Зрозуміти і простити

Приватбанк зважився на реструктуризацію кредитного портфеля фізичних осіб, сформованого до націоналізації.

Акція буде масовою - реструктуризації підлягають майже 300 тисяч кредитних договорів із загальною заборгованістю перед банком близько 48,5 млрд грн. Ті клієнти, які на умови реструктуризації погодяться, зможуть нарешті позбутися своїх обтяжливих зобов'язань перед банком, а ті, хто не піде на угоду, найшвидше, теж нічого не втратять, тому що в підсумку банк планує всю цю заборгованість списати в рахунок сформованих резервів. І, з одного боку, показово, що спишуть у результаті кругленьку суму, і в котрий уже раз у цій країні сотні тисяч людей переконаються, що борги віддають лише боягузи. Але не менш красномовні й причини, через які ця кругленька сума утворилася, адже її 75% - це не самі кредити, а пеня та комісійні, щедро нараховані банком, причому далеко не завжди виправдано. Цей кейс - прямий наслідок невміння працювати в роздрібному сегменті, відсутності досвіду та навичок взаємодії саме з клієнтом-фізособою. І йдеться не тільки про найбільший роздрібний банк країни, ця проблема актуальна для всіх без винятку українських банків, просто Приватбанк уже зважився з нею розібратися, а решта поки що зволікають.

Загальний проблемний роздрібний портфель Приватбанку - це 87,7 млрд грн і понад 950 тис. договорів. Обсяги колосальні навіть з урахуванням розмірів банку й меркнуть лише на тлі обсягів проблемного корпоративного портфеля. З 87,7 млрд грн реструктуризації підлягають 48,5 млрд, або 294 тис. кредитних угод. У пул потрапила тільки заборгованість, яка виникла до 19 грудня 2016-го, тобто до націоналізації Приватбанку, при цьому було виключено кредити, видані жителям окупованих та анексованих територій, кредити військовослужбовцям, нерезидентам, кредити під поручительство, угоди з ознаками шахрайства тощо. Що показово, тільки 12,3 млрд грн із 48,5 млрд - це балансова заборгованість, яка включає тіло кредитів і відсотки за ними, решта 36,2 млрд грн - це не балансова заборгованість - штрафи, пеня та комісії.

Приватбанк чесно зізнається, що під час масової реструктуризації розраховує стягнути близько 20% заборгованості. Решту коштів вочевидь доведеться списати в рахунок сформованих резервів, звичайно, після відповідного рішення його акціонера, тобто Мінфіну.

Клієнтів, яким пропонуватимуть різні варіанти реструктуризації, розбили на групи: споживче кредитування, роздрібні кредити та кредити малому й середньому бізнесу. Їхня левова частка, понад 31 млрд грн заборгованості, - це беззаставні роздрібні кредити. Ті самі кредитні картки Gold і VIP, які банки щедро роздають клієнтам на кожному куті, кредити "про всякий випадок", "експрес"-кредити, "швидкі" кредити, "кеш"-кредити, розстрочки, оплати частинами та інше.

Є в роздрібному портфелі й кредити малому та середньому бізнесу, загальний їхній обсяг, щоправда, набагато скромніший - 8,4 млрд грн (16 тис. договорів), причому реструктуризації підлягають лише 2,2 млрд грн (8,3 тис. договорів). В основному це овердрафти, бізнес-розстрочки, мікрокредити, гарантовані платежі та авто в розстрочку.

Умови реструктуризації привабливі, наприклад, якщо клієнт погодиться реструктуризувати роздрібний беззаставний кредит із заборгованістю в 30 тис. грн одним платежем, то повернути банку йому потрібно буде тільки 13 тис. грн (тобто тіло кредиту та відсотки), і банк простить клієнту 17 тис. грн пені та штрафів, тобто понад 55% боргу.

Якщо ж ідеться про беззаставний кредит, виданий юридичній особі, то при загальній заборгованості приблизно в 500 тис. грн (62,5 тис. - тіло, 162,2 тис. - відсотків, 28,5 тис. - комісії та 244 тис. - пені) при реструктуризації в один платіж клієнту потрібно буде повернути банку лише обсяг тіла кредиту - 62,5 тис. грн, решту банк йому простить із відсотками включно.

