Європейський парламент 2014-2019: п'ять років поруч з Україною

Нинішній склад ЄП розпочав свою діяльність 2014 року, що збіглося з драматичними й водночас визначальними для європейського вибору України подіями Революції Гідності.

Ці п'ять років стали для України періодом європейського самоусвідомлення. Водночас це були також роки усвідомлення України Європою.

Для України цей період став часом боротьби за свій європейський вибір і становлення державності. Для Європейського парламенту ця каденція стала часом зміцнення його ролі в розбудові об'єднаної Європи і водночас безпрецедентних викликів для єдності та стабільності ЄС.

Для України Європа стала орієнтиром цивілізаційного вибору, а для ЄС Україна - ілюстрацією боротьби за європейські цінності, які перестали бути для Європи абстракцією.

Ці п'ять років ми були разом.

Європейський парламент став одним з головних рушіїв включення України в загальноєвропейський політичний і суспільний контекст.

Я щиро вдячний цій інституції, яка представляє всіх громадян ЄС, за глибоке розуміння прагнень українського народу, потужну підтримку і стратегічне бачення європейського майбутнього України.

Жодна інша держава не отримала такої уваги з боку ЄП, як Україна. "Українське досьє" стало важливим, відповідальним і престижним елементом діяльності євродепутатів, а також предметом консолідованої позиції та активного залучення всіх проєвропейських політичних сил Європарламенту. Ба більше, показовим стало те, що нечисленними критиками й опонентами нашої держави в ЄП стали переважно критики й опоненти об'єднаної Європи - євроскептичні радикальні сили.

Складно уявити обсяг повного "українського порядку денного" в ЄП та перелік усіх залучених у цей процес євродепутатів. Тут я згадаю найбільш пам'ятні, унікальні й важливі для України події в діяльності Європарламенту цієї каденції.

За останні п'ять років Європарламент ухвалив близько 25 законодавчих актів, резолюцій і доповідей, безпосередньо присвячених Україні. А загалом Україна згадується в майже 120 рішеннях ЄП.

До цих цифр не входять регулярні пленарні дебати, зокрема ті, що відбулися на передостанній сесії ЄП у березні (присвячені 5-м роковинам незаконної окупації Росією Криму), численні рішення і тематичні засідання парламентських комітетів та делегацій, публічні депутатські слухання, зустрічі в рамках візитів до ЄП українських делегацій (для прикладу: лише 2018 року відбулося 30 офіційних засідань комітетів ЄП на українську тематику і близько 30 публічних заходів та акцій, присвячених Україні).

Передусім згадаю безпрецедентну в історії європейського та українського парламентаризму синхронну ратифікацію 2014 року Верховною Радою України та Європейським парламентом Угоди про асоціацію між Україною і ЄС з прямою трансляцією з Києва й Страсбурга.

2014 року співпраця України і ЄС отримала важливий інституційний вимір - Парламентський комітет асоціації, що розвинувся в надзвичайно інтенсивний, кооперативний і довірливий канал комунікації між парламентарями обох сторін та ефективний інструмент парламентського контролю виконання Угоди про асоціацію.

Окрім того, саме в ЄП поточного скликання вперше почало діяти неформальне об'єднання євродепутатів "Друзі європейської України", до якого увійшло близько 50 членів ЄП, а саме об'єднання провело десятки зустрічей і тематичних заходів.

2016 року єдиний раз у своїй практиці ЄП провів унікальний тематичний тиждень, присвячений окремій державі, - Тиждень України"

Переконаний, багато хто пам'ятає історичний момент підписання 17 травня 2017 року в Європейському парламенті рішення про запровадження безвізового режиму з ЄС для громадян України. Не в останню чергу принципова позиція ЄП на підтримку безвізового режиму для України сприяла подоланню певної політичної нерішучості окремих держав-членів.

2018 року Європарламент вручив свою найвищу відзнаку - Премію "За свободу думки" ім. Сахарова - українському режисерові, політичному заручникові Кремля Олегу Сенцову, визнавши його боротьбу за людську гідність, свободу слова і верховенство права з режимом Путіна як приклад для наслідування в усьому світі.

Вже 2019 року, завдяки тиску Європарламенту, ЄС ухвалив важливе рішення щодо поширення європейських енергетичних правил на російські проекти, включаючи "Північний потік-2", чим значно обмежив можливості Москви для енергетичного шантажу та газових маніпуляцій. Загрози безпеці України та стратегічна важливість українського маршруту транзиту газу в Європу були серед ключових мотивів для євродепутатів при ухваленні цього рішення.

