Хто такі українські ветерани?

Однак українське законодавство і громадськість досі дають на нього кардинально різні відповіді.

Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціяльного захисту" містить 52 категорії осіб, що мають статус ветерана війни і на яких поширюються державні пільги й гарантії (знижка на оплату комунальних послуг, пільговий проїзд, першочергове отримання земельної ділянки тощо). Отримання цих пільг залежить від можливости особи довести, що вона входить до однієї з 52 категорій.

ГО "Юридична Сотня" вирішила провести опитування, наскільки громадяни знають, хто належить до цих категорій і кого розуміють під словом "ветеран". Опитування було проведено за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID Україна). Його результат був неочікуваним - думка респондентів майже цілком відрізнялася від того, що написано в законі.

У двох опитуваннях узяли участь 595 і 1442 респонденти відповідно. Одне опитування з'ясовувало, наскільки люди знають категорії ветеранів у законодавстві. Друге стосувалося пільг. Правильно відповісти на всі запитаннязмогли лише 3% опитаних. Більшість відповіла правильно лише на половину запитань.

Для більшости опитаних було складно правильно визначити категорії ветеранів. Відповідь "військовий, який воював на Сході України (у районах проведення АТО/ООС)", безперечно, дали всі. А от з іншими категоріями почалися проблеми. Хоча опитування проводилося, зокрема, й серед ветеранів, вони не знали, що ветеранами, згідно із законодавством, є також особи, які зазнали інвалідности внаслідок участи в Революції Гідности; добровольці з інвалідністю; особи, які проживають на території, де ведуться бойові дії, зазнали поранення і стали особами з інвалідністю.

Лише 4% знали, що учасники духового оркестру, які виступали на фронті перед воїнами Другої світової війни, також вважаються ветеранами.

83% респондентів були впевнені, що добровольці давно мають право на статус учасника бойових дій. Однак за законом добровольці ветеранами офіційно не вважаються. Про це знають лише 17% опитаних. Відповідно до Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціяльного захисту", добровольці можуть отримати статус ветерана лише якщо зазнають інвалідности під час участи в бойових діях.

Українське законодавство під ветеранами розуміє не лише осіб, які мають безпосередній стосунок до захисту Батьківщини або проходили службу в силових структурах.

Термін "ветеран" з відповідними уточненнями (війни, праці, служби) використовується в різних законодавчих актах. Крім того, Закон "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціяльного захисту" прирівнює до ветеранів осіб, які не проходили служби в силових відомствах і не брали участи в бойових діях.

Загалом категорії ветеранів, передбачені законом, можна умовно поділити на три групи залежно від їх стосунку до бойових дій.

Перша - а) учасники бойових дій; б) особи з інвалідністю внаслідок війни. Ці дві категорії мають безпосередній стосунок до участи в бойових діях.

Друга - особи, які постраждали внаслідок бойових дій: а) члени сімей загиблих; б) цивільні постраждалі.

Третя - особи, які мають особливий статус і підтримку від держави: а) постраждалі під час участи в Революції Гідности; б) особи з інвалідністю внаслідок ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; інші.

Дещо окремо - статус ветеранів військової служби. Його надають особам, які понад 25 років перебували на військовій службі, незалежно від того, чи брала людина участь у бойових діях чи ні. Їхній статус регулюється іншим Законом - "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціяльний захист".

Таким чином, Закон "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціяльного захисту" суперечить сам собі. У статті 4 закон дає загальне визначення поняття "ветеран війни", згідно з яким ветеранами є особи, що брали участь у захисті Батьківщини або в бойових діях на території інших держав; а в інших його статтях, де подано конкретний перелік ветеранів, ідеться не тільки про безпосередніх учасників бойових дій. Безумовно, інші категорії також потребують підтримки від держави, але природа їхнього статусу різна, тому й підходи до надання підтримки мають відрізнятися.

Термінологічна невизначеність поняття спричиняє труднощі у формуванні та сприйнятті образу ветерана. В українському контексті "ветеран" не завжди означатиме людину, яка брала участь у захисті Батьківщини чи проходила службу в ЗСУ. Розмите сприйняття образу ветерана применшує внесок цих осіб у захист нашої Батьківщини.

Водночас, з юридичного погляду, законодавче визначення статусу ветерана є важливим, оскільки це є підставою для отримання пільг від держави. За чинним законом їх аж 23.

Означена проблема стосується великого кола людей. 4% населення в Україні є ветеранами (1,4 млн). З них учасників бойових дій в АТО/ООС - 369 294 (станом на 01.06.2019).

Крім того, за наявности такої великої кількости ветеранів неможливо забезпечити індивідуальний підхід до надання послуг кожному.

Потреби осіб, яких за законом відносять до ветеранів, є дуже різними. Якщо ветеранам Другої світової війни маємо віддати належну шану і забезпечити безтурботну старість, то молоді ветерани російсько-української війни шукають можливості для саморозвитку, освіти, кар'єрного зростання.

Чинне законодавство намагається догодити всім і відразу, але не спроможне встановити високий рівень соціяльного захисту нікому. Підведення всіх під спільний знаменник без урахування віку, соціяльного статусу, негативного впливу воєнного конфлікту не є хорошим механізмом державної підтримки.

Проблема саме в базовому законі. Хоч як би виконавча влада старалася забезпечити всі задекларовані гарантії, реальна реформа впирається в застаріле й суперечливе законодавство. Тож для нового парламенту завданням №1 у сфері захисту ветеранів є ухвалення оновленого закону про статус ветеранів. Законодавство має чітко визначити статус ветерана, виділити аналітично обґрунтовані категорії. Без цього неможливо модернізувати пострадянську систему державної підтримки захисників України.