Автогаз в Україні: важливий і вразливий

Автор : Артем Куюн
14 грудня 17:13

Залежність від поставок скрапленого газу з Росії - ще один з викликів, з яким Україні доведеться зіштовхнутися наступного року.

 

Зліт популярності скрапленого газу, безумовно, став головною подією паливного ринку з 2010-го.

Торік продажі автогазу впевнено перевищили попит на бензин, а стабільність його поставок у країну стала елементом енергетичної безпеки. Але, напевно, ненадовго.

У 2017 р. ринок LPG (скрапленого вуглеводневого газу, СВГ) в Україні неабияк штормило. 2018-й, уже можна сказати, вдалося пройти порівняно гладко. Поки що не обіцяє криз і 2019-й. Однак зростання залежності від поставок з Росії - один з викликів, з яким країні доведеться мати справу наступного року. Дати прогноз на найближчу перспективу й позначити слабкі місця вдалося під час LPG Ukraine 2018 - центрального форуму учасників українського ринку СВГ. сжиж

За прогнозами "Консалтингової групи А-95", у 2018 р. роздрібні продажі автогазу в Україні досягнуть 1,75 млн т, що на 10% більше, ніж роком раніше. У Європі за цим показником ми поступаємося лише Польщі, а також Туреччині. Проте основний вектор застосування LPG у країнах Заходу - комунально-побутовий сектор, а також нафтохімія. Тому "автогазова" Україна за сумарним споживанням СВГ у європейському масштабі посідає дев'яте місце.

Неприхована загроза

П'ять років тому, при вдвічі меншому споживанні СВГ, гострі дефіцитні явища українському ринку були практично невідомі. Кардинальні зміни відбулися у 2017 р., коли за збільшуваним споживанням перестали встигати система постачання ринку й інфраструктура. В ситуації, коли цінники штурмували історичні максимуми, DT.UA детально розбиралося раніше.

Хоч як дивно, десятивідсоткове зростання попиту 2018-го система постачання пройшла порівняно гладко. Навіть коли ціни знову дісталися 17 грн/л, на якийсь дефіцит ресурсу в країні не було й натяку.

Основна причина такої стійкості - збільшення поставок ресурсу за довгими формульними контрактами. Спочатку силами Proton Energy Group S.A., що поставляє скраплений газ "Роснефти", а потім і казахського "Тенгізшевройла". У результаті частку прогнозованого обсягу поставок СВГ було доведено до 40%.

Пасьянс джерел поставок показує, що для забезпечення прогнозного споживання у 2019 р. українського ринку СВГ на рівні 1,85–1,89 млн т ресурсу вистачить. Але тривогу викликає неминуче зростаюча залежність від РФ, що набуває критичних масштабів.

Географічне положення України міцно закріпило її в сфері енергетичного впливу Росії (у тому ж становищі перебувають усі країни в радіусі 2–3 тис. км від вуглеводневого гіганта). Все зростання українського ринку СВГ в останні роки було забезпечене переважно за рахунок російського ресурсу, у результаті чого 2016-го частка заводів РФ досягла піка в 55%.

Через обмеження поставок силами російської Федеральної служби з технічного й експортного контролю (ФСТЕК) у червні 2017 р. частка російського СВГ в Україні стала падати. Тоді, нагадаю, частина російського газу почала приходити в Україну транзитом через білоруські термінали. З урахуванням транзитного обсягу вплив РФ на ринку "скоротився" до 39%.

Рекордні ціни в Україні привернули увагу казахських постачальників, зокрема найбільшого з них - "Тенгізшевройла", який частково замістив російські обсяги у 2017–2018 рр. При цьому весь казахський ресурс приходить за формульними контрактами, значною мірою забезпечуючи ринку стабільність.

Однак восени 2018-го росіяни провели чергову рокіровку експортних каналів. Спочатку у вересні ФСТЕК дала дозвіл "Лукойлу" і "Газэнергосети" ("дочка" "Газпрому") на пряму поставку в Україну більш як 370 тис. т СВГ на рік. Найбільшим одержувачем за свіжими дозволами стала компанія "Укренерджі", що імпортує ресурс… через кіпрську Tradeluxo Limited. В "Укренерджі" вважають, що весь доступний обсяг навряд чи знадобиться. "Усе визначить кон'юнктура ринку", - говорив представник компанії.