Політична позиція ЄП на підтримку України стала, без перебільшення, важелем тиску на інші інституції ЄС з метою посилення їхньої амбітності в розвитку відносин з Україною та визнанні європейської перспективи нашої держави.

Європейський парламент чітко визнав і неодноразово наголосив на невід'ємному праві України претендувати на членство в ЄС. Він також підтримав нашу ідею щодо поглиблення галузевої інтеграції з ЄС асоційованих партнерів у форматі "Східне партнерство +", а також погодився з ініціативами президента України щодо поступової інтеграції нашої держави в Енергетичний союз ЄС, щодо Спільного цифрового ринку ЄС, Митного союзу ЄС і навіть Шенгенської зони.

Водночас Європарламент є справедливим і відвертим партнером України в оцінці реформ. Чітко артикулюючи сфери, де від України очікується, що вона і надалі докладатиме зусиль задля внутрішніх перетворень, і не уникаючи точкових критичних зауважень, ЄП визнає, що за останні п'ять років Україна здійснила більший прогрес, ніж за всі попередні роки незалежності.

Важко переоцінити роль ЄП у мобілізації загальноєвропейської підтримки у протидії російській агресії проти України та відновленні територіальної цілісності нашої держави.

За останні п'ять років ЄП сформував надійний політичний запобіжник проти спекуляцій щодо можливого послаблення санкцій ЄС проти РФ чи нормалізації відносин з Москвою. Низкою своїх резолюцій ЄП не лише підтримав діючий санкційний режим ЄС щодо РФ, а й закликав до його посилення, включаючи затвердження на рівні ЄС "Списку Магнітського", спрямованого проти Кремля та наближених до нього російських олігархів.

Європарламент чи не першим на міжнародній арені підтримав українські ініціативи щодо необхідності розгорнути на окупованих територіях Донецької і Луганської областей міжнародну миротворчу операцію і створити міжнародний майданчик для обговорення питання деокупації Криму.

Він також став провідною інституцією, що привернула увагу Європи до серйозних загроз пропаганди, дезінформації, кібератак та втручання в демократичні процеси як інструментів гібридної війни, до яких вдається Москва. Практична активізація ЄС у виробленні інструментів протидії цим загрозам є незаперечною заслугою передусім Європейського парламенту.

Європейський парламент цілковито відмовився від будь-яких форм двостороннього парламентського діалогу з РФ. Публічні контакти з представниками російської влади давно вже стали в ЄП "токсичними" для будь-якого політика і поганим політичним тоном.

Кульмінацією сприйняття Європарламентом нинішньої Росії стало ухвалення у березні цього року Доповіді про стан відносин ЄС - РФ, де Росія більше не визнається стратегічним партнером. Російська агресія проти України та окупація частин її території стали ключовими мотивуючими чинниками для цього рішення.

У взаємодії з українською стороною ЄП на постійній основі підтримує міжнародну увагу до ситуації з українськими політичними в'язнями Кремля. У своїх резолюціях європарламентарі згадали ім'я практично кожного з майже 70 українських бранців на території Росії та окупованого Криму. Жодна справа злочинного переслідування Росією українських громадян не пройшла повз увагу ЄП.

Європейський парламент став однією з перших міжнародних інституцій, яка звернула свою увагу на ескалацію Росією конфлікту в Азовському морі та Керченській протоці, ухваливши відповідну резолюцію із засудженням агресивних дій РФ.

Також не можу не згадати із вдячністю і захопленням неодноразових сміливих візитів євродепутатів у зону проведення АТО/ООС та на лінію протистояння, іноді навіть усупереч безпековим застереженням керівництва ЄП.

Окрім того, Європарламент став майданчиком для гуманітарної, суспільної та культурної представленості України в Брюсселі й Страсбурзі.

Завершення роботи ЄП 8-го скликання - гарна нагода підбити підсумки та подякувати справжнім друзям України, які ці п'ять років щиро нас підтримували, сприяли змінам у нашій державі, боролися і перемагали разом з нами.

Вірю, що після виборів до Європарламенту, які відбудуться 23-26 травня, темп нашої співпраці і масштаби взаємодії не зменшаться. З нетерпінням очікую побачити в новому складі ЄП старих друзів і отримати нових.