СУДДІВСЬКА САМООБОРОНА

Автор : Олександра Примаченко
04 липня 00:00

Безпрецедентне рішення було прийняте на конференції суддів Київської області в результаті обгов...

 

Безпрецедентне рішення було прийняте на конференції суддів Київської області в результаті обговорення ситуації, що склалася у зв’язку з розглядом Апеляційним судом Київської області справ щодо Ю.Тимошенко та керівників ЄЕСУ (про що «ДТ» докладно писало в номері від 31 травня). Ось про що йдеться в рішенні суддів. Порушення Генеральною прокуратурою України кримінальної справи за фактом посадового підлогу постанови Апеляційного суду Київської області від 13.05.2003 року, подальше проведення обшуку в суді й виїмку не оформленої справи до закінчення термінів, установлених законом, вважати здійсненими всупереч положенням кримінально-процесуального законодавства України. Зазначені дії посадових осіб Генпрокуратури визнати втручанням у діяльність суддів зі здійснення правосуддя та зазіханням на незалежність і недоторканність суддів, чим грубо порушуються положення статті 125 Конституції та низки статей чинного законодавства. Факт порушення кримінальної справи, витребування для ознайомлення кримінальних справ, розглянутих суддями, збір компрометуючих матеріалів стосовно суддів і працівників суду, спостереження за ними розцінюються конференцією як психологічний тиск і помста за особисту правову позицію й прийняті судові рішення, неугодні керівництву Генпрокуратури. Конференція звернулася до Ради суддів України й Верховної Ради «за підтримкою та захистом суддів і Апеляційного суду Київської області загалом». Втім, рішення конференції суддів — уже немаловажний крок. Адже тепер навіть Генеральній прокуратурі, попри не підкріплену доказами поінформованість про темні боки життя суддів та інші аргументи, важкувато буде списувати власні промахи на нерозуміння і невиконання закону окремими відщепенцями із суддівських рядів. Тому що вищенаведене рішення — це, за великим рахунком, позиція цілої низки досвідчених юристів. Суддів, які, здається, вперше зважилися саме в такий спосіб вголос заявити рішуче «ні» самій Генеральній прокуратурі.

До речі, відповідальність за втручання в діяльність судів зі здійснення правосуддя, про що йдеться в наведеній постанові конференції суддів Київської області, передбачена Кримінальним кодексом. І частина друга статті, в якій мова йде про скоєння даного злочину особою з використанням свого службового становища, передбачає позбавлення волі на термін до трьох років.

Крім того, судді, які на чолі з О.Коротких винесли резонансне рішення, кажуть сьогодні про те, що, не знайшовши доказів їхньої провини з порушеної справи, Генпрокуратура починає шукати різні форми фальсифікації доказів. Посилаючись на неофіційні джерела, вони стверджують, що тривають допити працівників обласної прокуратури із застосуванням психологічного тиску. Під час цих допитів вимагають засвідчити факти, які не відповідають дійсності. І сьогодні немає гарантії, що працівники нижньої ланки, підпорядкованої Генпрокуратурі, витримають застосування до них недозволених методів, вважають судді.

Отже, конференція суддів дійшла висновку, що постанова Генпрокуратури про порушення кримінальної справи є незаконною і винесена з грубим порушенням низки статей закону. Наявність двох копій постанов апеляційного суду без достатньої перевірки не може служити підставою і приводом для порушення кримінальної справи. Втім, у зв’язку з цим доречно згадати про лист, направлений Верховній Раді за підписом генерального прокурора України. Народні депутати, як відомо, поцікавилися, що ж відбувалося насправді в СІЗО, коли мали вийти на волю соратники Юлії Тимошенко. І генеральний прокурор щиро відповів їм (лист 06/2-1058 від 30.05.03 р.), що порушено кримінальну справу — «із метою перевірки доказів заявників слідчим шляхом». Юристам, як кажуть, досить. Решті пояснимо, що для порушення кримінальної справи необхідна наявність достатніх підстав. Цього вимагає закон. Кримінальну справу не можна порушувати, керуючись принципом: «Заведемо справу — а там щось накопаємо». Та якщо така позиція відомства відверто декларується на найвищому рівні, що ж тоді чекати від рядових слідчих?

Як повідомляло «ДТ», в Апеляційний суд Київської області надійшов запит із Генпрокуратури з вимогою повідомити слідчому, які кримінальні справи розглядалися за участю суддів О.Коротких, К.Леонтович і І.Ященко за період із 2000 р. до нинішнього часу й надати ці справи для ознайомлення. Оскільки зазначені справи не мають стосунку до порушеної кримінальної справи, а сам запит суперечить Закону «Про статус суддів», у його виконанні було відмовлено. Однак триває неправомірне витребування кримінальних справ у районних (міських) судах області за допомогою окремих доручень Генпрокуратури місцевим прокурорам області. 2 червня до ради суддів Київської області звернувся суддя М.Бех, доповідач з іншої справи про скасування постанов про порушення кримінальних справ, що стосуються Ю.Тимошенко. У заяві суддя просить перевірити законність факту збору компромату щодо нього в засудженого Апеляційним судом Київської області 18.03.03 р. Цікаво, що про даний факт повідомив сам засуджений у своїй заяві на ім’я голови апеляційного суду.

* * *

Цікаво, що раніше судді пасивно спостерігали за тим, як розправляються з колегами, воліючи ні у що не втручатися. То їх бентежили особистості тих, кого «віддали на поталу», то вони болісно вирішували для себе проблему — брали їхні колеги гроші за рішення чи ні, через життєвий досвід схиляючись до першого. Тепер, схоже, судді починають розуміти: відсидітися можна, але завтра прокуратурі не сподобається твоє власне рішення, і матеріали справ, з яких особисто ти виносив вироки протягом останніх трьох, п’ятьох чи навіть десяти років, захоче «перлюструвати» прокурор. І, можливо, той, кого ти відправив відбувати строк у місця не надто віддалені, проходитиме головним свідком уже за твоєю кримінальною справою.

І ще один немаловажний момент. Якщо судді нарешті почнуть виявляти принциповість і порушуватимуть кримінальні справи у зв’язку з порушеннями, допущеними в ході розслідування справ, зокрема, прокурорськими працівниками, як казав незабутній персонаж, «сядут усє». Адже в приватних розмовах судді незмінно зазначають, що практично немає справ, з яких не було б порушень закону — більш чи менш серйозних. Вони також констатують страшну річ — переважна більшість таких порушень залишається без відповідної реакції, а якщо з матеріалів справи випливає, що підсудний справді винний, це практично 100-відсоткова гарантія того, що, навіть якщо до нього застосовувалися не просто протизаконні, а нелюдські методи й це можна довести на підставі матеріалів справи, суддя і пальцем не кивне — адже «усе одно» винний.

Тож, може, конфлікт суддів і прокурорів сприятиме руйнації злочинної змички між судом і прокуратурою і створить передумову для консолідації суддівської громадськості для захисту власних законних прав. Поки ще не надто пізно.