Однак уже з листопада 2018 р. росіяни перекрили реекспорт свого СВГ в Україну через Білорусь, на який припадало до 15% у балансі українського ринку.

Зміна вектора поставок матиме кілька ефектів. Наприклад, вона вже дещо знизила контрактні ціни на російський СВГ на 2019 р. Начебто непогано для нас. Але, з іншого боку, охолодило інтерес казахів до українського ринку, і вони значно урізали пропозиції за довгими контрактами на 2019-й. До слова, кошик поставок "Укренерджі", як очікується, на 80% складатиметься з TERM-контрактів.

Сумарно за довгими договорами у 2019 р. очікується поставка понад 50% від потреб країни у СВГ, а вкупі з контрактами на газ внутрішніх виробників частка "прогнозованого" ресурсу становитиме близько 70%. Це вселяє надію на спокій наступного року.

Важка, але важлива альтернатива

У цьому разі, як і в будь-якому іншому, коли йдеться про енергоносії, є й інший бік медалі - посилення залежності України не тільки від російського ресурсу, а й безпосередньо від РФ. Цей ризик і раніше висів над Україною та її паливним ринком, але тепер він став очевидним і вкрай некомфортним.

Трейдери побоюються, що частково або повністю видані російською ФСТЕК дозволи можуть в момент відкликати. Враховуючи, що транзит через Білорусь закритий, найближчими джерелами поставок будуть Польща й поставки морем, але ці канали повноцінно заповнити дефіцит не зможуть.

Досвід попередніх років показав, що для ефективного імпорту скрапленого газу з моря мало наявності портів. Диверсифікація поставок 2017-го вперлася в неспроможність залізничної інфраструктури, - оперативно розвантажити великий танкер просто не вдається. Реальний потенціал приймання скрапленого газу з моря й західного кордону (з Польщі, Угорщини, Словаччини, Румунії) не перевищує 70 тис. т на місяць. Це на 15–20% менше від прогнозного обсягу імпорту СВГ з РФ у пікові місяці споживання. У перспективі альтернативні поставки можна збільшити, але на це знадобиться час.

У зоні ризику також перебувають білоруські виробники, які входять до "союзної держави" з РФ, а також Казахстан, ресурс якого цілком і повністю транспортує РФ.

Що ж буде у разі реалізації песимістичного сценарію? По-перше, за аналогією з газом природним російський СВГ знайде вхід в Україну з іншого боку, нехай і за трохи вищою ціною.

"Якщо в Україні буде ціна значно вища, ніж у Польщі, то насамперед польські трейдери розвернуть сюди потоки російського й казахського газу. Але на це потрібно більше часу, оскільки надлишку або запасів ресурсу на ринку немає, його треба сформувати", - вважає польський експерт нафтогазового ринку Марчін Завіша.

По-друге, перевага автогазу над тим самим дизелем у тому, що автомобіль на газі легко переходить до роботи на бензині, якого на внутрішньому й зовнішніх ринках у надлишку.

Заокеанський газ

У контексті пошуку альтернативних шляхів постачання ринку варто згадати триваючу революцію в диверсифікації поставок LPG. США, які потопають у цьому продукті (а не тільки в LNG), активно нарощують експорт, у тому числі в Європу. За словами керуючого редактора з СВГ у Європі агентства OPIS Карен Танг, надлишок пропан-бутану в США призвів до будівництва в країні кількох потужних морських експортних терміналів. Тепер американські танкери витісняють у Північноморському регіоні норвезьких і російських виробників, а в Середземномор'ї - африканських. "За підсумком 2018 р. Європа імпортує понад 19 млн т СВГ, з яких чверть - із США", - говорить К.Танг.

Двох "човнів" (так називають танкери) по 40 тис. т Україні вистачило б, щоб закрити місячну потребу в скрапленому газі. Більш того, ціна американського ресурсу в Україні в більшості випадків буде конкурентоспроможною, запевняють експерти.

Проблема в іншому: у нас немає портів, здатних прийняти такі судна. Та і з нашою "Укрзалізницею" оперативно розвезти імпортне паливо практично неможливо.

Американські поставки вже активно регулюють ринок Польщі: при неадекватному зростанні цін на російський ресурс поставки з моря збивають температуру на ринку. Аналогічним чином відбувається й у Туреччині, і в Італії, які перебувають під впливом домінуючого в регіоні алжирського гіганта Sonatrach.