Складно не помітити, що умови реструктуризації для малого та середнього бізнесу пропонуються вигідніші, ніж для фізичних осіб. Та й коли йдеться про роздріб чистої води, то нараховані пеня та відсотки становлять 75% усіх боргів, а якщо подивитися на структуру боргів фізосіб-підприємців і малого бізнесу, то пеня та штрафи там становитимуть тільки 50% боргу. Виходить, що банк до дрібних підприємців лояльніший не лише на етапі реструктуризації, а й у момент видачі кредиту. Це багато в чому пояснює причину виникнення токсичного кредитного портфеля фізосіб.

Український банківський сектор, давайте визнаємо, не вміє працювати з роздробом. Споживчий сегмент кредитування роками ігнорувався банками, вважався безперспективним і побічним. З 2008 р. частка кредитів фізособам у загальному кредитному портфелі банків планомірно скорочувалася з 36,4 до 15,7% у 2016 р. На той момент у сусідній Польщі частка кредитування фізосіб, навпаки, рік у рік зростала, досягнувши 60% у загальному кредитному портфелі банків. І поки українські банкіри всі сили кидали на кредитування корпоративного бізнесу, який найчастіше належить власникам цих самих банків та їхніх друзям, їхні польські колеги корпоративне кредитування скорочували - удвічі з 1996-го, до 41% загального кредитного портфеля.

Надлишкове корпоративне кредитування багато в чому й спровокувало ту фінансову кризу, яку пережили українські банки. У результаті ті, хто встояв, у нову еру входять із величезними портфелями токсичних корпоративних кредитів і з повною відсутністю будь-яких навичок роботи з фізичними особами. І іронія в тім, що на сьогодні кожна гривня, видана в кредит фізичним особам, дає банкам відсоткових доходів удвічі більше, ніж гривня, видана корпораціям, але банки вперто не помічають цього. Попри те, що сегмент споживчого кредитування на сьогодні чи не єдиний, який може розвиватися й має найбільший потенціал для зростання, динаміка цього зростання бентежить: 15,7% від загального кредитного портфеля банків 2016-го, 17% - 2017-го, 17,7% - за підсумками першого півріччя 2018-го. І коли регулятор каже, що побоюється бульбашок у роздрібному кредитуванні, мимоволі дивуєшся. А потім згадуєш, як українські банки працюють із роздробом, і розумієш, що бульбашки можливі навіть при мізерних 18% портфеля.

Торік USAID у рамках проекту "Трансформація фінансового сектора" проводив дослідження ринку споживчого кредитування в Україні. Для дослідження було обрано метод "таємного покупця", тобто дослідники відвідували банки під виглядом клієнтів і мали можливість оцінити реальний рівень послуг, що надаються.

Активно споживче кредитування розвиває десяток українських банків із 70, що працюють на ринку, лідируючі позиції стабільно займають п'ять найбільших, інші навіть не намагаються боротися за споживача. Таємні покупці, відвідавши фінустанови, виявили, що ставлення банкірів до клієнтів-фізосіб, м'яко кажучи, партнерським і прозорим не назвеш. Наприклад, банки найчастіше не повідомляють клієнтам основних умов співробітництва - кінцевої вартості кредиту, реальної відсоткової ставки, наявності у продукті додаткових комісій. Менеджери відділень не завжди могли та хотіли пояснювати таємним покупцям усі ці тонкощі, понад те, тільки в 15% випадків вони дозволили потенційним позичальникам взяти із собою копії кредитних угод, щоб ознайомитися з ними вдома.

Ті договори, які таємні покупці в підсумку змогли винести з відділень українських банків, їх жахнули. Майже 55% угод містили умови, які порушують право позичальника повернути кредит достроково, понад 50% - нав'язували позичальнику додаткові умови, близько 50% - залишали за банком право в односторонньому порядку змінювати будь-які умови договору, понад 30% - не містили детального опису загальної вартості кредиту, а 17% - узагалі не мали графіків платежів.

