайкалля, Грігорій Казанков - Астраханська й Волгоградська області, Олег Матвейчев - Вологодська область, Дмітрій Орлов - Челябінська й Оренбурзька області, Павєл Данілін - Ставропольський край і Калмикія, Глєб Кузнєцов - Санкт-Петербург. У моніторингу буде задіяний Сєргєй Звєрєв.

Результати голосування за списками "Єдиної Росії" усіх рівнів не дискредитували президента, тому відставок і повторних голосувань не було. Щоправда, результат дискредитував лідера "Єдиної Росії" прем'єра Дмітрія Мєдведєва, але не сильно. У голосуванні за списком "Єдина Росія" набрала загалом менше ніж 50%, але з урахуванням лояльних мажоритарників її результат досяг 60%. Це дозволило лідерам партії оголосити про перемогу й створення більшості у всіх новообраних законодавчих зборах. Проте керівників партійних організацій у проблемних регіонах було замінено.

* * *

Російська система влади дала локальний, але глибокий збій. Ситуація з регіональними виборами залишається контрольованою для Кремля. Але нервозність помітна. Запас міцності влади, який здавався дуже великим (причому несподівано великим) за результатами президентських виборів у березні, усього за півроку дуже скоротився. Тому коригуванню підлягають не тільки результати, а й сама внутрішня політика. Владімір Путін залишається потужною політичною фігурою в Росії, але він втрачає здатність "магічного" впливу на російське населення в рамках імітації демократії.