Життя заради прийдешніх поколінь (пам'яті товариша)

Не хочеться вірити, що його вже немає. А пам'ять невмолимо повертає в шкільну юність, коли ми грали в футбол на шкільному дворі. Микола-відмінник, високий, стрункий, з веселою вдачею . Його поважали і наші вчителі, однокласники, а наші красуні із того 10-го " Б" класу Світлана Скиба, Оля Стукалець, Іра Рожкова при його появі тамували подих.

І ось школу закінчено. Випускний вечір. І початок реального дорослого життя, в якому Коля досяг всього сам без покровителів, протекції.

Після школи - робота в Ставищанському районному вузлі зв'язку, інструктором по спорту в ДСТ "Колос", бетонувальником тресту "Запоріжцивільбуд", строкова служба у Збройних силах. Типова біографія для хлопців нашого покоління. Але Коля ще з дитинства, шкільної парти мріяв про небо. Закінчив Кременчуцьке льотне училище цивільної авіації, працював пілотом-інструктором в рідному училищі, у різних авіазагонах і продовжував навчання.

Закінчив Кременчуцький філіал Харківського політехнічного інституту, Академію цивільної авіації в Ленінграді.

У 1984 році закінчив школу льотчиків-випробувачів і перейшов на непросту роботу льотчика-випробувача Феодосійської філії ДКБ "Камов", де брав участь у випробуваннях вертольотів різних модифікацій.

А потім 26 квітня 1986 року грянув Чорнобиль. Це слово майже у всіх людей пов'язане з тяжкими спогадами, асоціаціями, переживаннями, картинами жахіть.

Микола Мельник відзначився при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Пробув в зоні аварії 26 пекельних днів - з 30 травня по 25 червня 1986 року. Здійснив 46 польотів на вертольоті Ка-27-Е загальною тривалістю 52 год. Встановив в районі аварійного блоку декілька датчиків, в тому числі в жерло вентиляційної труби. Під час польотів одержав дозу опромінення 160 бер. Саме він 19 червня 1986 року здійснив надскладну операцію по установці спеціального датчика довжиною 18 метрів в активну зону реактора. Високий рівень радіації робив це завдання надзвичайно небезпечним.

Ювелірну операцію яка увійшла в історію під назвою "Голка" вдалося здійснити тільки з третьої спроби.

Указом Президії Верховної ради СРСР від 6 жовтня 1987 року за мужність, героїзм і самовідданість, проявлені при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції Миколі Миколайовичу Мельнику було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. В 1990 році він був відзначений премією Міжнародної вертолітної Асоціації "Слава досконалості" в номінації "Премія імені Ігоря Сікорського за гуманітарні послуги"

Після Чорнобиля до 1992 року Микола продовжував роботу в Феодосійській філії ДКБ імені Камова, а потім переїхав до Києва де проживав до 1995 року.

Цього ж року він був запрошений урядом Іспанії на роботу в якості провідника вертольотів і переїхав до міста Аліканте, де працював пілотом-інструктором. Там же він і помер 28 липня 2013 року.

Ця мужня людина свідомо ризикувала власним життям заради прийдешніх поколінь

На превеликий жаль, сучасна влада не звертає належної уваги на героїв-ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС.

17 грудня 2013 року Миколі Мельнику виповнилось би 60 років. І ще є можливість достойно вшанувати його пам'ять. Переконаний, що Микола Миколайович гідний присвоєння йому звання Героя України.

Висловлюючи щире співчуття дружині, сину, уклонімося Миколі Миколайовичу Мельнику в святому мовчанні і пам'ять про нього назавжди збережемо.

Петро Поштар