По суті банки власноручно створюють передумови для відмови клієнта обслуговувати його кредит. Адже якщо при укладанні договору людині обіцяли одну вартість кредиту, а в підсумку вона зросла, якщо клієнта "покарали" за спробу повернути кредит раніше строку, якщо умови його договору з банком змінилися без його відома, бажання не обслуговувати такий кредит можна зрозуміти. Тим паче, що це нікому нічим не загрожує.

"Якщо фізична особа не обслуговує належним чином свого кредиту, наслідки в основному стосуються його відносин із кредитором, - пояснив DT.UA адвокат ЮФ "Ілляшев і Партнери" Олександр Виговський. - Зокрема, банк може застосувати штрафні санкції, стягнути предмет застави, висунути претензії поручителю. Інформація про факти прострочення по кредитах і дефолт позичальника може передаватися банком у бюро кредитних історій і надалі може стати причиною відмови банку у видачі нового кредиту або обумовити його видачу на набагато більш обтяжливих для позичальника умовах. До Кредитного реєстру НБУ інформація про такого позичальника може потрапити, тільки якщо сума заборгованості за кредитною операцією становить не менш як 100 мінімальних зарплат, тобто на даний момент 372 300 грн. І лише після потрапляння до Кредитного реєстру НБУ інший банк зможе довідатися про погану кредитну історію позичальника. Будь-яких обмежень на пересування, наприклад, сама по собі невиплата кредиту не зумовлює. Навіть якщо проти недобросовісного позичальника буде винесене судове рішення про стягнення суми боргу, розпочате виконавче провадження, і він буде занесений до Єдиного реєстру боржників".

У результаті банки переконані, що клієнт-фізособа їх обов'язково обдурить, працюють на випередження, компенсуючи можливі ризики різними прихованими комісіями, а коли клієнт, довідавшись про це, відмовляється обслуговувати кредит, замість пошуку компромісу банк додає до його заборгованості ще комісії, пеню, штрафи. А через якийсь час фінустанова розуміє, що штрафів і пені накопичилося стільки, що позбутися цього вантажу інакше, як списавши, просто немає змоги. І доти, доки українські банки не змінять свого ставлення до клієнтів-фізосіб, не трансформують практики роботи, не стануть більш відкритими та орієнтованими не тільки на корпоративний бізнес, а й на "фізиків", проблема не вирішиться.

Про те, наскільки банки хочуть бути зрозумілими клієнтам, кажуть і самі плани реструктуризацій. Наведемо приклад самого Приватбанку. Якщо клієнт погодиться погасити кредит в один платіж при загальній сумі заборгованості за договором 30759 грн (11,6 тис. - тіла кредиту, 2 тис. - відсотків, 15,5 тис. - пені й 1,5 тис. - штрафів), то сума виплати становитиме 13008 грн, а простить йому банк 17,7 тис. Поки що все сходиться. Але якщо клієнт вирішить, що повертатиме борг упродовж трьох або шести місяців, сума його виплати банку зростає, а сума "прощення" при цьому не змінюється. Чому?

Ще цікавішою ситуація стає, якщо клієнт вибирає річний план реструктуризації: він має заплатити банку 18,3 тис. грн, при цьому йому простять 14,5 тис. Тобто 30-тисячний борг клієнта зросте майже на 3 тис., і що цікаво, вийти на цю цифру самостійно не виходить, навіть якщо додати до суми повернення закладені банком 13–16% річних. Тобто що якісь розрахунки банк усе ще не хоче пояснювати клієнтам, і якщо врахувати, що при виборі дворічного пакета погашення 30-тисячний борг клієнта зростає вже до 37 тис., то хотілося б зрозуміти, які саме.

При цьому плани реструктуризації для малого та середнього бізнесу нічого подібного не передбачають, - незалежно від того, вирішив клієнт повертати борг протягом трьох місяців або двох років, сума заборгованості не збільшується. Хай там як, але ставлення банку до бізнесу, навіть якщо йдеться і про мікропідприємства, краще. Навіть Приватбанк, на відміну від інших, який зважився на масову реструктуризацію кредитів фізосіб, належні висновки з ситуації зробив навряд чи.

