Росія в Криму відбирає у дітей українську ідентичність

Українська ідентичність у Криму була не в моді й до окупації. Шкіл українських було мало, однак вони були. Після окупації ситуація різко змінилася. Фактично, тепер українськомовних шкіл на півострові немає. Вони всі знищені. В одній зі шкіл Сімферополя, в якій працювали українські класи, тепер виховують кадетів ополчення. Бути українцем у Криму не тільки складно, а ще й небезпечно. Всі ми пам'ятаємо обшуки і тиск на активістів Українського культурного центру, затримання за селфі у вишиванках і сфальсифіковану кримінальну справу за прапор на даху будівлі. А тепер зусилля окупантів спрямовані проти наших дітей. Які народилися в Україні і, згідно з Конвенцією про права дитини, мають повне право на вираження та збереження своєї української ідентичності.

Кримські діти вже шість років перебувають під впливом масштабної російської агресивної мілітарі-пропаганди. Частина таких дій потрапляє під визначення воєнного злочину і порушує права дитини.

Керівниця Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник роз'яснює, які саме міжнародні норми порушує в цьому випадку РФ.

"Стаття 51 Женевської конвенції "Про захист цивільного населення під час війни" гласить, що на окупованій території забороняється пропаганда служби в армії держави-окупанта. Понад те, згодом багатьох дітей після досягнення ними 18-річного віку призивають у російську армію. Отже, ми маємо всі підстави говорити про воєнний злочин Росії".

Стаття 38 Конвенції про права дитини, яку Росія ратифікувала 23 серпня 1993 року, зобов'язує державу-окупанта поважати норми міжнародного гуманітарного права, що стосуються її у випадку збройних конфліктів, і забезпечувати їх дотримання.

Фактично, влада РФ шостий рік поспіль грубо й системно порушує ці норми. Вся система шкільної освіти, починаючи з навчальних програм, у тій чи іншій формі пропагує службу в російській армії та "ценности русского мира", що позбавляє дітей можливості виявляти українську ідентичність або вільно вибирати свою ідентичність. Таким чином, це стосується збереження та розвитку індивідуальності дитини, про що говорить і Конвенція про права дитини", - заявляє правозахисниця.

Цю стратегію закріплено і в указах окупаційної влади Криму.

Так, 18 грудня 2014 року вийшов "указ глави Республіки Крим № 522-У "Про затвердження Концепції патріотичного та духовно-морального виховання населення в Республіці Крим".

Одне із завдань Концепції - формування у кримських дітей засад російської громадянської ідентичності. Інше завдання - "удосконалення військово-патріотичного виховання та підвищення мотивації до військової служби, одержання громадянами Республіки Крим початкових знань у сфері оборони та навчання основ військової служби".

Підконтрольні керівництву Росії міністерства, відомства, громадські організації та медіа вже п'ять років успішно втілюють у життя ці завдання в Криму.

"Конвенція ООН гласить, що дитина має виховуватися в атмосфері миру, терпимості та дружби між усіма народами, етнічними, національними та релігійними групами. Однак у Криму для дітей створюється зовсім інша атмосфера", - пояснює Ольга Скрипник.

"Це політика деперсоналізації особистості та підготовка молоді до незаконного, згідно з нормами міжнародного гуманітарного права, призову в армію країни-окупанта. Зазвичай ворогом, за російськими навчальними програмами й освітніми заходами, є або Україна, або західні держави, а Українська держава розглядається в підручниках як нібито частина "великої Росії", - вважає вона.

Проблема зі зміною національної ідентичності українських дітей у Криму лежить не тільки в юридичній площині, а й у психологічній. Окупаційна влада своїми діями впливає на свідомість дітей.

Психолінгвістка, кандидатка психологічних наук Юлія Крилова-Грек вважає, що в дітей, які стали жертвами такої пропаганди, практично не залишається вибору.

"З одного боку - батьки, які підтримують усе, що відбувається, з іншого - школа з нав'язливим одностороннім вихованням. Ситуація особливо драматична, коли йдеться про дитячі будинки. Якщо в першому випадку є бодай надія на розсудливих дорослих, то тут альтернативи немає. У принципі, діти просто не бачать іншого боку медалі, їм ні з чим порівняти життя на окупованій території. Мимоволі вони стають частиною цього світу, що, в остаточному підсумку, змінює їхню свідомість і формує ставлення до життя", - каже вчена.

Один із прикладів такої роботи з дітьми-сиротами - запуск у Криму програми "Юнармія. Наставництво". Цей проєкт розрахований на вихованців інтернатів, із якими працюють керівники Юнармії, масштабно втягуючи їх у мілітаризований спосіб життя.

Юлія Крилова-Грек упевнена, що в дітей-сиріт, які беруть участь у програмі, шанси засвоїти альтернативний погляд на світ зводяться до нуля.

"Стосовно дітей-сиріт, яким не вистачає сім'ї, в якій вони могли б відчути підтримку та поділитися своїми переживаннями, система наставництва від держави може стати додатковим важелем впливу на несформовану психіку. І якщо людина, котра приходить до дітей як наставник, - педагог досить талановитий, аби привернути до себе дитину і стати для неї авторитетом, тоді її думка матиме велике значення, що робить дітей апріорі веденими".

Важливу роль у формуванні особистості також відіграє телебачення. Американська академія педіатрії (ААР) експериментально довела, що телебачення не просто впливає, воно формує поведінку дітей та їхнє ставлення до життя.

