МАЙБУТНЄ УКРАЇНСЬКОГО ЛІСУ: ЧИ Є ПРИВІД ДЛЯ ОПТИМІЗМУ?

Автор : Петро Чечелюк
27 грудня 00:00

За словами працівників Волинської природоохоронної прокуратури й генерального директора держав...

 

За словами працівників Волинської природоохоронної прокуратури й генерального директора державного лісогосподарського об’єднання «Волиньліс» Богдана Колісника, сьогодні в області небезуспішно функціонує близько 500 приватних пилорам, які займаються розпилюванням краденого лісу, не маючи ніяких документів на його законне придбання. «Лісові кілери» Волині сховалися за високими парканами своїх «лісопилень», недоступних державній лісовій охороні. А відповідно до законів нашої держави згадана вище охорона не має елементарних можливостей довести, що ліс крадений...

Власне, інакше й бути не може: лісовий фонд і лісова промисловість розділені між різними відомствами, контрольні функції належать цим самим структурам. У державі немає єдиного органу, який займався б проблемами й обстоював інтереси галузі, розробляючи економічну політику з урахуванням усіх секторів лісового комплексу. Отож проблеми, порушені в публікації, характерні для всієї цієї галузі.

Офіційний оптимізм, культивований ще в недалекому минулому благополучною радянською статистикою, створив у місцевих жителів уявлення про те, що область має невичерпні лісові ресурси. Підкріплений некоректними й досить примітивними арифметичними розрахунками, цей оптимізм за уважного аналізу виявляє свою міфічну природу. Статистика продовжує заколисувати громадськість велетенським обсягом щорічного приросту лісонасаджень. При цьому замовчується, що частка високопродуктивних деревостоїв, які мають реальну сировинну цінність, не перевищує 5—10 відсотків усіх лісових насаджень. Попри зовнішню гармонійність статистичних звітів, лісове господарство волинського Полісся не має ознак зростання й інтенсивності лісокористування, які створювали б умови для відродження діяльності лісогосподарських підприємств і для працевлаштування місцевого населення. Особливо відчувається спад лісової промисловості та скорочення обсягів робіт останніми роками. У результаті аварії на Чорнобильської АЕС забруднено великі площі лісів Полісся, що різко погіршило перспективу на найближче майбутнє. На них росли в основному молодняки та середньовікові насадження. Під радіоактивний вплив потрапила територія п’яти держлісгоспів загальною площею 182 тисячі гектарів. Ці площі входять у зону жорсткого контролю над збиранням, переробкою й реалізацією грибів і ягід як цінної продукції лісу. Крім того, різко обмежено заготівлю сіна та хвойного гілля. Як показує досвід, радіологічна ситуація в лісах не поліпшується. Але це ще не вся біда.

Зовсім недавно на базі Маневицького міжгосподарського спеціалізованого лісопідприємства, яке завжди вважалося кращим в області, відбулася виробнича нарада директорів, головних лісничих і бухгалтерів галузі. На порядку денному стояло одне питання: безсистемне вирубування та розкрадання лісу. І хоча реалізація лісопродукції зросла за вісім місяців поточного року порівняно з таким самим періодом минулого на півтора мільйона гривень, проблем у лісовій галузі дуже багато. Директор Камінь-Каширського спеціалізованого лісопідприємства депутат обласної ради Іван Вовк говорив про хижацьке розкрадання лісу. У районі, відзначив він, є понад сорок приватних лісопилень, які переробляють крадений ліс, а в області їх — запевняють компетентні органи — близько п’ятисот... Якось, перебуваючи на Волині, голова Держкомлісу Валерій Самоплавський заявляв, що «ми працюємо для майбутніх поколінь». Але це далеко не так. Ділери, котрі відправляють ліс за кордон, не приховують: лише на одному вагоні ділової деревини мають 500 доларів чистого «навару». Лісові «кілери» вільно походжають лісами Волині, відбираючи найкращу деревину, шлях якої — за «бугор». Збувають її в польському Хелмі. Але це не кінцевий пункт волинського «золота» (на експорт йде дуб, сосна, черешня). Ліс перевантажується й рухається до Австрії, Іспанії, інших країн Західної Європи, але вже по 400 й більше доларів за кубометр. Так волинські підпільні «лісовики» заробляють тверду валюту!

Ось думка з цього приводу генерального директора державного лісогосподарського об’єднання «Волиньліс» Богдана Колісника.

— Заготівля лісу стала одним із найпривабливіших видів бізнесу. Лісова індустрія області почала швидкими темпами перетворюватися на суто лісозаготівельну галузь. Сторонні люди в лісі націлені на отримання сьогохвилинної вигоди. Тому відвернення негативних наслідків у лісовому комплексі вимагає активного державного втручання. Особливо з огляду на те, що найбільш зацікавлена в розвитку лісогосподарського комплексу регіональна влада: адже це не лише нові робочі місця й підвищення соціально-економічної сталості регіонів, а й вагомі надходження до місцевих бюджетів. Водночас економічних заходів для розв’язання проблеми реструктуризації лісової індустрії не досить. Потрібні й адміністративні заходи — їх широко застосовують за рубежем, якщо зачеплено національні інтереси держави. У США, приміром, заборонено експорт необробленої деревини, заготовленої в державному лісі. Це практикується в Індонезії, Малайзії, інших країнах, де є деревина цінних порід.

