Зеленського просять додати до списку на обмін невідомого українця

11 жовтня 15:09

За словами матері Олександра Марченка, її сина затримали бойовики "ДНР", які його катували, а в результаті передали співробітникам ФСБ РФ.

 

Жителька Павлограда Галина Марченко звернулася до президента України Володимира Зеленського із проханням, щоб її сина Олександра включили до списку наступного етапу обміну утримуваними особами з РФ, передає ZMINA. За її словами, в Росії проти її сина триває слідство через підозру нібито в контрабанді зброї.

Галина Марченко запевнила, що звинувачення проти Олександра Марченка є сфабрикованим. За словами матері, син має щоденно отримувати ліки, адже через рак йому видалили щитоподібну залозу. У свою чергу адвокат українця Денис Плужний зазначив, що за словами слідчого, Олександра Марченка включили до списку на обмін. Однак пізніше його ім'я викреслили.

Наразі уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова та правозахисні організації досліджують матеріали, які зібрали рідні Марченка. Це необхідно для того, аби визначитися зі статусом політв'язня.

Що сталося з Марченком?

За словами матері українця та дружини Катерини, у грудні минулого року Олександр Марченко поїхав на окуповану територію Донецької області через Москву. В Донецьку чоловік хотів подати документи для повернення викраденого автомобіля, який він залишив у місті на СТО, коли бойові дії тільки починалися. За словами дружини, авто було спортивним, тому не всюди його можна було обслуговувати. Спробувати повернути автомобіль Марченку порадив друг в Донецьку.

Коли він повертався на підконтрольну українській владі територію, на КПВВ "Успенка" з боку бойовиків "ДНР" його без пояснень затримали "прикордонники". В українця забрали телефон та речі, а пізніше пропускного пункту перевезли в підвал незнайомої будівлі, де "вибивали" з чоловіка причину приїзду в "ДНР".

Вже в одиночній камері, куди його перемістили згодом, Марченка змушували писати пояснення щодо кожного номеру в мобільному та намагалися з нього "вибити" зізнання, ніби то він працює в розвідці, Службі безпеки чи контррозвідці. За словами родичів українця, він ніяк не пов'язаний зі спецслужбами.

Вказано, що чоловіка неодноразово катували, у результаті чого в нього часткове оніміння лівої ноги та передпліччя. Марченка змусили підписати так зване "зізнання" та повторити "свідчення" на камеру.

Згодом у "прокуратурі" окупованого Донецька матері українця повідомили, що Марченка заарештували нібито за підозрою в "організованій злочинності". За словами жінки, поки її сина утримували на території підтримуваного Росією незаконного угруповання "ДНР", з ним не було жодного зв'язку. Він отримав лише одну із передач від рідних.

У 2019 році бойовики передали Марченка співробітникам ФСБ на кордоні з Росією, звідки українця перевезли до Краснодару. Там Марченку заявили, що він нібито свідок у кримінальній справі та має дати "свідчення". Під час першої зустрічі слідчий відмовився надати українцю доступ до адвоката і повідомити рідних про його місцеперебування.

Після прибуття до Краснодару на Марченка склали адмінпротокол нібито за непокору. Російський суд присудив йому десять діб адмінарешту. Після його закінчення, українця побили "троє в цивільному" та "двоє у формі". За допомогою інших затриманих Марченко зміг повідомити рідних, що його утримують в Жовтневому СІЗО Краснодара.

Мати українця розповіла, що співробітники ФСБ погрожували чоловікові повернути його в "ДНР" та затримати її. Тому він підписав свідчення проти себе.

Російські силовики звинуватили чоловіка в непокорі правоохоронцям та незаконній трудовій діяльності на території РФ. У протоколі вони вказали, що Марченка затримали на опорному пункті поліції. Адвокату правоохоронці заявили, що відпустили Марченка, але він нібито "біг" та відмовився показати їм свій паспорт.

У березні за порушення міграційного режиму українця знову ув'язнили на 15 діб у Центрі утримання іноземців та оштрафували на 2 000 рублів. Суд відхилив клопотання Плужного, щодо оприлюднення відео, на яких "Марченко біжить". Апеляційна інстанція також не підтримала скаргу.

Замість видворення з РФ, Марченку оголосили підозру за ст. 12, ст. 30 та ст. 226.1 КК РФ нібито за намір перевести через російський кордон плати зенітно-ракетного комплексу. Адвокат заявив, що справа політично вмотивована.

"З 1 травня в кримінальній справі я не побачив жодних доказів його провини. У ній немає ані свідків, ані доказів транзакції на суму в 130 тисяч доларів, що фігурує в провадженні", – зазначив Денис Плужний.

Від травня Олександра Марченка утримують в краснодарському СІЗО ФСБ №5. У рідних українця немає із ним зв'язку, відмовляють у побаченні. Із 12 його листів вони отримали лише два.

У Слідчому комітеті Росії відмовилися розслідувати заяву українця про катування на території "ДНР". За словами Катерини Марченко, раз на два тижні російський суд обирає для її чоловіка запобіжний захід про утримання під вартою. Слідчі дії в Росії тривають.

"СБУ нас включила до списку утримуваних в "Л/ДНР", але ж він знаходиться в Росії. Там цього не підтвердять, скажуть, що такої людини у них немає. Ми не можемо зрозуміти, хто займається списками по Росії. Ми звертались також до Офісу президента України, МЗС України, але в Україні немає єдиного органу, який би займався цим питанням", – зазначила дружина українця.

Раніше глава МЗС України Вадим Пристайко заявив, що найближчим часом очікується новий обмін утримуваними особами між Росією і Україною. Однак за словами Зеленського, дата нового обміну утримуваними особами між Україною і РФ стане відома після саміту в нормандському форматі.

У Кремлі заявили, нібито підтримують обмін утримуваними особами у форматі "всіх на всіх" з Україною.

Як повідомлялося, 7 вересня відбувся обмін утримуваними особами між Україною і Росією у форматі "35 на 35". РФ повернула до України 24 полонених моряків і 11 політв'язнів: Романа Сущенка, Олега Сенцова, Олександра Кольченка, Володимира Балуха, Станіслава Клиха, Миколу Карпюка, Олексія Сизоновича, Павла Гриба, Едема Бекірова, Євгена Панова й Артура Панова.

Докладніше читайте в спецтемі DT.UA "Повернення бранців Кремля додому", а також у матеріалі Володимира Кравченка "За будь-яку ціну?".