Ситуація зі свободою слова в Криму не сприяє розвиткові критичного мислення маленьких кримчан. Як свідчать моніторинги Кримської правозахисної групи, на півострові постійно блокують українські сайти, радіостанції та деякі супутникові телеканали.

В таких умовах у Криму не припиняються масована атака на свідомість і створення певних стереотипів, - вважає психолінгвіст.

"Батьки, школа, дитячий садок, кінофільми - все спрямоване на те, щоб сформувати певне ставлення, певний тип поведінки та картину світу. І, звісно, потім дуже важко буде навчити цих людей критично мислити, бачити альтернативи. Як багато дідусів і бабусь досі скучають за Сталіним і СРСР, так, можливо, і в котрогось відсотка цих дітей залишатиметься ностальгія, пов'язана з великою войовничою Росією.

Причини ностальгії дуже прості й зрозумілі: спогади дитинства, переважно позитивні, створюють картину спогадів, єдину з навколишнім світом. У дитячих садках, школах ідея переваги "русского мира" формується через гру, що є кращою формою засвоєння інформації й асоціюватиметься з позитивними переживаннями, пов'язаними саме з войовничо-патріотичним напіврадянським світом. Тому дуже висока ймовірність, що цей світ і стане тим місцем, де ці люди звикнуть почуватися добре та комфортно", - каже Юлія Крилова-Грек.

З погляду психології, дитина довірливіша, ніж дорослий, у неї менше досвіду, - роз'ясняє вчена.

"У дитини до підліткового віку ще не сформовані абстрактні поняття. Її психіка набагато пластичніша, її свідомістю набагато легше маніпулювати й керувати. І це - одна з причин того, чому дитину до 15 років не слід залучати в жодні воєнізовані організації. На жаль, усі ці нехороші речі робляться за згодою батьків. У ситуації, коли батьки мають протилежну російській пропаганді точку зору і якось пояснюють її дітям, у дитини набагато менше шансів стати маленьким мілітаризованим гвинтиком великого імперського механізму. У ситуації, коли батьки є частиною цього світу, в їхніх дітей дуже малі шанси вирватися з цього інформаційно-пропагандистського кола", - пояснює Юлія Крилова-Грек.

Ще один спосіб впливу на незміцнілі уми кримських дітей - залучення священиків у процес зміни ідентичності. Наприклад, кадети козачих класів у Криму приймають присягу з участю священників російської православної церкви.

При цьому в тексті присяги козачків Сімферопольської гімназії №10 є слова клятви вірності Росії. У свідомості цих дітей їхня релігія й російська ідентичність таким чином пов'язуються воєдино.

Ще один спосіб прив'язки військової пропаганди РФ до релігії - прославляння російського адмірала Ушакова як святого російської православної церкви. Російський флотоводець канонізований РПЦ у 2001 році. Відтоді йому поклоняються парафіяни цієї церкви. Російська пропаганда використовує зазначений прийом, у тому числі, й для прославляння російської армії, називаючи Ушакова родоначальником Чорноморського флоту РФ.

"Якщо дитина з віруючої сім'ї, тоді йдеться теж про авторитет, тільки в релігійному світі. І якщо їй сказали, наприклад, що російський адмірал Ушаков святий, то в дитини не буде приводів у цьому сумніватися", - каже вчена.

Пошук альтернативних точок зору

Тим часом Юлія Крилова-Грек вважає, що коли пропаганди стає надто багато і проявляється різниця між тим, що кажуть, та тим, що є насправді, - відбувається пересичення неправдивою інформацією і починаються сумніви. У результаті, діти, подорослішавши, бачитимуть цю різницю і, перебуваючи у стані когнітивного дисонансу, намагатимуться самі розібратися в ситуації, шукатимуть альтернативні джерела отримання інформації.

На сьогодні таким джерелом для дітей залишається Інтернет, який поки що важко контролювати.

Юридичний аспект

Збір фактів та доказів порушень - дуже важлива й необхідна робота, якою нині займаються правозахисні організації та правоохоронні органи України.

"Кримська правозахисна група разом із прокуратурою АРК готує повідомлення в Міжнародний кримінальний суд (МКС). В Офіс прокурора МКС будуть передані задокументовані факти порушень норм міжнародного гуманітарного права, пов'язані з пропагандою серед дітей служби в армії РФ. Крім того, ми готуємо для відповідних інституцій ООН інформацію про порушення прав дітей внаслідок мілітаризації суспільного життя на півострові", - каже Ольга Скрипник.

Медіаграмотність

Важливо формувати в дітей засади медіаграмотності. Стежити за тим, який контент діти дивляться, читають і слухають.

"На жаль, наразі навіть деякі дорослі не в змозі адекватно оцінювати інформацію. Цьому сприяє психологічний момент. У людини є така особливість, що коли в неї вже сформувалися певні переконання, то вона намагається знаходити таку інформацію, яка підтверджує ці переконання. І тому, можливо, вона навіть не захоче читати або сприймати всерйоз те, що суперечить її переконанням. Наприклад, в Американській академії педіатрії вважають, що один із ефективних способів захисту дітей від впливу телебачення - проведення з батьками роботи з медіаграмотності.

Якщо говорити про те, що може зробити Україна для виправлення ситуації, то тут треба подумати про форми подачі інформації дітям у Криму. Наприклад, це може бути інтернет-канал з відео про життя в розвинених країнах або історії з життя, у тому числі й із жителями України, мультфільми, в яких барвисто показані особливості української культури, історичні огляди. Інформація має подаватися в пізнавальній або гральній формі, оскільки новинний формат дітям буде не дуже цікавий", - рекомендує вчена.