Але повернімося до проблем розкрадання лісу. У згаданому вище Камінь-Каширському, Ковельському та Маневицькому районах є цілі ієрархії лісових злодіїв, котрих бояться волинська Феміда й державна лісова охорона. Тому масштаби розкрадання зростають: за перше півріччя 2001 року в об’єднанні «Волиньліс» (звітність тих-таки лісових чиновників) маса украденого лісу становила 500 кубометрів на суму 163 тисячі гривень. За такий самий період нинішнього року уже виявлено 458 випадків злодійства, вкрадено 600 кубів лісу. У селі Стовбихва Камінь-Каширського району, як стало відомо з матеріалів прокуратури, лісовим бізнесом заволоділи «п’ятдесятники»: дев’ять приватних лісопилень належать «братам во Христі». У них — кругова порука. А місцевому ліснику з цього села підкинули записку: «Залиш роботу, інакше згорить твоя хата». Широко практикуються підпали лісових масивів, адже після лісової пожежі ліс треба валити. Його скуповують ті самі «брати». 2002 року прокуратура області зафіксувала сім підпалів у Камінь-Каширському районі й чотири — у Маневицькому. «Правопорушення», як їх називають чиновники галузі, спостерігаються там, де ростуть найцінніші породи деревини. У згаданих районах, розташованих неподалік від кордону з Польською Республікою, понад 70 відсотків власників приватних лісопилень акредитовані, за словами головного лісничого об’єднання Анатолія Гетьманчука, на Волинській митниці, тобто вони є прямими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та працюють на закордон. Вони ж за три місяці нинішнього року вивезли за межі України 2130 кубів лісоматеріалів. За статистикою, це набагато більше, ніж законно вивезли держпідприємства лісової галузі області.

Правова база, на підставі якої сьогодні діє державна лісова охорона, не витримує ніякої критики. У природоохоронній прокуратурі області працює троє чоловік. Вони не мають фізичної змоги здійснювати державний контроль над дотриманням природоохоронного законодавства, послуговуючись лише матеріалами лісової охорони, представники якої нерідко й самі піддаються спокусі. Усе ще не ухвалено закон про статус лісової охорони. Більша частина справ, переданих держлісохороною до прокуратури, розглядається з великим запізненням або взагалі не розглядається. Від початку року до судів направлено 51 справу про крадіжки лісу. Розглянуто лише 30 справ, у 17 випадках винних зобов’язано повернути державі 32 тисячі гривень, але фактично повернуто лише 2,8 тисячі гривень... Це, не рахуючи того, що 180 тисяч гектарів лісу колишніх військових і колгоспних лісгоспів в області залишилися практично безгоспними.

— Лісовий фонд — одне з головних надбань нашої держави, — запевняє Богдан Колісник. — Розбіжності інтересів суб’єктів господарювання природні для економіки, яка розвивається. Тому й регіональна влада нерідко віддає перевагу лісозаготівлям. Згладжувати ці протиріччя необхідно не лише формуванням економічно-правового середовища на макрорівнях, а й спеціальними регіональними процедурами. Якщо говорити про деревообробку, то можливості регіональної влади з її стимулювання дуже обмежені. Тому доречно використовувати рентні відносини, які компенсують зниження ефективності на вищих переробках обробки деревини. Аби прискорити цей процес, необхідно підняти лісові платежі, повертаючи їх лісопромисловцям на обсяг переробленої деревини. Втрата ренти поставить останніх перед необхідністю шукати резерви зниження витрат, диверсифікувати виробництво, активно розвиваючи глибоку переробку деревини. Чому, приміром, у світовій практиці поширеніші лісові платежі рентного типу, що стягуються з урахуванням якості лісу й того, як цей ліс використовується? Бо доход від лісу на етапі лісозаготівель можуть фіксувати лише нинішні лісові «кілери».

Ліс, як уже давно зрозуміли в розвинених країнах, приносить прибуток не первинною технологічною операцією, а на наступних переробках, коли з нього виготовляють папір, меблі, інші складні продукти. Приміром, нинішні волинські «бізнесмени» продають у польському місті Хелмі крадений дуб найкращої якості по 120—130 доларів США за метр кубічний. А деревообробний комбінат Ківерецького держлісгоспу нашого об’єднання продає за кордоном дубову клепку за 1200—1300 доларів. Але ми виготовляємо її стільки, скільки в нас є деревини, хоча можемо виготовляти в 4—5 разів більше. Водночас у Ківерцях виробництвом клепки займаються як мінімум десять приватних підприємств, використовуючи крадений ліс, знаходячи в лісі найкращі екземпляри найціннішої деревини та щомісяця відправляючи за кордон не менш як 150 метрів кубічних згаданого напівфабрикату. Крім цього, необхідно терміново піднімати ціни на круглий ліс. Висока ціна виховує зовсім інше ставлення до продукту.

Тут доречно нагадати: найдужчого й найбільш шокуючого удару сподіванням державних лісовиків, хоч як це дивно, на перший погляд, завдав наш уряд. У державі вже кілька десятків років точаться розмови про глибоку переробку лісу й торгівлю напівфабрикатами та готовою продукцією, а не традиційним кругляком. А влада зробила з точністю до навпаки, підвищивши мито на вивіз лісопродукції глибокої переробки та знизивши — на вивіз кругляка. Уже кілька років у кулуарах Верховної Ради України ходять чутки про ухвалення закону про ліцензування лісозаготівельної діяльності, адже сьогодні ліс за кордон може відправити кожен бажаючий. Але закону, як відомо, немає. А ліс благає про захист.