Внутрішні резерви

Однією з причин нинішніх пошуків стабільних каналів поставки імпортного СВГ є занепад вітчизняного виробництва. З 2010-го по 2017 р. виробництво скрапленого газу скоротилося на 43%. Невеликий приріст у 2018 р. дали дрібні виробники, але флагмани галузі - "Укрнафта" і "Укргазвидобування" - продовжують втрачати обсяги.

Через недофінансування в розвідку й буріння "Укрнафта" щороку знижує випуск СВГ на 10–15%, за перше півріччя 2018-го падіння становило 18%. Найбільший актив компанії - Гнідинцівський ГПЗ - через недовантаження сировиною вже рік балансує на межі зупинки. При цьому менеджменті "Укрнафти" гарних новин ніхто на ринку не чекає.

Позитивніший вигляд має виробнича картина в "Укргазвидобуванні" (УГВ). Як повідомив на форумі LPG Ukraine 2018 директор з комерції УГВ Сергій Федоренко, на 2020 р. заплановано запуск нового потужного Хрестищенського ГПЗ. Установка отримуватиме СВГ з природного газу на однойменному родовищі в Харківській області. Уперше плани з будівництва заводу були озвучені 2013-го компанією "Карпатигаз", тодішнім оператором родовища, однак донедавна розпочати роботи не вдавалося, зокрема через судові спори.

"Сьогодні всі суди завершено, і родовище вже в управлінні "Укргазвидобування". Цього року ми закінчуємо розробку проекту, наступного замовляємо обладнання й монтуємо його. Запуск 2020-го", - заявляє С.Федоренко.

Планується, що вже у 2020 р. новий завод "Укргазвидобування" виробить понад 60 тис. т пропан-бутану, а після виходу на проектну потужність щороку вироблятиме 108 тис. Це 75% нинішньої потужності всіх заводів "Укргазвидобування"!

Втім, виробляти пропан-бутану компанія могла б іще більше. Основна сировина для його виробництва "Укргазвидобуванням" - природний газ, і збільшення його видобутку могло б значно посилити вітчизняного виробника на чутливому соціальному ринку. Але цьому активно протидіє… держава! З очікуваних 60 ліцензій на нові нафтогазові площі у 2016–2018 рр. "Укргазвидобування" одержала лише 17. При цьому жодної площі в Полтавській області, де зосереджено основні видобувні активи УГВ. Полтавська обласна рада відхилила 63 заявки держкомпанії на одержання нових ділянок, допустивши до надр фірми із сумнівним бекграундом. Через відмову місцевої влади "Укргазвидобування" була змушена двічі переглядати плани з видобутку газу на 2018 р., знизивши прогноз із 16,5 до 15,5 млрд кубометрів.

Окрім очевидної користі від мільярда кубометрів вітчизняного видобутку, недоотриманий обсяг міг би додати у виробничий результат "Укргазвидобування" 20–25 тис. т скрапленого газу. Однак державна політика наказала компенсувати втрати імпортом. З Росії?

* * *

Важливість скрапленого газу як соціального моторного палива в Україні важко переоцінити. Завдяки його доступності, мільйонам громадян у період економічної кризи вдалося зберегти витрати на паливо на рівні довоєнного 2013-го. Збій поставок СВГ у серпні 2017 р. і наступне зростання цін уже дали змогу заміряти настрої українського населення, а бунти у Франції показують, чим може закінчитися народне невдоволення дорогим паливом. Особливо якщо цю тему постійно підігрівають. У нашому випадку, ймовірно, навіть не знадобляться особливі зусилля - достатньо РФ припинити або максимально скоротити експорт СВГ і його реекспорт через Білорусь.

На цьому тлі відверто дивною виглядає політика держави, точніше, її відсутність. Палива, на якому їздить третина країни, у полі зору влади просто немає, а чиновники дотепер не завжди розрізняють навіть абревіатури LPG і LNG. У таких умовах протести "євробляхерів" (причина яких має іншу природу, принципово відмінну від французьких бунтів) здадуться боязкими паростками протестних настроїв. Можна не сумніватися в тому, що охочі виростити протестні паростки швидко знайдуться.

Чи готова влада вести боротьбу на всіх фронтах? Чи розуміє, в який хаос може ввергнути громадян і країну?