Археологи розкрили таємницю зникнення цивілізації острова Пасхи

Археологи з університету Бінгхемтона вивчили наконечники списів, знайдених на острові Пасхи, і прийшли до висновку, що загадкова цивілізація, яка залишила після себе безліч кам'яних бовванів, не могла зникнути в результаті військового конфлікту. Результати роботи вчених були опубліковані в журналі Antiquity.

За словами Карла Ліпо, "практично будь-яку річ можна використовувати як спис, і майже будь-який предмет може стати знаряддям вбивства. Але коли ви ведете війну, то ваша зброя має відповідати певним критеріям - справжня зброя завжди пристосована для вирішення однієї задачі, вбивства противника. Списами "мата'а" з острова Пасхи можна легко поранити людину, але не вбити її".

На острові Пасхи близько двох тисяч років тому жила загадкова цивілізація, яка залишила після себе численні сліди у вигляді гігантських кам'яних статуй-моаї, які, на думку вчених, представляють собою фігури предків і родичів стародавніх мешканців острова. Причинами зникнення цивілізації вважаються дві речі – виснаження ресурсів в результаті хижацького винищення лісів і тварин полінезійцями, і пов'язана з цим війна між різними племенами аборигенів.

Вивчивши чотири сотні наконечників бойових копій з вулканічного скла, вчені прийшли до висновку, що війна не могла бути причиною зникнення цивілізації. На думку вчених, "мата'а" не могли бути знаряддям ведення війни між племенами острова. За своїм "тактико-технічним характеристикам" ці знаряддя праці сильно поступалися навіть найбільш примітивним кам'яним інструментам, оскільки вони просто не були пристосовані для максимально ефективного знищення супротивника. Швидше за все, вони використовувалися для обробки землі, нанесення татуювань або виготовлення їжі.

На думку вчених, це свідчить про те, що племена Пасхи не могли вести військові дії один з одним. Їхнє зникнення було пов'язано з вичерпанням природних ресурсів і прибуттям на острів перших європейців.

Раніше повідомлялося про те, що археологи знайшли докази існування мігрантів в Стародавньому Римі. У ході дослідження вчені вивчили 105 скелетів людей, що були поховані на цвинтарях Риму у І-ІІІ столітті нашої ери. Ізотопне співвідношення стронцію і кисню допомогло визначити, формувалася чи зубна емаль в Римі або за його межами. Виявилося, що вісім з 105 обстежених народилися в інших регіонах - можливо, в Північній Африці, в альпійських провінціях або в районі Апеннінських гір.