* * *

Утім голова наглядової ради Приватбанку Енгін Акчакоча у своїй відповіді на запит DT.UA запевнив нас, що нинішня реструктуризація - лише перший крок на довгому шляху, сигнал про те, що система змінюватиметься:

- Я стримано поставився би до оцінки впливу програми Приватбанку з реструктуризації проблемної заборгованості, анонсованої 5 листопада, на фінансові показники Приватбанку й тим паче на показники фінансової системи України, але я розумію важливість зусиль, що докладаються, і відповідальність наглядової ради за прийняті рішення.

Рівень проблемних (або непрацюючих) кредитів в Україні становить на 1 жовтня 2018 р. 54,1% усіх банківських активів, і скорочення його на частки відсотка пояснюється вищими темпами видачі нових кредитів усією банківською системою, зокрема з початку року Приватбанк збільшив свій кредитний портфель майже на 13 млрд грн.

Ми вітаємо прийняття законів про банкрутство фізичних осіб і захист прав кредиторів, які розширюють права кредиторів із повернення проблемних кредитів, і очікуємо їхньої коректної імплементації для того, щоб одержати однозначне тлумачення нових положень у судах усіх інстанцій.

Однак я вважаю, що далеко не всі відносини між кредитором і позичальником можна вирішити в залі суду: судді виражають певну правову позицію в типовій кредитній справі, але не будуть вникати в деталі та пропонувати взаємоприйнятні варіанти для обох сторін. Приватбанк приступив до вирішення проблем непрацюючих кредитів за принципом step-by-step, зробивши перші рішучі кроки назустріч своїм клієнтам.

Протягом останнього року ми відчували величезний попит із боку клієнтів роздрібного та малого бізнесу, які хочуть урегулювати свої відносини з банком і відновити репутацію добросовісних клієнтів, але не можуть цього зробити в силу інертності сформованої практики. В Україні, на відміну від інших країн, звичні банківські терміни "реструктуризація", "урегулювання", "списання", "прощення" мають зовсім не економічне значення, напевно, тому практично відсутні в практиці державних банків. Але проблема NPL залишається.

У Приватбанку частка непрацюючих кредитів становить 84,5%, і ми розуміємо, що вирішити цю проблему наявним інструментарієм неможливо. Ми проводили багато консультацій та аналітичної роботи, прораховували варіанти та витрати, у тому числі на роботу колекторів. Запропонована програма реструктуризації - не поступка сотням тисяч клієнтів, а чіткий прорахунок економічно виправданого алгоритму роботи фінансової установи, виходячи з оцінки фінансового становища позичальника та перспектив юридичної роботи із заборгованістю. Йдеться більшою мірою про проблему накопичених штрафів і пеней, обсяг яких багаторазово перевищує суму самих кредитів і нарахованих відсотків. Це кошти, які неможливо стягнути з позичальника через його фінансове становище або відсутність застав. Наявність таких зобов'язань лише спотворює реальний фінансовий стан банку.

Я досить стримано говорив би про економічний ефект запропонованої програми: коли вона буде імплементована, Приватбанк зменшить портфель роздрібних проблемних кредитів на 10%. Для нас більш важливим є створення якісно нових методик і практик, напрацювань практичного досвіду роботи з токсичними клієнтами, що називається, "у польових умовах", і, нарешті, для нас важливий зворотний зв'язок з боку інших банків, насамперед державних. Ми даємо їм сигнал: немає невирішуваних проблем, якщо ці проблеми розглядаються належним чином та адекватно.

Ми знаємо, що подібна практика застосовувалася та застосовується в усьому світі численними банками та органами, відповідальними за врегулювання проблемної заборгованості в рамках заходів із позасудового стягнення боргів.

Ми розуміємо, що далеко не всі клієнти Приватбанку будуть готові скористатися нашими пропозиціями. І ми готові до того, що з певною частиною нашої клієнтської бази ми, після відповідних комунікацій, змушені будемо посилити судово-претензійну роботу.

Приватбанк завжди шукатиме взаємоприйнятні рішення для своїх клієнтів, але Приватбанк ніколи не стане Дідом Морозом. На нас очікує кропітка робота - моніторинг перебігу реалізації програми реструктуризації, ретельне відпрацювання методик і технологій, злагоджена робота всіх служб великого професійного колективу Приватбанку.